Рішення

від 19.09.2023 по справі 192/237/23

НЕ ВКАЗАНО

ЄУН 192/237/23

2/337/618/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Бойко Л.Л.

представника позивачки адвоката Валько В.С.

представника відповідача - адвоката Кірічок В.В.

розглянувшиувідкритому судовомузасіданнівм.Запоріжжіцивільнусправуза позовом ОСОБА_1 до Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради про визнання незаконною відмови в поновленні трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2023р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради, в якому просить визнати незаконною відмову відповідача у поновленні трудового договору з нею, який було призупинено з 01.09.2022р. на підставі ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», поновити її на посаді вчителя початкових класів, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2022р. по день ухвалення судового рішення.

Позов мотивує тим, що вона займає посаду вчителя початкових класів Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради. Наказом керівника вказаного закладу №7-к від 01.09.2022р. дію трудового договору з нею було призупинено з 01.09.2022р. до дати припинення або скасування воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України №64/2022, на підставі ст.10,13 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що виключає можливість виконання функціональних обов`язків працівника, перебування на тимчасово окупованій території України та перехід працівників на сторону окупанта. З вказаним наказом вона була ознайомлена через повідомлення в додатку Viber. До 14.09.2022р. вона проживала в с.Остриківка Пологівського р-ну Запорізької обл., яке внаслідок військової агресії рф є тимчасово окупованою територією України. Однак 14.09.2022р. вона виїхала до м.Запоріжжя. 22.11.2022р. вона засобами електронного зв`язку направила на ім`я керівника закладу заяву про відновлення трудових відносин. 05.12.2022р. також засобами електронного зв`язку вона отримала відповідь, за змістом якої їй було відмовлено в поновленні трудових відносин. Вважає таку відмову безпідставною, незаконною, оскільки вона має можливість виконувати роботу за посадою, а відповідач може надати їй таку роботу, заклад функціонує та здійснює освітню діяльність в дистанційному режимі. Закон же передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії, що виключає можливість надання та виконання роботи. В той же час, відмовляючи в поновленні трудового договору, керівник закладу виявив упереджене ставлення до неї, жодний нормативно-правовий акт не містить обов`язковості отримання інформації від правоохоронних органів щодо можливості відновлення трудових відносин. Вона безпідставно звинувачується у підтриманні країни-агресора. Тому така відмова носить дискримінаційний характер щодо неї, порушує її право на працю та її оплату. У зв`язку з цим вона просить визнати таку відмову незаконною та поновити її на посаді вчителя початкових класів, а також стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.11.2022р. по день ухвалення рішення судом.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2023р. позов ОСОБА_1 переданий на розгляд за підсудністюдо Хортицького районного суду м.Запоріжжя.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 20.03.2023р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні.

12.04.2023р. до суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Кірічок В.В. на вказаний позов, в якому він позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що у зв`язку з введенням в України воєнного стану відповідним Указом Президента України передбачена можливість обмеження конституційних прав та свобод громадян, передбачених ст. 30-34,38,39,40-44,53 Конституції України. Ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачена можливість призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Положення вказаного закону мають пріоритетне застосування на період воєнного стану. В даному випадку порядок призупинення дії трудового договору відповідачем було дотримано. При цьому, ч.3 ст.13 вказаного закону передбачено обов`язковий досудовий порядок оскарження наказу про призупинення трудового договору, а саме, він може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу. Позивачка в установленому законом порядку наказ про призупинення трудового договору з нею не оскаржувала. Підставою для призупинення трудового договору з позивачкою стало те, що 05.08.2022р. вона подала начальнику Токмацької міської військової адміністрації заяву про звільнення за власним бажанням, що, на думку відповідача, пов`язано з проведенням в цей день реєстрації за законами країни-агресора державної бюджетної загальноосвітньої установи «Остриківська середня загальноосвітня школа» Запорізької області та бажанням позивачки позбутися статусу викладача. Директором вказаної установи є колишній директор Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради Хворостовська С.І., яка перейшла на бік окупаційної влади. Зазначена обставина є в загальному доступі мережі Інтернет. Позивачка станом на 01.09.2022р. та до 14.09.2022р. перебувала в с.Остриківка, що до теперішнього часу є тимчасово окупованою територією України. 27.10.2022р. позивачка в своїх поясненнях повідомила, що вона з 01.09.2022р. по 12.09.2022р. працювала в Остриківській середній школа, яка функціонувала за законами країни-агресора, приймала участь у заходах, присвячених початку навчального року, що підтверджується нею ж надісланими керівнику закладу фотографіями. Доводи позивачки про наявну можливість відповідача надати їй роботу, а нею відповідно виконувати її є безпідставними. Остриківський заклад загальної середньої освіти Токмацької міської ради зареєстрований та функціонував в с.Остриківка Пологівського р-ну Запорізької області, яке на даний час є тимчасово окупованою територією України. Наказом начальника Токмацької міської військової адміністрації №9 від 01.09.2022р. оголошено простій в закладах освіти Токмацької міської ради, в т.ч. і в Остриківському закладі загальної середньої освіти, з 01.09.2022р. до можливості відновлення роботи у зв`язку з відсутністю контингенту учнів та педагогів, тобто відповідач не здійснює освітній процес та не може надати позивачці роботу, а вона не може її реально виконувати. Щодо стягнення середнього заробітку, то така вимога не грунтується на положеннях ч.4 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якої відшкодування заробітної плати, компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, яка здійснює збройну агресію проти України. Крім того, така вимога заявлена до відповідача як неналежного. Просить в позові відмовити повністю.

17.04.2023р. до суду від представника позивачки адвоката Валько В.С. надійшла відповідь на відзив, в якій він повністю підтримав раніше заявлені позовні вимоги та зазначив, що позивачка не згодна з причиною призупинення трудового договору, яка зазначена у відповідному наказі, а саме, переходом на бік окупанта - підтримання країни-агресора та початок праці з іншою владою, виконання функцій з навчання дітей за російською програмою. Таке звинувачення є безпідставним, оскільки не підтверджується жодними доказами. Станом на 01.09.2022р. та до цього часу позивачку в установленому законом порядку не повідомлено про підозру у жодному кримінальному провадженні. Надані відповідачем скрін-шоти з додатку Viber є неналежними та недопустимим доказами співпраці позивачки з російськими окупантами. Посилання відповідача на обов`язковість досудового оскарження наказу про призупинення трудового договору є помилковими. Відповідна норма права є диспозитивною, а не імперативною. Позивачкою правомірно обрано судовий захист свого порушеного права. Про можливість виконання нею роботи свідчить те, що 21.09.2022р. під час листування в додатку Viber в.о. директора закладу ОСОБА_2 запросила позивачку як голову профспілки Остриківського закладу загальної середньої освіти на конференцію у форматі Zoom, 05.10.2022р. запитувала у позивачки рахунок для виплати заробітної плати. Тобто в вересні-жовтні 2022р. ніщо не вказувало на відсторонення позивачки від роботи. Вона була ознайомлена з наказом про призупинення трудового договору №7-к від 01.09.2022р. лише 10.11.2022р. Вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

22.06.2023р. до суду надійшла заява представника позивачки адвоката Валько В.С. про зміну предмету позову, в якій він залучив як співвідповідача Відділ освіти Токмацької міської ради Запорізької області та пред`явив до нього вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2022р. по день ухвалення судового рішення, яка раніше була пред`явлена до Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради. Інші вимоги залишені без змін.

05.07.2023р. до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача адвоката Кірічок В.В. на заяву про зміну предмета позову, в якій зазначено, що такого заява подана з порушенням строку, визначеного ч.3 ст.49 та ст.51 ЦПК України, тому підстав для її прийняття до розгляду судом немає.

Ухвалою суду від 19.09.2023р. в прийнятті до судового розгляду заяви представника позивачки адвоката Валько В.С. про зміну предмету позову відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Валько В.С. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача адвокат Кірічок В.В. в судовому засіданні позов не визнав повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить в позові відмовити повністю.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зіст.8Конституції Українив Українівизнається ідіє принципверховенства права.Конституція Українимає найвищуюридичну силу.Закони таінші нормативно-правовіакти приймаютьсяна основіКонституції Україниі повиннівідповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Ст.43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.Не можуть бути обмежені права і свободи, передбаченістаттями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан у зв`язку із збройною агресією рф проти України, який діє до теперішнього часу.

Згідно з п.3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного станутимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15.03.2022р. прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX, який визначає особливості трудових відносини працівників усіхпідприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Ч.2 ст.1Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень КЗпП України (в редакції Закону №2136-IX від 15.03.2022р.) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ст.13Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні).

У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними вабзаці другомучастини другої цієї статті, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.

Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Суд встановив і це не оспорюється сторонами, що позивачка ОСОБА_1 займає посаду вчителя початкових класів Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради (далі заклад).

Згідно із Статутом Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради, затвердженим рішенням шостої міської ради Токмацької ради восьмого скликання від 13.01.2021р. №3, (арк.43-50) заклад є юридичною особою, засновником закладу є Токмацька міська рада, органом управління відділ освіти Токмацької міської ради, безпосереднє керівництво здійснює директор. Останній в межах наданих повноважень призначає на посаду та звільняє з неї працівників, визначає їх функціональні обов`язки, забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм.

Метою закладу є надання якісних освітніх послуг для здобуття повної загальної середньої освіти через організацію єдиного комплексу освітніх компонентів для досягнення учнями обов`язкових результатів, визначених державними стандартами.

Основними формами здобуття освіти в закладі можуть бути інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж.

Учасниками освітнього процесу в закладі є, зокрема, здобувачі освіти та педагогічні працівники.

Розпорядженням начальника Токмацької міської військової адміністрації №13-к від 01.09.2022р. ОСОБА_3 призначено в.о. директора Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради з 01.09.2022р. до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану (арк.51).

Наказом в.о. директора закладу Вороновської В.А. №7-к від 01.09.2022р. призупинено дію трудового договору з 01.09.2022р. до дати припинення або скасування воєнного стану з працівниками (за списком 15 осіб), в т.ч. ОСОБА_1 (арк.10).

Підставами та мотивами для видання цього наказу зазначено Указ Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ст.10,13 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що виключає можливість виконання функціональних обов`язків працівника, перебування на тимчасово окупованій території України та перехід працівників на сторону окупанта, а саме, підтримання країни агресора та початок праці з іншою владою у вигляді виконання функцій з навчання дітей за російською програмою.

З вказаним наказом позивачка була ознайомлена засобами електронного зв`язку 10.11.2022р. (арк.88).

22.11.2022р. позивачка направила на ім`я в.о. директора закладу ОСОБА_3 заяву про відновлення з 22.11.2022р. тимчасово призупинених з нею трудових відносин (арк.9).

Листом від 05.12.2022р. за підписом в.о. директора закладу Вороновської В.А. позивачці ОСОБА_1 повідомлено про направлення запиту до слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області щодо надання оцінки діяльності та можливості поновлення трудових відносин з нею. За отриманою відповіддю інформація щодо причетності вчителів Остриківського ЗЗСО перевіряється, результати будуть повідомлені додатково. Після отримання позитивної відповіді їй буде направлено додатковий лист з приводу можливості відновлення трудових відносин (арк.8).

Згідно з наказом начальника Токмацької міської військової адміністрації №9 від 01.09.2022р. оголошено простій не з вини працівників у закладах освіти Токмацької міської ради з 01.09.2022р. до можливості відновлення роботи, в т.ч. в Остриківському закладі загальної середньої освіти Токмацької міської ради (арк.58).

Підстави та мотиви - Указ Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.113 Кодексу законів про працю, постанова КМУ від 07.03.2022р. № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються та дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», Указ Президента України від 07.05.2022р. №319/2022 «Про утворення військової адміністрації», у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов у закладах освіти під час воєнного стану.

Згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (арк.26-27).

Згідно з довідкою №2302-7501297700 від 16.09.2022р. ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (арк.29-30).

Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_1 на ім`я в.о. директора закладу Вороновської В.А. від 27.10.2022р. вона вийшла на роботу в школу 01.09.2022р. та працювала там до 12.09.2022р. (робочі дні 01.09,02.09, в інші дні школа не працювала). Перед цим 28.08.2022р. та 29.08.2022р. до неї додому приїжджали представники так званої військової адміністрації та озброєні чоловіки та в жорсткій формі вимагали вийти на роботу. 01.09.2022р. навчання вона проводила українською мовою та за українськими підручниками. 14.09.2022р. вона виїхала (арк.60-63).

Згідно з інформацією з мережі Інтернет, актуальною станом на 07.04.2023р., 05.08.2022р. за законодавством рф було зареєстровано юридичну особу ДБЗУ «Остриківська середня загальноосвітня школа» Запорізької області, керівник Хворостовська С.І., установа діє (арк.65-68).

05.08.2022р. ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім`я начальника Токмацької міської військової адміністрації Чуб О.О. про звільнення за власним бажанням (арк.72).

Згідно з довідками відділу освіти Токмацької міської ради №350 та №351 від 28.06.2023р. нарахована заробітна плата вчителя початкових класів ОСОБА_1 за серпень 2022р. (19 фактично відпрацьовані дні/23 за графіком) становить 11543,68грн., за вересень 2022р. (0 фактично відпрацьованих/22 за графіком) 11974,68грн. (арк.114,115).

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку,суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року усправі №149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

В цій справі суду не надано належних та допустимих доказів, які б достовірно свідчили про те, що відповідач станом на 22.11.2022р. (момент звернення позивачки до нього із відповідною заявою) і до цього часу має реальну можливість надати позивачці ОСОБА_1 роботу за посадою, а остання виконувати її, а й відтак, що призупинений з позивачкою трудовий договір може бути відновлений.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, позивачка ОСОБА_1 є вчителем початкових класів, до основних обов`язків якого належить надання якісних освітніх послуг за затвердженою освітньою програмою та навчальним планом учням 1-4 класів.

Остриківський заклад загальної середньої освіти Токмацької міської ради, де працює позивачка, розташований в с.Остриківка Пологівського р-ну Запорізької області, яке внаслідок збройної агресії рф проти України є тимчасово окупованою територією України з 28.02.2022р. по цей час, що є загальновідомою обставиною, як і факт вимушеного переселення громадян з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

З 01.09.2022р. наказом начальника Токмацької міської військової адміністрації в зазначеному закладі освіти оголошено простій, що пов`язано із збройною агресією рф проти України, тимчасовою окупацією території, на якій розташований заклад, відсутністю організаційних і технічних умов для здійснення освітнього процесу, відсутністю контингента учнів та педагогів, тобто функціонування закладу за призначенням є неможливим з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин. Фінансування закладу з державного/місцевого бюджету не здійснюється.

Вказані обставини підтверджується наданою представником відповідача копією вказаного наказу та фактично не заперечувались представником позивачки.

Також з 01.09.2022р. до припинення чи скасування воєнного стану було призупинено дію трудового договору з 15 педагогами закладу, в т.ч. позивачкою ОСОБА_1 у зв`язку з неможливістю ними виконувати роботу за посадою в умовах воєнного стану через перебування на тимчасово окупованій території та переходом на бік окупанта.

Про вказаний наказ позивачка була обізнана через повідомлення в засобах мобільного зв`язку, що сторонами не заперечувалось.

Вказуючи на безпідставність цього наказу, зокрема, в частині звинувачення її в переході на бік країни-агресора, тобто фактично виявляючи незгоду з наказом, позивачка в установленому ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вказаний наказ до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, висновок військової адміністрації про його необґрунтованість в матеріалах справи відсутній, хочаположенняЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Вимог про визнання наказу незаконним та його скасування в межах цієї справи позивачка також не заявляла, лише просила визнати незаконною відмову відповідача у відновленні дії трудового договору з 22.11.2022р., що не може ототожнюватись з визнанням незаконним наказу про призупинення дії трудового договору.

Отже, наказ про призупинення дії трудового договору №7-к від 01.09.2022р. щодо ОСОБА_1 є чинним і суд в межах цієї справи не може давати оцінку обґрунтованості підстав для його видачі.

Перевіряючи доводи позивачки щодо можливості відновлення дії трудового договору, призупиненого на час воєнного стану відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд має пересвідчитись в тому, що обставини, які були підставою для цього, суттєво змінились, відпали, зокрема, що роботодавець, незважаючи на дію воєнного стану, має можливість надати працівнику роботу, а він її виконувати.

Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачкою порушення її трудових прав внаслідок відмови в поновленні дії трудового договору, який призупинено на час воєнного стану, оскільки судом достовірно встановлено, що заклад освіти фактично не функціонує (перебуває у простої) у зв`язку із збройною агресією рф проти України, тимчасовою окупацією Пологівського р-ну Запорізької області, відсутністю організаційних та технічних умов для роботи, а й відтак можливості забезпечити позивачку роботою за її функціональними обов`язками у відповідача відсутні. Вказані обставини існували як станом на 22.11.2022р. (момент звернення позивачки до керівника закладу із заявою про відновлення дії трудового договору), так і продовжують існувати на час ухвалення цього рішення.

Доводи позивачки про дистанційну роботу закладу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Той факт, що після видання наказу про призупинення трудового договору позивачка виїхала з тимчасово окупованої території України і перебуває в м.Запоріжжі, сам по собі не свідчить про можливість відновлення трудового договору та виконання нею своїх функціональних обов`язків, оскільки першочерговим для суду є встановлення реальної можливості роботодавця надати роботу працівнику. Однак, як вже зазначалось, відповідач як роботодавець такої можливості не має.

Таким чином, підстав для поновлення дії трудового договору між сторонами з 22.11.2022р., а також стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.11.2022р. по день ухвалення рішення, суд не знаходить, у зв`язку з чим в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.3,8,43,64 Конституції України, Указом Президента України «Про введеннявоєнного станув Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2023р.

Суддя Н.А.Мурашова

19.09.2023