Постанова

від 27.09.2023 по справі 686/30193/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

місто Київ

справа № 686/30193/20

провадження № 61-11370св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Хмельницька міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачки

ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, в якому з урахуванням уточнень просила:

усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 протягом місячного строку вжити дії щодо виправленню у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між цією земельною ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га;

визнати незаконним рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, для ведення особистого селянського господарства і припинити таке право власності.

ОСОБА_1 обґрунтовувала пред`явлений позов тим, що є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площею 0, 0500 га, на АДРЕСА_2 , на якій розташований житловий будинок.

29 листопада 2020 року суміжний землевласник ОСОБА_2 уздовж існуючої бетонної основи паркану углиб її земельної ділянки на відстань 2, 66 м від точки «А» та 1, 87 м від точки «Б» виявила бажання встановити нову бетонну основу паркану. З метою з`ясування правомірності дій відповідачки вона звернулася до землевпорядної організації, та в результаті перевірки відповідності координат поворотних точок меж земельних ділянок встановлено, що під час формування земельних ділянок на пров. Чубинського у м. Хмельницькому допущено помилки в координатах поворотних точок.

Під час відновлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, в натурі (на місцевості) встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, власницею якої є ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площа накладання становить 0, 0054 га.

Позивачка зазначила, що у Державному земельному кадастрі межі земельних ділянок на пров. Чубинському не відповідають існуючим межам при перенесенні координат у натурі (на місцевості), має місце зміщення за координатами. Зазначала, що власник земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, добровільно внесла зміни у відомості про координати поворотних точок земельної ділянки, що підтверджується записом у поземельній книзі від 19 липня 2019 року № 005. Внаслідок цього між земельними ділянками, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, нібито утворився розрив.

ОСОБА_1 наполягала на тому, що виправлення помилок в координатах поворотних точок меж належної їй земельної ділянки можливе лише після приведення у відповідність відповідачкою меж своєї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі - перенесення земельної ділянки пропорційно площі розриву між земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, у бік останньої земельної ділянки, на що ОСОБА_2 не погодилася.

Позивачка переконана, що єдиним можливим способом захисту її порушеного права є зобов`язання відповідачки усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та привести її у стан відповідно до фактичного використання, з відповідним внесенням змін до відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Проте, рішенням Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Ця земельна ділянка розташована на місці розриву, що утворився між земельними ділянками, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Позивачка зазначала, що приватизація відповідачкою цієї земельної ділянки порушує її права, оскільки призвела до унеможливлення виправлення помилки щодо зміщення координат меж земельної ділянки відповідачки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та належної їй земельної ділянки на площу розриву між суміжними земельними ділянками у бік земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

Рішенням від 22 лютого 2022 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що ОСОБА_3 як власник земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, не залучена до участі у справі як співвідповідач. Такий позов з вимогами щодо виправлення в Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між цією земельною ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0027, має пред`являтися не до ОСОБА_2 , а до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 05 жовтня 2022 року, з урахуванням додаткової постанови від 27 жовтня 2022 року та ухвали про виправлення описки від 27 жовтня 2022 року, Хмельницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.

Суд усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 протягом місячного строку вжити дії щодо виправлення у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Скасував державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га.

Визнав незаконним рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, для ведення особистого селянського господарства та припинив таке право власності.

Суд вирішив питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції керувався тим, що згідно з висновками судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2021 року № 08/21 та відомостями поземельних книг межі земельних ділянок на пров. Чубинському не відповідають існуючим межам при перенесенні координат у натурі (на місцевості). Земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, накладається на належну позивачці земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площа накладання становить 0, 0054 га За рахунок помилково утвореного розриву між земельними ділянками, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, сформовано земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, яку незаконно передано у власність ОСОБА_2

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідачка ОСОБА_2 у листопаді 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2022 року.

У касаційній скарзі заявниця просила повідомити її про дату, час та місце розгляду справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_2 підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду визначила неправильне застосування судами статті 107 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пункту 3 частини десятої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», пункту 156 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051

(далі - Порядок № 1051), та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у справах з подібними правовідносинами.

Заявниця зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував відомості з земельно-кадастрової документації, зареєстровані у Державному земельному кадастрі, які свідчать про відсутність перетину між земельними ділянками позивачки та відповідачки; суд неправильно оцінив зміст висновків судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2021 року № 08/21; не звернув увагу на те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у січні 2023 року засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області у лютому 2023 року засобами електронного зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області та його структурні підрозділи не здійснювали діяльності, спрямованої на порушення законних прав та свобод позивачки, та заперечує проти позову в частині вимог щодо визнання Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області відповідачем.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 17 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою від 29 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою від 11 липня 2023 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площею 0, 05 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2 .

Власником земельних ділянок, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, площею 0, 0501 га, та, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, які знаходяться на АДРЕСА_1 , у відповідному реєстрі зареєстрована ОСОБА_2 .

Рішенням Хмельницької міської ради від 11 грудня 2019 року № 69 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 69 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , з метою передання її у власність.

Рішенням Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, та надання її у власність ОСОБА_2 .

Земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, площею 0, 05 га, яка знаходиться на АДРЕСА_4 , межує із земельною ділянкою, власником якої є відповідачка.

У висновку судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2021 року № 08/21 зазначено, що у відомостях про земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, визначених у Державному земельному кадастрі, наявні відхилення в координатах поворотних точок меж земельної ділянки відносно меж земельної ділянки, визначених в натурі (на місцевості), з урахуванням нерозривності меж цієї земельної ділянки із суміжними земельними ділянками. Невідповідності у розташуванні меж полягають у такому. Межа за фактично облаштованою огорожею від поворотної точки 1 (А) до поворотної точки 4 (В) виступає (накладається) на відстані 0, 55-0, 75 м на землі загального користування на пров. Чубинського . Площа накладення складає 0, 0013 га. Межа за фактично облаштованою огорожею від поворотної точки 4 (В) до поворотної точки 3 (Б) виступає на відстань 0, 30 м в глибину земельної ділянки на АДРЕСА_1 (у напрямку до межі за поворотними точками 1 і 2).

У відомостях про земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, визначених у Державному земельному кадастрі, є відхилення в координатах поворотних точок меж земельної ділянки відносно меж земельної ділянки, визначених в натурі (на місцевості), з урахуванням нерозривності меж цієї земельної ділянки із суміжними земельними ділянками. Невідповідності у розташуванні меж полягають у такому. Межа від поворотної точки 1 до поворотної точки 4 зміщена в сторону земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, у порівнянні координат поворотних точок, зазначених у поземельній книзі станом на 24 грудня 2015 року, із координатами поворотних точок, зазначених у поземельній книзі станом на 19 липня 2019 року, та із фактичними межами земельної ділянки. Площа зміщення (накладення) складає 0, 0054 га.

Межі, площа та конфігурація земельної ділянки за фактичним її використанням не відповідає відомостям про межі, площу та конфігурацію земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, що визначені у Державному земельному кадастрі. Невідповідність полягає у тому, що площа земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , становить 0, 0500 га. Фактична площа земельної ділянки за облаштованою огорожею та встановленими межовими знаками у виді металевих штирів складає 0, 0451 га.

Право, застосоване судом

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих приписів правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Зазначені норми права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відтак, при вирішенні спору важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулася із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.

Водночас, якщо суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з`ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Правилами частини першої статті 81 ЗК України визначено такі способи набуття права власності на земельні ділянки: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що у Державному земельному кадастрі межі земельних ділянок на пров. Чубинському у м. Хмельницькому не відповідають існуючим межам при перенесенні координат у натурі (на місцевості), має місце зміщення за координатами. Земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, власником якої є ОСОБА_2 , накладається на її земельну ділянку позивачки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площа накладання становить 0, 0054 га. Виправлення помилок в координатах поворотних точок меж належної їй земельної ділянки позивачка вважала можливим виключно після приведення у відповідність відповідачкою меж своєї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі шляхом перенесення земельної ділянки відповідачки пропорційно площі розриву між земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, у бік останньої земельної ділянки, на що ОСОБА_2 не погодилася. Приватизація відповідачкою земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, порушує її права, оскільки призвела до унеможливлення виправлення помилки щодо зміщення меж земельної ділянки відповідачки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та належної їй земельної ділянки на площу розриву між суміжними земельними ділянками у бік земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав незалучення всіх належних співвідповідачів.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробив висновки, що межі земельних ділянокна пров. Чубинському , внесені до Державного земельного кадастру, не відповідають існуючим межам при перенесенні координат у натурі (на місцевості); земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, частково накладається на належну позивачці земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площа накладання становить 0, 0054 га; за рахунок помилково утвореного розриву між земельними ділянками, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, сформовано земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, яку незаконно передано у власність відповідачки.

Щодо доведеності факту порушення прав позивачки

У справі, що переглядається, апеляційний суд врахував висновок судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2021 року № 08/21 і відомості із поземельних книг та зробив висновок про те, що межі земельних ділянок на пров. Чубинському не відповідають існуючим межам при перенесенні координат у натурі (на місцевості), має місце зміщення за координатами.

За обставинами справи, що переглядається, та які не заперечуються сторонами, власник земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, добровільно внесла зміни у відомості про координати поворотних точок зазначеної земельної ділянки, внаслідок чого між цією ділянкою та земельною ділянкою відповідачки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, утворився розрив.

ОСОБА_2 на внесення змін у відомості про координати поворотних точок належної їй земельної ділянки в позасудовому порядку не погодилася. Навпаки за рахунок помилково утвореного розриву між земельними ділянками за заявою відповідачки сформовано земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, яку на підставі рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 передано їй у власність.

Водночас, земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, накладається на належну позивачці земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площа накладання становить 0, 0054 га.

Відтак виправлення помилок в координатах поворотних точок меж належної ОСОБА_1 земельної ділянки можливе лише після приведення у відповідність ОСОБА_2 меж своєї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а саме внесення виправлень у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Верховний Суд, враховуючи встановлення апеляційним судом факту накладення земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивачки, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відмова ОСОБА_2 внести зміни у відомості про координати поворотних точок належної їй земельної ділянки чинить перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою, тому вимога про усунення таких перешкод шляхом зобов`язання відповідачки як власника земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, вжити дії з виправлення у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж належної їй земельної ділянки обґрунтовано задоволена апеляційним судом.

Також враховуючи, що предметом спору є, зокрема, законність набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, суд апеляційної інстанції правильно скасував державну реєстрацію цієї земельної ділянки; визнав незаконним рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та передання її у власність ОСОБА_2 ; скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку та припинив таке право власності, оскільки самий факт формування начебто нової земельної ділянки порушує права позивачки та унеможливлює виправлення помилки у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083.

Погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , Верховний Суд передусім виходив з визначення поняття земельної ділянки як об`єкта права власності, яке міститься в статті 79 ЗК України.

Так, за змістом наведеної норми права, земельна ділянка - це певна частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Отже, земельна ділянка як самостійний об`єкт права власності є частиною земної поверхні. До ознак (характеристик) земельної ділянки як об`єкта права власності відносяться межі земельної ділянки, які повинні існувати в натурі (на місцевості), визначене місце розташування (координати) земельної ділянки та встановлені права щодо земельної ділянки.

Набувши право власності на земельну ділянку як частину земної поверхні позивачка, як і відповідачка, набула права на таку ділянку у фактичних межах, яким мають відповідати електронні координати.

За встановленими судами у справі, що переглядається, обставинами очевидним є те, що існувала та існує помилка у характеристиках земельних ділянок як позивачки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, так і відповідачки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083.

В результаті цієї помилки відбулося накладення координат земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, на частину земельної ділянки ОСОБА_1 .

Подібна помилка мала бути усунута у позасудовому порядку за наявності згоди обох суміжних землевласників. Проте, цього відповідачка в добровільному порядку не вчинила. Помилка у характеристиках земельних ділянок сторін у справі усунута не була.

Навпаки ОСОБА_2 розпочала переносити паркан у бік земельної ділянки позивачки та звернулася про приватизацію тієї земельної ділянки, яка виявилася нібито неналежною їй на праві власності, та утворилася на місці розриву на межі між ділянкою відповідачки та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Верховний Суд виходить з того, що земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, не могла бути сформована, оскільки фактично накладається на раніше сформовану та набуту у власність відповідачкою земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083. Одній і тій самій земельній ділянці чи її частині не може бути присвоєно різні кадастрові номери та не може бути двічі набуто у власність, оскільки ця новосформована земельна ділянка фактично є частиною іншої земельної ділянки як певної частини земної поверхні, єдиного об`єкту речового права.

Тож наразі врегулювати спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позасудовому порядку є неможливо, оскільки, враховуючи сформування на місці розриву нової, штучно створеної земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, координати земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, неможливо виправити шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між цією ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Дії відповідачки щодо перенесення межі між її ділянкою та ділянкою позивачки, а також дії відповідачки щодо приватизації земельної ділянки, яка начебто утворилася після внесення змін власником земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, у відомості про координати поворотних точок земельної ділянки, мають розглядатися як єдине правопорушення, що призвело до створення неподоланних без застосування судового примусу перешкод позивачці у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою.

Оцінка правомірності та ефективності застосованого позивачкою способу захисту у спірних правовідносинах

З огляду на те, що права ОСОБА_1 порушені діями відповідачки та оскаржуваним рішенням міської ради, а доводи касаційної скарги зазначені висновки не спростували, тому наступним питанням, що підлягає з`ясуванню Верховним Судом, є питання вибору правомірного та ефективного способу захисту порушених прав позивачки.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати, чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у таких правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, і є дієвим у досягненні меті відновлення порушеного права.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19

(провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, зокрема, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тобто передусім з вимогами негаторного позову.

Негаторний позов - це вимога власника, який володіє річчю, або її титульного володільця, про усунення існуючих перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею (стаття 391 ЦК України).

Володіння нерухомим майном підтверджується зокрема фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, допоки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Так само принцип реєстраційного підтвердження володіння лише запровадив презумпцію, якою передбачається, що нерухоме майно вважається таким, що перебуває у такому володінні особи, як це узгоджується з відомостями відповідного державного реєстру (тут - Державного земельного кадастру). Ця презумпція є спростовною, якщо у фактичному володінні, як достеменно встановили суди у цій справі, станом на момент, який передував початку порушення відповідачкою прав позивачки, перебували певні частини земної поверхні, які сторони - як позивачка, так і відповідачка відповідно - вважали своїми власними і якими володіли від свого імені.

У цій справі презумпція реєстраційного підтвердження володіння ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, спростована. Вступаючи у володіння земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та у права її власника відповідачка, виходячи з фактичних меж зазначеної земельної ділянки згідно з очевидними та усім очевидним межовими знаками, розуміла, яку саме частину земної поверхні вона набула у власність. Правомірних підстав претендувати на чужу земельну ділянку чи її частину, зокрема, й на частину земельної ділянки позивачки, у відповідачки не було, підстав вважати, що її право власності чи право власності продавця цієї ділянки є порушеним саме позивачкою - у неї не було.

Тож за обставинами справи, що переглядається, в результаті дій відповідачки фактично відбулося обмеження позивачки у правах на належну їй земельну ділянку в результаті захоплення відповідачкою частини її ділянки.

Оцінюючи правомірність застосування позивачкою саме негаторного позову, Суд враховує, що об`єктом її права власності є належна їй ділянка в цілому. В результаті дій відповідачки не уся ця ділянка вибула з володіння позивачки, а фактично відповідачкою створено перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки шляхом влаштування саме відповідачкою паркану на ділянці позивачки. А тому, з урахуванням обставин справи, що переглядається, Верховний Суд дійшов переконання, що ефективним та правомірним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є саме негаторний позов.

Аналізуючи можливість застосування інших способів захисту, то з урахуванням фактичних обставин цієї справи не вимагається пред`явлення позову з вимогами про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності відповідачки на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, оскільки позивачка не посилалася на порушення законодавства під час видачі цього свідоцтва, а лише зазначала про існування помилки у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083. Для виправлення цієї помилки достатнім та дієвим є саме зобов`язання відповідачки вжити дії щодо виправлення у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж зазначеної земельної ділянки, шляхом зміщення її меж на площу розриву між цією ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, без визнання недійсними правовстановлюючих документів на ділянку відповідачки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083 (оскільки відомості про площу земельної ділянки відповідачки, адресу її розташування, конфігурацію, зазначені у згаданому свідоцтві, є правильними, підстави видачі свідоцтва не оспорювалися).

Водночас щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, то правомірним та ефективним способом є скасування державної реєстрації цієї ділянки, рішення міської ради про передання її у власність відповідачці та державної реєстрації речових вправ на неї, оскільки без задоволення цих вимог неможливо відновити помилку у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083. Земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, фактично та юридично не існує, вона є частиною земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, на яку у відповідачки і раніше було право власності як на певну частину земної поверхні, у електронних відомостях про яку лише потрібно виправити існуючі помилки та неточності, аби це не порушувало прав позивачки.

Отже, обрані позивачкою способи захисту порушених прав є правомірними та ефективними, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Оцінка інших доводів касаційної скарги

ОСОБА_2 іншою підставою касаційного оскарження зазначеної постанови апеляційного суду визначила відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, які, на переконання заявниці, неправильно застосовані апеляційним судом, зокрема статті 107 ЗК України, в частині можливості використання судом відомостей не із земельно-кадастрової документації; пункту 3 частини десятої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», в разі невстановлення порушень прав позивача внаслідок приватизації відповідачем земельної ділянки; пункту 156 Порядку № 1051, в частині визначення особи, на яку покладається обов`язок вчинити дії щодо виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

Так, відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

У пункті 3 частини десятої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з пунктом 156 Порядку № 1051 виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання заявниці у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених приписів закону не знайшли свого підтвердження. Практика суду касаційної інстанції щодо питання застосування цих норм права та відновлення меж земельної ділянки є сталою. У справі, що переглядається, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення зазначених норм матеріального права.

Зокрема, апеляційний суд встановив порушення прав позивачки на підставі відомостей із поземельних книг та висновку експерта, наданого з урахуванням земельно-кадастрової документації, що відповідає статті 107 ЗК України.

Апеляційний суд скасував державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, встановивши, що формування цієї ділянки суперечить закону, порушує права позивачки, оскільки не дозволяє виправити координати земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення електронних координат та фактичних меж ділянки на площу розриву між цією ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227. Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають пункту 3 частини десятої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Постанова апеляційного суду не суперечить також і пункту 156 Порядку № 1051, оскільки суд апеляційної інстанції зобов`язав відповідачку вжити дії щодо виправлення у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083. ОСОБА_2 як власниця зазначеної земельної ділянки наділена правом ініціювати питання щодо виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру в порядку, передбаченому частинами першою, третьою-п`ятою статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, не підтвердилися. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що у справі, що переглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції не встановлено апеляційним судом, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

З урахуванням викладених обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про доведеність позивачкою порушення її прав та про обрання нею ефективних та правомірних способів захисту таких прав, та як наслідок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Інші доводи заявниці спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03). Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

В. В. Яремко

Постанова оформлена іншим суддею С. О. Погрібним.