Постанова

від 10.01.2024 по справі 192/237/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.01.2024 Справа № 192/237/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 192/237/23 Головуючий у 1 інстанції: Мурашова Н.А.

Провадження № 22-ц/807/128/24 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10січня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Бєлки В.Ю.

Гончар М.С.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієпредставник адвокат ВалькоВіталій Сергійович, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради про визнання незаконною відмови в поновленні трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради про визнання незаконною відмови в поновленні трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що вона займає посаду вчителя початкових класів Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради. Наказом керівника вказаного закладу № 7-к від 01.09.2022р. дію трудового договору з нею було призупинено з 01.09.2022р. до дати припинення або скасування воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України № 64/2022, на підставі ст.ст. 10, 13 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що виключає можливість виконання функціональних обов`язків працівника, перебування на тимчасово окупованій території України та перехід працівників на сторону окупанта. З вказаним наказом вона була ознайомлена через повідомлення в додатку Viber. До 14.09.2022р. вона проживала в с. Остриківка Пологівського р-ну Запорізької обл., яке внаслідок військової агресії рф є тимчасово окупованою територією України. Однак 14.09.2022р. вона виїхала до м. Запоріжжя.

22.11.2022р. вона засобами електронного зв`язку направила на ім`я керівника закладу заяву про відновлення трудових відносин. 05.12.2022р. також засобами електронного зв`язку вона отримала відповідь, за змістом якої їй було відмовлено в поновленні трудових відносин. Вважає таку відмову безпідставною, незаконною, оскільки вона має можливість виконувати роботу за посадою, а відповідач може надати їй таку роботу, заклад функціонує та здійснює освітню діяльність в дистанційному режимі. Закон же передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Вказує, що, відмовляючи в поновленні трудового договору, керівник закладу виявив упереджене ставлення до неї, оскільки жодний нормативно-правовий акт не містить обов`язковості отримання інформації від правоохоронних органів щодо можливості відновлення трудових відносин. Вона безпідставно звинувачується у підтриманні країни-агресора. Тому така відмова носить дискримінаційний характер щодо неї, порушує її право на працю та її оплату. У зв`язку з цим вона просить визнати незаконною відмову відповідача у поновленні трудового договору з нею, який було призупинено з 01.09.2022р. на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», поновити її на посаді вчителя початкових класів, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2022р. по день ухвалення судового рішення.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Валько В.С., подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив та не надав жодної оцінки твердженню позивачки про дискримінаційний характер оскаржуваної нею відмови в.о. директора Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради Вороновської В.А. на свою заяву про відновлення трудових відносин. В той же час, відповідач належними й допустимими доказами не довів законності відмови у поновленні дії трудового договору. Тобто суд фактично вирішив її позов не за тими підставами, з яких його заявлено, оскільки відповідач не відновлює трудовий договір незаконно, при цьому принижуючи її честь та гідність, а також ділову репутацію як педагогічного працівника, безпідставно звинувачуючи її у підтриманні країни-агресора та у співпраці з окупантами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради Кірічок В.В. зазначає, що 01.09.2022р. наказом в.о. директора Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради та відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на підставі ст.ст. 10, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року N 389-VIII, ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що виключає можливість виконання функціональних обов`язків працівника, перебування на тимчасово окупованій території України та перехід працівників на сторону окупанта, а саме: підтримання країни-агресора та початок праці з іншою владою, у вигляді виконання функцій з навчання дітей за російською програмою, було призупинено дію трудового договору з 01.09.2022р. (перший день призупинення) до дати припинення або скасування воєнного стану з 15 працівниками, в тому числі з ОСОБА_1 .

Порядок призупинення дії трудового договору з позивачем, визначений ст. 13 Закону № 2136-ІХ, відповідачем дотримано. Вважає, що, оскільки воєнний стан триває, то

підстав для відновлення трудового договору з позивачкою не мається.

Крім того, вказує, що функціонування Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради не відновлено, та позивачкою не надано суду першої інстанції жодного доказу про зворотне. Та доводи позивачки про дистанційну роботу закладу також не знайшли свого підтвердження. Той факт, що після видання наказу про призупинення трудового договору позивачка виїхала з тимчасово окупованої території України і перебуває в м. Запоріжжі, сам по собі не свідчить про можливість відновлення трудового договору та виконання нею своїх функціональних обов`язків, оскільки першочерговим для суду є встановлення реальної можливості роботодавця надати роботу працівнику. Однак відповідач як роботодавець такої можливості не має. Беручи до уваги вказані обставини, вважає, що суд правильно вирішив спір та підстав для скасування оскаржуваного рішення не мається.

В судові засідання апеляційного суду з`являлись представники сторін: представник позивача ОСОБА_1 адвокат Валько В.С., представник Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради адвокат Кірічок В.В., кожен з яких підтримав свою позицію, що викладена в скарзі та відзиві на неї.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням начальника Токмацької міської військової адміністрації № 13-к від 01.09.2022р. ОСОБА_2 призначено в.о. директора Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради з 01.09.2022р. до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану (а.с. 51).

Наказом в.о. директора закладу Вороновської В.А. № 7-к від 01.09.2022р. призупинено дію трудового договору з 01.09.2022р. до дати припинення або скасування воєнного стану з працівниками (за списком 15 осіб), в т.ч. з ОСОБА_1 (а.с. 10).

З вказаним наказом позивачка була ознайомлена засобами електронного зв`язку 10.11.2022р. (а.с. 88).

22.11.2022р.позивачка направилана ім`я в.о. директора закладу ОСОБА_2 заяву про відновлення з 22.11.2022р. тимчасово призупинених з нею трудових відносин (а.с. 9).

Листом від 05.12.2022р. за підписом в.о. директора закладу Вороновської В.А. позивачці ОСОБА_1 повідомлено про направлення запиту до слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області щодо надання оцінки діяльності та можливості поновлення трудових відносин з нею. За отриманою відповіддю інформація щодо причетності вчителів Остриківського ЗЗСО перевіряється, результати будуть повідомлені додатково. Після отримання позитивної відповіді їй буде направлено додатковий лист з приводу можливості відновлення трудових відносин (а.с. 8).

Згідно з наказом начальника Токмацької міської військової адміністрації № 9 від 01.09.2022р. оголошено простій не з вини працівників у закладах освіти Токмацької міської ради з 01.09.2022р. до можливості відновлення роботи, в т.ч. в Остриківському закладі загальної середньої освіти Токмацької міської ради (а.с. 58).

Підстави та мотиви вказаного наказу: Указ Президента України від 24.02.2022р. №

64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 113 Кодексу законів про працю, постанова КМУ від 07.03.2022р. № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються та дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», Указ Президента України від 07.05.2022р. № 319/2022 «Про утворення військової адміністрації», у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов у закладах освіти під час воєнного стану.

Згідно з копією паспорта громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26-27).

З довідки № 2302-7501297700 від 16.09.2022р. вбачається, що ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с. .29-30).

Судом була досліджена пояснювальна записка ОСОБА_1 на ім`я в.о. директора закладу Вороновської В.А. від 27.10.2022р., у якій позивач зазначила, що вона вийшла на роботу в школу 01.09.2022р. та працювала там до 12.09.2022р. (робочі дні 01.09, 02.09, в інші дні школа не працювала). Перед цим 28.08.2022р. та 29.08.2022р. до неї додому приїздили представники «так званої «військової адміністрації» та озброєні чоловіки, які в жорсткій формі вимагали вийти на роботу. 01.09.2022р. навчання вона проводила українською мовою та за українськими підручниками. 14.09.2022р. вона виїхала (а.с. 60-63).

Згідно з інформацією з мережі Інтернет, актуальною станом на 07.04.2023р., за законодавством рф 05.08.2022р. було зареєстровано юридичну особу ДБЗУ «Остриківська середня загальноосвітня школа» Запорізької області, керівник ОСОБА_3 , установа діє (а.с. 65-68).

05.08.2022р. ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім`я начальника Токмацької міської військової адміністрації ОСОБА_4 про звільнення за власним бажанням (а.с. 72). Але звільнена не була.

Довідками відділу освіти Токмацької міської ради № 350 та № 351 від 28.06.2023р. повідомлено суд, що нарахована заробітна плата вчителя початкових класів ОСОБА_1 за серпень 2022р. (19 фактично відпрацьовані дні/23 за графіком) становить 11 543,68 грн., за вересень 2022р. (0 фактично відпрацьованих/22 за графіком) 11 974,68грн. (а.с. 114,115).

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції визнав позов недоведеним, виходячи з того, що відповідно до приписів ч. 3 статті 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» позивач наказ № 7к від 01.09.2022р. про призупинення дії трудового договору з нею до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу не оскаржила, позовних вимог в цій справі про його неправомірність та скасування не заявила. Тож, наказ про призупинення дії трудового договору № 7-к від 01.09.2022р. щодо ОСОБА_1 є чинним і суд в межах цієї справи не може давати оцінку обґрунтованості підстав для його видачі. Тому, зважаючи на ці обставини, та те, що в цій справі суду не надано належних та допустимих доказів, які б достовірно свідчили про те, що відповідач станом на 22.11.2022р. (момент звернення позивачки до нього із відповідною заявою) і до цього часу має реальну можливість надати позивачці ОСОБА_1 роботу за посадою, а остання виконувати її, призупинений з позивачкою трудовий договір не може бути відновлений.

В апеляційній скарзі представником позивача наголошується на тому, що суд неповно перевірив доводи позивача щодо неправомірності підстав відмови відповідача у поновленні дії трудового договору з позивачем. Так, відмовляючи впоновленні трудовогодоговору,керівник закладувиявив упередженеставлення донеї,оскільки жоднийнормативно-правовийакт немістить обов`язковостіотримання інформаціївід правоохороннихорганів щодоможливості відновленнятрудових відносин.Вона безпідставно звинувачуєтьсяу підтриманнікраїни-агресора,тому такавідмова носитьдискримінаційний характерщодо неї,порушує їїправо напрацю таїї оплату.

Перевіривши вказані ствердження, наведені в апеляційній скарзі як основний аргумент необгрунтованості рішення суду, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбаченістаттями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Статтею 43 Конституції України гарантується право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Проте до переліку прав, які не можуть бути обмежені в будь-якому разі, права, гарантовані цією статтею, не належать.

Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан у зв`язку із збройною агресією рф проти України, який діє до теперішнього часу.

Згідно з п. 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. Тобто й право громадян на працю.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15.03.2022р. прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України (в редакції Закону № 2136-IX від 15.03.2022р.) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачена можливість призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Відповідно до положень цієї норми, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Судом першої інстанції також наведено такий відповідний аналіз норм матеріального права, якими унормовані спірні відносини, але зміст цих норм не в повній мірі пов`язано із підставами позову, яким суд надав невірну оцінку.

Так, суд першої інстанції вказував, що позивач не оскаржила наказ № 7к від 01.09.2022р., він є чинним, а тому суд не може оцінювати його правомірність, відтак, по-

в`язаний із тим, що його правомірність презюмується.

Між тим, не оспорюючи в цій справі наказ № 7к від 01.09.2022 щодо призупинення дії трудового договору із нею, позивач вказує на те, що відпали ті обставини, з якими відповідач пов`язував його призупинення, оскільки вона виїхала з окупованої території та не працює на країну-агресора. Нею оскаржується саме неправомірність відмови у поновленні дії трудового договору за підставами, викладеними в змісті відмови, а також з урахуванням того, що інші працівники перебувають у стані простою, що передбачає зовсім інший характер трудових правовідносин та прав працівника.

Дослідженням змісту наказу № 7к від 01.09.2022р. встановлено, що підставами та мотивами для видання цього наказу зазначено Указ Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ст.ст. 10, 13 Закону України «Про

правовий режим воєнного стану», ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що виключає можливість виконання функціональних обов`язків працівника, перебування на тимчасово окупованій території України та перехід працівників на сторону окупанта, а саме, підтримання країни-агресора та початок праці з іншою владою у вигляді виконання функцій з навчання дітей за російською програмою.

Цей наказ містить перелік таких працівників в кількості 15 осіб, серед яких значиться вчителька ОСОБА_1 .

Отже, мотивація наказу пов`язана із тим, що ці 15 осіб станом на 01.09.2022р. перебували в с. Остриківка Пологівського р-ну Запорізької області,, яке є окупованою рф територією України, та перейшли на сторону країни-агресора.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 14.09.2022р. виїхала з с. Остриківка (окупована територія) до м. Запоріжжя, а вже 16.09.2022р. була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа у м. Запоріжжі.

Не будучи обізнана до 10.11.2022р. про наказ про призупинення з нею трудових відносин, ОСОБА_1 протягом вересня-жовтня 2022р. продовжувала листування через месенджер Viber з в.о. директора закладу Вороновською В.А., яка, серед іншого, пропонувала їй прийняти участь у семінарі, надати номер картки для нарахування та виплати заробітної плати.

Вказане свідчить про те, що сама в.о. закладу ОСОБА_2 визнавала фактично, що відпали підстави вважати трудовий договір з позивачем призупиненим.

Але, оскільки наказ № 7к від 01.09.2022р. залишався чинним щодо ОСОБА_1 , остання після того, як їй стало відомо про нього, подала заяву від 22.11.2022р. про поновлення дії трудового договору.

При цьому, колегія вважає, що посилання суду на обов`язковість досудового оскарження наказу про призупинення трудового договору є помилковими. Відповідна норма права є диспозитивною, а не імперативною. Позивач має право, але не зобов`язання застосовувати досудовий порядок оскарження наказу, та нею правомірно було обрано, на свій розсуд, судовий захист свого порушеного права, оскільки права, передбачені статтею 55 Конституції України, не входять до переліку тих прав, які можуть бути обмежені на час дії воєнного стану. Крім того, оскаржувалось позивачем не призупинення дії її трудового договору, а саме відмова у поновленні його дії.

Відмовляючи в поновленні трудового договору, роботодавець в особі в.о. керівника закладу Вороновської В.А. відповіддю від 05.12.2022р. повідомила ОСОБА_1 про те, що направлено запит до слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області щодо надання оцінки діяльності та можливості поновлення трудових відносин з нею. За отриманою відповіддю інформація щодо причетності вчителів Остриківського ЗЗСО перевіряється, результати будуть повідомлені додатково. Після отримання позитивної відповіді їй буде направлено додатковий лист з приводу можливості відновлення трудових відносин (а.с. 8).

Також у цьому листі повідомляється, що Остриківським закладом очікуються також відповіді на його офіційні звернення: від 17.11.2022 - до Освітнього омбудсмена ОСОБА_5 ; від 28.11.2022 - до начальника ГУ НП України в Запорізькій області Кисько А.І.; від 02.12.2022 до керівника Запорізької обласної прокуратури, про надання правової оцінки діяльності вчителя Остриківської ЗЗСО і роз`яснення можливості поновлення трудових відносин.

Інших доводів щодо підстав відмови у поновленні дії трудового договору з

ОСОБА_1 відповідь від 05.12.2022 не містить.

Отже, така відмова у поновленні трудового договору не свідчить про те, що не ма-

ється будь-якої роботи для вчителя ОСОБА_1 на час воєнного стану, а пов`язана лише з тим, що триває перевірка щодо вчителів Остриківського закладу. При цьому, навіть не зазначається, що саме відносно ОСОБА_1 проводиться певна перевірка.

Крім того, колегія наголошує га тому, що до часу вирішення справи судом першої інстанції, а також станом на час перегляду справи апеляційним судом, тобто більше року з дня отримання листа-відмови, будь-яких відомостей від правоохоронних органів щодо неправомірних дій вчителя ОСОБА_1 не було отримано, доказів наявності будь-якого кримінального провадження відносно ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Між тим, відповідно до приписів статті 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням.

Відтак, колегія зазначає, що саме за такими підставами відмова позивачеві у поновленні дії трудового договору є неправомірною. При цьому, колегія вважає, що спеціальним законом № 2136-ІХ не передбачено отримання роботодавцем будь-якого ви-

сновку правоохоронних органів чи Омбудсмена з приводу можливості поновлення дії трудового договору з працівником, дію якого було призупинено через його тимчасове перебування на окупованій території.

З матеріалів справи та особистих письмових пояснень ОСОБА_1 слідує, що вона вийшла на роботу в Остриківському закладі в с. Остриківка лише 01.09 та 02.09.2022р. і провела уроки українською мовою, а 14.09.2022р. виїхала до м. Запоріжжя, зареєструвавшись 16.09.2022р. як внутрішньо переміщена особа, а також не є працівником зареєстрованого за рф Остриківського закладу, перебуваючи у трудових відносинах саме з Остриківським закладом, підпорядкованим новому складу Токмацького відділу освіти Токмацької міської ради, який переміщено до підконтрольної Україні території. Тобто не працює на країну-агресора.

За вказаних обставин, колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що відмова у поновленні дії трудового договору за такими підставами (з урахуванням відсутності будь-якого кримінального провадження відносно позивача) носить дискри-мінаційний характер. При цьому, як слідує з відповіді від 05.12.2022р., така відмова не була пов`язана з тим, що роботодавець не може забезпечити роботою працівника, а останній не може її виконувати.

Натомість, суд першої інстанції вказував, що той факт, що після видання наказу про призупинення трудового договору позивачка виїхала з тимчасово окупованої території України і перебуває в м. Запоріжжі, сам по собі не свідчить про можливість відновлення трудового договору та виконання нею своїх функціональних обов`язків, оскільки першочерговим для суду є встановлення реальної можливості роботодавця надати роботу працівнику. Та суд вказував, що доказів, що заклад освіти функціонує та може забезпечити позивача роботою, в ході розгляду справи здобуто не було.

Колегія з цього приводу наводить такі обставини.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, позивачка ОСОБА_1 є вчителем початкових класів, до основних обов`язків якого належить надання якісних освітніх послуг за затвердженою освітньою програмою та навчальним планом учням 1-4 класів.

Згідно з наказом начальника Токмацької міської військової адміністрації № 9 від 01.09.2022р. оголошено простій не з вини працівників у закладах освіти Токмацької міської ради з 01.09.2022р. до можливості відновлення роботи, в т.ч. в Остриківському закладі загальної середньої освіти Токмацької міської ради (а.с. 58).

Підстави та мотиви вказаного наказу: Указ Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 113 Кодексу законів про працю, постанова КМУ від 07.03.2022р. № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються та дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», Указ Президента України від 07.05.2022р. № 319/2022 «Про утворення військової адміністрації», у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов у закладах освіти під час воєнного стану.

Між тим, відносно інших працівників Остриківського закладу, крім тих п`ятнадцяти, зокрема, й ОСОБА_1 , які станом на 01.09.2022р. перебували на окупованій території, наказ про призупинення дії їх трудових договорів не приймався. Тобто інші працівники Остриківського закладу знаходяться в стані простою, що не є призупиненням трудових договорів з ними, із оплатою відповідно до пункту 2.2 наказу № 9 від 01.09.2022р. двох третин від заробітку ( а.с. 58).

Посилання відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, що забезпечити роботою відповідача вони невзмозі, не підтверджується матеріалами справи, а лише побу-

довано суто на поясненнях представника відповідача в судових засіданнях.

Апеляційний суд робив перерву у розгляді справи для надання можливості відповідачу підтвердити вказані обставини, але останній лише пояснив, що йому відомо,

що працюють фактично лише технічні працівники. Натомість, адвокат Валько В.С. пояс-

нив, що й вчителів залучають до роботи, зокрема, шляхом переміщення їх до інших навчальних закладів за домовленості.

Таким чином, суд поклав в основу свого рішення позицію представника відповідача без належних доказів на спростовування доводів позивача, пославшись на те, що приміщення школи залишилось на окупованій території, контингент учнів не набрано, а закон дозволяє призупиняти дію трудового договору на весь час воєнного стану. Крім того, суд вказував, що про не відновлення роботи закладу освіти свідчить оголошення простою, який до теперішнього часу зберігається.

Але право на призупинення дії трудового договору під час дії воєнного стану, на чому наголошував сам суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення, не є абсолютним. В той же час, за Статутом Остриківського закладу передбачені інші можливі варіанти праці, зокрема, для вчителів.

Згідно із Статутом Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради, затвердженим рішенням шостої міської ради Токмацької ради восьмого скликання від 13.01.2021р. № 3, (а.с. 43-50) заклад є юридичною особою, засновником закладу є Токмацька міська рада, органом управління відділ освіти Токмацької міської ради, безпосереднє керівництво здійснює директор. Останній в межах наданих повноважень призначає на посаду та звільняє з неї працівників, визначає їх функціональні обов`язки, забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм.

Метою закладу є надання якісних освітніх послуг для здобуття повної загальної

середньої освіти через організацію єдиного комплексу освітніх компонентів для досягнення учнями обов`язкових результатів, визначених державними стандартами.

Основними формами здобуття освіти в закладі можуть бути інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж.

Відповідно до п. 1.12 Статуту, заклад має право створювати у своєму складі класи (групи) з дистанційною формою навчання, визначати форми, методи й засоби організації освітнього процесу.

З урахуванням вказаних положень Статуту Остриківського навчального закладу, ним не доведено, що повністю припинено будь-яку діяльність цього навчального закладу, та неможливість залучити позивача до роботи у будь-якій з вище наведених форм.

Колегія вважає, що про можливість виконання позивачем роботи свідчить ще й те, що 21.09.2022р. під час листування в додатку Viber в.о. директора закладу Вороновська В. запросила позивачку як голову профспілки Остриківського закладу загальної середньої освіти на конференцію у форматі Zoom, а 05.10.2022р. запитувала у позивачки рахунок для виплати заробітної плати.

Таким чином, відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів щодо абсолютної неможливості забезпечити роботою працівника ОСОБА_1 , що має довести саме відповідач, а не працівник в силу того, що він є слабшою стороною у трудових відносинах порівняно з роботодавцем, який має доступ до документації та надає її вибірково.

Крім того, з огляду на правову природу простою, колегія констатує наступне.

Простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Це визначеностаттю 34 КЗпП України.

Простійяк призупиненняроботи,що єпідставою длятимчасового переведенняпрацівників заїх згодоюна іншуроботу,може бутивикликаний будь-якоюпричиною якоб`єктивного,так ісуб`єктивного характеру.Переведення можливеяк натому жсамому підприємстві,в установі,організації,так іна іншепідприємство,в установу,організацію,що знаходитьсяв тійже місцевості. У разі простою для переведення працівника на іншу роботу вимагається його згода.Законодавством невстановлені обмеженнящодо кількостіпереведень упродовжкалендарного рокуабо їхзагальної тривалостіупродовж року.

Порядок оплати часу простою та попередження роботодавця про простій визначеністаттею 113 КЗпП України

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахункуне нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Статтею 12 ЗУ «Про оплату праці»передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

У наказі № 9 від 01.09.2022р. начальника міської військової адміністрації оплата простою у розмірі двох третин відповідно до чинного законодавства, не обмежувалась для жодних працівників закладів освіти Токмацької міської адміністрації. Але такого права не передбачено для працівників, дія договорів з якими призупинена.

З вказаного слідує, що, відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні трудового договору, відповідач, зокрема, позбавляє її можливості мати вказані гарантії, передбачені для працівника у разі простою, зокрема, на виконання іншої роботи, переведення до іншої установи, виконання обов`язків в іншій формі та на отримання мінімальної гарантованої оплати праці, пов`язаної із простоєм.

Зважаючи на все вище перелічене, колегія вважає такими, що не відповідають матеріалам справи, висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачкою порушення її трудових прав внаслідок відмови в поновленні дії трудового договору, який призупинено на час воєнного стану, оскільки судом достовірно не установлено, що заклад освіти фактично не функціонує взагалі, або що позивач не може виконувати іншу роботу, або в іншій формі, зокрема, бути разом з іншими працівниками відповідно до наказу № 9 від 01.09.2022 в оплачуваному простої, що виключається у разі призупинення дії трудового договору.

У зв`язку із зазначеним, оскаржуване рішення відповідно до приписів п.п. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню із задоволенням вимог позивача про визнання незаконною відмови Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради у поновленні трудового договору з ОСОБА_1 та щодо поновлення дії трудового договору з вчителем початкових класів Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради Удод Ольгою Анатоліївною, який слід поновити з дати звернення позивача з заявою про поновлення його дії 22.11.2022р.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за аналогією зі статтею 235 КЗпП України, то колегія наголошує на такому.

Такі вимоги мають задовольнятись, якщо буде визнано, що дію трудового договору припинено безпідставно та його дію було поновлено судовим рішенням.

Відповідач наголошував, що згідно з вимогами статей 13, 15 Закону України № 2136-ІХ, відшкодування заробітної плати покладається на країну-агресора.

Але така позиція була б правильною, якщо б наказ про призупинення дії трудового договору продовжував свою дію, а працівнику належало б право на отримання будь-яких коштів, які йому не виплачені роботодавцем через воєнний стан, викликаний діями країни-агресора.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, де позивач також ставила питання про незаконність призупинення трудового договору з нею, вказував, що, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суди обґрунтовано поклали на відповідача обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі, тому доводи касаційної ска-

рги про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію,

в даному випадку безпідставні.

Отже, саме роботодавець, дії якого є неправомірними, має здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахування того, що для працівників Остриківського закладу був оголошений простій із виплатою 2/3 від заробітку.

Між тим, відповідно до пункту 2 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України видатки на загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

Враховуючи зазначене, організація та здійснення виплати заробітної плати з нарахуваннями педагогічним працівникам належить до компетенціїзасновників закладів загальної середньої освіти.

Таким чином, з питанням щодо виплати середнього заробітку позивачу як педпрацівнику необхідно звертатися з позовом до відповідної територіальної громади або, у разі незгоди із рішенням засновника, до департаменту освіти та науки відповідної обласної військової (державної) адміністрації.

Оскільки вказані особи не залучені до участі у справі в якості відповідачів, то в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Зважаючи на все вище наведене, колегія скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та приймає постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Валько Віталій Сергійович, задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2023 року у цій справі у цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради у поновленні трудового договору з ОСОБА_1 та поновити дію трудового договору з вчителем початкових класів Остриківського закладу загальної середньої освіти Токмацької міської ради Удод Ольгою Анатоліївною.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текстпостанови складений22січня 2024року.

Головуючий: С.В. Маловічко

В.Ю. Бєлка

М.С. Гончар