Постанова

від 30.01.2025 по справі 495/3976/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

справа № 495/3976/20

провадження № 61-9502св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕОСБУД»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Київ від 31 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Козленко Г. О., та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕОСБУД» (далі - ТОВ «ТЕОСБУД»), про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 04 квітня 2018 року вона придбала у власність земельну ділянку і в той же день уклала з ТОВ «ТЕОСБУД», від імені якого виступала ОСОБА_2 , договір № МР008/18 на будівництво зрубу.

На виконання умов цього договору 04 квітня 2018 року вона передала ОСОБА_2 аванс у розмірі 160 000,00 грн та 45 150,00 євро, що підтверджується розпискою. Також 07 квітня 2018 року вона передала ОСОБА_2 аванс у розмірі 3 000,00 євро, що підтверджується розпискою, а 07 травня 2018 року вона здійснила переказ коштів у розмірі 1 951,00 євро та 8 900,00 грн на картковий рахунок Приватбанку ОСОБА_2 , що підтверджується квитанціями.

Однак умови укладеного з ТОВ «ТЕОСБУД» договору № МР008/18 виконані не були, будівництво зрубу не розпочалося, тому вона звернулася з позовом до суду про розірвання вказаного договору і стягнення сплачених коштів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі № 761/7029/19 зазначений договір розірваний, а у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з ТОВ «ТЕОСБУД» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не є стороною договору, а платіжні документи про зарахування коштів на рахунок ТОВ «ТЕОСБУД» не оформлювалися.

Таким чином, оскільки жодних договірних відносин між нею та ОСОБА_2 не існувало та не існує, отримані останньою кошти є такими, що отримані без належної правової підстави, тобто є безпідставно набутими.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у розмірі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн, а також відсотки за користування безпідставно набутими коштами у розмірі 17 309,00 євро та 58 381,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 4 951,85 євро (станом на 31 березня 2023 року за курсом Національного банку України еквівалентно 197 281,7 грн) та 8 900,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 безпідставно набула належні їй кошти у загальному розмірі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн, що підтверджується розписками від 04 квітня 2018 року, від 07 квітня 2018 року та квитанціями від 07 травня 2018 року про переказ коштів.

Однак, зі змісту розписки ОСОБА_2 від 04 квітня 2018 року не вбачається, що саме ОСОБА_1 надавала ОСОБА_2 кошти у розмірі 11 250 євро, 160 000,00 грн, 23 500,00 євро авансу за ліс, та 10 400,00 євро авансу за баню, оскільки вказана розписка не містить жодних посилань на зазначені обставини.

Враховуючи відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджували існування у сторін договірних відносин щодо решти спірних коштів, отриманих ОСОБА_2 від ОСОБА_1 за розпискою від 07 квітня 2018 року та згідно з квитанціями від 07 травня 2018 року в загальному розмірі 4 951,85 євро та 8 900,00 грн, суд дійшов висновку, що вказані кошти, набуті ОСОБА_2 , з якою ОСОБА_1 не пов`язана договірними правовідносинами щодо такого майна, є безпідставно набутим майном, яке вона зобов`язана повернути останній.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, то ОСОБА_1 , обґрунтовуючи нарахування процентів за користування безпідставно набутими коштами на підставі статті 1048 ЦК України, посилалася, серед іншого, на те, що оскільки за аналогією закону, передбаченою статтею 7 ЦК України, відносини безпідставного отримання грошових коштів та користування ними подібні відносинам отримання грошової позики, нарахування процентів повинно відбуватися щомісяця до дня повернення позики. Однак суд вважав, що відсутні підстави для застосовування до спірних відносин положення статті 1048 ЦК України за аналогією закону для визначення розміру процентів, тому ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2023 року в частині вирішення судом позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, а також в частині вирішення судом питання про розподіл судових витрат, та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 197,80 грн судового збору за подання позовної заяви та 12 296,70 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 20 494,50 грн судового збору.

У частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування безпідставно набутими коштами рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2023 року залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 не заперечувала написання нею вказаної розписки та не спростувала належними та допустимим доказами факту отримання нею від ОСОБА_1 коштів за розпискою від 04 квітня 2018 року в розмірі 45 150,00 євро та 160 000,00 грн.

Також ОСОБА_2 не вказала іншої особи, від кого вона отримувала зазначені у розписці суми коштів, а також не вказала інших підстав їх отримання, ніж зазначені ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані суду докази у їх сукупності вказують на те, що саме ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 кошти за розпискою від 04 квітня 2018 року на підставі договору від 04 квітня 2018 року № МР008/18, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕОСБУД» в особі його директора ОСОБА_2.

Крім того, всі надані ОСОБА_1 розписки про отримання грошових коштів складені ОСОБА_2 власноручно і цього не оспорювала сама ОСОБА_2 , а крім того, підпис ОСОБА_2 скріплений печаткою ТОВ «ТЕОСБУД».

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення відсотків за користування безпідставно набутими коштами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосовування до спірних відносин положення статті 1048 ЦК України за аналогією закону для визначення розміру процентів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2024 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила суд скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Київ від 31 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ОСОБА_1 , підписавши з ТОВ «ТЕОСБУД» договір від 04 квітня 2018 року № МР008/18, була обізнана, що відповідно до його умов у період з 04 квітня 2018 року до 07 травня 2018 року вона не мала обов`язку щодо сплати авансу, сума авансу не була встановлена, загальна сума за договором також точно визначена не була, акти виконаних робіт не складалися, термін виконання робіт за цим договором також не встановлено, тобто обов`язку сплатити за виконані роботи кошти теж не було. Також не було і передбачено розрахунок в євро та обов`язку оплати кошти за договором на будь-який інший рахунок у безготівковій формі, крім визначеного договором рахунку ТОВ «ТЕОСБУД».

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що надані ОСОБА_1 розписки не містять всіх обов`язкових реквізитів, які мають бути зазначені в них.

Підставою касаційного оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Київ від 31 березня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, а також посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, не дослідження зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Крім того, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_2 та її представника, які не були належним чином повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового засідання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року ТОВ «ТЕОСБУД» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У липні 2024 року заявником у встановлений судом строк усунуто недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕОСБУД» в особі директора ОСОБА_2. укладено договір № МР008/18 щодо виконання та забезпечення робіт за адресою будівельного майданчика на земельній ділянці, кадастровий номер 3222485200:04:018:5056.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.6 цього договору загальна ціна робіт складає 73 000 умовних одиниць без ПДВ, оскільки виконавець не є платником податку на додану вартість.

04 квітня 2018 року ОСОБА_2 отримала 11 250,00 євро, 160 000,00 грн, 23 500,00 євро авансу на ліс, 10 400,00 євро авансу за баню, що підтверджує розписка.

07 квітня 2018 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 аванс 3 000 євро або 96 000,00 грн на баню 6х6 або 6х5, що підтверджується розпискою, яка скріплена печаткою ТОВ «ТЕОСБУД».

07 травня 2018 року ОСОБА_1 здійснила переказ на банківський рахунок ОСОБА_2 1 951,85 євро та 89 00,00 грн, з призначенням платежу «переказ на картку Приватбанка».

У 2019 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ТЕОСБУД», ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення сплачених коштів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі № 761/7029/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕОСБУД» договір від 04 квітня 2018 року № МР008/18.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили.

У цьому рішенні суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення коштів, сплачених за договором, виходив із того, що оскільки стороною у зобов`язаннях за договором від 04 квітня 2018 року № МР008/18 є ТОВ «ТЕОСБУД», підстави для стягнення грошових коштів за цим договором з ОСОБА_2 як фізичної особи, яка не є стороною договору, відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2023 року, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2023 року у справі (а. с. 192, 193).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2023 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2023 року до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 жовтня 2023 року (а. с. 194) про, що повідомлено ОСОБА_2 та її адвоката Корбина С. Б. шляхом надіслання на електронну адресу кожного судової повістки-повідомлення (а. с. 195).

Відповідно до звітів про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ОСОБА_2. було повідомлено про розгляд справи шляхом направлення судової повістки-повідомлення на її електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її адвокату Кобрину С. Б. на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 196, 197).

У заявах про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 158) та про видачу копії судового рішення (а. с. 172) представник ОСОБА_2 - адвокат Кобрин С. Б. зазначив неофіційні електронні адреси, зокрема ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та свою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_2 та її представником Кобриним С. Б. копії ухвали Київського апеляційного суду від 08 вересня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з додатками до неї.

Згідно з протоколом судового засідання Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року справу розглянуто у відсутність ОСОБА_2 та її представника Кобрина С. Б. (а. с. 201, 202).

Відповідно до частин третьої-сьомої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

З матеріалів справи випливає, що представник ОСОБА_2 - адвокат Кобрин С. Б. зазначав неофіційні електронні адреси (свою та ОСОБА_2 )

Також, матеріали справи не містять жодного рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_2 та її адвокату Кобрину С. Б. поштового відправлення з повідомленням про розгляд справи Київським апеляційним судом 10 жовтня 2023 року, оскільки повідомлення надсилалося тільки на неофіційні електронні адреси ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та її адвоката Кобрина С. Б. - ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Отже, у справі, яка переглядається, відповідача та її представника належним чином не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом.

Верховний Суд ураховує, що у матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_2 або її представник були належним чином, у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

Такі дії суду апеляційної інстанції є порушенням права учасника справи на справедливий суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Nadtochiy v. Ukraine» («Надточій проти України»), заява № 7460/03, § 26 зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Lazarenko and Others v. Ukraine» («Лазаренко та інші проти України»), заява № 70329/12 та 5 інших, від 03 жовтня 2017 року у справі «Case of Viktor Nazarenko v. Ukraine» («Віктор Назаренко проти України»), заява № 18656/13, ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та прецедентну практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності відповідача та її представника, стосовно яких немає відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, вручення апеляційної скарги, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Апеляційний суд не дотримався мінімальних гарантій права сторони на доступ до суду, так як у зв`язку з неповідомленням призначення справи до розгляду відповідач була позбавлена можливості брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення у справі тощо.

Викладені порушення позбавили ОСОБА_2 можливості реалізувати свої права представляти власні інтереси як учасника справи в суді апеляційної інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, що, в свою чергу, перешкодило стороні належно використати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права.

За таких обставин, коли порушено принцип рівності сторін, право на справедливий суд, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 127/16101/17 (провадження № 61-16788св18), від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/34078/14-ц (провадження № 61-6503св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 398/4517/15-ц (провадження № 61-4183св22), від03 жовтня 2024 року у справі № 947/37890/20 (провадження № 61-3507св24).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що суд апеляційної інстанції розглянув цю справу за відсутності відповідача та її представника, які не були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи, що порушення допущені судом апеляційної інстанції, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник