Постанова

від 19.12.2023 по справі 922/2416/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/2416/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача Комаров М.С.;

від відповідача Дегтяр І.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2286Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 (суддя Буракова А.М., повний текст складено 12.10.2023) у справі №922/2416/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО", м.Харків,

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Харківське квартирно-експлуатаційне управління, м.Харків,

2) Акціонерне товариство "Харківобленерго", м.Харків,

про стягнення 491 523,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі ПрАТ "Харківенергозбут") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО" (далі ТОВ "СВО"), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за електричну енергію у сумі 433 177,52 грн. на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;

- заборгованість по пені у сумі 48 548,58 грн., 3% річних у сумі 3 024,25 грн., індексу інфляції у розмірі 6 772,80 грн. та судовий збір у сумі 7 372,85 грн. на ХОУ АТ "Ощадбанк" п/р НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №4-572/К від 01.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2023 залучено Харківське квартирно-експлуатаційне управління (третя особа-1) та Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі АТ "Харківобленерго"; третя особа-2) до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2416/23 позов задоволено повністю.

Не погодившись із означеним рішенням, ТОВ "СВО" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково. Ухвалити нове рішення, яким змінити рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2416/23, яким частково задовольнити позов та стягнути з ТОВ "СВО" на користь ПрАТ "Харківенергозбут" заборгованість за договором №4-572К про постачання електричної енергії з липня по жовтень 2022 у розмірі 92 527,32 грн. Штрафні санкції, нараховані згідно з позовною заявою, пропорційно зменшити на 70%.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення ухвалене на підставі не повно досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного:

- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що з 24.02.2022 діяльність відповідача, як суб`єкта господарювання, була припинена, всі працівники звільнені, необхідність у споживанні електроенергії була відсутня. За умовами трьохсторонніх договорів №27/06/22 від 27.06.2022 та №20/08/22 від 24.10.2022 (на спільне безоплатне користування нерухомим майном) Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова зобов`язався відшкодовувати ТОВ «СВО» вартість комунальних послуг, що спожиті військовою частиною у процесі виконання договору. Однак, зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова не виконані, станом на 20.06.2023 заборгованість за спожиту електроенергію становить 512 575,88 грн.;

- місцевий господарський суд не врахував, що відповідно до інформації АТ "Харківобленерго" постачання електроенергії відповідачу було відсутнє в період з 14.10.2022 по 23.01.2023. Повторне підключення 25.01.2023 відбулося без будь-якого узгодження з відповідачем та виключно за ініціативою позивача. Тобто, позивач безпідставно просить стягнути з відповідача суму заборгованості за період з 14.10.2022 по березень 2023, коли відповідачем електрична енергія не споживалася;

- Господарський суд Харківської області не оцінив належним чином підстави для зменшення штрафних санкцій на 70%.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Рух справи викладено в наявних у матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2416/23 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 19.12.2023 о 10:30год.

Через підсистему «Електронний суд» 01.12.2023 від ПрАТ "Харківенергозбут" надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого позивач просить апеляційну скаргу ТОВ СВО залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2416/23 - залишити без змін. При цьому за коротким змістом відзиву позивач звертає увагу на наступне:

- договори №27/06/22 від 27.06.2022 та №20/08/22 від 24.10.2022 жодним чином не впливають на відносини між ПрАТ Харківенергозбут, як постачальника електричної енергії, та ТОВ СВО, як споживача;

- нарахування відповідачу пені за прострочення виконання зобов`язання здійснювалось відповідно до умов договору, Комерційної пропозиції до договору, яка є його невід`ємною частиною, а також норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ст.232 Господарського кодексу України (далі ГК України). Відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, існування яких давало б підстави для зменшення розміру нарахованої відповідачу пені;

- розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ Харківенергозбут проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу, АТ Харківобленерго показів приладу обліку. Згідно з відповіддю від оператора системи розподілу споживання електричної енергії за період з жовтня 2022 по березень 2023 підтверджене та обсяги споживання відповідають кВт*год, на які виставлено рахунки за спожиту електричну енергію.

Треті особи правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), не скористались, відзивів на апеляційну скаргу не надали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

У судовому засіданні 19.12.2023 позивач підтримав заявлене за змістом відзиву на апеляційну скаргу клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів та приєднання їх до матеріалів справи.

Як установлено судовою колегією, за змістом відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ "Харківенергозбут" зазначає про те, що для всебічного та повного розгляду справи потрібно долучити інформацію, отриману від оператора системи розподілу, про обсяги споживання електричної енергії відповідачем у спірні періоди. Так, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано адвокатський запит ПрАТ «Харківенергозбут» на адресу АТ «Харківобленерго» від 03.11.2023 та лист АТ «Харківобленерго» №15/37-7011 від 08.11.2023 щодо розгляду адвокатського запиту. Позивач просить поновити строк на подання означених доказів та приєднати їх до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80 ГПК України (подання доказів) та 269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції) свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. У свою чергу, на відповідача покладено обов`язок подати суду докази разом із поданням відзиву. Оскільки адвокатський запит та лист щодо розгляду адвокатського запиту не був поданий позивачем до суду першої інстанції, крім того не існував на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції означених документів, як додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України.

Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій (ст.ст.80, 269 ГПК України), межі перегляду справи апеляційним судом, колегія суддів не прийняла до розгляду надані позивачем додаткові докази.

Крім того у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.12.2023 відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Треті особи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомили. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа з ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.11.2023 в кабінет Електронного суду третіх осіб.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ СВО (Споживач) надав до ПрАТ «Харківенергозбут» (Постачальник) підписану заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.03.2022 на умовах Комерційної пропозиції №1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць, попередня оплата у розмірі 100% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника). Отже договір про постачання електричної енергії споживачу №4-572К від 01.04.2022 (далі - договір) є укладеним (а.с.11; 18 т.1).

За умовами п.2.1 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.5.5 договору розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Згідно з п.5.7 договору оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.8 договору сторони погодили, якщо Споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.6.2 договору).

Пунктом 5 Комерційної пропозиції №1П передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. У разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно з п.8 Комерційної пропозиції №1П, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.5 та п.4 комерційної пропозиції, Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Як установлено Господарським судом Харківської області та не спростовується учасниками справи, відповідно до переданих даних від АТ Харківобленерго відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за липень 2022 на суму 20 904,86 грн., ПДВ 20% 4 180,97 грн., разом з ПДВ 25 085,83 грн. Відповідачем за липень 2022 спожито 5285 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за липень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 16.08.2022. Сплачено за липень 2022 згідно з платіжним дорученням №506 від 30.08.2022 суму 88,97 грн.;

- за серпень 2022 на суму 25 179,26 грн., ПДВ 20% 5 035,85 грн., разом з ПДВ 30 215,11 грн. Відповідачем за серпень 2022 спожито 5782 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за серпень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 21.09.2022. Рахунок не сплачено;

- за вересень 2022 на суму 31 021,98 грн., ПДВ 20% 6 204,40 грн., разом з ПДВ 37 226,38 грн. Відповідачем за вересень 2022 спожито 6415 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за вересень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 19.10.2022. Рахунок не сплачено;

- за жовтень 2022 на суму 42 362,10 грн., ПДВ 20% 8 472,42 грн., разом з ПДВ 50 834,52 грн. Відповідачем за жовтень 2022 спожито 8558 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за жовтень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 17.11.2022. Рахунок не сплачено;

- за листопад 2022 на суму 44 539,89 грн., ПДВ 20% 8 907,98 грн., разом з ПДВ 53 447,87 грн. Відповідачем за листопад 2022 спожито 9155 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за листопад 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 20.12.2022. Рахунок не сплачено;

- за грудень 2022 на суму 37 711,27 грн., ПДВ 20% 7 542,25 грн., разом з ПДВ 45 253,52 грн. Відповідачем за грудень 2022 спожито 7947 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за грудень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 19.01.2023. Рахунок не сплачено;

- за січень 2023 на суму 59 757,64 грн., ПДВ 20% 11 951,53 грн., разом з ПДВ 71 709,17 грн. Відповідачем за січень 2023 спожито 11616 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за січень 2023 було надано під підпис уповноваженої особи згідно довіреності від 11.11.2022. Строк оплати рахунку до 15.02.2023. Рахунок не сплачено;

- за лютий 2023 на суму 54 849,29 грн., ПДВ 20% 10 969,86 грн., разом з ПДВ 65 819,15 грн. Відповідачем за лютий 2023 спожито 11287 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за лютий 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 20.03.2023. Рахунок не сплачено;

- за березень 2023 на суму 44 729,12 грн., ПДВ 20% 8 945,82 грн., разом з ПДВ 53 674,94 грн. Відповідачем за березень 2023 спожито 9144 кВт*год. Рахунок за березень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 18.04.2023. Рахунок не сплачено.

За твердженнями позивача, за період з липня 2022 по березень 2023 станом на 01.04.2023 за ТОВ «СВО» утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 433 177,52 грн. (з ПДВ 20%), а також заборгованість по пені в сумі 48 548,58 грн., 3% річних у розмірі 3 024,25 грн., інфляційні в сумі 6 772,80 грн.

Означені обставини стали підставою звернення ПрАТ "Харківенергозбут" з розглядуваним позовом до суду.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п.3.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Як зазначено вище за текстом постанови, між ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальником, та ТОВ «СВО», як споживачем, укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №4-572К від 01.04.2022.

У контексті положень ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначений обов`язок споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За умовами п.6.2 договору Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Разом з тим, ТОВ «СВО» не надано до матеріалів справи доказів сплати на користь ПрАТ "Харківенергозбут" заборгованості у розмірі 433 177,52 грн. Про наявність таких доказів відповідач за змістом апеляційної скарги та безпосередньо у судовому засіданні 19.12.2023 не зазначив.

Натомість, скаржник зауважує, що за умовами трьохсторонніх договорів №27/06/22 від 27.06.2022 та №20/08/22 від 24.10.2022 (на спільне безоплатне користування нерухомим майном) Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова зобов`язався відшкодовувати ТОВ «СВО» вартість комунальних послуг, що спожиті військовою частиною у процесі виконання договору. Однак, зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова не виконані, станом на 20.06.2023 заборгованість за спожиту електроенергію становить 512 575,88 грн.

Відповідачем до матеріалів справи долучено договір №27/06/22 від 27.06.2022, укладений між ТОВ "СВО", Військовою частиною НОМЕР_3 та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків, та договір №20/08-22 від 24.10.2022, укладений між ТОВ "СВО", Військовою частиною НОМЕР_4 та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків.

За умовами означених договір ТОВ «СВО» надає військовим частинам можливість на тимчасове спільне безоплатне користування нерухомим майном за адресою: м.Харків, провулок М`ясний, буд.1. У свою чергу, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків зобов`язаний відшкодувати ТОВ «СВО» всі витрати за комунальні послуги, які були отримані військовою частиною за час дії договору.

Проаналізувавши умови означених договорів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що їх наявність жодним чином не впливає на правовідносини між ПрАТ Харківенергозбут, як постачальником електричної енергії, та ТОВ СВО, як споживачем. Укладаючи договори №27/06/22 від 27.06.2022 та №20/08/22 від 24.10.2022 ТОВ «СВО» не реалізувало визначене ч.1 ст.528 ЦК України право та не поклало виконання свого обов`язку з оплати за електричну енергію на іншу особу, зокрема на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків. За таких обставин, саме ТОВ «СВО», як споживач, має здійснювати оплату за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладеного з ПрАТ "Харківенергозбут" договору. При цьому сам лише факт того, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків не виконує зобов`язань за договорами №27/06/22 від 27.06.2022 та №20/08/22 від 24.10.2022, не звільняє відповідача від обов`язку виконання своїх зобов`язань перед ПрАТ "Харківенергозбут".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ТОВ «СВО» зазначає про те, що у період з 14.10.2022 по березень 2023 відповідачем електрична енергія не споживалася.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п.4.12 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п.4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п.10 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (у розглядуваному випадку АТ Харківобленерго).

Пунктом 4.3 Правил унормовано, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п.9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, ПрАТ Харківенергозбут проводить розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем на підставі переданих від оператора системи розподілу - АТ Харківобленерго показів приладу обліку. Визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції ПрАТ Харківенергозбут, а відноситься до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП №1470 від 27.12.2017. У свою чергу, як убачається з матеріалів справи, оператором системи розподілу підтверджене споживання ТОВ «СВО» електричної енергії за період з жовтня 2022 по березень 2023.

Крім того судова колегія вважає, що доводи апелянта про звільнення ним всіх працівників, припинення господарської діяльності, звернення до позивача із заявою про відключення спірного приміщення від електропостачання не можуть бути прийняті до уваги, як докази відсутності електроспоживання відповідача, враховуючи наявність договірних відносин з позивачем, інформації оператора системи розподілу про споживання електроенергії на спірному об`єкті за весь період з жовтня 2022 по березень 2023, а також наявності договору №27/06/22, за яким відповідач має одержувати відшкодування від Платника вартості спожитої Користувачем електроенергії .

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 433 177,52 грн., в тому числі і за спірний період з жовтня 2022 по березень 2023.

Окрім основного боргу ПрАТ Харківенергозбут нараховано та пред`явлено до стягнення з ТОВ «СВО» пеню в сумі 48 548,58 грн., 3% річних у розмірі 3 024,25 грн. та інфляційні в сумі 6 772,80 грн.

У контексті приписів ст.ст.611, 625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є також право кредитора вимагати, зокрема, сплати пені.

За умовами п.5.8 договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п.8 Комерційної пропозиції №1П, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.5 та п.4 комерційної пропозиції, Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. Сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Східний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «СВО» на користь ПрАТ Харківенергозбут пені у сумі 48 548,58 грн. (нарахованої за період з серпня 2022 по березень 2023), 3% річних у сумі 3 024,25 грн. (нарахованих за період з серпня 2022 по березень 2023) та інфляційних у розмірі 6 772,80 грн. (нарахованих за період з жовтня 2022 по березень 2023).

За змістом апеляційної скарги ТОВ "СВО" наголошує на тому, що Господарський суд Харківської області не оцінив належним чином підстави для зменшення штрафних санкцій на 70%. При цьому апелянт зазначає, що обставини непереборної сили, війна на території України, бойові дії, у тому числі в Харківській області, унеможливили здійснення відповідачем підприємницької діяльності та, відповідно, отримання прибутку. Крім того однією з причин виникнення заборгованості скаржник називає порушення зобов`язань за договорами №27/06/22 від 27.06.2022 та №20/08/22 від 24.10.2022 з боку Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова.

Нормами ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України передбачено право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Так, частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (у розглядуваному випадку пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/1269/23.

Суд апеляційної інстанції враховує посилання відповідача на те, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Проте, судова колегія зауважує, що означені обставини мають вплив не тільки на відповідача, але й на позивача.

До того ж відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили щодо виконання ТОВ "СВО" зобов`язань з оплати вартості отриманої від ПрАТ "Харківенергозбут" електричної енергії.

Усупереч твердженням скаржника, порушення зобов`язань з боку Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова за договорами №27/06/22 від 27.06.2022 та №20/08/22 від 24.10.2022 не є винятковою обставиною у контексті положень ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України для зменшення пені.

З урахуванням наведеного, судова колегія відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки Господарський суд Харківської області, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності, обґрунтовано визначив, що такі обставини не є винятковими та достатніми для зменшення пені.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано посилався на те, що стягнення 3% річних та інфляційних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 міститься наступний правовий висновок: «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

У свою чергу, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, та її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у розглядуваній справі №922/2416/23 відсотки річних розраховані за встановленою у ст.625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не вбачається порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час їх нарахування позивачем відповідачу. Крім того у означеній постанові Великої Палати Верховного Суду не міститься висновку про можливість зменшення розміру інфляційних.

За таких обставин обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2416/23 - без змін.

З урахуванням приписів ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2416/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.12.2023.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков