Ухвала

від 23.08.2023 по справі 363/4638/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"23" серпня 2023 р. Справа № 363/4638/22

УХВАЛА

23 серпня 2023 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ;

при секретарі ОСОБА_2 ;

за участю прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12022111150001152, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12022111150001152 від 18.10.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 грудня 2022 року було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2023 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до 29 серпня 2023 року.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Правовою підставою відповідного клопотання було наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду, а також вчинить нове кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. На обґрунтування своїх заперечень обвинувачений ОСОБА_4 просив суд звернути увагу, що він знаходиться під вартою з 28.10.2022 року. Стан його здоров`я сильно погіршився, у зв`язку з чим йому потрібне повне та професійне обстеження та лікування, яке не може бути надано в умовах слідчого ізолятору. У свою чергу, як пояснив обвинувачений ОСОБА_4 , наявні в нього хронічні захворювання за умов подальшого утримання в умовах слідчого ізолятору можуть призвести до непоправних наслідків для його життя і здоров`я. На додаток до цього обвинувачений ОСОБА_4 просив суд врахувати, що в нього є дружина та син, який має ІІ групу інвалідності, у зв`язку з чим потребує постійного догляду та утримання.

З урахуванням вищевикладеного обвинувачений ОСОБА_4 не заперечуючи проти застосування відносно нього запобіжного заходу взагалі, просив суд замінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, а у разі неможливості такої заміни - зменшити розмір застави, який би відповідав суті вчиненого правопорушення, ступеню наявних ризиків та фактичним обставинам справи.

У підготовче судове засідання, призначене на 23 серпня 2023 року на 11 год. 30 хв., захисник - адвокат ОСОБА_5 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце підготовчого судового засідання шляхом направлення SMS-повідомлення про дату, час і місце судового розгляду на його номер телефону, що був особисто ним вказаний у матеріалах кримінальної справи. До судового розгляду на офіційну електронну адресу Вишгородського районного суду Київської області від захисника ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання. Зазначене клопотання було мотивовано тим, що захисник ОСОБА_5 не може бути присутнім у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 23.08.2023 року об 11:30 год., у зв`язку з його хворобою. У зв`язку з цим захисник ОСОБА_5 просив обвинуваченого ОСОБА_4 не конвоювати з слідчого ізолятору до суду та не проводити судове засідання за відсутності захисника ОСОБА_5 , а підготовче судове засідання відкласти на іншу дату. При цьому будь-яких документів та доказів на підтвердження обставин, що вказані у клопотанні, захисником ОСОБА_5 не було надано.

У зв`язку з неявкою захисника ОСОБА_5 та ненадання останнім доказів на підтвердження поважності причин неприбуття у судове засідання судом було поставлено на обговорення питання щодо можливості розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності захисника.

Прокурор не заперечував проти розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу за відсутності захисника, оскільки строк запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , спливає, що обумовлює необхідність негайного вирішення питання про продовження строку застосування запобіжного заходу. У той же час після розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу прокурор вважав за необхідне оголосити у судовому засіданні перерву для подальшого його проведення за участі захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 також не заперечував проти розгляду клопотання прокурора за відсутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 . Після неодноразового роз`яснення судом обвинуваченому ОСОБА_4 можливості залучення безоплатного захисника у порядку, що визначений процесуальним законодавством, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що усвідомлює можливість залучення йому безоплатного захисника, розуміє зміст свого права на використання професійної правничої допомоги, однак при цьому не потребує послуг безоплатного захисника та не заперечує проти проведення судового засідання за відсутності захисника.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 46 КПК України неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов`язковою.

Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 52 КПК України судом встановлено, що дане кримінальне провадження не характеризується наявністю обставин, а обвинувачений не характеризується наявністю ознак, що зумовлюють обов`язку участь захисника в межах кримінального провадження. Таким чином, в межах даної справи участь захисника не є обов`язковою.

Зважаючи на те, що участь захисника не є обов`язковою, а обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду клопотання прокурора за відсутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , який був завчасно належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, то суд приходить до висновку про можливість розгляду клопотання прокурора за відсутності захисника ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити строк запобіжного заходу, що був обраний обвинуваченому. Розгляд зазначеного клопотання здійснюється з урахуванням загальних положень щодо розгляду та вирішення питання про обрання та продовження запобіжного заходу.

Ознайомившись з відповідним клопотанням прокурора, заслухавши учасників судового провадження, суд доходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з`явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що Вишгородського районного суду Київської області від 30.06.2023 року строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено до 29.08.2023 року. Отже, строк тримання під вартою закінчується 29 серпня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, продовження існування хоча б одного з ризиків, визначених у ст. 177 КПК України чи поява нових ризиків, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо наявності обґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Суд звертає увагу, що під час судового провадження судом вже неодноразово було викладено висновки щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Відповідні висновки були зроблені, зокрема, в ухвалі Вишгородського районного суду Київської області від 17 січня 2023 року, від 10.03.2023 року, від 08.05.2023 року, від 30.06.2023 року, якими також вирішувалося питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . У зазначених ухвалах були зроблені висновки, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Постановлення вищезазначених ухвал від 17.01.2023 року, від 10.03.2023 року, від 08.05.2023 року, від 30.06.2023 року мало місце під час підготовчого судового засідання в межах кримінального провадження. На момент розгляду даного клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою кримінальне провадження досі перебуває на стадії судового провадження, а саме на етапі підготовчого судового засідання.

Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість зробити висновок, що підготовче судове засідання, як окремий етап судового провадження, має організаційно-технічний характер, оскільки на ньому судом разом з іншими учасниками кримінального провадження вирішується питання можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, крім окремих випадків, передбачених законодавством (затвердження угоди про визнання винуватості тощо). В усіх інших випадках конкретна оцінка обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення шляхом оцінки відповідних доказів, а відповідно і надання судом конкретних висновків щодо висунутого особі обвинувачення є прерогативою судового розгляду, під час якого суд наділений повноваженнями не тільки досліджувати докази, але і зануритися у суть обвинувачення безпосередньо.

З огляду на характер та призначення підготовчого судового засідання, на якому створюються умови щодо безперешкодного та ефективного судового розгляду обвинувального акту по суті, на етапі підготовчого судового засідання судом не досліджуються обставини та факти вчиненого кримінального правопорушення, не досліджуються доводи та аргументи щодо суті обвинувачення, не вивчаються докази по справі та не вчиняються будь-які інші дії, що прямо чи опосередковано пов`язані зі змістом та сутністю обвинувачення, а відповідно під час підготовчого судового засідання відсутні будь-які правові та фактичні підстави щодо зміни висновків стосовно обґрунтованості обвинувачення, яке визначається шляхом застосування принципу «середньостатистичної людини».

При цьому суд звертає увагу на ті обставини, що підготовче судове засідання неодноразово відкладалося та переносилося, зокрема через необхідність вирішення організаційно-технічних питань, розгляду клопотань сторони захисту, викликом швидкої медичної допомоги тощо, у зв`язку з чим відсутні будь-які нові обставини та факти, які давали б суду розумні підстави переглянути свої висновки щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення або констатувати факт відсутності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

На додаток до цього суд звертає увагу, що процесуальне законодавство не містить чітких критеріїв визначення ступеня обґрунтованості обвинувачення, його обсягу та змісту, але відповідно до усталеної практики ЄСПЛ під обґрунтованим обвинуваченням, не вдаючись до сутності та змісту самого обвинувачення, слід розуміти таке обвинувачення, що підкріплюється сукупністю певних відомостей, доказів, обставин та фактів, що дають можливість переконати об`єктивного спостерігача в причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Тобто, встановлення обґрунтованості обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не вимагає встановлення у її діях ознак кримінального правопорушення, доведення їх відповідними доказами та не вимагає констатації того факту, що саме ця особа вчинила відповідне кримінальне правопорушення, а лише вимагає визначення того, що особа може бути причетна до вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що суду не було надано жодних додаткових відомостей, обставин, фактів та доказів, які б свідчили про необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також на те, що учасниками судового засідання не заперечувався факт наявності обґрунтованого обвинувачення, то суд не вбачає наявності підстав для відступу від своїх висновків щодо того, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Отже, зважаючи на наявні відомості, обставини та факти, а також матеріали справи, враховуючи, що не було встановлено додаткових нових обставин, що мали б істотний вплив в межах даного кримінального провадження суд вважає встановленою правову підставу для продовження строку тримання під вартою - обґрунтованого обвинувачення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Прокурор у клопотанні зазначив, що ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися та продовжують існувати в такому ж самому обсязі.

Отже, підставою для продовження строку тримання під вартою у даному випадку у відповідності до клопотання прокурора є наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 : 1) буде переховуватися від суду; 2) вчинить нове кримінальне правопорушення.

Щодо проведення існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. На додаток до цього судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, а також офіційно зареєстрований та фактично постійно проживає на території іншої територіальної громади, тобто обвинувачений не має стійких та стримуючих зв`язків соціального та іншого характеру, що могли б дисциплінувати, виправляти та стримувати його поведінку та самого обвинуваченого на території Вишгородського району Київської області.

Крім того, суд враховує ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 , побачивши службовий автомобіль працівників поліції після вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення можливості бути викритим у своїй злочинній діяльності, здійснив різкий розворот та розпочав рух у зворотному напрямку, тим самим викликав у працівників поліції підозру, після чого на їх вимоги обвинувачений не зупинявся та продовжував переховуватись на транспортному засобі, який є джерелом підвищеної небезпеки, та міг завдати істотної шкоди третім особам.

Затримання обвинуваченого ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України не спростовують вищевказані обставини щодо намагання обвинуваченого ОСОБА_4 втекти від працівників поліції.

Зазначені обставини на думку суду свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальність та невідворотність притягнення його до кримінальної відповідальності, не зважаючи на небезпеку для інших членів суспільства, нехтуючи правилами співжиття, порушуючи громадський порядок та спокій інших людей, може вчиняти дії небезпечного характеру, що спрямовані на уникнення від притягнення до відповідальності.

Отже, суд, враховуючи відсутність будь-яких нових відомостей та обставин, що істотно впливають на вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, зважаючи, що судове провадження перебуває лише на етапі підготовчого провадження та не є завершеним, встановив, що існує ризик (адекватна, реальна та обґрунтована ймовірність), що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи поза місцем попереднього ув`язнення, буде допускати негативну процесуальну поведінку, що полягає в ухиленні від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Внаслідок цього суд вважає доведеним продовження існування ризику, що передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо продовження існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити нове кримінальне правопорушення, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 02.06.2009 року був засуджений Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 ККУ України до 7 років 6 місяців позбавлення волі; 09.11.2018 року був засуджений Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 289 ККУ України до 5 років позбавлення волі. Крім того, судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, кримінальне провадження щодо якого перебуває в Голосіївському районному суді м. Києва, у період застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави в межах кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу, що 23 червня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов лист судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_6 (Вх. № 13846 від 23.06.2023 року), в якому було повідомлено, що на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває ще одне кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Тобто, поруч з даним кримінальним провадженням наявні ще декілька кримінальних проваджень за фактом вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

На додаток до цього суд враховує ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно ніде не працевлаштований, не має легального та стабільного джерела доходу.

У сукупності зазначені обставини свідчать про схильність обвинуваченого ОСОБА_4 до антисоціальної та небезпечної поведінки у вигляді вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним заволодінням чужим майном та оберненням його на свою користь з метою подальшого особистого збагачення за рахунок чужого майна. При цьому зважаючи на наявність декількох судимостей за вчинення кримінальних правопорушень, факти наявності декількох кримінальних проваджень за фактом повторного вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 289 КК України, суд доходить до висновку, що державно-владний примус у вигляді притягнення до відповідальності не забезпечує належного стримуючого, виховного та стимулюючого характеру для обвинуваченого ОСОБА_4 , що позбавляє можливості говорити про інтеграцію обвинуваченого у суспільство, корегування його поведінки на основі принципів та правил дружнього співжиття у соціумі, а відповідно і позбавляє можливості говорити про зниження ступеня суспільної небезпечності самого обвинуваченого, що свідчить про продовження існування ризику вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що вищезазначені встановлені обставини не були спростовані, а також враховуючи, що судом не було встановлено будь-яких інших нових обставин, які істотно впливали б на висновки щодо можливості обвинуваченого вчинити нові кримінальні правопорушення, зважаючи на те, що судове провадження у справі не завершено та перебуває лише на етапі підготовчого судового засідання, то суд вважає доведеним продовження існування ризику, що передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого тримання під вартою є найтяжчим видом запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за яке відповідно до санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою за умови доведеності факту неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м?якого запобіжного заходу, суд враховує конкретні обставини злочину, його суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_4 та який спрямований проти чужої власності та на порушення безпеки у суспільних відносинах, пов`язаних з використанням транспортних засобів, які є джерелами підвищеної небезпеки для суспільства. Крім того, суд враховує ті обставини, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, тобто обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у період дії воєнного стану, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки його діяння. На це, зокрема, вказує те, що законодавцем вчинення певних кримінальних правопорушень у період дії воєнного стану було виведено як ознаку особливо кваліфікуючого складу кримінального правопорушення

При цьому суд враховує спосіб вчинення злочину та поведінку обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення, який, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, ставлячи під ризик життя та здоров`я інших людей, громадський порядок та спокій, намагався втекти від працівників поліції на викраденому транспортному засобу та не реагував на їх законні вимоги. Крім того, обвинувачений з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує найбільш несприятливий для населення України час, надзвичайну обстановку, тяжкі обставини та умови, в яких опинилася Україна, для реалізації своєї протиправної мети та незаконних цілей.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повторно заявив про неможливість продовження його утримання під вартою у зв`язку з поганим станом здоров`я. Відповідні доводи ґрунтуються лише на одному погану самопочутті обвинуваченого, що викликано наявністю у нього хронічного захворювання.

Однак дані доводи підлягають відхиленню, оскільки неодноразово були предметом судового розгляду, та зазначені зокрема в ухвалах про продовження строку тримання під вартою від 10.03.2023 року, від 08.05.2023 року, від 30.06.2023 року. Будь-яких додаткових та нових відомостей, доказів, які б дійсно вказували на несумісність стану здоров`я обвинуваченого з умовами слідчого ізолятора, ані обвинуваченим, а ні стороною захисту за весь цей час так і не було надано.

Навпроти на численні запити суду з метою перевірки стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , Київською міською медичною частиною філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області, яка відповідає за медичний догляд та забезпечення всіх осіб, які утримуються під вартою в ДУ «Київській слідчий ізолятор», було надано відповіді, зокрема, від 06.06.2023 року № 875 КММЧ/КИ-23, якими констатовано, що за станом здоров`я обвинувачений ОСОБА_4 може утримуватися в умовах слідчого ізолятора та отримувати необхідні лікарські препарати, а також брати участь у судових засіданнях як особисто, так і в режимі відеоконференції.

Таким чином, неодноразові доводи обвинуваченого та сторони захисту щодо неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через стан здоров`я обвинуваченого не знайшли свого фактичного підтвердження.

На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела прибутку, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий характер по відношенню до ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на це, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає допустимим продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та конкретну обстановку вчинення, особу обвинуваченого, наявність реального ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, з огляду на задоволення клопотання прокурора, суд доходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк 2 (два) місяці.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Суд звертає увагу, що ухвало Вишгородського районного суду Київської області від 17.01.2023 року розмір застави як альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою вже було зменшено у відповідності до ступеню встановлених ризиків. Додаткових відомостей, обставин та фактів, що зменшували ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно давали б можливість пропорційно зменшити розмір застави, який би був достатній для виконання покладених обов`язків, судом не встановлено. Отже, розмір застави підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 197, 199, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці до 23 жовтня 2023 року.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Залишити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець (інша фізична чи юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі в порядку ст. 182 КПК України.

У разі внесення застави на підставі ст. 194 КПК України зобов`язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, яких повідомляти про зміну місця свого проживання й без дозволу останніх не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання, утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Згідно ч. 8 і ч. 10 ст. 182 КПК України в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави, а при зверненні застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 23 жовтня 2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 28 серпня 2023 року о 12 годині 40 хвилин.

Головуючий суддя ОСОБА_1