Рішення

від 10.10.2023 по справі 922/2361/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023м. ХарківСправа № 922/2361/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ до Фермерського господарства "Колосок", смт. Золочів (перший відповідач) та ОСОБА_1 , м. Харків (другий відповідач) про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

першого відповідача - не з`явився,

другого відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Колосок" (перший відповідач) та ОСОБА_1 (другий відповідач) в якому просив суд стягнути з відповідачів на свою користь солідарно заборгованість за кредитним договором №011/1800/01301014 від 19.11.2021 у розмірі 2 076 991,35 грн., з яких: 1 938 640,03 грн. заборгованість за кредитом, 138 351,32 грн. заборгованість за відсотками. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачами вказаного кредитного договору та договору поруки №011/1800/01301014/П від 19.11.2021, укладеного між позивачем та другим відповідачем. Витрати по оплаті судового збору позивач просив суд покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 07.08.2023 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

28.09.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи через зайнятість представника відповідача в іншому судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Отже, за змістом указаних приписів закону відповідач має право (і суд надавав йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Суд зауважує, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась. Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, заявник не обґрунтовує необхідність такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання, або поданням якихось нових доказів у справі.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.

Відповідачами відзивів на позовну заяву до суду надано не було. Разом з тим, у клопотаннях про відкладення розгляду справи, відповідачі вказували на те, що причиною невиконання ФГ "Колосок" своїх зобов`язань за кредитним договором стало повномасштабне вторгнення російської федерації та ведення бойових дій безпосередньо на території, де розташоване майно та землі сільськогосподарського призначення ФГ "Колосок". Внаслідок цього більшість угідь, які обробляло ФГ "Колосок" було знищено або пошкоджено. Крім того, було заміновано більшість угідь, які обробляло ФГ "Колосок", що стало причиною відсутності господарської діяльності господарства у 2022-2023 роках.

Ухвалою суду від 19.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання, заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача була задоволена.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

19.11.2021 між Акціонерним товариством Райффайзен Банк (надалі по тексту позивач, банк, кредитор) та Фермерським господарством "Колосок" (надалі по тексту перший відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір №011/1800/01301014 (надалі по тексту договір), відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 1 940 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту - 18.11.2024, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором (п. 1.1, п. 1.3 кредитного договору).

Кредит надається позичальнику на купівлю обладнання (п. 1.4 кредитного договору).

Протягом строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 13 % річних до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3 договору (п. 2.1 кредитного договору).

Нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі (п. 2.3 кредитного договору).

Згідно умов п. 5.1 - п. 5.3 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту згідно визначеного графіком періоду, зокрема позичальник зобов`язаний привести розмір заборгованості за кредитом у відповідність до розміру, що не перевищує ліміт, встановлений графіком на відповідний період та позичальник зобов`язався сплачувати проценти щомісячно, кожного 19 числа та при погашені кредиту у повному обсязі.

Позичальник, відповідно до ст. 10 кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення договору є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов кредитного договору та не існує жодної з обставин дефолту, визначених ст. 8 кредитного договору. До укладення договору останній отримав всі необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, дана інформація - достатня для правильного розуміння та доступною, умови договору зрозумілі та відповідають інтересам позичальника, є розумними та справедливими. Позичальник також засвідчив, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладенні договору та/або договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником кредитного договору, договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання своїх кредитних зобов`язань (п. 10.2 кредитного договору).

Відповідно до умов п. 3.2 кредитного договору, кредитор після виконання позичальником обов`язкових умов, вказаних в п. 3.1. договору, на підставі письмової заяви позичальника, надав в межах ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку, шляхом безготівкового перерахування на зазначений позичальником поточний рахунок в АТ Райффайзен Банк, для подальшого використання за цільовим призначенням, що підтверджується випискою по рахунку ФГ "Колосок" за період 19.11.2021 - 19.11.2022.

Отже, з укладенням кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та у розмірах, встановлених п. п. 2.1., 5.2., 5.3. кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19.11.2021 між АТ Райффайзен Банк та громадянином України ОСОБА_1 (надалі фінансовий поручитель, другий відповідач) був укладений договір поруки №011/1800/01301014/П, відповідно до умов якого фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язаннями, які виникають з умов кредитного договору у повному обсязі цих зобов`язань.

Відповідно до умов п. 2.1. договору поруки сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечуваних зобов`язань, перший та другий відповідачі відповідають перед АТ Райффайзен Банк як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечуваних зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпечуваними зобов`язаннями.

Відповідно до п. 3.1.2 договору поруки, поручитель засвідчив та гарантував, що він належним чином та в повному обсязі ознайомлений із положеннями кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі його положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків сторін за цим договором.

Згідно умов п. 2.2. договору поруки поручитель зобов`язався здійснювати виконання порушених забезпечуваних зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати відправлення вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Відповідно до п. 6.1 договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлений договором становить п`ять років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання.

Проте, як вказує позивач, всупереч умовам та приписам кредитного договору, позичальник не виконує взяті на себе договірні зобов`язання: не здійснює щомісячну сплату відсотків за користування кредитним коштами (обставини дефолту, згідно ст. 8 кредитного договору), у зв`язку з чим станом на 09.03.2023 заборгованість останнього перед АТ Райффайзен Банк за кредитним договором становить 2 076 991,35 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 938 640,03 грн., у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом -645 306,70 грн.; заборгованість за відсотками - 138 351,32 грн., у т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 125 922,78 грн.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Як вказує позивач, у відповідності до чинного законодавства України та умов і приписів кредитного договору, ним вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги за вих.№ 114/5-К-291373 від 09.03.2023 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором першому відповідачу, надавши можливість протягом 30 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за кредитним договором. Окрім того, у відповідності до чинного законодавства України та умов і приписів договору поруки АТ Райффайзен Банк вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги другому відповідачу за вих.№ 114/5-К-291374 від 09.03.2023 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, надавши можливість протягом 10 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за кредитним договором.

Проте, вказані вимоги залишені відповідачами без реагування, заборгованість не погашена.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України ).

Кредит це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України,)

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Положеннями ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що в даному випадку відносини між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Фермерським господарством "Колосок" носять договірний характер, укладений між ними кредитний договір, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановлено, що взяті на себе у відповідності до умов кредитного договору від 19.11.2021 №011/1800/01301014, зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (у порядку та строки, визначені договором) Фермерське господарство "Колосок" не виконало.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України при наявності солідарного зобов`язання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.

Згідно наведених позивачем у позовній заяві даних, долучених до матеріалів справи розрахунків, документів в їх обґрунтування, заборгованість Фермерського господарства "Колосок" складає 2 076 991,35 грн., з яких: 1 938 640,03 грн. заборгованість за кредитом, 138 351,32 грн. заборгованість по відсоткам.

Суд встановив що суми, котрі входять до ціни позову, зокрема, прострочена заборгованість по основному кредиту та заборгованість по відсотках відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, укладеного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не були спростовані чи заперечені. Матеріалами справи підтверджується факт виконання кредитною установою-позивачем положень умов договору поруки в частині направлення письмової вимоги поручителю щодо невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором та необхідності вжиття останніми заходів, спрямованих на погашення кредитної заборгованості, сплату відповідних відсотків. Доказів надання відповіді на вимогу або погашення заборгованості суду не надано. З огляду на викладені обставини, вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого матеріалами справи та не спростованого відповідачем.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 617 ЦК України, форс-мажор (він же обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати у справи слід покласти на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Колосок" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, проїзд Разіна, 2-А, код ЄДРПОУ 31740051) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райфайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором №011/1800/01301014 від 19.11.2021 у розмірі 2 076 991,35 грн. (з яких: 1 938 640,03 грн. заборгованість за кредитом, 138 351,32 грн. заборгованість по відсоткам) та 31 154,87 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Акціонерне товариство "Райфайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А, код ЄДРПОУ 14305909).

Перший відповідач - Фермерське господарство "Колосок" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, проїзд Разіна, 2-А, код ЄДРПОУ 31740051) .

Другий відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Повне рішення підписано 18 жовтня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова