Постанова

від 12.10.2023 по справі 134/154/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 134/154/20

Провадження № 22-ц/801/1870/2023

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гринишина А. А.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 рокуСправа № 134/154/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С. Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Тульчинська районна державна адміністрація,

розглянувшиу відкритому судовомузасіданні вм.Вінниці апеляційнускаргу ОСОБА_3 на рішенняПіщанського районногосуду Вінницькоїобласті від10липня 2023року,ухвалене під головуванням судді Гринишиної А.А.,у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,Тульчинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення державногореєстратора,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , Сектору державної реєстрації Крижопільської РДА,за участю третіх осіб - Павлівської сільської ради про визнання протиправним рішення загальних зборів членів Спілки (уповноважених представників) Спілки (об`єднання) громадян- співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Павлівське» с Павлівка Крижопільського району Вінницької області , визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав Крижопільської районної державної адміністрації Гудзій М. В. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю складу по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року задоволено заяву позивачів та залишено без розгляду позов в частині вимог до відповідачів про визнання протиправним рішення загальних зборів членів Спілки (уповноважених представників) Спілки (об`єднання) громадян- співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Павлівське» с. Павлівка Крижопільського району Вінницької області.

29.07.2020 позивачі подали до суду позовну заяву зі зміненими вимогами до ОСОБА_3 , Тульчинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Крижопільської районної державної адміністрації Гудзій М. В. за № 38648482 від 11 грудня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю складу по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Зазначили, що вони є власниками частки майна пайового фонду КСП «Павлівське», що підтверджуються майновими сертифікатами, виданими Павлівською сільською радою серії ВІ IX № 01098612 та серії ВІ X № 003416. Станом на 21.06.2001 до складу списку членів СТОВ «Павлівське», які мають право на майновий пай, входило 650 пайовиків - співвласників усього майна пайового фонду у визначених майновими сертифікатами частках, тобто, учасників спільної часткової власності.В порушення вимог ЗУ «Про об`єднання громадян» Положення про порядок легалізації об`єднань громадян ,Спілка співвласників майнових паїв бувшого КСП «Павлівське» не було зареєстровано,що підтверджує довідка Павлівської сільської ради №268 від 31.05.2016 року . Коло осіб,називаючи себе Спілкою співвласників майнових паїв,без оголошень та участі усіх співвласників 09 січня 2015 року провели «загальні збори» членів Спілки співвласників (уповноважених представників), на яких були присутніми 7 членів Спілки особисто та 14-за дорученнями, в той час, як відповідно до довідки Павлівської сільської ради від 10 квітня 2015 року № 93 станом на цю дату згідно Книги реєстрації свідоцтв про право власності на майновий пай, кількість співвласників майнових паїв складала 140 осіб. За змістом рішення Спілки від 09 січня 2015 року, присутні на зборах були 21 власник майнових паїв та 3 особи-співвласники майнових паїв, які участі у голосуванні не приймали, розподіл майна, що належало їм на праві спільної часткової власності проводився без врахування їх волевиявлення. В наведеному складі співвласники майна приймали рішення про виділення ліквідного майна в натурі (транспорт, сільськогосподарська техніка, будівлі) собі, родичам та іншим наближеним особам, а також передачу значної частини майна в оренду з виплатою орендної плати за оренду майна. На підставі вказаного рішення за актом приймання-передачі майна, виділеного в натурі у власність від 28 січня 2015 року, ОСОБА_3 виділено у власність майно, що належить на праві спільної часткової власності пайовикам, зокрема, склад під цемент вартістю 8835 грн. та інше рухоме майно,що не підлягає державній реєстрації. Вказаний акт прийому передачі майна було підписано особою,що передала майно - головою Спілки співвласників ОСОБА_3 , особі, що прийняла майно - члену Спілки співвласників ОСОБА_3 . Реєстраційною службою Крижопільського районного управління юстиції у Вінницькій області, на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Крижопільського РУЮ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29074407 від 02 квітня 2016 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на будівлю складу по АДРЕСА_1 . Вважаючи ,що зазначене нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора було протиправно виведено із маси майна спільної часткової власності, вказане рішення державного реєстратора було оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду.

Вказали, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2016 (справа 802/831/16-а) у визнанні протиправним рішення державного реєстратора відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12. 2016 ,залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 ,вказану постанову окружного суду скасовано , а рішення державного реєстратора Крижопільського районного управління юстиції за № 29074407 від 02 квітня 2016 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на будівлю складу визнано протиправним та скасовано.

На підставі наведених рішень державним реєстратором було внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ,в результаті чого будівлю складу було повернуто у власність співвласників майнових паїв. В наведених рішеннях апеляційний і Вищий адміністративний суд України виходили з того,що Спілка (об`єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» на території Павловської сільської ради не зареєстрована,а отже, не набула права розпорядження спірним майном.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Крижопільської районної державної адміністрації Гудзій М.В. № 38648482 від 11 грудня 2017 року ,яка раніше на підставі вищенаведених рішень адміністративних судів вносила зміни до державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на спірну будівлю, на підставі тих же документів знову повторно провела реєстрацію права власності на вказану будівлю за ОСОБА_3 . В результаті вказаного рішення державного реєстратора нерухоме майно повторно, протиправно виведено зі складу майна співвласників спільної часткової власності, чим порушені права позивачів та інших співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Павлівське» с. Павлівка Крижопільського району, тому зазначене рішення знову було оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 802/388/18-а,залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2018 , провадження у справі закрито з тих підстав,що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на неоднозначну судову практику у даній категорії справ, позивачі звертались з позовами до суду про скасування рішення від 09.01.2015 року до Спілки, яка його прийняла, голови спілки ОСОБА_3 , де похідною вимогою ставилось питання і про визнання протиправним та скасування повторного рішення державного реєстратора прав № 38648482 від 11.12 2017 року. У задоволенні позовних вимог їм було відмовлено з тих підстав ,що Спілка (об`єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» належним чином не зареєстрована і не може бути суб`єктом цивільно - правових відносин і усі прийняті нею рішення не підлягають оскарженню ,тобто, являються нікчемними. Оскільки судами було відмовлено в задоволенні основних позовних вимог, то відповідно, відмовлялось і в задоволенні похідної вимоги,без її аналізу на відповідність чинному законодавству. Відмова у задоволенні похідної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора не позбавляє їх права звернутись до суду за захистом з такими ж вимогами з інших підстав.

В зв`язку з цим зазначили,що відповідно до ч.3 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ,документи,що встановлюють виникнення,перехід,припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав повинні відповідати вимогам ,встановленим цим Законом та іншими нормативно- правовими актами. Такими актами ,якими регулюються правовідносини в сфері розподілу та використання майна КСП являвся Порядок розподілу і використання майна реорганізованих КСП, затверджений наказом Мінагрополітики України №62 від 14.03.2001 року,що втратив чинність згідно наказу Мінагрополітики України №253 від 11.04.2013 року ;лист Державної реєстраційної служби України №9299/05-15-14 ,яким надано роз`яснення щодо порядку оформлення права власності на майно,виділене в натурі власникам майнових паїв членів КСП,у яких зазначено, ,що підставою для проведення державної реєстрації права власності на майно у встановленому порядку є свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника підприємства-правонаступника та печаткою ,і акт приймання передачі майна .Аналогічна норма викладена в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року ( в редакції постанови КМУ №553 від 23.08.2016 року) у якій теж підставами для такої реєстрації є свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі,засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою та акт приймання- передачі нерухомого майна.

Надані ОСОБА_3 для реєстрації права власності майновий сертифікат ,а також акт приймання- передачі не відповідають вимогам вказаних нормативних актів, оскільки у Павлівської сільської ради відсутні повноваження щодо відміток у сертифікаті про виділ майна в натурі та його погашення , а акт приймання-передачі майна від 28.01.2015 року ,за яким голова Спілки ОСОБА_3 передав ,а член Спілки ОСОБА_3 прийняв склад, не відповідає дійсності і не породжує будь-яких прав ,оскільки майно перебуває у їх користуванні ,а у 2016 році останній звертався до суду з позовом про його витребування .

Посилаючись на порушення державним реєстратором вимог Закону щодо перевірки повноважень Спілки на розпорядження майном та відповідності вимогам закону поданих на реєстрацію документів ,просили позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Піщанського районного суду від 16.04.2021 року замінено первісного відповідача Крижопільську районну державну адміністрацію на- лежним відповідачем - Тульчинською районною державною адміністрацією і виключено зі складу учасників справи третю особу - Павлівську сільську раду Крижарільського району.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 10 липня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправнимта скасованорішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Крижопільської районної державної адміністрації Гудзій М. В. за № 38648482 від 11 грудня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю складу по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати ,а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що суд не врахував пред`явлення позову до неналежного відповідача Тульчинської районної державної адміністрації; застосував неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки скасування рішення державного реєстратора не змінює рішення співвласників про виділення ОСОБА_3 майна. Без оскарження рішення Спілки (об`єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» неможливо вирішити спір, оскільки скасування державної реєстрації права власності є похідною вимогою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Лукавський А.В. вважає рішення суду законним і обгрунтованим ,а доводи скарги безпідставними. Зазначив, що апелянт не враховує те, що рішеннями судів , що набрали законної сили, між тими ж сторонами вже встановлена неправомочність незареєстрованої на території сільської ради Спілки ,як об`єднання громадян- співвласників майна реорганізованого КСП розпоряджатись спірним майном.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до списку членів СТОВ «Павлівське», які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників майнових паїв від 21 червня 2001 року, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками частки майна пайового фонду КСП «Павлівське», ОСОБА_1 є співвласником частки майна фонду на суму 3444 грн або 0,15 відсотків пайового фонду, що підтверджується майновим сертифікатом серії ВІ X № 003416, виданим Павлівською сільською радою 22 грудня 2012 року, ОСОБА_2 - на суму 27 908 грн або 12,5 відсотків майна пайового фонду КСП «Павлівське», що підтверджується майновим сертифікатом серії ВІ IX № 01098612, виданим Павлівською сільською радою 28 квітня 2015 року. Оригінали сертифікатів досліджені в судовому засіданні, вони не містять відміток про їх реалізацію, погашення чи будь-які інші записи, які б свідчили про відчуження належної кожному частки (паю) , отже ,позивачі є співвласниками частки розпайованого майна у спільній частковій власності. Згідно з протоколом загальних зборів членів Спілки (об`єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» від 09.01.2015 року вирішено виділити в натурі ОСОБА_3 частину майна пайового фонду у вигляді складу під цемент, вартістю 8835 грн та інше ліквідне майно і в подальшому, на підставі рішення державного реєстратора Крижопільської РДА Горбатенко Р.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29074407 від 02 квітня 2016 року, за ОСОБА_3 реєстраційною службою зареєстровано право власності на будівлю складу, розташованого по АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 892448105219) В якості правовстановлюючого документу ОСОБА_3 подано до реєстраційної служби свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Павлівське» ,серії ВІ № 003121, видане 06 березня 2014 року Павлівською сільською радою Крижопільського району Вінницької області, згідно з яким ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Павлівське» на суму 19202 грн. ,що складає 0,86 % пайового фонду.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 , визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Крижопільського районного управління юстиції за № 29074407 від 02 квітня 2016 року про реєстрацію права власності на будівлю складу, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 892448105219.В наведених рішеннях апеляційний та Вищий адміністративний суд України встановили, що Спілка (об`єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» на території Павлівської сільської ради не зареєстрована, отже, не набула права розпорядження спірним майном, відмітка в майновому сертифікаті ОСОБА_3 ,серії ВН № 003121 про його погашення здійснена не підприємством-правонаступником КСП «Павлівське», а Павлівською сільською радою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалюючи рішення у справі ,суд виходив з того,що ці обставини,які встановлені рішенням суду у адміністративній справі,що набрало законної сили, відповідно до ст.82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи ,у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини,якщо інше не встановлено законом.

11 грудня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Крижопільської районної державної адміністрації Гудзій М.В. було винесено оскаржуване рішення № 38648482 року про повторну державну реєстрацію прав на будівлю складу по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Вказане рішення прийняте на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай ,серії та номеру НОМЕР_1 ,виданого 06.03.2014 року Павлівською сільською радою; протоколу загальних зборів членів Спілки від 09.01.2015 року ;довідки Спілки ,номер та серії 1;акту приймання - передачі майна виділеного в натурі у власність,без номера від 28.01.2015 року ; технічного паспорту без номеру,виданого 18.03.2015 року КП Тульчинським МБТІ .

Згідноіз положеннямистатей 1,7Закону України«Про колективнесільськогосподарське підприємство»колективне сільськогосподарськепідприємство єдобровільним об`єднаннямгромадян усамостійне підприємстводля спільноговиробництва сільськогосподарськоїпродукції татоварів ідіє назасадах підприємництвата самоврядування.Майно упідприємстві належитьна правіспільної частковоївласності йогочленам.Підприємство самостійноволодіє,користується ірозпоряджається належнимийому об`єктамивласності.

Як передбачено ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Статтею 9 вказаного Законувстановлено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦК України майно ,що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними,а згідно ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна ,що є у спільній частковій власності.

Указом Президента України № 744 від 27 липня 2002 року «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення» передбачено, що власники майнових паїв мають право на одержання цих паїв у натурі.

Згідно з п. п. 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України № 62від 14.03.2001 (далі - Порядок № 62) ,дія якого поширювалась на підприємства , в тому числі ,реорганізовані , у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення цього процесу та не реалізовано права селян відповідно до законодавства ,хоч і втратив чинність 24.05.2013 за наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 253 від 11.04.2013 ,проте до цього часу визначав розподіл і використання такого майна : формування груп майна КСП (далі - підприємства),у тому числі реорганізованих ;передачу майна підприємствам-правонаступникапід забезпеченнякредиторської заборгованості ;використаннямайнових паївїх власниками і видачу підприємствами невитребуваних паїв на вимогу співвласників чи їх спадкоємців .

Пункти 8-13 Порядку № 62 ,зокрема , передбачали право співвласників скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів : об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу ; об`єднатисвій майновий пай з паями інших співвласників,отримати майноу натурі у спільну часткову власність, укластидоговір проспільне володіння,користування ірозпорядження майномта передатийого воренду; отриматисвій майновийпай унатурі індивідуальночи разоміз членамисвоєї сім`їі використатийого насвій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

З метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія :

визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласникам. Підставою для визначення користувача є: акти приймання-передавання майна при реорганізації КСП, роздільні (передавальні) баланси, інвентаризаційні описи або встановлений факт використання майна пайового фонду ;

приймає від власників майна заяви на ім`я керівника підприємства-правонаступника (користувача майна) про способи використання належних їм майнових паїв у відповідності до пункту 8 цього Положення;

на основі заяв формує групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які прийняли рішення отримати майно в індивідуальну власність;

складає список осіб, які з різних причин не прийняли жодного із рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями (далі - невитребувані паї);

для визначення розмірів майнових паїв членів реорганізованого підприємства та належного оформлення реалізації їх прав, за кожною із таких груп обчислює:

1) загальну вартість майнових паїв, що належать співвласникам, та загальний відсоток цих паїв у пайовому фонді реорганізованого підприємства, який записується у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат);

2) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток паїв

осіб у пайовому фонді реорганізованого підприємства, які виявили

бажання отримати паї в індивідуальну власність;

3) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток

невитребуваних паїв;

визначає, виходячи із уточненої величини пайового фонд реорганізованого підприємства та відповідно до структури пайового фонду, вартість майна за групами, відображеними в структурі пайового фонду;

готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Згідно 15,16 вказаного Порядку №62 виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натуріконкретномувласнику підприємство правонаступник (користувач)одночасно з підписанням акту приймання передавання майна повинно зробитивідмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП, що засвідчувалась підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна пайового фонду в натурі у власність, акт приймання передавання майна являлись підставою дляоформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Порядок здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, зокрема, й порядок виділення їм частини майна,що відповідає розміру їх частки у праві спільної часткової власності також визначено затвердженими чинним наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, (далі- Рекомендації),що прийняті з метою встановлення механізму щодо здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, врегулювання відносин між власниками таких паїв, що не внесені до статутного капіталу господарських товариств, пайового фонду сільськогосподарських кооперативів та не виділені в установленому порядку в натурі, у разі укладення ними договору про порядок володіння та користування

цим майном.

Відповідно до п.п.1.2 Рекомендацій співвласник - власник майнового паю, який не отримав його в натурі чи не передав як внесок до статутного капіталу господарського товариства або пайового фонду сільсько- господарського кооперативу; спільна часткова власність власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності; частка у праві спільної часткової власності - частка кожного співвласника, що відповідає вартості його майнового паю.

Згідно п.п.2.4,2.5 Рекомендацій управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Пунктами 4.1,4.2,4.3,4.4Рекомендацій передбачено ,щоспіввласник,який виявивбажання отриматив натуріналежну йомучастку майна,подає уповноваженійособі,а уразі їївідсутності -зборам співвласниківвідповідну заяву;частка змайна,що перебуваєу спільнійчастковій власності,виділяється їїспіввласнику внатурі;для виділенняспільної часткив натуріспіввласник можеоб`єднатисвою часткуз часткамиінших співвласників,які виявилибажання отриматиїх унатурі;якщо виділенняв натурічастки змайна,що перебуваєу спільнійчасткові власності,є неможливе(неподільнаріч),співвласник,який виявивбажання отриматиїї внатурі,має правона одержаннявід іншихспіввласників матеріальної,в томучислі,грошової компенсаціївартості йогочастки. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності,

укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, у випадках ,коли власник майнового паю, який не отримав його в натурі чи не передав як внесок до статутного капіталу господарського товариства або пайового фонду с/господарського кооперативу , управління його майном, що перебуває у спільній частковій власності на підставі укладеного співвласниками договору про порядок володіння та користування майном ,здійснюється через загальні збори співвласників , рішення яких з питання виділення в натурі частки з майна, приймаються одностайно.

Відповіднодо ч.ч.2,4ст.18ЗУ «Продержавнуреєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»(уред.на часспірних правовідносин)перелікдокументів,необхідних длядержавної реєстраціїправ,тапорядок державноїреєстрації праввизначаються КабінетомМіністрів Україниу Порядкудержавної реєстраціїправ нанерухоме майнота їхобтяжень. Державні реєстраторизобов`язані надаватидо відомазаявників інформаціюпро перелікдокументів,необхідних длядержавної реєстраціїправ. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року було затверджено новий Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127),який відповідно доЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.51 Порядку № 1127 (у ред. на час прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію прав) для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів КСП подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2)акт приймання-передачі нерухомого майна.

Отже, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власнику майнових паїв члена КСП необхідно надати свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП з відміткою, засвідченою підписом керівника та печаткою підприємства - правонаступника реорганізованого КСП ,про виділення майна в натурі; акт приймання-передачі нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, що виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постановівід 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) звертала увагуна те, щодержавна реєстрація права власності на нерухоме майноє одним ізюридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності ,а самостійного значеннядля виникненняправа власностінемає. Така реєстрація визначаєлише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власностіза наявностіінших юридичних фактів, передбачених законом,як необхіднихдля виникненнятакого права (див. постановиВеликої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19)(пункт 55) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31).

Ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виділення майна в натурі здійснюються загальними зборами співвласників, в разі створення Спілки (об`єднання) громадян - співвласників майновий паїв члена КСП - на загальних зборах членів Спілки або їх уповноважених представників. В даному випадку на майновий сертифікатВІІX№ 003121 відповідач ОСОБА_3 в установленому законодавством вищевказаному порядку не отримав майно в натурі, а відтак не мав підстав для реєстрації такого права. Спілка співвласників майнових паїв колишнього КСП «Павлівське» не була зареєстрована (легалізована) у відповідності до вимог Закону України «Про об`єднання громадян» та положення про порядок легалізації об`єднань громадян, у зв`язку з чим державним реєстратором не дотримано передбаченого законодавством порядку проведення державної реєстрації прав, в результаті рішенням державногореєстратора прав на нерухоме майно Крижопільської районної державної адміністрації Гудзій М.В., повторно, протиправно виведено спірне майно зі складу майна спільної часткової власності, чим порушені права позивачів, як співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Павлівське» с. Павлівка Крижопільського району Вінницької області. Суд виходив з того, що позов підлягає задоволенню, оскільки право позивачів не буде повністю захищене без скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю складу по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .Суд послався на те,що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) вирішила питання способів захисту майнових прав, порушених незаконною державною реєстрацією, визначивши спір про державну реєстрацію як спір про право цивільне. Постанова підтвердила сталу позицію Великої Палати щодо приватноправового характеру спорів про державну реєстрацію. Низкою постанов було сформовано підхід, що державна реєстрація речового права за третьою особою є порушенням речових прав позивача, а, отже, будь-який спір про державну реєстрацію з третьою особою є спором про право.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай ,серії НОМЕР_1 ,виданого 06.03.2014 року Павлівською сільською радою ОСОБА_3 ; протоколу загальних зборів членів Спілки від 09.01.2015 року та акту приймання - передачі майна виділеного в натурі у власність від 28.01.2015 року членами Спілки громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське», підписаного одноособово ОСОБА_3 , як головою спілки, який передав та членом спілки, який прийняв майно. (т.1,а.с.18-21)

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідна відмітка про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай здійснена підприємством правонаступником (користувачем) чи правомочними зборами учасників Спілки громадян співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» чи загальними зборами співвласників цього майна.

Докази того, що Спілка (об`єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» є зареєстрованою і правонаступником КСП «Павлівське» ( користувачем його майна) у матеріалах справи відсутні, як і підтвердження того, що рішення про виділ майна відповідачу в натурі приймалось правомочними загальними зборами громадян - співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» , оскільки з довідки Павлівської сільської ради від 10.04.2015 року вбачається ,що на цю дату ,згідно Книги реєстрації свідоцтв про право власності на майновий пай ,кількість таких співвласників майнових паїв складала 140 осіб , а загальні збори членів Спілки (уповноважених представників) громадян-співвласників складало 7 членів Спілки особисто і 14 осіб за дорученнями.

Більше того, постановою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/522/17 від 12 липня 2017 року та постановою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 134/663/19 по спору між тими же особами встановлено, що Спілка (об`єднання) громадян-власників майна реорганізованого КСП «Павлівське» на території Павлівської сільської ради згідно закону не зареєстрована, а отже, не набула права розпорядження спірним майном.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Рішення про виділ майна ОСОБА_3 згідно протоколу від 09.01.2015 року прийняте загальними зборами членів Спілки (уповноважених представників)громадян - співвласників майна реорганізованого КСП «Павлівське» в складі 21 особи , доказів про повноваження яких на прийняття таких рішень у справі відсутні , а рішення про виділення майна зі спільної часткової власності співвласнику в натурі потребує одностайності ,тобто, позитивного рішення кожного із всіх громадян - співвласників майна реорганізованого КСП (власників майнових паїв). Доказів прийняття такого рішення останніми щодо спірного майна не надані.

Відтак, рішення членів Спілки (уповноважених представників) громадян співвласників майна реорганізованого КСП в кількості 21 осіб по розпорядженню майном усіх громадян співвласників,за відсутності у них (Спілки та членів) повноважень ,що спрямоване на заволодіння майном громадян у незаконний спосіб, в силу закону є нікчемним правочином ,а тому спеціального визнання його недійсним не потребує.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Як уже зазначалось, ч.4 ст.18 вказаного Закону передбачає, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Отже, за змістом вказаних норм права, перед вчиненням реєстраційної дії державний реєстратор має пересвідчитись в достатності і правильності оформлення та відповідності законодавству документів , поданих для оформлення прав та їх обтяжень, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Крижопільської районної державної адміністрації вищевказаний дій перед прийняттям оскаржуваного рішення не вчинив, не встановив достатність поданих відповідачем на реєстрацію прав документів і відповідність їх законодавству , відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. В результаті цих порушень оскаржуваним рішенням державного реєстратора, повторно, протиправно спірне майно виведено зі складу майна спільної часткової власності, чим порушені права позивачів, як громадян-співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Павлівське» с. Павлівка, Крижопільського району Вінницької області.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивачами не оскаржено рішення учасників Спілки про виділ відповідачу майна ,ними обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, є безпідставними, оскільки таке рішення про виділ приймалось за відсутності у суб`єкта рішення на це повноважень і у спосіб не передбачений законом,спрямоване на незаконне заволодіння майном громадян-співвласників реорганізованого КСП «Павлівське» , а тому є нікчемним в силу закону, не тягне жодних правових наслідків і не являлось підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про держреєстрацію прав .

Колегія суддів також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 21 грудня 2022 року по справі № 914/2350/18, у якій Велика Палата підтримала правовий висновок Касаційного цивільного Суду Верховного Суду щодо застосування статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначивши, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). Скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, є належним способом захисту порушеного прав за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Аргументи апеляційної скарги про те, що даний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Яв вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, закрито провадження у справі № 802/388/18-а за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно сектору державної реєстрації Крижопільської районної державної адміністрації Гудзій М.В., третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_25 про визнання протиправним та скасування рішення. Закриваючи провадження у справі адміністративний суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце спір про право. Відтак, даний спір не є публічно-правовим, а випливає із майнових відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, оскільки під час надання судом оцінки реєстраційним діям органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, виникне питання щодо правомірності надання дозволу на право власності на спірну будівлю, так, як позивач не погоджується із реєстраційною дією та вважає, що даним рішенням порушене його право як співвласника майнових паїв реорганізованого КСП «Павлівське», с. Павлівка, Крижопільського району

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Зокрема, у рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви №7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників, всупереч ухвалам Верховного Суду України, не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. При цьому ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38-40 рішення). У рішенні від 01 грудня 2011 рокуу справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа малацивільний, а не адміністративнийхарактер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України(пункти 13, 14, 23, 25, 26 рішення). У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08)ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122-125 рішення). У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07)ЄСПЛ дійшов висновку , що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства(пункти 13, 1824 рішення).

Враховуючи, що спір між сторонами не знаходить вирішення з 2015 року у судах різних юрисдикцій, востаннє адміністративні суди дійшли висновку про розгляд справи у порядку ЦПК України, створивши позивачам перешкоди у реалізації права на судовий захист, а також беручи до уваги строки позовної давності, колегія суддів вважає, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства.

Крім того, принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

У справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права ,як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно вирішено спір у порядку цивільного судочинства, оскільки існують істотні перешкоди, що унеможливлюють його розгляд в адміністративному судочинстві.

Доводи апеляційної скарги про не належний склад відповідачів у цій справі , також є безпідставними, оскільки право позивачів порушено саме відповідачем, який одноособово видав акт приймання- передачі майна без проведення загальних зборів громадян-співвласників майнових паїв реорганізованого КСП.

Колегія суддів вважає, що у даній справі немає потреби залучати у участі у розгляді справи усіх громадян громадян-співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Павлівське», оскільки предметом спору не є визнання права власності на майно чи законність рішення зборів. У даному випадку відповідачем є особи, які безпосередньо мають відповідати за позовом.

Наведення в апеляційній скарзі змісту норм матеріального права, без конкретизації, яким чином, на думку відповідача, судом першої інстанції було неправильно застосовано або не застосовано ці норми, є необґрунтованими доводами, які не можуть бути прийняті апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди з судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відтак, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, ухваленого судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 липня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В. П. Рибчинський