Постанова

від 14.10.2024 по справі 458/271/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 458/271/17 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.

Провадження № 22-ц/811/3352/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Секретар Іванова О.О.

З участю: позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Луки Т.М., представника відповідачки ОСОБА_2 -адвоката Куксова В.Г., представників Турківської міської Ради Стефаник І.В., Мотиль Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Луки Тараса Миколайовича на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Комарницька Оксана Йосифівна, приватний нотаріус Федаш Микола Михайлович, Турківська державна нотаріальна контора,- про визнання недійсними рішення Ільницької сільської ради та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку

в с т а н о в и в :

16 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про визнання недійсними рішення Ільницької сільської ради та Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_5 . Відповідно до заповіту від 26.05.1998 року, спадкоємцями після її смерті були її сестри: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11.2009 року його мама- ОСОБА_7 отримала право власності на частину дерев`яного житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з двох кімнат житловою площею 38,8 кв.м загальною площею будинку 51,9 кв.м.

Однак, земельну ділянку в урочищі «Гірка», що біля житлового будинку, площею 0,58 га його мамі не вдалося успадкувати, оскільки рішенням Ільницької сільської ради Турківського рвайону №39 від 08.10.1998 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування» ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3268 га в урочищі «Гірка». В подальшому, згідно рішення Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року, ОСОБА_6 видано Державний акт серії ЛВ-140, ділянка № НОМЕР_1 площею 0,2154 га, ділянка № НОМЕР_2 - площею 0,0364 га, ділянка №3-0,3274 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мама ОСОБА_7 . Спадкоємцем після її смерті є він, позивач по справі ОСОБА_1 .

Вважає, що порушено його право на земельну ділянку біля житлового будинку в АДРЕСА_2 . Право на зазначену земельну ділянку мала його тітка ОСОБА_5 , після її смерті як спадкоємець по заповіту- його мама ОСОБА_7 та він, як спадкоємець після смерті мами ОСОБА_7 .

Просить визнати незаконним рішення Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року про передачу безоплатно у приватну власність громадянці с.Ільник ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення домашньогогосподарства, яка розташована біля житлового будинку та для ведення підсобного господарства земельну ділянку площею 0,3268 га в урочищі «Гірка»; визнати недійсним Державний акт про право приватної власності на землю серії ЛВ-140 площею 0,5792 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в с.Ільник на ім`я ОСОБА_6 визнати незаконнимидоговори дарування земельних ділянок.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник плозивача ОСОБА_1 адвокат Лука Т.М.

В апеляційній скарзі зазначає, що категорично не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає, що таке прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Зазначає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, докази чого наявні в матеріалах справи, які судом не взято до уваги.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_8 не є адвокатом, однак був допущений судом до участі у справі в порушення вимог закону на представництво інтересів останньої згідно довіреності. Посилається на те, що дану справу з врахуванням предмету та підстав позову, складу учасників та кількості заявлених вимог неможливо віднести до категорії малозначних, а тому участь адвоката у такій мала бути доцільною. Зважаючи на той факт, що заяву про застосування строку позовної давності подано зі сторони неуповноваженої особи на представництво інтересів, без наявності спеціального статусу адвоката, відтак така заява та інші подані ОСОБА_8 документи, мали би бути залишені судом без розгляду.

Просить задоволити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідачки ОСОБА_9 -адвокат Куксов В.Г. надав суду відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначає, що вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, необгрунтованими, такими, що не підлягають до задоволення. Просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Луки Т.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_9 , пояснення представників Турківської міської ради- Стефаника І.В. та ОСОБА_10 , вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

За приписами ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст.5ЦПК).

За змістом ч.1ст.367 ПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги..

Матеріалами справи та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була рідною сестрою його мами ОСОБА_7 та проживала до дня своєї смерті в АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно- житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка з приводу якої виник спір.

Рішенням виконавчого кмітету Ільницької сільської ради №36 від 13.08.1998 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» вирішено передати безкоштовно у приватну власність громадянці с.Ільник ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських бюудівель земельну ділянку площею 0,2518 га та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0, 3274 га(а.с.131 т.1).

26.05.1998 року ОСОБА_5 при житті склала заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своїм сестрам: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частинах ( а.с.15 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Ільницької сільської ради народних депутатів №39 від 08.10.1998 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування» вирішено передати безкоштовнло у приватну власність громадянці села Ільник ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2518га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться біля житлового будинку; для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,3268 га в урочищі «Гірка» (а.с.12 т.1).

Отже, земельні ділянки, які згідно рішення №36 від 13.08.1998 року Ільницької сільської ради Турківського району були передані ОСОБА_5 повторно рішенням №39 від 08.10.1998 року передані ОСОБА_6 , що призвело до виникнення спору між спадкоємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії ЛВ-140 ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку площею 0,3792 га в межах згідно з планом для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (т.1а.с.13);

Згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії ЯК № 945479 ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку площею 0,3274 га у межах згідно з планом, цільове призначення земельної ділянки-ведення особистого селянського господарства (а.с.69т.1).

Згідно Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 945478 ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0364 га у межах згідно з планом, яка знаходиться в с.Ільник, цільове призначення земельної ділянки-ведення особистого селянського господарства (а.с.70т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 25.12.1998 року Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області (а.с.14 т.1).

Згідно довідки №622 Ільницької сільської ради від 17.11.2008 року, ОСОБА_5 належало наступне майно: житловий будинок, надвірна споруда-стайня, земельна ділянка в урочищі «Гірка» біля житлового будинку площею 0,58 га, буфет саморобний для посуду, посуд, лавка для сидіння (а.с.16 т.1).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11.2009 року, ОСОБА_7 отримала право власності на частку спадкового майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з дерев`яного житлового будинку в відповідними господарськими будівлями та спорудами, позначеного на плані літерою А-1, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Житловий будинок складається з двох кімнат житловою площею 38,8 кв.м, загальна площа будинку 51,9 кв.м ( а.с.17т.1).

Згідно Договору дарування земельної ділянки від 20.01.2012 року відомо, що ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3274 га, яка належала їй на праві власності, як даруваниці, на підставі Державного акту серії ЯК №945479 від 25.11.2011 року. (а.с.71 т.1).

Згідно Договору дарування земельної ділянки від 20.01.2012 року відомо, що ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0364 га, яка належала їй на праві власності, як дарувальниці, на підставі Державного акту ЯК 945478 від 25.11.2011 року ( а.с.73-75т.1).

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 25.05.2012 року , виданого відділом державної РАЦС м.Мукачево Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років (а.с.19т.1).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно, яке знаходиться в с.Ільник Турківського району Львівської області.

Згідно Свідоцтва на спадщину за заповітом від 12.04.2017 року спадкоємцями ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочка ОСОБА_4 та позивач по справі ОСОБА_1 (а.с.55т.1).

З Довідки виконкому Ільницької сільської ради №1522 від 23.11.2012 року встановлено, що ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня мерті дійсно проживала в АДРЕСА_2 . Разом з нею проживав її син ОСОБА_1 ( а.с.214т.2).

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 05.10.2016 року, виданого Турківським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області 26.09.2016 року померла ОСОБА_6 у віці 86 років (а.с.169т.2).

При житті, 12.12.2005 року ОСОБА_6 склала заповіт, в якому на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_3 із покладенням на неї обов`язків виплатити її дітям: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по 500,00 гривень кожному ( а.с. 172т.2).

12.12.2005 року ОСОБА_6 склала заповіт, в якому на випадок своєї смерті розпорядилася половиною житлового будинку та половиною стайні, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що успадкувала від сестри ОСОБА_5 померлої у 1998 році і таке належало їй по заповіту від 26.05.1998 року від останньої, заповіла своїй дочці ОСОБА_2 ( а.с.174т.2).

Позивач по справі ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , посилався на те, що порушено його право на земельну ділянку біля житлового будинку в АДРЕСА_2 , право на яку мала його тітка ОСОБА_5 та в подальшому як спадкоємець згідно заповіту його мама ОСОБА_7 та він, як спадкоємець після смерті мами.

Суд першої інстанції, даючи оцінку зібраним по справі доказам прийшов до вірного висновку, що виконавчим комітетом Ільницької сільської ради всупереч вимогам земельного законодавства, без вилучення земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_15 та на якій був збудований житловий будинок з господарськими будівлями, було винесено рішення №39 від 08.10.1998 року «Про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_6 для будівництва та обслугоування житлового будинку земельної ділянки площею 0, 25 га, яка знаходиться біля житлового будинку та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3268 га в урочищі «Гірка».

Судом першої інстанції із врахуванням пояснень представників відповідача Турківської міської ради, які в суді апеляційної інстанції визнали незаконним рішення №39 від 08.10.1998 року, правильно прописано, що Ільницькою сільською радою Турківського району не було дотримано вимог земельного законодавства, оскільки ще при житті ОСОБА_5 , якій спірні земельні ділянки були передані у власність згідно рішення Ільницької сільської ради №36 від 13.08.1998 року ті ж самі земельні ділянки без вилучення, без викупу, без скасування попереднього рішення №36 були передані ОСОБА_6 без законних на те підстав. Зазначене підтверджується листом Ільницької сільської ради №09/02-19 від 27.01.2017 року у якому прописано, що виконавчий комітет Ільницької сільської ради повідомляє, що у 1998 році гр. ОСОБА_5 було передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,5792га. Рішень Ільницькою сільською радою щодо вилучення чи викупу у ОСОБА_5 земельних ділянок не приймалось. У 2009 році відносно даних земельних ділянок відбулося провадження в Турківському районному суді (а.с.171 т.1).

Суд першої інстанції керувався правовими позиціями Верховного Суду, взяв до уваги рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2010 року у справі № 58669/09/9104, яким визнано правомірність висновку суду першої інстанції, що вимоги закону виконавчим комітетом Ільницької сільської ради Турківського району не дотримані, оскільки при житті ОСОБА_5 земельні ділянки у неї не вилучалися та не викуповувалися, а передані іншій особі, зокрема, ОСОБА_6 , без законних підстав.

Аналогічний висновок судової земельно-технічної експертизи № 04-23Е по зазначеній цивільній справі № 458/271/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 911/2701/17 прописано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України внормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному Законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону.

Відповідно до вимог ст.17 ЗК України (в редакції 1992 року) передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, проводиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або в користуванні інших громадян або юридичних осіб, провадиться місцевими радами народних депутатів після вилучення (викупу). Зазначені відносини реглкаментовані ст.ст. 118, 121 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право власності на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч.4т.120 ЗК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із спливом строку позовної давності звернення до суду, суд першої інстанції прописав, що вимоги позивача ОСОБА_1 є обгрунтованими, але заявлені поза межами строку позовної давності, застосувати який просив представник відповідача. При цьому суд першої інстанції прописав, що в межах розгляду даної справи, позивач ОСОБА_1 не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності.

З висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується.

Матеріалами справи та судом встановлено, що спірна земельна ділянка рішенням виконкому Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області № 36 від 13.08.1998 року передана безкоштовно у приватну власність громадянці с.Ільник Турківського району ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,2518 та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3274 га (а.с.131.т.1).

Передача зазначених земельних ділянок, без їх вилучення, без викупу, без погодження ще на той час власника ОСОБА_5 , якій надано таке право, на користь ОСОБА_6 , визнана у зазначеній справі судом першої інстанції неправомірною. ОСОБА_7 , успадкувавши по заповіту ОСОБА_5 частину житлового будинку та господарських будівель, відповідно прийняла спадщину і на земельну ділянку. При житті ОСОБА_7 склала заповіт на все належне їй майно на дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 проживав за однією адресою з ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою виконкому Ільницької сільської ради №1522 від 23.11.2012 року, відповідно до ч.3ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Крім цього, 23.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини по заповіту після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та вважається таким, що прийняв спадщину в тому числі і на земельну ділянку власником якої була спадкодавець ОСОБА_7 .

Свідоцтво про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 отримав 12.04.2017 року.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки позивачу ОСОБА_1 було відомо про порушення його права на земельну ділянку з часу смерті ОСОБА_7 , а звернувся він в суд у 2017 році, відповідно до ст.256, 257 ЦК України він пропустив трьохрічний строк позовної давності звернення до суду за захистом порушенного права. Враховуючи те, що порушення прав позивача ОСОБА_1 мало продовжуваний тривалий характер про що було відомо відповідачам, позивач як власник спірної земельної ділянки вправі був звернутися в суд за захистом свого права впродовж строку після юридичного оформлення спадщини та отримання Свідоцтва про прийняття спадщини по заповіту.

Відповідно до ч.3ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Спірна земельна ділянка стала власністю родини ОСОБА_7 , а надалі ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки такі фактично і юридично прийняли спадщину, а ОСОБА_1 вступив в оперативне управління такою та в подальшому оформив спадкові права, отримавши Свідоцтво про право на спадщину по заповіту 12.04.2017 року. Порушення прав родини ОСОБА_1 на земельну ділянку мало продовжуваний характер. Земельна ділянка та побудований на ній житловитй будинок є невіддільними. Зазначене порушення визнано органами місцевого самоврядування, судами, а тому позивачу належало право у будь-який час звернутися в суд за захистом свого права, що він зробив, оформивши юридично свої спадкові права.

Колегія суддів зазначає, що згідно долучених документів для проведення судової земельно-технічної експертизи у зазначеній справі та у Висновку № 04-23Е від 19 квітня 2023 року у його мотивувальній частині, прописано, що прокуратурою Турківського району 09.12.2008 року № 1325 вих/01 вносився протест (а.с.184т.1) щодо незаконності рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради №39 від 08.10.1998 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування», постановою Турківського районного суду Львівської області від 21 липня 2009 року, Львівським апеляційним адміністративним судом згідно Ухвали від 08 січня 2010 року у справі № 58669/09/9104 у мотивувальній частині визнано рішення №39 від 08.10.1998 року неправомірним, незважаючи на те, що провадження у справі закрито через непідсудність (а.с.214-221т.3). Відтак, вже з 1998 року, тобто з часу внесення протесту прокуратурою Турківськлого району та звернення в суд прокурора Турківського району в інтересах родини ОСОБА_7 , оскаржуване рішення визнано неправомірним, що підтверджувало, що спадкоємці ОСОБА_7 , ОСОБА_1 є належними власниками спірної земельної ділянки.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині віднесення зазначеної справи до малозначної, колегія суддів не погоджується, оскільки згідно Ухвали судді Турківського районного суду Львівської області Кріль Л.М. від 03 квітня 2018 року відповідно до ч.12 ст.33 ЦПК у разі зміни складу суду, на стадії підготовчого провадження, розгляд справи розпочати спочатку, проводилися підготовчі засідання.

Щодо доводів апеляційної скарги допущення до участі у справі представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_8 як фізичної особи, колегія суддів зазначає, що справа знаходилася на розгляді суду з 16.03.2017 року. Відповідно до п.11 Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя») представництво відповідно до п.3 частини першої статті 131-І та статті 131-2 цієї Конституції здійснюєтьсґя виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та в судах касаційної інстанції з 01 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції- з 01 січня 2018 року, у судах першої інстанції- з 01 січня 2019 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності,- до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню». Довіреність на представницттво інтересів ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_8 вперше видана 01.02.2017 року (а.с.67т.1) в подальшому продовжувалася, тому колегія суддів заперечує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до ч.1 п.п.3,4 ст 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, визнано незаконним оскаржуване рішення №39 від 08.10.1998 року, однак безпідставно відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги.

Так як суд апеляційної інстанції визнає незаконним рішення №39 від 08.10. 1998 року відповідно визнаються незаконними Договори дарування від 20.01.2012 року на користь відповідачки ОСОБА_2 , які є похідними від оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд проводить розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладаєиться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються : п.1ст.141 у разі задоволення позову- на відповідача. Керуючись ст.ст 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; ст..376 ч.3 п.7; 383; 384; 389-391 ЦПК України- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Луки Тараса Миколайовича задоволити.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності звернення до суду.

Визнати недійсним рішення Ільницької сільської ради Турківського району №39 від 08.10.1998 року «Про передачу безоплатно у приватну власність громадянці с.Ільник ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована біля житлового будинку в АДРЕСА_2 та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3268 га в урочищі «Гірка» с.Ільник.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ЛВ-140 площею 0,5792 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в с.Ільник виданий ОСОБА_6 ;

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯК № 945477 площею 0,2154га, що знаходиться за адресою: Львівська область Турківський район с.Ільник, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку кадастровий номер: 4625583200:01:002:0074 виданий ОСОБА_6 ;

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯК № 945479, площею 0,3274га, що знаходиться за адресою: Львівська область Турківський район с.Ільник, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 4625583200:01:002:0075 виданий ОСОБА_6 ;

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯК № 945478 площею 0,0364 га, що знаходиться за адресою: Львівська область Турківський район с.Ільник, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 46255832000:01:003:0067 виданий ОСОБА_6 ;

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 0,3274 га, що знаходиться за адресою: Львівська область Турківський район с.Ільник цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 4625583200:01:002:0075 та Договір дарування земельної ділянки площею 0,0364 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Турківський р-н, с.Ільник, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 4625583200:01:003:0067, укладені 20.01.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Львівської області Федаш М.М.

Визнати за ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_6 ) право власності на частину земельної ділянки площею 0,58 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Турківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056026), з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_7 ), з ОСОБА_3 ( НОМЕР_8 ) в рівних частках на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) судові витрати по справі в розмірі 14608,00 грн. по 4870 грн. з кожного, а саме: 10000,00 грн. за проведену судово-земельну експертизу та 4608 грн. за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Турківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках судовий збір на користь держави в розмірі 3840,00 грн.,- по 1280 грню з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк