Постанова

від 16.10.2023 по справі 152/849/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

(додаткова)

16 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 152/849/21

провадження № 61-1292св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», державний реєстратор Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області Таваліка Ольга Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», подану адвокатом Варцабою Сергієм Анатолійовичем про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та державного реєстратора Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області Таваліки Ольги Миколаївни про усунення перешкод та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі - СТОВ «Прогрес») та державного реєстратора Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області Таваліки О. М. про усунення перешкод та скасування реєстрації.

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2021 року у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2021 року у задоволенні клопотання СТОВ «Прогрес», поданого адвокатом Варцабою С. А., про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року апеляційну скаргу СТОВ «Прогрес» задоволено частково. Додаткове рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні клопотання СТОВ «Прогрес», поданого адвокатом Варцабою С. А., про стягнення судових витрат на правничу допомогу з інших мотивів.

Постановою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року касаційну скаргу СТОВ «Прогрес», подану адвокатом Варцабою С. А., задоволено частково. Додаткове рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення. ЗаявуСТОВ «Прогрес», подану адвокатом Варцабою С. А., про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь СТОВ «Прогрес» 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст заяви

26 вересня 2023 року СТОВ «Прогрес» через адвоката Варцабу С. А. подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції.

03 жовтня 2023 року до Верховного Суду надіслано клопотання СТОВ «Прогрес», подане адвокатом Варцабою С. А., про долучення доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а саме: договір про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року, додаткову угоду до цього договору від 21 січня 2022 року, акт приймання-передання послуг від 02 жовтня 2023 року, рахунок від 02 жовтня 2023 року.

Позиція Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

01 липня 2021 року між адвокатом Варцабою С. А. та СТОВ «Прогрес» укладено договір про надання правової допомоги та 01 серпня 2021 року додаткову угоду до цього договору.

Згідно з пунктом 2.3.1 договору про надання правової допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар в розмірі та в строк, що погодженні між ними.

Відповідно до пункту 4.2 договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 21 січня 2022 року до договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар адвоката є фіксованим та становить 20 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди гонорар адвоката не залежить від рішення суду, до якого подано заяву.

Згідно з пунктом 6 додаткової угоди гонорар адвоката сплачується через 180 днів з дати винесення Верховним Судом рішення у справі № 152/849/21.

Відповідно до акта приймання-передання наданих послуг від 02 жовтня 2023 року адвокат надав СТОВ «Прогрес» правничу (правову) допомогу (адвокатські послуги) відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року з урахуванням додаткової угоди до вказаного договору. Загальна вартість послуг - 20 000,00 грн.

Детального переліку наданих послуг акт приймання-передання не містить, водночас згідно з матеріалами справи у суді касаційної інстанції адвокат Варцаба С. А. подав як представник СТОВ «Прогрес»: касаційну скаргу на 3 арк, клопотання про ухвалення додаткового рішення та про долучення доказів про надання правничої допомоги - 2 арк.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розмірута/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Заява про зменшення витрат СТОВ «Прогрес» на правничу допомогу до Верховного Суду не надійшла.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами перегляду цієї справи в частині витрат на правничу допомогу, постановою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року касаційну скаргу СТОВ «Прогрес» задоволено лише частково.

З огляду на вказане, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема, обсяг наданих заявнику послуг, що заявник оскаржував лише додаткове рішення, та справа не переглядалась по суті, часткове задоволення вимог касаційної скарги, з урахуванням принципу пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку, що стягненню на користь СТОВ «Прогрес» підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», подану адвокатом Варцабою Сергієм Анатолійовичем, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та державного реєстратора Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області Таваліки Ольги Миколаївни про усунення перешкод та скасування реєстрації задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко