Рішення

від 17.10.2023 по справі 442/5791/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/5791/23

Провадження №2/442/1188/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої - судді Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опаківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, Відділу освіти Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: директор Опаківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Дуб Василь Богданович, про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

22.08.2022 (здано на пошту 16.08.2023) позивач звернулась до суду з позовом (а.с. 1-4), в якому просити визнати незаконним наказ Опаківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 23.06.2023 №30-К "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити її на посаді вчителя початкових класів Опаківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що починаючи з 1983 року і по 13.08.2023 працювала у відповідача на посаді вчителя початкових класів з повним тижневим навантаженням.

Згідно рішення атестаційної комісії II рівня при відділі освіти Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 05.04.2022 їй присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії».

Наказом відповідача від 23.06.2023 №30-К «Про звільнення ОСОБА_1 », її, ОСОБА_1 , вчителя початкових класів, звільнено з роботи 13.08.2023 у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки».

Даний наказ вважає незаконним з наступних підстав.

18.03.2020 р. набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

На цей час вона, позивачка ОСОБА_1 , працювала вчителем початкових класів у відповідача на безстроковому трудовому договорі.

12.08.2021 відповідач вручив їй письмове повідомлення пре пропозицію укласти строковий трудовий договір на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», яка мала ультимативний характер, оскільки при цьому її попереджено, що якщо вона відмовиться укласти строковий трудовий договір, її буде звільнено з роботи на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України, підпункту 2 пункту 3 розділу 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про повну загальну середню освіту», без вихідної допомоги.

13 жовтня 2021 року вона досягла пенсійного віку, а з лютого 2022 року почала отримувати пенсію за віком.

Оскільки іншого виходу у неї не було, щоб продовжувати працювати, 14.02.2022 вона подала відповідачу заяву про укладення з нею строкового трудового договору з урахуванням раніше отриманого повідомлення від 12.08.2021.

Згідно наказу Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького р-ну Львівської області №10-К від 15.02.2022 «Про укладення строкового трудового договору з ОСОБА_1 », з нею - ОСОБА_1 , вчителем початкових класів, укладено строковий трудовий договір строком на 1 рік та 136 днів з 15.02.2022 до 30.06.2023.

Вказує на те, що оскільки наказ відповідача №10-К від 15.02.2022 «Про укладення строкового трудового договору з ОСОБА_1 » було видано відповідачем на виконання вимог абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-ІХ, який згідно рішення Конституційного Суду України визнаний неконституційним, відтак умови трудового договору в частині строку його укладення на 1 рік та 13 днів з 15.02.2022 до 30.06.2023 є недійсними з 07.02.2023, а тому, у відповідача не виникло право на звільнення її з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

За таких обставин та у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України 07.02.2023 рішення № 1-р/2023 позивачка вважає, що починаючи з 07.02.2023 року у відповідача виник обов`язок перевести її з строкового трудового договору на безстроковий.

Однак, відповідач добровільно рішення Конституційного Суду не виконував, саме тому 08.06.2023 на ім`я директора Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів нею подано письмову заяву, в якій вона просила виконати рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 №1-р/2023 шляхом переведення її із строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір.

Зазначає, що бажала і бажає надалі працювати у відповідача вчителем початкових класів, тому що їй потрібно допомагати своєму синові утримувати малолітню внучку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати якої - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внучка ОСОБА_2 проживає разом з нею, вона бере участь у її вихованні.

Незважаючи на подачу нею заяви про переведення її на безстроковий трудовий договір, директор Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів В.Дуб, діючи всупереч трудовому законодавству та покладених службових обов`язків, видав наказ від 23.06.2023року №30-К «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого її, ОСОБА_1 , вчителя початкових класів, звільнено з роботи 13.08.2023 у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 6 КЗпП України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки», який підлягає визнанню судом незаконним з обов`язковим поновленням її на роботі

Вказує, що у зв`язку з незаконним звільненням з роботи, вона перебуває вимушеному прогулі, в зв`язку з чим відповідач повинен виплати їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на день звернення з позовом до суду становить 2140 грн. 65коп., виходячи з наступно

Крім цього, зазначає, що 17.07.2023 її сусідка в с. Опака Дрогобицького району Львівської області за місцем її проживання передала їй конверт, який відправлено відповідачем поштою рекомендованим листом повідомленням про вручення, на якому зазначено трекінг відправлень 8239101135588, у якому було вкладено копію наказу про її звільнення з роботи. Однак, невідомо з яких причин, відділенням Укрпошти на сайті зроблено неправдиву відмітку, що дане відправлення вручено їй особисто в м. Дрогобич 08.07.2023, що не відповідає дійсності, однак, нажаль, є офіційним підтвердженням вручення їй копії наказу про звільнення з роботи.

Крім того, під час перебування у відпустці вона захворіла і в період часу з 24.07.2023 по 02.08.2023 перебувала на амбулаторному лікування з приводу ГРВІ, гострий бронхіт, що стверджується довідкою сімейного лікаря Підбузької амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Східницької селищної ради» від 16.08.2023 та інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров`я від 24.07.2023.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що за хворобливим станом здоров`я вона не змогла вчасно звернутися до адвоката та подати даний позов про поновлення на роботі, вважає, що встановлений законодавством України місячний строк на звернення в суд з позовними вимогами про поновлення на роботі вона пропустила виключно з поважних причин, який підлягає поновленню судом.

23.08.2023 отримано відповіді щодо відповідачів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.39-42) .

Ухвалою від 23 серпня 2023 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення (а.с. 43).

15.09.2023 відповідачем Опіківським ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області подано відзив на позовну заяву та докази направлення такого позивачу (а.с. 46-47).

Крім цього, 15.09.2023 відповідачем відділом освіти Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області також подано відзив на позовну заяву та докази направлення такого позивачці (а.с. 69-89).

В обґрунтування свого заперечення щодо позову відповідачі вказують на те, що 14.02.2022 ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою про укладення строкового трудового договору на 1 рік і 136 днів з 15.02.2022 року по 30.06.2023 року, що підтверджується копією заяви від 14.02.2022 та записом в журналі вхідної кореспонденції.

Твердження Позивача про ультимативний характер пропозиції укласти строковий трудовий договір є безпідставними та не відповідають дійсності. Зважаючи на письмову згоду Позивача, відсутність претензій чи будь яких скарг з її боку, або звернень до правоохоронних чи контролюючих органів з метою захисту можливого порушеного права, твердження про укладення строкового договору під тиском вважаємо безпідставним.

15.02.2022 директором Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради був виданий наказ «Про укладення строкового трудового договору з ОСОБА_1 », на підставі вищевказаної заяви. З наказом пані ОСОБА_4 ознайомлена, про що свідчить її підпис на документі.

З 15.02.2022 року трудові відносини між Директором Опаківського ЗЗСО І-III рівнів Східницької селищної ради та ОСОБА_1 за погодженням сторін переходять на строковий трудовий договір, згідно статті 23 Кодексу Законів про Працю України.

02.06.2023 ОСОБА_1 подала директору Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради заяву про надання щорічної оплачуваної відпустки, де повідомляє, що останній день відпустки вважати днем її звільнення. Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору, невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

На підставі заяви Позивача, 02.06.2023 року директором ОСОБА_5 було видано відповідний наказ №25-к, де останній було надано щорічну основну оплачувану відпустку.

08.06.2023 ОСОБА_1 подала на ім`я директора Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів заяву щодо переведення її на безстроковий трудовий договір з врахуванням позиції Конституційного суду України, викладеною в рішенні від 07.02.2023 про визнання неконституційним норми ЗУ «Про повну загальну середню освіту» щодо праці осіб, які досягай пенсійного віку, та отримують пенсію за віком за строковими трудовими договорами. Зважаючи на те, що рішення КСУ не має зворотної дії у часі, а наказ про переведення Позивача на строковий трудовий договір на момент його видачі ґрунтувався на чинному законодавстві.

16.06.2023 Позивачу надана письмова відповідь, що укладений з нею строковий трудовий договір є чинним та продовжує свою дію до визначеного терміну. А зміна істотної умови праці, а саме переведення з строкового на безстроковий договір, може відбуватися лише за згодою двох сторін, то укладення з нею безстрокового договору можливе виключно за згодою роботодавця у випадку не комплектності педагогічного складу Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради.

23.06.2023 Наказом №30-к ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку з закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, та частини 2 статті 3 Закону України «Про відпустки». На підставі цього наказу Централізована бухгалтерія відділу освіти Східницької селищної ради здійснила відповідні нарахування та виплату.

Зважаючи на це порушення трудових прав вчителя початкових класів ОСОБА_1 не відбулося.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві посилається також на факт здійснення догляду та вихованням за малолітньою внучкою, що підтверджує довідкою про склад сім`ї, яка надає тільки інформацію щодо зареєстрованих за однією адресою осіб. Малолітня ОСОБА_2 перебуває на вихованні її батька ОСОБА_6 , після смерті матері (згідно копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 27.07.2014 року актовий запис № 18 ), що є його обов`язком згідно норм чинного Сімейного кодексу України (ст.11, 150-151). А, отже, відповідне твердження не відповідає дійсності та по суті не має жодного відношення до розгляду цієї справи.

Крім цього, звертають увагу, що ОСОБА_1 відділом освіти Східницької селищної ради 04.09.2023 року було запропоновано ставку вчителя початкових класів з тижневим навантаженням 21,5 години в Ластівківському ЗЗСО І-ІІ рівнів.

Враховуючи наведене, той факт, що позивача звільнено не з підстав досягнення нею пенсійного віку, а з підстав закінчення строкового трудового договору, просять у задоволені позову останньої відмовити повністю.

Ухвалою від 21.09.2023, у зв`язку з неотриманням (згідно відстеження з сайту Укрпошти) позивачкою станом на час розгляду справи відзиву, задля забезпечення права позивача подати відповідь на відзив, розгляд справи відкладено на 09.10.2023.

Згідно відстеження з сайту "Укрпошти", відзив на позовну заяву позивачкою отримано 21.09.2023.

Станом на 09.10.2023 позивач правом на подання відповіді на відзив не скористалась та не заявила про неможливість подання такої.

Від третьої особи письмових пояснень з приводу позову не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом судового розгляду справи є звільнення працівника на підставі строкового трудового договору, строк якого закінчився, тобто правові відносини в даному випадку регулюються ст. 36 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема , у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачкою строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону "Про повну загальну середню освіту" (в редакції чинній, на момент укладення з позивачкою строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Про наведене неодноразово зазначав Верховний Суд при розгляді справ з тотожними правовідносинами та подібними обставинами, зокрема, у постановах від 28.10.2022 (справа № 595/1517/21), від 03.02.2023 (справа № 61-3166св22) .

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції чинній, на момент укладення з позивачкою строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

12.08.2021 відповідач вручив позивачу письмове повідомлення про пропозицію укласти строковий трудовий договір на 1 рік на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», при цьому її попереджено, що якщо вона відмовиться укласти строковий трудовий договір, її буде звільнено з роботи на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України, підпункту 2 пункту 3 розділу 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про повну загальну середню освіту», без вихідної допомоги.

Наведе свідчить, що відповідач, на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» та у зв`язку з досягненням позивачкою пенсійного віку, видав наказ про припинення з позивачем безстрокового трудового договору та виявив намір укласти з нею трудовий договір строком на один рік.

13 жовтня 2021 року позивач досягла пенсійного віку, а з лютого 2022 року почала отримувати пенсію за віком.

14.02.2022 ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою на ім`я директора Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Дуб В.Б. про укладення строкового трудового договору на 1 рік і 136 днів з 15.02.2022 року по 30.06.2023 року, що підтверджується копією заяви від 14.02.2022 та записом в журналі вхідної кореспонденції (а.с. 51-53).

15.02.2022 директором Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради був виданий наказ «Про укладення строкового трудового договору з ОСОБА_1 », на підставі вищевказаної заяви. З наказом позивач ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис на ньому (а.с. 55).

Отже, судом встановлено, що з даним повідомлення та наказом позивач ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис, зазначеного повідомлення та наказу позивач не оскаржувала, подала заяву про укладення з нею строкового трудового договору строком на 1 рік 136 днів і продовжила працювати на запропонованих їй нових умовах, тобто на умовах строкового трудового договору. Доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, починаючи з 15.02.2022 трудові відносини між Директором Опаківського ЗЗСО І-III рівнів Східницької селищної ради та ОСОБА_1 , за погодженням сторін перейшли на строковий трудовий договір, згідно статті 23 Кодексу Законів про Працю України.

Твердження Позивача про ультимативний характер пропозиції укласти строковий трудовий договір є безпідставними та не відповідають дійсності. Зважаючи на письмову згоду Позивача, відсутність претензій чи будь яких скарг з її боку, або звернень до правоохоронних чи контролюючих органів з метою захисту можливого порушеного права, твердження про укладення строкового договору під тиском суд вважає безпідставним.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що позивач після надання згоди на укладення строкового трудового договору, протягом строку дії такого не оскаржувала його з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним цей договір чи його окремі пункти.

02.06.2023 ОСОБА_1 подала директору Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради заяву про надання щорічної оплачуваної відпустки, де повідомляє, що останній день відпустки вважати днем її звільнення (а.с. 54).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору, невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

На підставі заяви Позивача, 02.06.2023 року директором ОСОБА_5 було видано відповідний наказ №25-к, за яким ОСОБА_1 було надано щорічну основну оплачувану відпустку за 2022-2023 н.р. тривалістю 56 календарних днів з 19.06.2023 по 13.08.2023, вважати останній день відпустки днем звільнення ОСОБА_1 (а.с. 56)

Таким чином судом встановлено, що позивачку було звільнено з роботи згідно наказу №25-к від 02.06.2023, за яким останній день відпустки позивачки 13.08.2023 є днем її звільнення.

08.06.2023 ОСОБА_1 подала на ім`я директора Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів заяву щодо переведення її на безстроковий трудовий договір з врахуванням позиції Конституційного суду України, викладеною в рішенні від 07.02.2023 про визнання неконституційним норми ЗУ «Про повну загальну середню освіту» щодо праці осіб, які досягай пенсійного віку, та отримують пенсію за віком за строковими трудовими договорами а.с. 17).

16.06.2023 позивачу надана письмова відповідь, що укладений з нею строковий трудовий договір є чинним та продовжує свою дію до визначеного терміну, а зміна істотної умови праці, а саме переведення з строкового на безстроковий договір, може відбуватися лише за згодою двох сторін, то укладення з нею безстрокового договору можливе виключно за згодою роботодавця у випадку некомплектності педагогічного складу Опаківського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради (а.с. 18-19).

23.06.2023 Наказом №30-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 13.08.2023 у зв`язку з закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, та частини 2 статті 3 Закону України «Про відпустки» (а.с. 20).

Разом з тим, позивач 02 та 04 серпня подала заяву на ім`я начальника відділу освіти Східницької селищної ради та директора ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради, в якій вказала про відкликання своєї згоди на звільнення з роботи в останній день її відпустки, а саме з 13.08.2023, оскільки виявила намір працювати (а.с. 29-30).

11.08.2023 позивачу надана письмова відповідь, що позивач звільнена з роботи з 13.08.2023 на підставі наказу №30-К від 23.06.2023, а відкликання заяви про звільнення можливе лише при звільненні працівника за власним бажанням. Зміна строкового договору на безстроковий не може відбуватися шляхом переведення (а.с. 32-33).

Необхідно відмітити, що не має правового значення для вирішення спору та обставина, що позивач повідомила директору про своє бажання продовжити працювати вчителем, подавши заяву про переукладення строкового трудового договору після видання наказу про звільнення позивачки, оскільки роботодавець, як друга сторона договору, не виявив бажання на продовження строкового трудового договору з працівником.

Із закінченням строку трудового договору трудові відносини припиняються навіть тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин, зокрема, до такого висновку дійшов у своїй постанові від 22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №607/18964/18.

Крім цього, для припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потрібні заява чи будь-яке волевиявлення працівника, оскільки свою згоду на припинення трудового договору після закінчення його строку, працівник надав, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором або підписував такий договір. Викладене підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 16.11.2020 року у справі № 202/5741/18, аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 року у справі № 757/34139/18-ц.

Посилання позивачки на рішення Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», яким унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Отже, на час укладання строкового трудового договору з позивачкою абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, тому відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.

Таким чином, наказ про звільнення позивача з 13.08.2023 (яким є останній день відпустки) видано з дотриманням ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому підстав для його скасування судом не встановлено.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 про її поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки в позові про поновлення на роботі відмовлено, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Що стосується клопотання позивачки про поновлення їй строку для звернення до суду з даним позовом, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України, якою врегульовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України встановлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від № 239 від 25.03 2020 року, № 291 від 22.04.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020 року, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, 1423 від 23.12.2022 року, № 383 від 25.04.2023 року карантин продовжувався до 30.06.2023 року на усій території України.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується позивачкою, наказ про її звільнення з роботи нею отримано 08.07.2023 поштою (а.с. 22).

Таким чином, пред`явивши позов до суду 15.08.2023 (здано на пошту), позивачкою порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України,

Як на підставу для поновлення таких строків позивач посилається на свою хворобу в період з 24.07.2023 до 02.08.2023 (довідка, а.с 35), що є поважною причиною пропуску цього строку, а тому такий підлягає поновленню.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені вище норми процесуального закону й те, що в задоволенні позовних вимог щодо поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено за безпідставністю заявлених позовних вимог, позивач при зверненні до суду з даним позовом звільнена від сплати судового збору, а тому такий необхідно покласти на рахунок держави.

Відповідно до частин 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ст. 21, 23, 36, 233 КЗпП України, ЗУ «Про повну загальну середню освіту», керуючись ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 доОпаківського закладузагальної середньоїосвіти І-ІІІрівнів Східницькоїселищної радиДрогобицького районуЛьвівської області,Відділу освітиСхідницької селищноїради Дрогобицькогорайону Львівськоїобласті,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору:директор Опаківськогозакладу загальноїсередньої освітиІ-ІІІрівнів Східницькоїселищної радиДрогобицького районуЛьвівської області ДубВасиль Богданович,про визнаннянезаконним наказупро звільненняз роботи,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_1 .

Відповідач: Опаківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, код ЄДРПОУ 20830287, адреса 82191, вул. Шевченка, 240, с. Опака Дрогобицького району Львівської області

Відповідач: Відділ освіти Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, код ЄДРПОУ 43952535, адреса 82391, вул. Золота Баня, 3, смт Східниця Львівської області

Третя особа: директор Опаківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Дуб Василь Богданович, адреса 82191, вул. Шевченка, 240, с. Опака Дрогобицького району Львівської області.

Дата складення судового рішення: 17 жовтня 2023 року.

Головуюча-суддя Курус Р.І.