Окрема думка

від 27.09.2023 по справі 686/30193/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова І. Ю.

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 686/30193/20

провадження № 61-11370св22

Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України викладаю окрему думку.

І. Історія справи

Стислий виклад позиції позивачки

ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, в якому з урахуванням уточнень просила:

усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 протягом місячного строку вжити дії щодо виправленню у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між цією земельною ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га;

визнати незаконним рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, для ведення особистого селянського господарства і припинити таке право власності.

ОСОБА_1 обґрунтовувала пред`явлений позов тим, що є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площею 0, 0500 га, на АДРЕСА_2 , на якій розташований житловий будинок.

29 листопада 2020 року суміжний землевласник ОСОБА_2 уздовж існуючої бетонної основи паркану углиб її земельної ділянки на відстань 2, 66 м від точки «А» та 1, 87 м від точки «Б» виявила бажання встановити нову бетонну основу паркану. З метою з`ясування правомірності дій відповідачки вона звернулася до землевпорядної організації, та в результаті перевірки відповідності координат поворотних точок меж земельних ділянок встановлено, що під час формування земельних ділянок на АДРЕСА_3 допущено помилки в координатах поворотних точок.

Під час відновлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, в натурі (на місцевості) встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, власницею якої є ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площа накладання становить 0, 0054 га.

Позивачка зазначила, що у Державному земельному кадастрі межі земельних ділянок на АДРЕСА_3 не відповідають існуючим межам при перенесенні координат у натурі (на місцевості), має місце зміщення за координатами. Зазначала, що власник земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, добровільно внесла зміни у відомості про координати поворотних точок земельної ділянки, що підтверджується записом у поземельній книзі від 19 липня 2019 року № 005. Внаслідок цього між земельними ділянками, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, нібито утворився розрив.

ОСОБА_1 наполягала на тому, що виправлення помилок в координатах поворотних точок меж належної їй земельної ділянки можливе лише після приведення у відповідність відповідачкою меж своєї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі - перенесення земельної ділянки пропорційно площі розриву між земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, у бік останньої земельної ділянки, на що ОСОБА_2 не погодилася.

Позивачка переконана, що єдиним можливим способом захисту її порушеного права є зобов`язання відповідачки усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та привести її у стан відповідно до фактичного використання, з відповідним внесенням змін до відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Проте, рішенням Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Ця земельна ділянка розташована на місці розриву, що утворився між земельними ділянками, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Позивачка зазначала, що приватизація відповідачкою цієї земельної ділянки порушує її права, оскільки призвела до унеможливлення виправлення помилки щодо зміщення координат меж земельної ділянки відповідачки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та належної їй земельної ділянки на площу розриву між суміжними земельними ділянками у бік земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

Рішенням від 22 лютого 2022 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що ОСОБА_3 як власник земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, не залучена до участі у справі як співвідповідач. Такий позов з вимогами щодо виправлення в Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між цією земельною ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0027, має пред`являтися не до ОСОБА_2 , а до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 05 жовтня 2022 року, з урахуванням додаткової постанови від 27 жовтня 2022 року та ухвали про виправлення описки від 27 жовтня 2022 року, Хмельницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Суд усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 протягом місячного строку вжити дії щодо виправлення у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га. Визнав незаконним рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, для ведення особистого селянського господарства та припинив таке право власності. Суд вирішив питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції керувався тим, що згідно з висновками судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2021 року № 08/21 та відомостями поземельних книг межі земельних ділянок на АДРЕСА_3 не відповідають існуючим межам при перенесенні координат у натурі (на місцевості). Земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, накладається на належну позивачці земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, площа накладання становить 0, 0054 га За рахунок помилково утвореного розриву між земельними ділянками, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, сформовано земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, яку незаконно передано у власність ОСОБА_2

ІІ. Розгляд справи у Верховному Суді

Відповідачка ОСОБА_2 у листопаді 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2022 року.

Постановою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року - без змін.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції, врахував, що апеляційним судом встановлено факт накладення земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивачки, а тому погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відмова ОСОБА_2 внести зміни у відомості про координати поворотних точок належної їй земельної ділянки чинить перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою, та вважав, що вимога про усунення таких перешкод шляхом зобов`язання відповідачки як власника земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, вжити дії з виправлення у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж належної їй земельної ділянки обґрунтовано задоволена апеляційним судом.

Також враховуючи, що предметом спору є, зокрема, законність набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0,0069 га, Верховний Суд погодився висновками апеляційного суду про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки; визнання незаконним рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та передання її у власність ОСОБА_2 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку та припинення такого права власності, з огляду на те, що сам факт формування начебто нової земельної ділянки порушує права позивачки та унеможливлює виправлення помилки у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083.

Погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , Верховний Суд виходив з визначення поняття земельної ділянки як об`єкта права власності, яке міститься в статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), та зазначив про те, що врегулювати спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позасудовому порядку є неможливо, оскільки, враховуючи сформування на місці розриву нової, штучно створеної земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0, 0069 га, координати земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, неможливо виправити шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між цією ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Водночас, оцінюючи правомірність та ефективність застосованого позивачкою способу захисту у спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскільки в результаті дій відповідачки не уся земельна ділянка позивачки вибула з її володіння, а фактично відповідачкою створено перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки шляхом влаштування саме відповідачкою паркану на ділянці позивачки, тому ефективним та правомірним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є саме є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тобто негаторний позов.

Крім того, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, Верховний Суд зазначив, що правомірним та ефективним способом захисту прав позивачки є скасування державної реєстрації цієї ділянки, рішення міської ради про передання її у власність відповідачці та державної реєстрації речових вправ на неї, оскільки без задоволення цих вимог неможливо відновити помилку у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083. Земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, фактично та юридично не існує, вона є частиною земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, на яку у відповідачки і раніше було право власності як на певну частину земної поверхні, у електронних відомостях про яку лише потрібно виправити існуючі помилки та неточності, аби це не порушувало прав позивачки.

ІІІ. Доводи окремої думки судді

Із наведеною позицією Верховного Суду погодитись не можу з таких мотивів.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134 і оцінки його правомірності та належності як способу захисту у спірних правовідносинах

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частини другої цієї ж статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

У справі, що переглядається, позивачка зокрема просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, яка сформована 04 квітня 2005 року і придбана на підстав договору купівлі-продажу від 19 грудня 2019 року, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 протягом місячного строку вжити дії по виправленню у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, шляхом зміщення меж ділянки на площу розриву між цією земельною ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227, тобто позивачка заявила вимоги негаторного позову.

Негаторний позов - це вимога власника, який володіє річчю, або її титульного володільця, про усунення існуючих перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею (стаття 391 ЦК України).

Власник чи титульний володілець, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані із порушенням володіння.

Тобто, позивачем за негаторним позовом може бути лише особа яка володіє річчю (майном), а саме власник або її титульний володілець (орендар, суб`єкт права господарського відання, суб`єкт права оперативного управління; особа, яка користується чужим майном на праві сервітуту / емфітевзису /суперфіцію).

Відповідно відповідачем є особа, яка своєю протиправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню власником користування чи розпорядження своїм майном.

Володіння нерухомим майном підтверджується фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18)

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Аналіз матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчить про те, що власником земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, площею 0,0501 га, на АДРЕСА_1 , у межах її поточної конфігурації є відповідачка ОСОБА_2 і її право власності зареєстроване у встановленому законом порядку. Ця земельна ділянка сформована і зареєстрована 26 липня 2004 року, придбана відповідачкою на підстав договору купівлі-продажу від 06 березня 2018 року.

Право власності відповідачки на землю є дійсним та неоспорене позивачкою у судовому порядку.

Питання спростування презумпції реєстраційного підтвердження володіння відповідачкою ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, площею 0,0501 га, позивачкою у цій справі перед судом також не ставилось.

Вимоги позивачки фактично зводяться до усунення перешкод у користуванні і розпорядженні частиною земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, власником якої вона фактично не є, в межах зміщення на площу розриву між цією земельною ділянкою та земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Тому, вважаю, що в силу вимог статті 391 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 не має права на звернення до суду із вимогами негаторного позову щодо частини земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, і обраний нею спосіб захисту є неналежним.

Натоміть, належним та дієвим способом захисту права власності позивачки на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, у яке на її думку порушено шляхом накладення на неї меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, власником якої є відповідачка ОСОБА_2 , є визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності відповідачки на нерухоме майно.

Визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, яка його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 361/953/16-ц.

Отже, вважаю висновки суду апеляційної інстанції, з якими погодився й Верховний Суд, щодо наявності підстав для задоволення вимог негаторного позову позивачки у цій справі є помилковими.

Щодо позовних вимог стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675

У уточнених позовних вимогах позивач також просила суд зокрема: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0,0069 га; визнати незаконним рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0,0069 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, для ведення особистого селянського господарства і припинити таке право власності.

Я вважаю, що такі позовні вимоги позивачки також не підлягали задоволенню апеляційним судом у цій справі з огляду на таке.

За змістом статті 15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно з частиною другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та державної реєстрації цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, з відповідним підтвердженням вказаних обставин.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Звертаючись до суду з цим позовом вказувала на те, що приватизація відповідачкою ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0,0069, порушує її права, оскільки призвела до неможливості виправлення помилки щодо зміщення меж земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 , кадастровий номер 6810100000:06:001:0083, та належної їй земельної ділянки на площу розриву між суміжними земельними ділянками у бік земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Так, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0,0069, утворилась внаслідок зміщення меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0083 у бік земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0227.

Однак, варто врахувати й те, що відповідачка ОСОБА_2 користувалась цією земельною ділянкою, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, як до так і після її приватизації у встановленому законом порядку.

Позивачка не довела належними та допустимими доказами, що факт приватизації відповідачкою (фактичним користувачем) вказаної земельною ділянки перешкоджає її правам, як власника земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, з урахування й також того, що земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, площею 0,0069 га не межує з земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:06:001:0134, а також того, що у процедурі приватизації цієї земельної ділянки не встановлені порушення вимог чинного законодавства України.

Тому на моє глибоке переконання у позивачки відсутнє порушене право щодо земельної ділянки земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:06:001:0675, яке підлягає захисту.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання незаконним рішення Хмельницької міської ради від 17 червня 2020 року № 59 і скасування державної реєстрації права власності відповідачки ОСОБА_2 на земельну ділянку 6810100000:06:001:0675, апеляційний суд, з висновками якого погодився й Верховний Суд, на вказане уваги не звернув, не дослідив наявні у справі докази і дійшов помилкового висновку про задоволення таких позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, вважаю, що у колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду були наявні достатні підстави для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , скасування рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2022 року, постанови Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та ухвалення у цій справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

СуддяІ. Ю. Гулейков