Рішення

від 16.10.2023 по справі 173/1322/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1322/22

Провадження №2/173/54/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

при секретареві Рудовій Л.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Шахторіна А.С.

розглянувшиувідкритому судовомузасіданні за правилами спрощеного позовного провадженняв м. Верхньодніпровськуцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

28.09. 2023 року до суду звернувсяпозивач, ОСОБА_1 , з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди до відповідача ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС».

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.09.2022 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з виявленими недоліками.

05.10.2022 року позивачем усунені виявлені судом недоліки.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників розгляду справи на 09.11.2022 року.

09.11.2022 року розгляд справи відкладений до 08.12.2022 року за клопотанням представника відповідача.

08.12.2022 року розгляд справи відкладений до 26.12.2022 року в зв`язку з неявкою сторін в призначене судове засідання.

26.12.2022 року в судовому засіданні оголошена перерва до 16.01.2023 року.

16.01.2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 22.02.2023 року.

22.02.2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 17.03.2023 року.

17.03.2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 24.03.2023 року.

24.03.2023 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області зупинене провадження у справі в зв`язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

15.05.2023 року поновлене провадження у справі за клопотанням експерта про витребування додаткових доказів.

07.06.2023 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області зупинене провадження для продовження виконання призначеної судової почеркознавчої експертизи.

31.07.2023 року до суду надійшло повідомлення про не можливість надання висновку експерта.

29.08.2023 року поновлене провадження у справі. Справа призначена до розгляду на 16.10.2023 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України .

16.10.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить стягнутиз відповідачана користьпозивача середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу в сумі 41 816 грн. 25 коп., стягнути понесену моральнушкоду в сумі 10000.00 грн., тазобов`язати відповідачавнести записдо трудовоїкнижки зазначившидатою звільненняфактичний деньвидачі йомутрудової книжки особисто в руки або надіслати належним чином оформлену трудову книжку поштою за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 18 березня 2019 року він був прийнятий на роботу як водій у ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС».

Станом на березень місяць 2019 року офіс ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» знаходився за адресою: 40045 вул. Бутова, 291 В м. Дніпро Дніпропетровської області Україна.

21.07.2022 ним прийняте рішення про звільнення з даного підприємства. Він 21.07.2022 року прибув за адресою: 40045 вул. Бутова, 29 1В м. Дніпро Дніпропетровської області Україна для подання заяви про звільнення за угодою сторін.

В ході чого йому було відмовлено, заяву написану 21.07.2022 року не прийнято та не зареєстровано. В усній формі йому повідомлено, що він на даному підприємстві не працює. Коли і ким він був звільнений, а також підстави звільнення йому не відомі.

На вимогу надати йому витяг з наказу про його звільнення, з яким він повинен був ознайомитись, належно оформлену трудову книжку та довідку про проведення із ним розрахунку - відмовлено. На його запитання де в даний час знаходиться його трудова книжка не надано ніяких роз`яснень.

Станом на даний час адміністрацією підприємства заробітна плата йому не сплачувалась. На його неодноразові звернення стосовно виплати йому заборгованості із заробітної плати та повернення його трудової книжки - керівництво «АДР ЛОГІСТІКС» відповідало, що нічого не повернуть, трудова книжка знаходиться в невідомому місті, а у разі його скарги до відповідних органів його трудову книжку взагалі знищать. Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що прибувши з останнього рейсу у нього підвищився тиск і температура і він змушений був лікуватись. В подальшому він не бажав продовжувати трудові відносини з відповідачем і тому в липні місяці поїхав до офісу відповідача для подачі заяви про звільнення, але йому сказали, що він вже звільнений. Проте ні наказу про звільнення, ні трудової книжки йому не видали, в зв`язку з чим він позбавлений можливості працевлаштуватись на іншу роботу. Поновлюватись на роботу у відповідача він наміру не має, але бажає, щоб йому повернули його трудову книжку для того, щоб він міг працевлаштуватись та забезпечувати себе матеріально.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, при цьому пояснив, що позивач дійсно 19.03.2019 року був прийнятий на роботу в ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС». В середині червня 2022 року напередодні виїзду в рейс, ОСОБА_1 , повідомив, що за сімейними обставинами не вийде на роботу та в подальшому не бажає працювати на підприємстві без будь-яких пояснень. Через це у підприємства виникли певні складності із доставкою вантажу та пошуком іншого водія. В подальшому ОСОБА_1 , не виходив на роботу і директор товариства повідомив ОСОБА_1 , що його звільнення повинно відбутись відповідно до чинного законодавства. В зв`язку з чим 20.06.2022 року ОСОБА_1 , подав заяву про його звільнення із займаної посади за власним бажанням з 27.06.2022 року. 27.07.2022 року наказом № 36 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 , звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. Цього ж дня ОСОБА_1 ,. ознайомлено з наказом, внесено запис в трудову книжку та передано її ОСОБА_1 . Крім цього в день звільнення з ним проведені розрахунок в загальній сумі 21185 грн.12 коп. Таким чином ОСОБА_1 , було звільнено у відповідності із чинним законодавством. Після повного розрахунку ОСОБА_1 ,. почав вимагати від підприємства неіснуючі грошові кошти, пояснюючи це тим, що йому недостатньо заплатили, а потім почав скаржитись до різних інстанцій. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Також заявляє клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки позивач пропустив тримісячний строк для подання даного позову до суду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно наданих суду доказів, судом встановлено, що позивач 18 березня 2019 року був прийнятий на роботу як водій у ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС», що сторонами не заперечується та підтверджується копією наказу (розпорядження) № 3 від 18 березня 2019 року про прийняття на роботу.

Позивач згідно поданого позову зазначає, що 21.07.2022 ним прийняте рішення про звільнення з ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС», тому 21.07.2022 року він прибув за адресою: 40045 вул. Бутова, 291 В м. Дніпро Дніпропетровської області Україна для подання заяви про звільнення за угодою сторін. Але керівництвом товариства його заява про звільнення прийнята не була, натомість в усній формі позивачеві повідомлено, що він на даному підприємстві вже не працює. Позивач зазначає, що з наказом про звільнення його не ознайомлювали, його копії не видавали, також не видали належним чином оформлену трудову книжку та довідку про проведений розрахунок.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву зазначає, що 20.06.2022 року ОСОБА_1 ,, подав заяву без дати написання про його звільнення із займаної посади за власним бажанням з 27.06.2022 року. 27.06.2022 року наказом № 36 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 , звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. Цього ж дня ОСОБА_1 , ознайомлено з наказом, внесено запис в трудову книжку та передано її ОСОБА_1 . Крім цього в день звільнення з ним проведені розрахунок в загальній сумі 21 185 грн.12 коп. Таким чином звільнення позивача відбулось у відповідності із чинним законодавством. Відповідачем на підтвердження своїх заперечень подані копія заяви від імені ОСОБА_1 ,, про звільнення за власним бажанням з 27.06.2022 року, копія наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 36 від 27.06.2022 року, виписка із книги руху трудових книжок і вкладишів до них.

Проте позивач ОСОБА_1 , оглянувши зазначені документи в судовому засіданні пояснив, що заява на звільнення є підробною і написана не ним, а в наказі (розпорядженні) про припинення трудового договору (контракту) № 36 від 27.06.2022 року та виписці із книги руху трудових книжок і вкладишів до них проставлений не його підпис.

Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відпровідно до ст.ст 77-78 ЦПК України - Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З метою перевірки доводів позивача та представника відповідача щодо написання позивачем (не позивачем) заяви про звільнення та належності позивачеві (не позивачеві) підписів в наказі (розпорядженні) про припинення трудового договору (контракту) № 36 від 27.06.2022 року та виписці із книги руху трудових книжок і вкладишів до них, за клопотанням позивача судом була призначена судова почеркознавча експертиза.

При збиранні матеріалів, необхідних для проведення експертизи відповідач ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС», оригіналів необхідних для проведення почеркознавчої експертизи документів, а саме: заяви ОСОБА_1 , на звільнення, наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 36 від 27.06.2022 року та книгу руху трудових книжок і вкладишів, не надав посилаючись на те, що в ніч з 31.10.2022 року на 01.11.2022 року у зв`язку зі здійсненням ворожої атаки по с. Микільське Запорізької області з боку російської федерації, ракета влучила у складські приміщення, що орендувались ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» на підставі договору оренди № 01/11/2020 від 01.11.2020 року. Внаслідок ракетного удару сталася пожежа, яка охопила будівлі, майно в приміщеннях пошкоджене, а деяке знищені. В зв`язку з чим 31.07.2023 року до суду надійшло повідомлення експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку експерта за матеріалами цивільної справи № 173/1322/22. В зв`язку з невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, а саме оригіналу досліджуваного документу.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України - У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Як встановлено в процесі розгляду зазначеної цивільної справи саме відповідач ухилився він надання оригіналів досліджуваних документів для проведення призначеної судової почеркознавчої експертизи. При цьому доводи представника відповідача про неможливість надання вказаних документів внаслідок ракетного удару у складське приміщення що мало наслідком виникнення пожежі, яка охопила будівлі і майно в приміщеннях пошкоджене, а деяке знищені, судом не можуть бути розцінені, як такі, що неможливість надання необхідного матеріалу для експертного дослідження виникло внаслідок непереборної сили. Оскільки суду хоч і надана копія договору оренди № 01/11/2020 від 01.11.2020 року. Проте за даним договором вбачається, що предметом оренди є складське приміщення у ТОВ «Птахокомплексі «Микільський», але не надано жодного доказу про те, що кадрові документи ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» зберігались у цьому складському приміщенні. Не надано доказів того, які саме документи там зберігались та які були знищені пошкодженні. Згідно акту № 5 від 11.11.2022 року комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок зборойної агресії Російської Федерації, вбачається, що порушено фундамент, виявлені тріщини на стінах, пошкоджений дах, навіс над входом зруйнований, але не пошкодженні інженерні мережі та обладнання. Також будь-якої фіксації про пошкодження речей, в тому числі документів, які перебували на зберіганні в даному складському приміщенні немає.

В свою чергу позивач з початку надання відповідачем доказів про його звільнення до відзиву на позовну заяву повідомляв про їх фіктивність, саме позивач був ініціатором проведення судової почеркознавчої експертизи. Подавши заяву про її проведення на надавши всі необхідні матеріали для проведення судової почеркознавчої експертизи. На підставі чого суд приймає до уваги доводи позивача про фіктивність наданої відповідачем копії заяви на звільнення та неналежність йому підписів на копії наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 36 від 27.06.2022 року та книзі руху трудових книжок і вкладишів і приходить до висновку про наявність підстав для визнання цього факту. До даного висновку суд приходить ще й з тих підстав, що в наданому суду витягу з книги руху трудових книжок і вкладишів відсутня дата видачі трудової книжки позивачеві. Крім того відзив на позовну заяву датований 26.12.2022 року. Згідно наявних повідомлень ворожа атака на складське приміщення сталась в ніч з 31.10.2022 року по 01.11.2022 року. Тоді яким чином відповідач зміг надати суду копії вищевказаних документів без будь-яких слідів їх пошкодження, якщо посилається на те, що вони були знищені та пошкодженні внаслідок цього нападу є незрозумілим.

На час ухвалення рішення позивач в судовому засіданні пояснив, що протягом зазначеного строку трудова книжка йому повернена так і не була, на підставі чого суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» про внесення запису до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши датою звільнення фактичний день видачі йому трудової книжки особисто в руки або надіслати належним чином оформлену трудову книжку за адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпПП України - Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до п. 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки» - При влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до п . 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки» - Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція) - Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських

(фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. { Абзац другий пункту 1.1 вредакції Наказу Мінпраці та соцполітики N 259/34/5 ( z0555-01 ) від 08.06.2001 }

Відповідно дно до абзаці 1, 5, 6, 7 п. 4.1 вищевказаної Інструкції - У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Доводи представника відповідача проте, щонаданий час ведення трудової книжки та її подача при прийманні на роботу є необов`язковим, оскільки внесені зміни до ст. 48 КЗпПП України згідно яких облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", суд вважає безпідставними та такими, що не звільняють відповідача від відповідальності за невидачу позивачеві трудової книжки, оскільки при влаштуванні на роботу до ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» позивачем надавалась трудова книжка відповідачу та зберігалась у відповідача, тому вона повинна бути належним чином заповненою та виданою позивачеві у день його звільнення. Крім того внесеними змінами не відмінені Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки» та Інструкція про ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Як вжезазначалось вище призатримці видачі трудової книжки з вини власника абоуповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробітокза весьчас вимушеногопрогулу,абзац 6 п. 4.1 Інструкції про ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Тому доводи позивача, що у позивача вимушеного прогулу не було суд вважає безпідставними.

У свою чергу, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з невидачею позивачеві трудової книжки, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Згідно із частиною другоюстатті 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст частини другоїстатті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

На підставі системного аналізу наведених положень трудового законодавства Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 прийшла до висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому помилковим є посилання сторони відповідача, що позивачем пропущено строк для заявлення вказаної вимоги.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

При цьому у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу , він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до пп.з п.1 Порядкуобчислення середньоїзаробітної плати,затвердженого постановою Кабінету міністрів Українивід 8лютого 1995р.N100(знаступними змінамиі доповненнями)- Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу

Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Останніми повними календарними місяцями роботи позивача були травень та червень 2022 року.

Проте при відсутності у суду відомостей скільки календарних днів у червні 2022 року відпрацьовано позивачем, а також, що в червні місяці роботодавець провів розрахунок з позивачем, виплативши йому крім заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та здійснив інші нарахування, які здійснюються при звільненні , тому суд приходить до висновку, що для визначення середньоденного заробітку позивача повинні бути взяті квітень і травень місяць 2022 року

Відповідно до наданих суду відомостей з пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу, заробітна плата позивача за квітеньі травень місці місяці складала: 6700.00 грн.

Загальний розмір заробітної плати позивача за квітень і травень 2022 року складає: 6 700 грн.., Х 2 .. = 13400.00грн. Дана сума розділяється на робочі дні (43 робочі дні даного періоду) і складатиме 311 грн. 63 коп. середньоденна заробітна плата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Таким чином суд не погоджується із розрахунком середнього заробітку позивача, наведеному у позовній заяві, оскільки для його розрахунку позивач взяв травень та червень місяць, врахувавши всі виплати, які були здійснені позивачеві при звільнені.

Час вимушеного прогулу позивача складатиме період з 21.07.2022 року, який сам позивач визначає, як початок його рішення про звільнення по день ухвалення рішення суду і складатиме 324 дні.

Таким чином середній заробіток позивача за цей період складає 311.63 грн. Х 324 дні = 100968.12 грн.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу не обмежуючи його строком, хоч суму середнього заробітку рахував з 01.07.2022 року по 28.09.2022 року, тобто по день фактичного звернення до суду. Тому суд вважає за можливе стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток з 21.07.2022 року по 16.10.2023 року в сумі 100 968.12 грн.

Вирішуючи вимоги про відшкодування спричиненої моральної шкоди суд виходить з наступного.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачеві спричиненої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗПП України - Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем в позовній заяві спричинення йому моральної шкоди обґрунтовується тим, що невидача йому трудової книжки позбавила його можливості працевлаштуватись чи стати на облік до центру зайнятості, він не міг належним чином забезпечити свою родину. Такі дії роботодавця створюють тривалу перерву у його стажі роботи, що дає право на пенсійне забезпечення, були порушені його нормальні життєві зв`язки, відсутність необхідних коштів на лікування його та його родини, сплати комунальних платежів та інше.

Суд погоджується, що позивачеві в результаті невидачі йому трудової книжки була спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях щодо обмеження у працевлаштуванні, відповідно неможливості отримання прибутку для забезпечення власних необхідних потреб та потреб сім`ї .

Згідно роз`яснення постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права ( справи Войтенко проти України, Науменко проти України.)

Так, у пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачем, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки 500.00 грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди .

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.

Представником відповідача подана заява про застосування строку позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами, яку обґрунтовує тим, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду для захисту свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України - Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Представник відповідача виходить з того, що позивачем подана заява без дати про звільнення його із 27.06.2022 року і 27.06.2022 року був виданий наказ про звільнення позивача. Але як вже зазначалось вище позивач заперечує написання ним даної заяви та про ознайомленняз наказом про звільнення і даний факт суд визнав встановленим.

Тому виходячи з наданих суду матеріалів суд вважає, що позивач повинен був дізнатись про порушення його права з 01.07.2023 року, оскільки за червень місяць з позивачем проведений розрахунок по заробітній платі. Позивач зазначив, що сума розрахунку його не здивувала, оскільки відповідач був винен йому за відрядження. Перерахування даної суми в кінці місяця 27.06.2022 року само по собі не може свідчити про те, що це був розрахунок за звільнення, оскільки могло розцінюватись позивачем як виплата заробітної плати.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 28.09.2022 року, тобто в межах тримісячного строку позовної давності. На підставі чого суд приходить до висновку, про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд у відповідності до ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судного збору на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» за однією позовною вимогою, і позовні вимоги позивача задоволені відповідно з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073.60 коп., за позовною вимогою, за якою позивач звільнений від сплати с удового збору. За іншими позовними вимогами позивачем сплачений судовий збір в сумі 1 984 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 , 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до товариства зобмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» про стягненнязаборгованості із заробітної платита відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС», код ЄДРПОУ 42514596, юридична адреса: 88000 вул. Загорська, 51 м. Ужгород Ужгородський район Закарпатська область, внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , зазначивши датою звільнення фактичний день видачі ОСОБА_1 трудової книжки особисто в руки або надіслати належним чином оформлену трудову книжку за адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС», код ЄДРПОУ 42514596, юридична адреса: 88000 вул. Загорська, 51 м. Ужгород Ужгородський район Закарпатська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , 100 968. 12 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.07.2022 року по 16.10.2023 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС», код ЄДРПОУ 42514596, юридична адреса: 88000 вул. Загорська, 51 м. Ужгород Ужгородський район Закарпатська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , - 500.00 на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС», код ЄДРПОУ 42514596, юридична адреса: 88000 вул. Загорська, 51 м. Ужгород Ужгородський район Закарпатська область, внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , - 1984 грн. 80 коп.. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті с удового збору.

Стягнути із товариства зобмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» код ЄДРПОУ 42514596, юридична адреса: 88000 вул. Загорська, 51 м. Ужгород Ужгородський район Закарпатська область, судовий збір на користь держави в сумі 1 073 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.10.2023 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 23.10.2023 року

Дата набрання законної сили: 21.11.2023 року.