Рішення

від 09.10.2023 по справі 458/271/17

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/271/17

Провадження № 2/455/204/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2023 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Бобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №458/271/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Комарницька Оксана Йосифівна, приватний нотаріус Федаш Микола Михайлович, Турківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними рішення Ільницької сільської ради та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

16.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Турківського районного суду Львівської області з позовною заявою до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, про визнання недійсними рішення Ільницької сільської ради та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, в якій посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка, ОСОБА_5 . Відповідно до заповіту від 26.05.1998 року, спадкоємцями після її смерті є її сестри, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в рівних частинах.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11.2009 року, його мама - ОСОБА_7 отримала право власності на 1/2 частину дерев`яного житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з двох кімнат, житловою площею 38,8 кв.м., загальна площа будинку 51,9 кв.м.

Проте земельну ділянку в урочищі «Гірка», біля житлового будинку, площею 0,58 га його мамі не вдалося успадкувати, оскільки як йому стало відомо, що рішенням Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування», ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,3268 га в урочищі «Гірка». В подальшому, згідно рішення Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року, ОСОБА_6 видано Державний акт серії ЛВ - 140, ділянка № НОМЕР_1 - площею 0,2154 га, ділянка № НОМЕР_2 - площею 0,0364 га, ділянка № НОМЕР_3 - 0,3274 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мама, ОСОБА_7 . Спадкоємцем після її смерті є він - ОСОБА_1 .

Вважає що порушено його право на земельну ділянку біля житлового будинку в АДРЕСА_2 , право на яку мала його тітка, ОСОБА_5 , та в подальшому як спадкоємець згідно заповіту, його мама ОСОБА_7 та він, як спадкоємець після смерті мами.

Зазначив, що ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом після смерті сестри ОСОБА_5 , а в подальшому йому як спадкоємцю після смерті ОСОБА_7 мало перейти право власності на 1/2 земельної ділянки в урочищі «Гірка», біля житлового будинку, площею 0,58 га.

В метою захисту його порушених прав на володіння та користування 1/2 земельної ділянки в урочищі «Гірка», біля успадкованого житлового будинку, площею 0,58 га, рішення Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року та виданий Державний акт, серії ЛВ - 140 ОСОБА_6 вважає, що підлягають визнанню судом недійсними.

Просив визнати недійсним рішення Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року про передачу безоплатно у приватну власність громадянці с. Ільник, ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку земельної ділянки, площею 0,25 га, яка розташована біля житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку, площею 0, 3268 га в урочищі «Гірка» та визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЛВ-140, площею 0,5792 га, для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в с.Ільник, виданий ОСОБА_6 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2017 року справу розподілено судді Турківського районного суду Львівської області Строні Т.Г. (а.с.21).

Ухвалою судді Турківського районного суду Львівської області від 10.04.2017 року у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду на 14 годину 30 хвилин 24.05.2017 року. Виключено зі складу учасників судового процесу померлу ОСОБА_6 (а.с.29).

Ухвалою судді від 24.05.2017 року заявлений суддею Строна Т.Г. самовідвід задоволено (а.с.64).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2017 року справу передано судді Федитнику І.Д. (а.с.81)

09.01.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 поступила заява в порядку ст. 49 ЦПК України (а.с.143-153), в якій він просить:

- визнати недійсним рішення Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року про передачу безоплатно у приватну власність громадянці с. Ільник, ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку земельної ділянки, площею 0,25 га, яка розташована біля житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку, площею 0, 3268 га в урочищі «Гірка»;

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЛВ-140, площею 0,5792 га, для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в с.Ільник, виданий ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЯК №945477, площею 0,2154 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Турківський район, с Ільник, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 4625583200:01:002:0074, виданий ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЯК №945479, площею 0,3274 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Турківський район, с. Ільник, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер:4625583200:01:002:0075, виданий ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЯК №945478, площею 0,0364 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Турківський район, с.Ільник, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 4625583200:01:003:0067, виданий ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,3274 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Турківський район, с.Ільник, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 4625583200:01:002:0075 та договір дарування земельної ділянки, площею 0,0364 га, щ о знаходиться за адресою: Львівська область, Турківський район, с.Ільник, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 4625583200:01:003:0067, укладені 20.01.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Львівської області Федашем М.М.;

- визнати за ним право власності на частину земельної ділянки, площею 0,58 га, що знаходиться за адресою: с. Ільник Турківського району Львівської області.

20.02.2018 року від позивача ОСОБА_1 до суду поступила заява про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.164).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року заява про забезпечення позову передана судді Кріль Л.М. (а.с.193,195,197).

Ухвалою судді від 22.02.2018 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено (а.с.198-200).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2018 року справу розподілено судді ОСОБА_8 у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_9 (а.с.202).

Ухвалою судді від 03.04.2018 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 14 годину 16.04.2018 року (а.с.204).

Ухвалою суду від 02.05.2018 року до участі в справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватних нотаріусів: Комарницьку О.Й., Федаша М.М. та Турківську державну нотаріальну контору, відстрочено сплату судового збору за подання позивачем ОСОБА_1 заяви про уточнення та збільшення позовних вимог до ухвалення судового рішення по суті справи. Підготовче засідання відкладено на 15 годину 28.05.2018 року.

Ухвалою суду від 01.08.2018 року відвід головуючого судді Кріля Л.М. задоволено.

07.09.2018 року справа надійшла до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді ОСОБА_10 .

Ухвалою судді від 10.10.2018 року справу повернуто до Турківського районного суду Львівської області у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи розпорядження голови суду про передачу справи до Старосамбірського районного суду Львівської області.

23.10.2018 року справа поступила до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року справа передана судді ОСОБА_10 .

Ухвалою судді від 29.10.2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 14 годину 00 хвилин 09.09.2019 року, яке було відкладено на 02.10.2020 року.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 10.12.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ніточко Л.Й. - відмовлено

Наказом №47-К від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_10 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. №140/07/2020 від 15.07.2020 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 17.08.2020 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 04.09.2020 року.

04.09.2020 року підготовче засідання відкладено на 11 годину 00 хвилин 02.02.2021 року.

09.09.2020 року до суду від представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_11 - ОСОБА_12 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.35-36, том 3), в якому він просив в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки право користування спірною земельною ділянкою не перейшло і не могло перейти позивачу в порядку спадкування, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 таке право не реалізувала та не оформила. Окрім того подав заяви про застосування строку позовної давності (а.с.33-34, том 3).

Ухвалою суду від 02.02.2021 року залучено у цивільній справі у якості співвідповідача Турківську міську раду Самбірського району Львівської області, оголошено перерву судового засідання до 11 години 00 хвилин 03.08.2021 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 06.12.2022 року призначено земельно-технічну експертизу. Провадження у справі №458/271/17 зупинено до закінчення проведення судової земельно-технічної експертизи.

14.03.2023 року до суду надійшло клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 про надання проектів землеустрою спірних ділянок.

Ухвалою суду від 15.03.2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засіданні на 09 годину 00 хвилин 30.03.2023 року.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лука Т.М. про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 про вирішення питання виконання земельно-технічної експертизи про надання додаткових матеріалів. Залишено перелік питань з яких призначена експертиза згідно ухвали суду від 06.12.2022 року незмінними. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

21.04.2023 року до суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 надійшов висновок судово-земельно-технічної експертизи №04-23Е .

Ухвалою суду від 24.04.2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 15.06.2023 року.

Ухвалою суду від 15.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 годину 00 хвилин 01.08.2023 року, який відкладено на 14 годину 00 хвилин 09.10.2023 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра його мами ОСОБА_7 - ОСОБА_5 , яка проживала одна в своєму житловому будинку в с.Ільник. Після її смерті залишилось спадкове майно - житловий будинок та надвірні споруди. Тобто, вже більше 20 років, з 2002 року тягнуться судові спори щодо земельних ділянок. Він постійно представляв інтереси своєї матері в судах. Окрім того, отримував свідоцтво про право на спадщину замість матері, яка була інвалідом І групи.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лука Т.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Щодо заяви ОСОБА_12 про застосування строків позовної давності, то пояснив, що позивач не міг звернутися до суду за відсутності оформленого права власності. І лише коли став власником, то зміг звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Представник відповідача Турківської міської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхній представник ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Треті особи: ОСОБА_4 та приватний нотаріус Комарницька О.Й., приватний нотаріус Федаш М.М. та представник Турківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причина неявки суду не відома.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши документи і матеріали справи, оглянувши матеріали справ №2-а-20/09 та №2-234/10, всебічно і повно з`ясувавши обставини, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено,що що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Ільник Турківського району Львівської області, (а.с.11, том 1).

Рішенням Виконавчого комітету Ільницької сільської ради №36 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» від 13.08.1998 року вирішено передати безкоштовно у приватну власність громадянці с.Ільник ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,2518 га та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,3274 га (а.с.131, том 1).

Як було встановлено в судовому засіданні, 26.05.1998 року, ОСОБА_5 в с.Ільник склала заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своїм сестрам: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частинах (а.с.15, том 1).

Рішенням виконавчого комітету Ільницької сільської ради народних депутатів №39 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування» від 08.10.1998 року вирішено передати безкоштовно у приватну власність громадянці с.Ільник ОСОБА_6 : для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку, площею 0,2518 га, яка розташована біля житлового будинку; для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку, площею 0,3268 га в урочищі «Гірка». Громадянці ОСОБА_6 , яка одержала земельну ділянку у приватну власність використовувати її за цільовим призначенням, суворо дотримуватись вимог Земельного кодексу України (а.с.12, том 1).

З Державного акту на право приватної власності на землю, серії ЛВ-140, відомо, що ОСОБА_6 , жительці с.Ільник на підставі рішення Виконкому Ільницької сільської Ради народних депутатів від 08.10.1998 року №39 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,3792 га в межах згідно з планом для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.13, том 1).

З Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯК №945479 відомо, що ОСОБА_6 , жителька с.Ільник Турківського району Львівської області на підставі рішення виконкому від 08.10.1998 року №39 Ільницької сільської ради є власником земельної ділянки площею 0,3274 га у межах згідно з планом, яка розташована в с.Ільник Турківського району Львівської області, цільове призначення земельної ділянки ведення особистого селянського господарства (а.с.69).

З Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯК №945478 відомо, що ОСОБА_6 , жителька с.Ільник Турківського району Львівської області на підставі рішення виконкому від 08.10.1998 року №39 Ільницької сільської ради є власником земельної ділянки площею 0,0364 га у межах згідно з планом, яка розташована в с.Ільник Турківського району Львівської області, цільове призначення земельної ділянки ведення особистого селянського господарства (а.с.70).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , у віці 67 років в с.Ільник Турківського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим 25.12.1998 року Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області (а.с.14, том 1).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно.

Згідно довідки №622 Ільницької сільської ради від 17.11.2008 року, ОСОБА_5 належало наступне майно: житловий будинок, надвірна споруда - стайня, земельна ділянка в урочищі «Гірка», біля житлового будинку, площею 0,58 га, буфет саморобний для посуди, посуда, лавка для сидіння (а.с.16, том 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11.2009 року, ОСОБА_7 отримала право власності на частку спадкового майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з дерев`яного житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, позначеного на плані літерою А 1, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який складається з двох кімнат, житловою площею 38.8 кв.м, загальна площа будинку 51,9 кв.м. (а.с.17, том 1).

З договору дарування земельної ділянки від 12.01.2012 року відомо, що ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку, яка належала дарувальниці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №945479, виданого Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області 25.11.2011 року на підставі Рішення сесії Ільницької сільської ради від 08.10.1998 року за №39 (а.с.71, том 1).

З договору дарування земельної ділянки від 12.01.2012 року відомо, що ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку, яка належала дарувальниці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №945478, виданого Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області 25.11.2011 року на підставі Рішення сесії Ільницької сільської ради від 08.10.1998 року за №39 (а.с.73, том 1).

З свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , виданим 25.05.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 у віці 78 років (а.с.19, том 1).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно.

З свідоцтва про право на спадщину за заповідом від 12.04.2017 року відомо, що спадкоємцями ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.55, том 1).

З довідки, виданої Виконкомом Ільницької сільської ради по формі спадкування №1522 від 23.11.2012 року відомо, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_2 і разом з нею був зареєстрований її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.214, том 2).

З свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_6 , виданого 05.10.2016 року Турківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 86 років померла ОСОБА_6 (а.с.169, том 2).

З довідки Виконавчого комітету Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області №107 від 17.01.2017 року відомо, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: с.Ільник Турківського району Львівської області. До дня смерті разом з нею були зареєстровані та проживали: дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зять - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , внук - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та внучка - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Від імені ОСОБА_6 , виконавчий комітет Ільницької сільської ради 12.12.2005 року посвідчував заповіт, який зареєстрований в реєстрі за №15 (а.с.171, том 2).

Як було встановлено в судовому засіданні, 12.12.2005 року ОСОБА_6 склала заповіт, в якому на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_2 , але зобов`язала її виплатити її дітям: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 по 500,00 гривень кожному (а.с.172, том2).

Також, 12.12.2005 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким свої заощадження , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_7 ощадної каси 6318/05 с.Ільник, заповіла своїм онукам, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , в рівних частинах кожній (а.с.173, том 2).

Окрім того, 07.08.2007 року ОСОБА_6 склала заповіт, в якому на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким половину житлового будинку та половину стайні, її сестри ОСОБА_5 , яка померла в 1998 році і на які належать їй на підставі заповіту, посвідченого сільською радою 26.05.1998 року від її імені, заповіла своїй дочці ОСОБА_3 (а.с.174, том 2).

Звертаючись з позовом до суду позивач ОСОБА_1 посилався на те, що порушене його право на земельну ділянку біля житлового будинку в АДРЕСА_2 , право на яку мала його тітка, ОСОБА_5 , та в подальшому як спадкоємець згідно заповіту, його мама ОСОБА_7 та він, ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті мами.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу, приходить до такого.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з положеннями статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як було встановлено в судовому засіданні постановою Турківського районного суду Львівської області від 21.07.2009 року позов прокурора Турківського району Львівської області в інтересах ОСОБА_7 до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, третя особа ОСОБА_6 задоволено та рішення №39 від 08.10.1998 року виконкому Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок, загальною площею 0,5786 га визнано неправомірним і скасовано (а.с.47-48, справа №2-а-20/09).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Постанову Турківського районного суду Львівської області від 21.07.2009 року по справі №2а-20/09/1325 скасовано та провадження у справі закрито. (а.с.70-71, справа №58669/09/9104).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

У висновку №04-23Е судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі №458/271/17 провадження №2/455/270/2022 ФО-П ОСОБА_13 встановив, що за фактичним користуванням земельна ділянка, кадастровий номер 4625583200:01:002:0074, площа 0.2154 га межує із: по осі А-Б - землі гр. ОСОБА_23 : по осі Б-В - землі сільської Ради: по осі В-Г - землі гр. ОСОБА_23 ; по осі Г-Д землі р. ОСОБА_7 ; по осі Д-Е землі гр. ОСОБА_24 ; по осі Е-А землі Ільницької сільської Ради. На ділянці знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, адреса: АДРЕСА_2 . Турківський район, Львівська область (техпаспорт), власник - ОСОБА_1 . Власність спільна часткова, частка . Межі ділянки за фактичним користуванням відповідають кадастровому плану По межі Г- (сусідні землі ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 ) огорожа відсутня. Ділянки огороджені від дороги. За фактичним користуванням межі земельної ділянки, кадастровий номер 4625583200:01:003:0067, площа 0,0364 га відповідають кадастровому плану. За фактичним користуванням межі земельної ділянки, кадастровий номер 4625583200:01:002:0075, площа 0,3274 га відповідають кадастровому плану. Стосовно порушень земельного законодавства, то прокуратурою Турківського району проведено перевірку і встановлено, що рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради №39 від 08.10.1998 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне пнетування», яким передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,2518 га, яка розташована біля житлового будинку; для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3268 га урочищі «Гірка» визнано таким, що не відповідає вимогам земельного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки даним рішенням передано у приватну власність ОСОБА_6 без вилучення земельної ділянки, якою згідно записів в погосподарській книзі користувалась ОСОБА_5 та на якій розташований житловий будинок останньої. Постановою Турківського районного суду Львівської області від 21.07.2009 року адміністративний позов задоволено. Рішення №39 від 08.10.1998 року Виконавчого комітету Ільницької сільської Ради Турківського району Львівської області про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок загальною площею 0,5786 визнано неправомірним та скасовано. Львівським апеляційним адміністративним судом (Ухвала від 08.01.2010 року. №58669/09/9104) визнано правомірність висновку суду першої інстанції, що вимоги закону виконавчим комітетом Ільницької сільської Ради Турківського району Львівської області не дотримані оскільки при житті ОСОБА_5 земельні ділянки у неї не вилучалися та не викуповувалися, а передані іншій особі без законних підстав. Проте Постанову Турківського районного суду Львівської області від 21.07.2009 року було скасовано з процесуальних питань.

З наданої технічної документації по переоформленні Державного акту на земельну ділянку. Виконавець - ГзОВ «Лібра ВР», де вказано землекористувачем - ОСОБА_6 а підстава для виконання робіт заява-договір №10 від січня 2011 року та Державний акт на право приватної власності на землю, серія ЛВ-140, видано гр. ОСОБА_6 , площа 0,5792 га, жовтень 1998 року.

Експерт не дав правової оцінки рішенням сільської Ради, а лише звертає увагу на те, що з наданих матеріалів очевидно, що виконавець був знайомий з рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду (Ухвала від 08.01.2010 року. №58669/09/9104), яким визнано правомірність висновку суду першої інстанції, що вимоги закону виконавчим комітетом Ільницької сільської Ради Турківського району Львівської області не дотримані, оскільки при житті ОСОБА_5 земельні ділянки у неї не вилучалися та не викуповувалися, а передані іншій особі без законних підстав.

Відповідно, експерт вважає, що і при виготовленні технічної документації на земельну ділянку, кадастровий номер 4625583200:01:003:0067, земельну ділянку, кадастровий номер 4625583200:01:002:0075, земельну ділянку кадастровий номер 4625583200:01.002:0074 було порушено вимоги земельного законодавства з тією ж аргументацією.

Окрім цього, технічною документацією на земельну ділянку, кадастровий номер 4625583200:01002:0075 вул.Центральна, не враховано право власності на будинок іншого співвласника (співвласників), та не передбачено можливості доступу до власного будинку.

В матеріалах справи відсутня інформація про те, чи володів виробник технічної документації (Державний акт на право приватної власності на землю, серія ЛВ-140 видано ОСОБА_6 , площа 0,5792 га, жовтень 1998 року. Підстава - рішення №39 від 08.10.1998 року виконавчого комітету Ільницької сільської Ради) повною та достовірною інформацією щодо власника земельної ділянки, а саме Рішення №36 від 13.08.1998 року Виконавчого комітету Ільницької сільської Ради, яким ділянка безкоштовно передана у приватну власність ОСОБА_5 ; для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку, площею 0,2518 га; для ведення особистого підсобного господарства.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що Виконавчим комітетом Ільницької сільської ради всупереч вимогам земельного законодавства без вилучення земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_5 та на якій розташований її будинок, було винесено рішення №39 від 08.10.1998 року "Про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку земельної ділянки, площею 0,25 га, яка розташована біля житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства, земельну ділянку, площею 0,3268 га в урочищі «Гірка», яка фактично не була землекористувачем.

А відтак вимоги закону Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області не було дотримано, оскільки при житті ОСОБА_5 земельні ділянки у неї не вилучалися та не викуповувалися, а були передані ОСОБА_6 без законних підстав.

Виданий на підставі вищевказаного рішення Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЛВ-140, площею 0,5792 га, для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в с.Ільник, ОСОБА_6 є неправомірним, як і державні акти на земельні ділянки площами 0,2154 га, 0,3274 га 0,0364 га.

Щодо клопотання представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_12 щодо відмови в задоволенні позову у зв`язку із застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 у заяві від 09.01.2018 року про уточнення та збільшення позовних вимог просить суд визнати недійсним рішення Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року та державний акг на право приватної власності на землю серії ЛВ-140, площею 0,5792 га на землі для обслуговування житлового будинку (одна ділянка площею 0,2154 га) та для ведення особистого підсобного господарства (дві ділянки площею 0,0364га і 0,3274 га), виданий ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_12 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №11) та ще додаткових 4 немайнові вимоги і одна майнова.

Натомість, позивачу ОСОБА_1 , як він пояснив в судовому засіданні, було відомо з 2009 року про наявність оскаржуваного рішення №39 від 08.10.1998 року і Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ-140, площею 0,5792 га, оскільки він був представником зацікавленої особи при розгляді справи №2-а-20/09 за заявою прокурора Турківського району Львівської області в інтересах ОСОБА_7 до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, третя особа ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення №39 виконкому Ільницької сільради Турківського району Львівської області від 08.10.1998 року.

Постановою суду першої інстанції від 21.07.2009 року позов задоволено, рішення №39 від 08.10.1998 року виконкому Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок загальною площею 0,5786 га визнано неправомірним і скасовано.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2010 року Постанову Турківського районного суду Львівської області від 21.07.2009 року по справі №2а-20/09/1325 скасувала і провадження закрила.

У 2010 році слухалась інша справа №2-234/10 (головуючого-судді Кріль Л.М.) за заявою прокурора Турківського району Львівської області в інтересах ОСОБА_7 до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення № 39 Ільницької сільської ради від 08.10 1998 року, визнання державного акту на право власності незаконно виданим

Ухвалою суду від 03.12.2010 року позов прокурора Турківського району в інтересах ОСОБА_7 до Ільницької сільської ради Турківського району, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення Ільницької сільської ради від 08.10.1998 року та визнання державного акту на право власності незаконно виданим залишено без розгляду. Представником ОСОБА_7 був ОСОБА_1 , позивач у цій справі.

Виходячи із норм Цивільного кодексу України, що діяв до 01.01.2004 року вбачається, що загальний строк для захисту права за позовом особи право якої порушено, позовна давність встановлюється в три роки.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Схожі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018року у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018року у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018року у справі № 575/476/16-ц, від 14.11.2018року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада2018року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019року у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення"судам роз`яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог,

Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

В той же час, суд, не знаходить підстав для визнання поважною причиною для пропуску строку позовної давності та поновлення строку звернення до суду ту обставину, на яку звертає увагу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лука ТМ.., а саме отримання свідоцтва про право на спадщину.

Суд критично ставиться до покликання представника позивача - адвоката Луки Т.М. на неможливість звернення до суду до моменту набуття спадкового майна у власність, тобто отримання відповідного свідоцтва, що мало місце 12.04.2017 року (а.с.267, том 2).

Однак, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину (в даному випадку позивач ОСОБА_1 , який проживав з померлою ОСОБА_7 за однією адресою і подав заяву про прийняття спадщини ще 23.11.2012року (а.с.210, том 2), є власником із часу її відкриття, а не з моменту отримання свідоцтва на спадщину. Вказана позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у постановах ВС, зокрема у постанові КЦС ВС від 22.03.2023 року у справі №463/6829/21-ц.

В той же час позов подано до суду ще 16.03.2017 року, а датований він взагалі 01.01.2017 року, тобто ще до видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом 12.04.2017 року, що суперечить позиції представника позивача про неможливість звернення до суду за відсутності оформленого права власності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В межах розгляду даної справи позивач ОСОБА_1 не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності.

Отже, встановивши що вимоги позивача ОСОБА_1 є обгрунтованими, але заявленими поза межами строку позовної давності, застосувати яку просив представник відповідач, суд відмовляє у задоволенні позову саме з підстав спливу позовної давності.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, з позивача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 3840,00 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.15, 16, 391 ЦК України, ст.ст. 22, 91, 116, 118, 122, 125, 152 ЗК України, ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенніпозовної заяви ОСОБА_1 доТурківської міськоїради Самбірськогорайону Львівськоїобласті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,треті особи: ОСОБА_4 ,приватний нотаріусКомарницька ОксанаЙосифівна,приватнийнотаріус ФедашМикола Михайлович,Турківська державнанотаріальнаконтора,провизнаннянедійсними рішенняІльницької сільськоїради тадержавногоактуна правоприватноївласностіна земельнуділянку - відмовити.

Застосовані згідно із ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 22.02.2018 рокуу справі №458/271/17, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 на користь Державного бюджету України 3840 (три тисячі вісімсот сорок) гривень 00 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення 18.10.2023 року.

Суддя Пошивак Ю.П.