Ухвала

від 14.07.2023 по справі 2-3828/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3828/11

Провадження № 4-с/761/125/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою, у якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у незнятті арещту з майна ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арещт з майна ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений відповідно до постанови від 22.10.2014 ВП НОМЕР_2 про арещт майна боржника та оголощення заборони на його відчуження у межах суми стягнення: 1 299 678,85 грн.;

- стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) сплачений судовий збір у сумі 1095,07 грн.

Подану скаргу обґрунтовує тим, що старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучко В. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 18.08.2014 з виконання виконавчого листа №2-3828/11 виданого 19.01.2012 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу у сумі 1 181 344,41 грн з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит». В межах даного виконавчого провадження винесено постанову від 22.10.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми стягнення: 1 299 678,85 грн. Поза межами виконавчого провадження Боржник і Стягувач уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.12.2014, відповідно до якого, до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» перейшло право власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок виконання Боржником зобов`язань перед Стягувачем за кредитним договором №15-06-И/27 від 27.11.2006. Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучко В. В. від 19.01.2015 повернуто виконавчий документ стягувачеві. Однак, станом на 17.04.2023 постанова від 22.10.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми стягнення: 1 299 678,85 грн. не скасована, арешт не знято.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2023 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду.

Скаржник в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені судом належним чином.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, перевіривши наведені сторонами доводи, суд приходить до наступного.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, як передбачено ч. 1 ст. 447 ЦПК України.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір №15-06-И/27 від 27.11.2006, а також іпотечний договір від 27.11.2006.

Шевченківським районним судом м. Києва винесено рішення у справі №2-3828/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15-06-И/27 від 27.11.2006 та видано виконавчий лист від 19.01.2012.

Старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучко В. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 18.08.2014 з виконання виконавчого листа №2-3828/11 виданого 19.01.2012 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу у сумі 1 181 344,41 грн з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

В межах даного виконавчого провадження винесено постанову від 22.10.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми стягнення: 1 299 678,85 грн.

Боржник і Стягувач уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.12.2014, відповідно до якого, до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» перейшло право власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 м. кв. в рахунок виконання Боржником зобов`язань перед Стягувачем за кредитним договором №15-06-И/27 від 27.11.2006.

Також договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.12.2014 передбачає, що будь-які наступні вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до Боржника щодо виконання кредитного договору №15-06-И/27 від 27.11.2006 є недійсними.

АТ «Банк «Фінанси та Кредит» надало лист від 31.12.2014 №9-244200/19193 в якому підтверджено, що станом на 31.12.2014 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №15-06-И/27 від 27.11.2006 відсутня.

Постановою Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучко В. В. від 19.01.2015 повернуто виконавчий документ стягувачеві.

Скаржниця зауважила, що отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, нею було виявлено що в актуальній інформації про державну реєстрацію обтяжень наявний занис про обтяження № 7477573 зареєстрований 27.10.2014 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 22.10.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми стягнення; 1 299 678,85 грн.

У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець має право, зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч. 7 ст. 18 цього Закону).

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Разом з тим, згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/1, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Тому, враховуючи те, що відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, незняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, тому суд дійшов висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню, а ефективним способом захисту буде зобов`язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арещт з майна ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений відповідно до постанови від 22.10.2014 ВП НОМЕР_2 про арещт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми стягнення: 1 299 678,85 грн.

В іншій частині відмовити, оскільки судом не встановлено протиправних дій/бездіяльності державного виконавця.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що подана скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за подання скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного виконавця до суду як суду, який видав виконавчий документ.

Одночасно з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки заявницею сплачено судовий збір за подання скарги, за яку відсутня необхідність у сплаті судового збору, суд вважає за доцільне, повернути сплачений судовий збір заявниці.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 18, 260, 447, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - задовольнити частково.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений відповідно до постанови від 22.10.2014 ВП НОМЕР_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми стягнення: 1 299 678,85 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір згідно з квитанцією №32528798800006820457 від 01 травня 2023 року у сумі 1 073,60 грн.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Шевченківській відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 110.

Суддя: