Постанова

від 06.02.2025 по справі 297/2139/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 297/2139/19

провадження № 61-16081св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Кожух О. А.,Кондора Р. Ю., Собослой Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2120483300:10:001:0155, шляхом вивільнення частини земельної ділянки з передньої частини огорожі від АДРЕСА_1 - 0,37 м, та із задньої частини огорожі з АДРЕСА_2 - 0,74 м, загальною площею 0,0049 га та знесення самочинно встановленої огорожі, що знаходиться на належній йому земельній ділянці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1584 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником суміжної земельної ділянки площею 0,1618 га, що знаходиться на АДРЕСА_3 .

У вересні 2018 року він звернувся до ПП «Спектр-Ком» з метою замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж його земельної ділянки в натурі.

Згідно з пояснювальною запискою виконавця, під час проведення робіт було виявлено заступ на належну йому земельну ділянку зі сторони земельної ділянки відповідача. Площа заступу становить 0,0049 га.

Посилаючись на викладене, оскільки ОСОБА_2 вже тривалий час порушує його право на користування земельною ділянкою, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2120483300:10:001:0155, шляхом вивільнення частини земельної ділянки з передньої частини огорожі від АДРЕСА_1 - 0,37 м, із задньої частини огорожі з АДРЕСА_2 - 0,74 м, загальною площею 0,0049 га та знесення самочинно встановленої огорожі, що знаходиться на належній ОСОБА_1 земельній ділянці.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що слід задовольнити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав як власника земельної ділянки. Не довів зайняття відповідачем частини належної йому земельної ділянки площею 0,0049 га.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року й залишити в силі заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі № 465/2120/14-ц, від 22 серпня 2018 року в справі № 758/11077/14-ц та від 28 квітня 2021 року в справі № 715/316/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав відповідей на всі доводи його апеляційної скарги. Не надав належної оцінки обставинам, встановленим за результатами проведення землевпорядних робіт та відновлення меж земельної ділянки в натурі, які підтверджують, що відповідач без жодних правових підстав використовує частину належної йому земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 12 серпня 1997 року № IV-ЗК 009754 є власником земельної ділянки площею 0,1618 га на АДРЕСА_3 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Право власності на цю земельну ділянку з кадастровим номером 2120483300:10:001:0010 зареєстровано за ОСОБА_2 13 лютого 2013 року.

ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 009761 від 29 вересня 1997 року є власником земельної ділянки площею 0,1584 га на АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства.

Право власності на цю земельну ділянку з кадастровим номером 2120483300:10:001:0155 зареєстровано за ОСОБА_1 28 грудня 2018 року.

Згідно з пояснювальною запискою директора ПП «Спектр-Ком», яке виготовляло в 2018 році на замовлення позивача технічну документацію, за результатами проведеного відновлення меж його земельної ділянки з кадастровим номером 2120483300:10:001:0155 виявлено, що фактична межа (а саме металева огорожа) власника суміжної земельної ділянки за кадастровим номером: 2120483300:10:001:0010 встановлена із заступом на земельну ділянку ОСОБА_1 .

До пояснювальної записки додано план перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у яких позначено штриховкою у вигляді косої лінії частину земельної ділянки площею 0,0049 га, що фактично використовується ОСОБА_2 . У нижній передній частині ділянки зі сторони АДРЕСА_1 вказано відстань 0,37 м від межі, у задній частині ділянки 0,74 м.

Такі ж відомості зазначені в листі Великобактянської сільської ради від 07 липня 2019 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується.

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до матеріалів справи, питання розташування бокової огорожі між земельними ділянками сторін уже вирішувалося в судовому порядку в справі № 701/1791/2012.

За результатами розгляду вказаної справи Берегівський районний суд Закарпатської області 09 листопада 2012 року ухвалив рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовив, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково: Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому частиною земельної ділянки площею 0,306 кв.м шляхом демонтажу частини огорожі будинку АДРЕСА_1 , яка встановлена з боку АДРЕСА_1 довжиною 0,85 м і шириною 0,36 м. У решті позову відмовлено.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 листопада 2012 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 змінено. Зобов`язано ОСОБА_3 виконувати будівництво будинку на фундаменті, що розташований на АДРЕСА_1 , у спосіб, який забезпечуватиме дотримання відстані від найбільш виступної конструкції стіни будинку, зверненої до межі сусідньої земельної ділянки, не менше 0,95 м до лінії проходження огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Цим судовим рішенням, зокрема встановлено, що передня мурована огорожа належної ОСОБА_2 земельної ділянки (по лінії АДРЕСА_1 ) частково знаходиться на належній ОСОБА_1 земельній ділянці. Довжина частини огорожі ділянки на АДРЕСА_3 , що знаходиться на ділянці на АДРЕСА_1 , становить 0,85 м, ширина цієї частини огорожі становить 0,36 м. Площа, зайнята частиною огорожі, становить 0,306 кв.м. Така обставина підтверджена висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10 червня 2014 року.

Тобто, вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлені преюдиційні обставини щодо місця розташування бокової огорожі між ділянками сторін.

При цьому, як установив суд апеляційної інстанції у цій справі, бокова огорожа по всій довжині межі між земельними ділянками сторін не перебудовувалася і не переносилася ОСОБА_2 , тобто її місцезнаходження не змінилося й надані позивачем пояснювальна записка та лист сільської ради цю обставину не спростовують.

Таким чином, установивши, що вимоги ОСОБА_1 щодо усунення йому перешкод у користуванні частиною земельної ділянки площею 0,306 кв.м вже вирішені судом, а належних та допустимих доказів на підтвердження зайняття відповідачем іншої частини земельної ділянки позивач не надав, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скаргине дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко