Ухвала

від 20.09.2023 по справі 363/4638/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 23.10.2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження №12022111150001152 від 18.10.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Ухвалою підготовчого судового засідання Вишгородського районного суду Київської області від 23.08.2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 23.10.2023 року.

Також цією ухвалою залишено без зміни обраний ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень.

На дану ухвалу захисник ОСОБА_5 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23.08.2023 року, змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та зменшити ОСОБА_6 розмір застави.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що посилання прокурора на ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, є припущенням і не мають жодних доказів на їх підтвердження.

Також вказує, що жоден з доданих до клопотання прокурора документів не доводить факту існування складу інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Ризик переховування від суду побудований лише на припущенні прокурора та фактично обґрунтовується лише тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини, однак судом не враховано, що ОСОБА_6 жодним чином не ухилявся від явки до слідчого, прокурора та суду, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, одружений, проживає разом із сином - інвалідом ІІ групи з дитинства, який потребує догляду, а також у ОСОБА_6 наявна хронічна хвороба ІІ ступеня, у зв`язку з чим останній не може продовжувати утримуватися під вартою.

Крім того апелянт зазначає, що розмір обраного ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є завідомо непомірний для обвинуваченого та його родини.

Відповідно до положень ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу - захисник ОСОБА_5 не просив розглядати дану апеляційну скаргу за участю сторін, а від інших учасників кримінального провадження також не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін кримінального провадження, апеляційний суд, відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі останніх.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали контрольного провадження №1-кп/363/298/23 (справа №363/4638/22) за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скаргизахисника, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 23.08.2023 року під час розгляду у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження №12022111150001152, у якому ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки останній може переховуватись від суду або вчинити нове кримінальне правопорушення.

За змістом положень ч.1 та ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи питання за клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції послався на обґрунтованість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ч.2 ст. 289 КК України та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які на даний час не змінилися та продовжують існувати, а саме: переховування обвинуваченого від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Також своєю ухвалою суд залишив без зміни обраний ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий фактор для уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому задовольнив клопотання прокурора і продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та залишив без зміни визначений раніше розмір застави.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, пославшись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК Українита обґрунтовано залишив без зміни альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, оскільки конкретні обставини кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів та тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить про неможливість застосування стосовно нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що посилання прокурора на ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, є припущенням і не мають жодних доказів на їх підтвердження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, що загрожує останньому в разі визнання його винуватим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про ймовірність ризику переховування ОСОБА_6 від суду з метою уникнення можливого покарання.

Крім того, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, а отже не має постійного джерела доходу, ризик вчинення останнім нового кримінального правопорушення є досить високим.

Що стосується доводів захисника про те, що розмір обраного ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є завідомо непомірний для обвинуваченого та його родини, то такі доводи колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022(заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку…» (§25 рішення).

Отже, приймаючи рішення про залишення без зміни альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень, суд не порушив вищезазначених вимог кримінального процесуального закону та врахував конкретні обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також врахував, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.01.2023 року розмір застави вже було зменшено у відповідності до ступеню встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а додаткових відомостей, обставин та фактів, які б зменшували вказані ризики та відповідно давали б можливість пропорційно зменшити розмір застави, який був би достатній для виконання покладених на ОСОБА_6 обов`язків, не встановлено.

За викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 23.08.2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою та залишено без зміни раніше визначений розмір застави, винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону і підстав для її скасування та зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт і зменшення ОСОБА_6 розміру застави, про що ставиться питання в апеляційній скарзі його захисника, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 23.10.2023 року, а також залишено без зміни обраний ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень - без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3