Постанова

від 11.10.2023 по справі 607/1577/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

місто Київ

справа № 607/1577/23

провадження № 61-6062св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне мале підприємство «ПАРТНЕР»,

відповідачі: Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, ОСОБА_1 ,

третя особа - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного малого підприємства «ПАРТНЕР» на постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Хоми М. В., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Приватне мале підприємство «ПАРТНЕР» (далі - ПМП «ПАРТНЕР») у січні 2023 року звернулося до суду із позовом до Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. (далі - приватний виконавець), ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»

(далі - АТ «ТАСКОМБАНК»), у якому просило визнати недійсним електронний аукціон та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки, будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, позначеної літ. «В», загальною площею 526, 50 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що електронний аукціон проведено з порушенням приписів чинного законодавства, законів України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження», Податкового кодексу України та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Відчуження цього майна відбулося за заниженою ціною, чим істотно порушено його права як боржника у виконавчому провадженні.

Із позовом ПМП «ПАРТНЕР» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило заборонити відчуження належної ОСОБА_1 будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром літ. «В», загальною площею 526, 50 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1612149161101.

Цю заяву позивач обґрунтовував тим, що у разі задоволення позову спірне нерухоме майно підлягатиме поверненню попередньому власнику та повторному продажу з дотриманням вимог закону. Проте, у разі відчуження ОСОБА_1 спірного нерухомого майна процес виконання рішення суду буде значно ускладнений, оскільки для повернення майна з чужого незаконного володіння підприємство буде змушене звертатися із віндикаційним позовом.

ПМП «ПАРТНЕР» наполягало на тому, що на цей час існує реальна загроза відчуження спірного нерухомого майна, оскільки в мережі Інтернет розміщено оголошення про його продаж.

Стислий виклад змісту ухвали суду першої інстанції

Ухвалою від 27 січня 2023 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області задовольнив заяву ПМП «ПАРТНЕР».

Суд заборонив ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром під літ. «В», загальною площею 526, 50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1612149161101.

Задовольняючи заяву ПМП «ПАРТНЕР», суд першої інстанції керувався тим, що захід забезпечення позову відповідає пред`явленим вимогам, безпосередньо пов`язаний з предметом спору, є співмірним заявленим вимогам та спроможний забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позову, не покладатиме надмірний тягар на власника майна і не буде порушувати його прав на володіння та користування спірним нерухомим майном. Незастосування такого заходу забезпечення позову створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а також може ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача. Відтак, суд першої інстанції вважав співмірним та справедливим, таким, що відповідатиме реальному захисту прав та інтересів позивача, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони власнику ОСОБА_1 відчужувати спірне нерухоме майно.

Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 21 березня 2023 року Тернопільський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ПМП «ПАРТНЕР» про забезпечення позову.

На переконання суду апеляційної інстанції, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає змісту позовних вимог та не спрямований на захист прав позивача, оскільки задоволення позову ПМП «ПАРТНЕР» не передбачає повернення йому спірного майна. Апеляційний суд вважав, що в разі задоволення позову у ОСОБА_1 не виникне обов`язок повернути майно позивачу, оскільки він не є стороною договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронного аукціону. Відтак, не існує підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати спірне приміщення може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся в суд.

Також позивач не надав беззаперечних доказів існування у ОСОБА_1 наміру відчужити спірне нерухоме майно й того, що саме відповідач поширив у мережі Інтернет оголошення про продаж будівлі, оскільки він заперечував цей факт та 16 березня 2023 року звернувся із заявою до Національної поліції України з приводу шахрайських дій і підроблення документів зі сторони посадових осіб ПМП «ПАРТНЕР».

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПМП «ПАРТНЕР» 20 квітня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, залишити в силі ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ПМП «ПАРТНЕР», наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначило, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19

(провадження № 61-21685св19), згідно з якими, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 927/461/21, відповідно до яких умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення;

- суд апеляційної інстанції у порушення частини п`ятої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не врахував, що апеляційна скарга не містить обґрунтування того, у чому полягає незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 09 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПМП «ПАРТНЕР», а ухвалою від 05 жовтня 2023 року справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Право, застосоване судом

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У частині першій статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті 150 ЦПК України).

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (частини шоста-восьма статті 153 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У справі, що переглядається, позов про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, позначеної літ. «В», загальною площею 526, 50 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , ПМП «ПАРТНЕР» просило забезпечити шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати належну йому як переможцю аукціону зазначену будівлю.

Суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову, зазначивши, що між сторонами дійсно існує спір та є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про доцільність вжиття заходів забезпечення позову та виснував, що у матеріалах справи немає доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У касаційній скарзі ПМП «ПАРТНЕР» посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) та у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19), від 17 січня 2022 року у справі № 927/461/21.

Так, у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19

(провадження № 61-21685св19) Верховний Суд звернув увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Верховний Суд зауважив, що, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження у користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2022 року у справі № 927/461/21 виснував, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача та баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу і у який спосіб; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не врахував наведені заявником у касаційній скарзі висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду й, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, залишив поза увагою те, що між сторонами існує спір щодо будівлі адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, яка позначена літ. «В», загальною площею 526, 50 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та реалізована на оспорюваному позивачем у цьому спорі електронному аукціоні, переможцем яких є ОСОБА_1 .

Також апеляційний суд не врахував, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, допоки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06).

Отже, заборона на відчуження будівлі, щодо якої між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності ОСОБА_1 , а лише тимчасово обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що в разі невжиття забезпечення позову у ОСОБА_1 не буде перешкод у розпорядженні спірним нерухомим майном, тому у випадку відчуження ним цього майна, ПМП «ПАРТНЕР», за умови задоволення зазначеного позову, змушене було б повторно звертатися до суду з позовом про витребування майна від кінцевого набувача.

У зв`язку з викладеним вжиття відповідних заходів забезпечення позову у справі, що переглядається, матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної будівлі у власності ОСОБА_1 , тому немає підстав вважати, що права відповідача та баланс інтересів сторін будуть порушені.

Тож обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав ОСОБА_1 , оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні зареєстрованого власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Також з огляду на фактичні обставини справи безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність заявником того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

За наведених обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З наведених підстав Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заходи забезпечення позову відповідають пред`явленим вимогам, безпосередньо пов`язані з предметом спору, є співмірними таким вимогам. Такі висновки суду першої інстанції на відміну від висновків апеляційного суду, узгоджуються з правовими висновками, викладеними

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року

у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) та у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19), від 17 січня 2022 року у справі № 927/461/21, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Суд першої інстанції, врахувавши підстави та зміст позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, правильно задовольнив заяву ПМП «ПАРТНЕР» про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна.

Верховний Суд дійшов переконання, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є неправомірним і підлягає скасуванню, оскільки за встановлених судом першої інстанції обставин справи існували підстави для задоволення заяви ПМП «ПАРТНЕР» про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що відповідає вимогам закону.

Водночас Верховний Суд врахував, що ухвалою від 12 вересня 2023 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області затвердив мирову угоду від 30 серпня 2023 року, укладену між ПМП «ПАРТНЕР», ДП «СЕТАМ», приватним виконавцем Мелихом А. І. та Шмілом Н. В.

Суд закрив провадження у цивільній справі за позовом ПМП «ПАРТНЕР» до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця Мелиха А. І., ОСОБА_1 , третя особа -АТ «ТАСКОМБАНК», про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки.

Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

У частинах дев`ятій, десятій статті 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди, мав в цій же ухвалі вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову, правомірно вжитих ухвалою цього суду від 27 січня 2023 року. Суд першої інстанції з об`єктивних причин не міг вирішити це питання, оскільки оскаржуваною постановою апеляційного суду було помилково, як встановив Верховний Суд, скасовано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні цієї заяви ПМП «ПАРТНЕР».

З огляду на те, що Верховний Суд виснував про скасування постанови Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року та про законність ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року, проте, враховуючи, що на цей момент підстави для забезпечення позову вже відпали, та взявши до уваги мету принципу процесуальної економії, який в цьому конкретному випадку полягає у виключенні надмірного формалізму та необхідності подальшого звернення учасників справи із заявою про скасування заходів забезпечення позову, Верховний Суд вважає за можливе самостійно скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має правоскасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2021 року

у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) та від 17 січня 2022 року у справі № 927/461/21, щодо обставин, які підлягають врахуванню під час вирішення питання забезпечення позову, та зробив помилкові висновки про скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції, а також про відмову ПМП «ПАРТНЕР» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Водночас Верховний Суд встановив, що ухвалою від 12 вересня 2023 року, яка набрала законної сили, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області закрив провадження у цивільній справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди від 30 серпня 2023 року, укладеної між ПМП «ПАРТНЕР», ДП «СЕТАМ», приватним виконавцем Мелихом А. І. та Шмілом Н. В. Тож на момент завершення касаційного перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду підстави для забезпечення позову вже відпали, тому дійшов переконання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу ПМП «ПАРТНЕР» потрібно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, а також скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини четвертої статті 142 ЦПК України якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

У пункті 15 мирової угоди від 30 серпня 2023 року, затвердженої ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року, передбачено, що судові витрати за розгляд справи в суді кожна сторона несе окремо в розмірі їх фактичного понесення.

Враховуючи викладене, судові витрати, сплачені ПМП «ПАРТНЕР» під час подання касаційної скарги, у виді судового збору в розмірі 2 684, 00 грн покладаються на заявника.

Керуючись статтями 142, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства «ПАРТНЕР» задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року скасувати та залишити в силі ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року

у справі № 607/1577/23.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко