Рішення

від 23.10.2023 по справі 910/9917/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2023Справа № 910/9917/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода КО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс»

про зобов`язання виконати умови Договору поставки.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 23.10.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобода КО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» про зобов`язання виконати умови договору.

В обґрунтування позову, щодо зобов`язання виконати умови договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116, а саме поставити сушильний апарат СШ-2, позивач посилається на те, що відповідач не поставив позивачу товар за вказаним Договором, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 24.07.2023.

10.07.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволені позову про зобов`язання виконати умови договору поставки.

19.07.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі. Розгляд справи відкладено на 11.09.2023.

Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 31.07.2023 по 01.09.2023.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

04.08.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив в задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 11.09.2023 під розписку підписану уповноваженими учасниками справи було оголошено перерву по справі на 18.09.2023.

Суд неодноразово роз`яснював сторонам по справі про можливість мирного врегулювання спору на будь-якій стадії процесу.

В підготовче судове засідання 18.09.2023 з`явились представники сторін. Суд після заслуховування пояснень представників сторін, протокольною ухвалою вирішив закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляду справи по суті на 16.10.2023, що підтверджується відповідною розпискою, підписаною учасниками справи у судовому засідання 18.09.2023.

В судовому засіданні 16.10.2023 під розписку підписану уповноваженими учасниками справи було оголошено перерву на 23.10.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2023 надав пояснення суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.2023 надав пояснення суду та заперечив проти задоволення позовних вимог, просив в їх задоволені відмовити.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.10.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2016 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки № 1-08/1116, за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а замовник прийняти та оплатити апарат сушильний для щепи моделі СШ-2 (далі - обладнання, апарат) в кількості 1 (однієї) штуки.

Основні технічні параметри обладнання зазначені в Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Строк поставки (виготовлення та передачі) обладнання, вказані в Специфікації № 1 до даного Договору (п.п. 4.1 Договору).

Згідно узгодженої сторонами Специфікації № 1 до Договору виготовленню та постачанню підлягає апарат сушильний для щепи моделі СШ-2, призначений для сушіння паливної щепи, з основними технічними характеристиками та комплектністю, вказаними в Специфікації № 1. Вартість одного сушильного апарату СШ-2 становить 492 100, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Умовами п. 2.1 Договору визначений обов`язок постачальника виготовити обладнання згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

При цьому вказаному обов`язку постачальника кореспондує визначений пунктами 3.1, 3.2 Договору обов`язок замовника прийняти обладнання за якістю та кількістю на умовах, зазначених в Специфікації № 1, та оплатити обладнання.

Відповідно до п. 5.2 Специфікації № 1 до Договору замовник на протязі 5-ти робочих днів з дати підписання вказаної Специфікації перераховує першим авансовим платежем 60 % вартості апарату сушильного СШ-2 на розрахунковий рахунок постачальника.

Замовник на протязі 5-ти робочих днів з дати повідомлення постачальником про готовність обладнання до відвантаження, перераховує 30 % вартості апарату сушильного СШ-2 на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.3 Специфікації № 1).

Остаточний розрахунок 10 % вартості здійснюється на протязі 3-х робочих днів з моменту виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на обладнанні дільниці сушіння щепи, але не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з дати постачання апарату сушильного СШ-2 (п. 5.5 Специфікації № 1).

Згідно п. 5.5 Специфікації № 1 всі розрахунки за даною Специфікацією замовник здійснює на підставі рахунків - фактур постачальника.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору платіжним дорученням від 14.11.2006 № 1842 здійснив попередню оплату в сумі 100 000, 00 грн про, що не заперечує відповідач, а також зазначене встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 № 910/21716/17 за позовом ТОВ «Слобода Ко» до ТОВ «ТКС Сервіс» про розірвання Договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000, 00 грн.

Також, позивача вказує, що 18.11.2016 у зв`язку з встановленням обставин, пов`язаних з економічною доцільністю замовлення обладнання, звернувся до відповідач з листом № 348/1, в якому просив про термінове призупинення всіх робіт по Договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116.

Крім того, позивач вказує, що 28.02.2017 звернувся до відповідача з листом № 83 з проханням розірвати договір та повернути суму передоплати по Договору в розмірі 100 000, 00 грн. Враховуючи, що сторони не змогли узгодити умови розірвання договору та повернення попередньої оплати, позивач звернутись до господарського суду з позовом про розірвання Договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 по справі № 910/21716/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, в задоволені позову ТОВ «Слобода Ко» до ТОВ «ТКС Сервіс» про розірвання Договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000, 00 грн, відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволені позову, господарський суд зокрема зазначив, що ані в пунктах спірного Договору, ані в звичаях ділового обороту не міститься положення, яке б покладало ризики зміни точки зору щодо економічного обґрунтування необхідності укладення правочину, зокрема, щодо виготовлення та постачання обладнання (апарату сушильного) на виробника та постачальника останнього, яким є відповідач у справі.

Господарські суди дійшли висновку, що спірний Договір поставки від 08.11.2016 № 1-08/111/6 є чинним, відсутні підстави для його розірвання та повернення відповідачем позивачу авансового платежу за договором у розмірі 100 000, 00 грн, що у свою чергу є наслідком для виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказує, що ним 27.08.2020 на виконання умов п. 5.2 Специфікації № 1 до Договору, перераховано на рахунок відповідача 198 000, 00 грн, що свідчить про виконання позивачем вимоги Договору про сплату попередньої оплати в розмірі 298 000, 00 грн - 60 % від вартості товару. Однак, відповідач 27.08.2020 повернув 198 000, 00 грн, як помилково перераховані кошти про, що не заперечує відповідач.

За умовами п. 6.1. Специфікації № 1 до Договору, апарат сушильний для щепи моделі СШ-2 має бути поставлений на протязі 60 робочих днів з дати виконання замовником п. 5.2 даної Специфікації.

Позивач враховуючи, що відповідачем на виконання умов спірного Договору не було поставлено сушильний апарат, звернувся до господарського суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із змісту наведених норм, покупець має право вибору (альтернативи) вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати або вимагати передання оплаченого товару.

Позивач, враховуючи факти встановленні в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 № 910/21716/17, які в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню, звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару за договором, що кореспондується з правом визначеним ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок відповідача поставити позивачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок позивача прийняти товар та оплатити за нього встановлену договором вартість.

Господарським судом встановлено, що відповідачем на виконання умов спірного договору не поставлено позивачу товар, визначений Договором поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116.

З огляду на те, що строк поставки товару настав, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару, вимога позивача про зобов`язання ТОВ «ТКС Сервіс» здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 за Договором поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116, підлягає задоволенню.

Господарський суд вважає безпідставними доводи відповідача, про неможливість виконання спірного Договору поставки, у зв`язку з тим, що між сторонами 26.05.2017 було підписано Угоду про розірвання договору № 1-08/1116 від 08.11.2016, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 по справі № 910/21716/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, в задоволені позову ТОВ «Слобода Ко» до ТОВ «ТКС Сервіс» про розірвання Договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116, відмовлено повністю. Визнано, що договір є чиним, що у свою чергу є наслідком виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, а сам договір відповідно до ст. 629 ЦК України для сторін є обов`язковим для виконання.

Рішення судів попередніх інстанції, прийняті майже через рік після дати Угоди про розірвання договору № 1-08/1116 від 08.11.2016. Під час розгляду вказаної справи сторони не згадували про наявність зазначеної угоди, а відповідач навпаки заперечував про розірвання спірного договору та наполягав на його дійсності і подальшому виконані з його сторони.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Крім того, відповідач після дати підписання Угоди від 26.05.2017 про розірвання договору, у своїх листуваннях з позивачем, а саме у листах: від 13.06.2017 № 1-13/0617, від 26.06.2018 № 1-26/0618, від 02.08.2018 № 1-02/0817, 05.09.2018 № 1-05/0918 та 27.12.2018 № 1-27/1218 підтверджує чинність Договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та пропонує позивачу провести переговори щодо умов виконання договору, зокрема у листі від 02.08.2018 № 1-02/0817.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає безпідставними доводи відповідача про розірвання спірного договору поставки за Угодою від 26.05.2017 про розірвання договору.

Також, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Щодо інших доводів відповідача, вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з покладенням судового збору в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТКС СЕРВІС» ідентифікаційний код 35557526 здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТКС СЕРВІС» (03148, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІМ`Ї СТЕШЕНКІВ, будинок 3, приміщення 168; ідентифікаційний код 35557526) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОБОДА КО» (08042, Київська обл., Макарівський р-н, село Червона Слобода, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 1; ідентифікаційний код 30641031) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7381 (сім тисяч триста вісімдесят одна) грн 50 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 25.10.2023

Суддя І.В. Алєєва