Постанова

від 04.10.2023 по справі 297/2139/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/2139/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Кондора Р.Ю., Собослой Г.Г.,

за участі секретаря Гусонька З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року (суддя Фейір О.О.) усправі №297/2139/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся всуд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1584 га, кадастровий номер: 2120483300:10:001:0155, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.01.2019 № 151897472 право приватної власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку зареєстровано 28.12.2018 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 29.09.1997 № IV-ЗК 009761.

Відповідач ОСОБА_1 є власником суміжної земельної ділянки, площею 0,1618 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2120483300:10:001:0010, за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 зазначав, що земельна ділянка ОСОБА_1 була внесена до Державного земельного кадастру у 2013 році, право власності зареєстровано 11.03.2013, що підтверджується інформативною довідкою із реєстру речових прав на нерухоме майно №180084452 від 06.09.2019.

Вказував, що відповідач тривалий час порушує його право на користування належною йому земельною ділянкою, раніше виникав з цього приводу судовий спір, за результатом розгляду якого рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03.10.2014 ОСОБА_1 зобов`язано усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною йому частиною земельної ділянки площею 0,306кв.м. шляхом демонтажу частини огорожі будинку АДРЕСА_2 , яка встановлена з боку АДРЕСА_1 довжиною 0,85 м і шириною 0,36 м.

Однак таке судове рішення не виконано.

04.09.2018 позивач звернувся до ПП «Спектр-Ком» з метою замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж його земельної ділянки в натурі, котра належала ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю від 29.09.1997 № IV-ЗК 009761.

Виконавцем під час проведення робіт виявлено заступ на земельну ділянку ОСОБА_2 зі сторони власника суміжної земельної ділянки кадастровий номер: 2120483300:10:001:0010 ( ОСОБА_1 ), про що складено пояснювальну записку, до якої додано графічні матеріали місцеположення фактичної межі, згідно з якими площа заступу становить 0,0049 га.

Листом Великобактянської сільської ради №146 від 03.07.2019 позивачу повідомлено, що за результатами проведення відновлення меж земельної ділянки в натурі комісією було встановлено, що фактична межа (металева огорожа) відповідача ОСОБА_1 власника суміжної земельної ділянки за кадастровим номером 2120483300:10:001:0010 встановлена із заступом на належну позивачу земельну ділянку в переді огорожі зі сторони АДРЕСА_3 , в задній частині огорожі заступ 0,74 м, загальна площа заступу на належну йому земельну ділянку становить 0,0049 га.

Посилаючись на дані обставини, позивач ОСОБА_2 просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 2120483300:10:001:0155, шляхом вивільнення частини земельної ділянки з передньої частини огорожі від АДРЕСА_3 , в задній частині огорожі з АДРЕСА_4 , загальною площею 0,0049 га та знесення самочинно встановленої огорожі, що знаходиться на належній ОСОБА_2 земельній ділянці.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 2120483300:10:001:0155, шляхом вивільнення частини земельної ділянки з передньої частини огорожі від АДРЕСА_3 , в задній частині огорожі з АДРЕСА_4 , загальною площею 0,0049 га та знесення самочинно встановленої огорожі, що знаходиться на належній ОСОБА_2 земельній ділянці. Вирішено питання про судові витрати.

Результат розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.03.2023 заяву ОСОБА_1 про перегляд указаного заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

На заочне рішення суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не було повідомлено належним чином про дату, час і місце засідання суду, йому не було направлено копію позовної заяви та додатків до неї; рішення суду ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, пояснювальна записка ПП «Спектр-Ком» не містить дати складання документу, інформації про те, коли, де, ким проведено роботи по відновленню меж земельної ділянки з кадастровим номером: 2120483300:10:001:0155; при цьому ОСОБА_1 не було повідомлено про дату і час проведення робіт із закріпленням межовими знаками меж земельної ділянки в натурі; наданий позивачем план перенесення меж земельної ділянки в натурі є недопустимим доказом, містить помилки, не містить на кресленні межових точок А,Б,В,Г. У листі сільського голови № 146 від 03.07.2019 не зазначено інформації про дату проведення робіт по відновленню меж земельної ділянки з кадастровим номером: 2120483300:10:001:0155, а такий лист є фіктивним. ОСОБА_1 вказує, що спірну огорожу встановив у 1998 році саме на власній земельній ділянці, належній йому на підставі державного акту на земельну ділянку отриманому у 1997 році. З цього часу огорожа не переносилася, не перероблялася. Зазначає, що відсутні правові підстави для зміни конфігурації і площі його земельної ділянки. Натомість ОСОБА_2 отримав кадастровий номер на ділянку лише у 2018 році, тобто на 5 років пізніше ніж ОСОБА_1 . У технічній документації, виготовленій КП «Берегвідейк-2015» площа ділянки ОСОБА_2 була вказана 0,1602 га, а надалі у 2018 році ОСОБА_2 виготовив іншу технічну документацію у ПП«Спектр-Ком», згідно з якою площа ділянки є меншою і становить 0,1584 га. При цьому згідно відомостей Публічної кадастрової карти між ділянкою ОСОБА_2 та ділянкою іншого суміжного землекористувача з правої сторони - ОСОБА_3 - утворився значний розрив, а координати ділянки позивача зміщено в бік до ділянки відповідача. У додаткових поясненнях ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 з порушеннями збудував фундамент на відстані 0,5 м від межі із ділянкою відповідача. У зв`язку з цим рішенням Апеляційного суду Закарпатської областівід 03.10.2014 зобов`язано ОСОБА_4 виконувати будівництво будинку на фундаменті, забезпечивши відстань до межі сусідньої земельної ділянки, не менше 0,95 м до лінії проходження огорожі між земельними ділянками. Не бажаючи змістити свій фундамент на пів метра вглиб своєї ділянки, ОСОБА_4 наразі хоче змістити межу між ділянками на пів метра в бік ділянки ОСОБА_1 .

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представнка позивача, дослідивши матеріали даної справи, а також матеріали цивільної справи № 701/1791/12, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі статтею 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Статтею 107 ЗК України, передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 ЗК України власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, сьомою статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Отже, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 та пункту б ч. 3 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю (негаторний позов).

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12.08.1997 ОСОБА_1 на підставі рішення Великобактянської сільської ради від 19.11.1996 № 2 був виданий Державний акт серії IV-ЗК № 009754 на право приватної власності на землю на земельні ділянки на території с. Велика Бакта Берегівського району площами 0,16 га і 0,34 га, призначені відповідно для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 32-40, а.с. 36 т. 1 справи № 701/1791/12). Оформлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки площею 0,1618 га по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, було закінчено у 2013 році, за заявою ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі 13.02.2013 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,618 га із кадастровим номером 2120483300:10:001:0010 (а.с.76, 142 та а.с. 181-183 т. 1 справи № 701/1791/12).

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності від 19.03.2013 № 1364297 право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,618 га із кадастровим номером 2120483300:10:001:0010 зареєстровано 11.03.2013 (а.с. 147).

29.09.1997 ОСОБА_2 на підставі рішення Великобактянської сільської ради від 22.01.1997 був виданий Державний акт серії IV-ЗК № 009761 на право приватної власності на землю на земельні ділянки на території с. Велика Бакта Берегівського району площами 0,16 га і 0,34 га, призначені відповідно для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 35 т. 1 справи № 701/1791/12).

Оформлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки площею 0,1584 га по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, було здійснено 04.10.2018 ПП «Спектр-Ком», на підставі якої за заявою ОСОБА_2 у Державному земельному кадастрі 09.10.2018 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1584 га із кадастровим номером 2120483300:10:001:0155 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.01.2019 № 151897472 право приватної власності на таку земельну ділянку площею 0,1584 га із кадастровим номером 2120483300:10:001:0155 зареєстровано за ОСОБА_2 28.12.2018 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 29.09.1997 № IV-ЗК 009761 (а.с. 15).

Отже, у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_1 із кадастровим номером 2120483300:10:001:0010 здійснено 13.02.2013, право власності на земельну ділянку у ОСОБА_1 виникло 11.03.2013.

Натомість реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 у Державному земельному кадастрі здійснено пізніше 09.10.2018, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2120483300:10:001:0155 в ОСОБА_2 виникло 28.12.2018, тобто пізніше ніж у ОСОБА_1 .

При цьому, згідно з виготовленою у 2018 році технічною документацію ПП«Спектр-Ком», на замовлення ОСОБА_2 , площа ділянки позивача становить 0,1584 га та є меншою, ніж зазначено у виданому ОСОБА_2 державному акті на право приватної власності на землю від 29.09.1997 № IV-ЗК 009761 (0,16 га) та у технічній документації виготовленій КП «Берегвідейк-2015» на замовлення ОСОБА_2 , в якій площа ділянки складала 0,1602 га (а.с. 148-152).

Згідно з відомостями Публічної кадастрової карти між ділянкою ОСОБА_2 та ділянкою іншого суміжного землекористувача з протилежної сторони ( ОСОБА_3 , кадастровий номер 2120483300:10:001:0027) має місце розрив (а.с. 153, 99-101).

ОСОБА_2 у позовній заяві зазначав, що внаслідок встановлення огорожі між ділянками ОСОБА_1 вже тривалий час порушує його права, чинить перешкоди у користуванні належною позивачу земельною ділянкою, та раніше з цього приводу розглядався спір судом.

На обґрунтування своїх позовних вимог у даній справі ОСОБА_2 посилався на те, що бокова огорожа суміжного землевласника ОСОБА_1 встановлена із заступом на земельну ділянку позивача, площа такого заступу (захоплення) становить 0,0049 га, зокрема відстань у передній частині огорожі зі сторони АДРЕСА_1 становить 0,37 м від межі, в задній частині огорожі 0,74 м.

На підтвердження цих обставин позивач надав копію пояснювальної записки директора ПП «Спектр-Ком» без зазначення дати цього документу, в якій зазначено, що за результатами проведеного відновлення меж його земельної ділянки з кадастровим номером 2120483300:10:001:0155 було встановлено, що фактична межа (а саме металева огорожа) власника суміжної земельної ділянки за кадастровим номером: 2120483300:10:001:0010 встановлена із заступом на земельну ділянку ОСОБА_2 . До пояснювальної записки додано План перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у яких позначено штриховкою у вигляді косої лінії частину земельної ділянки, що фактично використовується ОСОБА_1 площею 0,0049 га. У нижній передній частині ділянки зі сторони АДРЕСА_1 вказано відстань 0,37 м від межі, у задній частині ділянки 0,74 м (а.с. 9, зворот).

Відповідно до листа Великобактянської сільської ради №146 від 03.07.2019 ОСОБА_2 повідомлено, що на його звернення була створена комісія у складі сільського голови Калинича В.І., депутата сільської ради ОСОБА_5 , директора комунального підприємства «ЖКО Гранд» ОСОБА_6 . Комісія була присутня на проведенні ПП «Спектр-Ком» роботи по відновленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 2120483300:10:001:0155. За результатами проведення відновлення меж земельної ділянки було встановлено, що фактична межа (а саме металева огорожа) власника суміжної земельної ділянки за кадастровим номером 2120483300:10:001:0010 встановлена із заступом на земельну ділянку ОСОБА_2 . В переді огорожі заступ 0,37 м, в задній частині огорожі заступ 0,74 м, загальна площа заступу на земельну ділянку ОСОБА_2 становить 0,0049 га (а.с. 8).

Указані докази, що надані позивачем, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як зазначав у позовній заяві ОСОБА_2 та матеріалами справи підтверджено, що раніше, у липні 2012 року, ОСОБА_2 звертався в суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що у 1998 році на своїй земельній ділянці у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 за його твердженням збудував фундамент на відстані 1 м до межі суміжної земельної ділянки у АДРЕСА_1 , котра належить ОСОБА_1 ОСОБА_2 вказував, що ОСОБА_1 збудував паркан і висадив туї, захопивши 50 см земельної ділянки ОСОБА_2 уздовж всієї межі між ділянками, внаслідок чого відстань від спірної зведеної огорожі до фундаменту позивача становить 46 см, а не 1 м. Також зазначав, що в іншому місці з боку вулиці Наукової ОСОБА_1 захопив частину ділянки ОСОБА_2 , збудувавши паркан довжиною 1,5 м.

У вересні 2012 року ОСОБА_1 у такій справі № 701/1791/2012 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , у якому просив зобов`язати ОСОБА_4 внести зміни в забудову фундаменту, щоб відстань від будинку на земельній ділянці у АДРЕСА_1 , була не менше 1 м до межі суміжної земельної ділянки у АДРЕСА_1 .

За результатом розгляду спору у справі № 701/1791/2012 ухвалено рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.11.2012, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано ОСОБА_2 внести зміни в забудову фундамента таким чином, щоб відстань від будинку, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , була не менше 1 м до межі суміжної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 39-40).

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03.10.2014 рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.11.2012 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково: зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною йому частиною земельної ділянки площею 0,306 кв.м. шляхом демонтажу частини огорожі будинку АДРЕСА_2 , яка встановлена з боку АДРЕСА_1 довжиною 0,85 м і шириною 0,36 м, в решті позову відмовлено; рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.11.2012 в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 змінено: зобов`язано ОСОБА_4 виконувати будівництво будинку на фундаменті, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у спосіб, який забезпечуватиме дотримання відстані від найбільш виступної конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 зверненої до межі сусідньої земельної ділянки не менше 0,95 м до лінії проходження огорожі між земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 ; вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 32-38, https://reyestr.court.gov.ua/Review/40798959).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.10.2014 відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

Надалі ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.11.2015 поновлено ОСОБА_2 строк подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2014 року). У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділякою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання внести зміни в забудову фундаменту за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.10.2014 відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/53737927 )

Рішенням апеляційного суду від 03.10.2014 у справі № 701/1791/2012, яке набрало законної сили 03.10.2014, встановлено, наступні преюдиційні обставини.

Відповідно до даних у висновку № 3036 судової будівельно-технічної експертизи від 10.06.2014 (а.с. 59-73 т. 2), вбачається, зокрема, наступне:

-бокова огорожа між суміжними земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , в передній частині (від АДРЕСА_1 ) улаштована із сітки-рабиці, закріпленої на металевих стовпах висотою від 1,89 м до 2,03 м, які в свою чергу встановлені в бетонний фундамент товщиною 10 см та висотою 25 см над рівнем землі; в задній частині огорожа влаштована з сітки-рабиці, закріпленої на залізобетонних стовпчиках висотою близько 1,8 м;

-межа між земельними ділянками відповідно до правовстановлюючих документів є прямою лінією, яка має довжину 89,1 м;

-фактична межа між ділянками проходить по лінії бокової огорожі між ділянками, має довжину 89,15 м, є майже прямою лінією, проте, складається з трьох відтинків довжинами 31,51 м, 32,59 м і 25,05 м та має незначні відхилення від прямої лінії;

-передня мурована огорожа належної ОСОБА_1 земельної ділянки (по лінії АДРЕСА_1 ) частково знаходиться на належній ОСОБА_2 земельній ділянці, довжина частини огорожі ділянки по АДРЕСА_2 , що знаходиться на ділянці по АДРЕСА_1 , становить 0,85 м, ширина цієї частини огорожі становить 0,36 м, площа, зайнята частиною огорожі, становить 0,306 кв.м;

-має місце накладання в плані земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , на земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , при цьому:

§земельна ділянка ОСОБА_1 розташована із заступом за межу із земельною ділянкою ОСОБА_2 і частково знаходиться на ділянці останнього, а саме, у передній частині ділянки (з боку АДРЕСА_1 ) накладається на 5 см, це накладання зводиться до0см взадній частиніділянки і має форму багатокутника, близьку до форми трикутника, де довжина сторони в основі умовного трикутника становить 5 см, довгими сторонам є правовстановлююча межа між ділянками (89,1 м) і фактична межа між ділянками (89,15 м), із вершиною у точці сходження довгих сторін, площа такого накладання становить 6,63 кв. м;

§у межах указаного накладання бокова огорожа між ділянками, що влаштована ОСОБА_1 , частково знаходиться на ділянці, належній ОСОБА_2 ;

§на земельній ділянці, належній до будинку АДРЕСА_2 , на відстані 30-50 см від бокової огорожі із ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , насаджені дерева «туї»;

-на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться стрічковий, бутобетонний, монолітний фундамент будинку довжиною 10,85 м, шириною 10,75 м, висотою над рівнем поверхні землі 0,4 м, стіни будинку не зведені, відстань від фундаментудо межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 : до правовстановлюючої межі в передній частині фундаменту (ближче до АДРЕСА_1 ) 0,56 м, в задній частині фундаменту (вглиб двору) 0,57 м; до фактичної межі (до лінії проходження огорожі) в передній частині фундаменту 0,51 м, в задній частині фундаменту 0,52 м;

-експерт, серед іншого, зробив висновки про те, що:

§таке розташування фундаменту будинку на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , є порушенням вимог пункту 3.25* Державних будівельних норм України 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до якого на час складення будівельного паспорта відстань від фундаменту до межі сусідньої земельної ділянки повинна становити не менше 1 м;

§влаштування ОСОБА_1 огорожі у вищевказаний спосіб є відхиленням від меж земельної ділянки, зазначених у державному акті, а таке висадження дерев є порушенням норм пункту 5.12. і Таблиці 5.2. ДБН 360-92**, відповідно до яких відстань від дерев до будівель і споруд повинна бути не менше 5 м.

Апеляційним судом у справі № 701/1791/2012 було зокрема встановлено, що ОСОБА_2 не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог щодо бокової огорожі між земельними ділянками, а саме факту захоплення ОСОБА_1 смуги завширшки 0,5 м по усій довжині земельної ділянки внаслідок зведення бокової огорожі (паркану) між суміжними земельними ділянками.

Апеляційним судом при розгляді справи № 701/1791/2012 щодо бокової огорожі між ділянками та накладання земельних ділянок у межах 6,63 кв.м. було встановлено таке. Накладання має клиноподібну форму по всійдовжині земельноїділянки ОСОБА_2 від 5см у найширшому місці від АДРЕСА_1 до 0см в кінці ділянки. Враховуючи конфігурацію і розташування указаної частини ділянки, параметри бокової огорожі між ділянками, пояснення експерта і сторін, є очевидним, що ця частина земельної ділянки як така практично не має господарського значення і по суті не може бути використана ОСОБА_2 із господарською метою. Ця частина ділянки не впливає на умови обслуговування будинку, що зводиться по АДРЕСА_1 , а її звільнення від частини огорожі тягло б необхідність повного чи часткового руйнування огорожі, її фундаменту, що є непропорційною, неспівмірною порівняно із порушенням іншої сторони шкодою при тому, що для ОСОБА_2 результат від цього ніяк не був би відчутним. Отже, зафіксовано накладання в плані земельних ділянок, що у контексті та в межах пред`явлених ОСОБА_2 вимог є неістотним і не може кваліфікуватися таким, що реально порушує право позивача за первісним позовом на використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку. Тому і повний або частковий демонтаж огорожі для усунення в цих межах перешкоди у вигляді накладання ділянок в плані не є належним способом захисту права, його застосування не є необхідним для захисту (поновлення) права, не має наслідком такий фактичний захист права ОСОБА_2 .

Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, наразі судова колегія враховує встановлені судовим рішенням преюдиційні обставини щодо місця розташування бокової огорожі між ділянками сторін, а також бере до уваги висновки суду у справі № 701/1791/2012 щодо непропорційності втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном (боковою огорожею уздовж земельних ділянок), та те, що вимоги ОСОБА_2 у цій частині є непропорційними визначеним цілям, неспівмірними порівняно із порушенням для ОСОБА_2 , який не довів необхідності застосування обраного ним способу для захисту (поновлення) своїх прав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Колегія суддів зазначає, що у справі, яка наразі розглядається апеляційним судом, змінився предмет позову (площа, параметри, конфігурація захоплення (заступу), на яке посилався позивач), змінилися обставини, на які вказував позивач на підтвердження своїх вимог, зокрема обставини щодо відновлення меж його земельної ділянки площею 0,1584 га по АДРЕСА_1 , здійснення 09.10.2018 державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1584 га із кадастровим номером 2120483300:10:001:0155 у Державному земельному кадастрі, здійснення 28.12.2018 реєстрації за ОСОБА_2 права приватної власності на таку земельну ділянку.

У даній справі, позивач посилався на те, що огорожа по усій довжині межі між земельними ділянками сторін (78,36+10,53 = 88,89 м, а.с. 12, 9 зворот) встановлена відповідачем із захопленням (заступом) на належну позивачу земельну ділянку в переді огорожі зі сторони АДРЕСА_3 , в задній частині огорожі 0,74 м, загальна площа заступу становить 0,0049 га.

ОСОБА_1 заперечує проти знесення спірного паркану (бокової огорожі) уздовж межі між земельними ділянками сторін, зацікавлений у подальшому існуванні такої межової споруди паркану, вважає її встановленою без порушень прав позивача, що підтверджено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03.10.2014 у справі № 701/1791/2012.

При цьому сторони в судовому засіданні апеляційного суду визнали ту обставину, що бокова огорожа по усій довжині межі між їхніми земельними ділянками не перебудовувалася і не переносилася ОСОБА_1 , тобто її місцезнаходження не змінилося відносно установлених обставин у судовому рішенні апеляційного суду у справі № 701/1791/2012.

Колегія зазначає, що 09.10.2018 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 2120483300:10:001:0155 площею 0,1584га, в той час як згідно висновку № 3036 судової будівельно-технічної експертизи від 10.06.2014, проведеної у справі № 701/1791/2012, фактична площа земельної ділянки ОСОБА_2 становила 0,1596 га. Як зазначалось вище, згідно з відомостями Публічної кадастрової карти між ділянкою ОСОБА_2 та ділянкою іншого суміжного землекористувача з протилежної сторони ( ОСОБА_3 , кадастровий номер 2120483300:10:001:0027).

Таким чином, надані ОСОБА_2 докази пояснювальна записка директора ПП «Спектр-Ком» та лист Великобактянської сільської ради №146 від 03.07.2019 щодо знаходження бокової огорожі між земельними ділянками спростовуються наявним у справі № 701/1791/2012 висновком експерта від 10.06.2014 № 3036 за результатом проведеної судової будівельно-технічної експертизи щодо місця розташування бокової огорожі між земельними ділянками сторін та преюдиційними обставинами, встановленими рішенням суду у цивільній справі № 701/1791/2012.

Позивачем не надано до справи належних і допустимих доказів щодо вчинення ОСОБА_1 дій зі зміни розташування бокової огорожі між ділянками сторін після ухвалення рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 03.10.2014 у справі № 701/1791/2012. В судовому засіданні апеляційного суду в цій справі ОСОБА_2 визнав, що заступ на належну йому земельну ділянку зі сторони АДРЕСА_1 0,37 м це та ж частина земельної ділянки ширина огорожі (0,36 га), про демонтаж якої було ухвалено рішення у справі № 701/1791/2012, і сторони визнали, що рішення у справі № 701/1791/2012, зокрема, ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав, а до примусового виконання ОСОБА_2 рішення не пред`являв.

Ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами порушення його прав як власника земельної ділянки, не довів зайняття відповідачем частини земельної ділянки позивача уздовж всієї межі між ділянками сторін в переді огорожі зі сторони АДРЕСА_1 0,37 м, в задній частині огорожі 0,74 м, загальна площа заступу становить 0,0049 га.

Посилання ОСОБА_2 на те, що наявне інше захоплення з боку АДРЕСА_1 , де ОСОБА_1 захопив передню частину ділянки ОСОБА_2 , збудувавши огорожу шириною 0,36 м, довжиною 0,85 м є необґрунтованими, не стосуються предмету спору у даній справі, а вимоги щодо усунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні належною йому частиною земельної ділянки площею 0,306 кв.м. шляхом демонтажу частини огорожі будинку АДРЕСА_2 , яка встановлена з боку АДРЕСА_1 довжиною 0,85 м і шириною 0,36 м були вирішені рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03.10.2014 у справі № 701/1791/2012.

Також колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не було повідомлено належним чином про дату, час і місце засідання суду. Так, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не направлялись відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів; докази належного повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 20.11.2019 відсутні; судова повістка пор призначення судового засідання на 11.12.2019 (день ухвалення судового рішення), направлена відповідачу, повернулась на зворотну адресу суду без вручення адресату, що, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що через неврахування місцевим судом обставин, встановлених іншим рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, тому сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви слід залишити за позивачем.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 1152,60 (а.с.154, 164), який підлягає стягненню на його користь із позивача у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1152,60 грн у відшкодування витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2023 року.

Головуюча:

Судді: