Постанова
від 18.10.2023 по справі 638/6853/21
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Харків

справа № 638/6853/21

провадження № 22-ц/818/882/23, № 22-ц/818/880/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Носової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алєйнікової Катерини Леонідівни, про визнання іпотеки припиненою, скасування державної реєстрації права власності та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2022 року та за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» та ОСОБА_2 на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2023 року, ухвалені суддею Яковлевою В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнила, до товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової Катерини Леонідівни, в якій просила:

визнати припиненими правовідносини за кредитним договором № 014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль»;

визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки № 014/2017/74/74391/1 від 11 серпня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль»;

скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової К.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57795817 від 22 квітня 2021 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343746763101) за товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» (ідентифікаційний номер юридичної особи 43520972);

витребувати на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 (дев`ять десятих) часток житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343746763101);

визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343746763101);

вирішити питання щодо судових витрат.

В обгрунтування позову зазначає, що ОСОБА_4 є донькою та спадкоємицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті матері вона фактично прийняла спадщину, яка, зокрема, складалась із житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), який був придбаний ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 11 серпня 2006 року.

На даний час в житловому будинку зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_5 (бабуся та мати померлої ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 (її двоюрідна сестра) та ОСОБА_7 (її двоюрідний племінник).

05 травня 2021 року на територію домоволодіння та безпосередньо в житловий будинок зайшли невідомі особи, які назвалися представниками ТОВ «Аналітик Фінанс», та повідомили, що наразі TOB «Аналітик Фінанс» спільно з ОСОБА_2 є власниками житлового будинку, оскільки 22 квітня 2021 року TOB «Аналітик Фінанс» звернуло стягнення на житловий будинок як на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки №014/2017/74/74391/1, який було укладено 11 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та АППБ банком «Аваль». У зв`язку із чим, представники TOB «Аналітик Фінанс» вимагали надати доступ до житлового будинку та виселення з нього осіб, які у ньому проживають.

Вважає такі дії TOB «Аналітик Фінанс» протиправними, звернення стягнення на предмет іпотеки незаконним, так як договір іпотеки № 014/2017/74/74391/1 припинив чинність, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання та з огляду на порушення TOB «Аналітик Фінанс» і приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алейніковою К.Л. порядку проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Позивач вказує на те, що зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором №014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року та договором іпотеки № 014/2017/74/74391/1 від 11 серпня 2006 року є припиненими з 26 червня 2011 року, а відтак звернення стягнення на житловий будинок є протиправним.

Вказує, що 11 серпня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року у відповідності до якого, АППБ «Аваль» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 72 000 доларів США, строком на 180 місяців з 11 серпня 2006 року по 11 серпня 2021 року.

Згідно з п. 5.6. кредитного договору позичальник зобов`язаний до отримання коштів здійснити страхування свого життя та/або страхування від нещасних випадків на користь Кредитора, в сумі не меншій за суму кредиту, та сплатити страховий платіж. Протягом всього строку дії кредитного договору поновлювати дію договорів страхування в сумі не меншій за залишок заборгованості на момент страхування та надавати Кредитору копії платіжних документів про сплату страхових внесків.

Того ж дня між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки №014/2017/74/74391/1 у відповідності до якого АППБ «Аваль» отримав право у випадку невиконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки сторони визначили нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, між ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно-страховою компанією» укладалися договори добровільного страхування від нещасних випадків та здоров`я на випадок хвороби, в тому числі Договір № РХ 091/008/001207 добровільного страхування від нещасних випадків та здоров`я на випадок хвороби (надалі - договір страхування), у відповідності до якого, застрахованою особою за цим договором була ОСОБА_3 , а вигодонабувачем - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції в Книзі реєстрації смертей 29 червня 2010 року було здійснено відповідний актовий запис №8835.

У 2010 році ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страховою компанією» із заявою про здійснення страхової виплати за договором страхування, що підтверджується заявою Тридцять першого міського відділення ХОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 20 серпня 2010 року, адресованою Слобожанському філіалу районного (обласного) підрозділу АТ «Українська пожежно-страховою компанією», та листом № 4215 від 20 червня 2011 року, яким ПрАТ «Українська пожежно-страховою компанією» повідомило начальнику ВПКО операційного управління ХОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Авілову О.В. та начальнику Тридцять першого міського відділення ХОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відсутність підстав для здійснення страхової виплати.

Позивачка зазначає, що вимог до неї, як спадкоємиці ОСОБА_3 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не пред`являло.

Враховуючи, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не пред`явив кредиторські вимоги до позивачки, як до спадкоємиці ОСОБА_3 , у встановлені статтею 1281 ЦК України строк та порядку, на даний час зобов`язання за кредитним договором 014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року та договором іпотеки № 014/2017/74/74391/1 від 11 серпня 2006 року є припиненими, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Також відповідачами не був дотриманий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 014/2017/74/74391/1 від 11 серпня 2006 року, встановлений Законом України «Про іпотеку», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та договором іпотеки № 014/2017/74/74391/1.

У порушення положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), TOB «Аналітик Фінанс» не були надані ПН ХМHO ОСОБА_8 копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, адресована як спадкоємиці ОСОБА_3 , та засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

Натомість, відповідачу надавалася вимога, адресована померлій ОСОБА_3 , а також копія листа Ехспресс мото, що не відповідає вимогам п. 61 Порядку № 1127 та свідчить про протиправність проведення державної реєстрації права власності TOB «Аналітик Фінанс» на іпотечне майно в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 202/7963/18 та постанові 25 лютого 2021 року у справі № 331/3343/19-ц.

Крім того, надсилання вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки службою кур`єрської доставки не є належним повідомленням боржника в розумінні п. 61 Порядку № 1127 і свідчить про порушення відповідачами встановленого законом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. Надсилаючи вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, адресовану померлій, TOB «Аналітик Фінанс» фактично унеможливив отримання спадкоємцями інформації про намір Відповідача звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вважає, що дана обставина свідчить про незаконність звернення стягнення на житловий будинок та є підставою для скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової К .Л. про державну реєстрацію права власності TOB «Аналітик Фінанс», індексний номер: 57795817 від 22 квітня 2021 року.

Під час звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Аналітик Фінанс» був наданий ПН ХМ МО ОСОБА_8 звіт про оцінку майна, складений з порушенням вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення оцінки майна.

Так, огляд житлового будинку жодними суб`єктами оціночної діяльності не здійснювався, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 та Національного стандарту № 2, під час проведення оцінки майна, здійсненої на замовлення TOB «Аналітик Фінанс».

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна, тому вважає, що належна ОСОБА_2 частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок повинна бути витребувана на підставі статей 388, 396 Цивільного кодексу України.

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Враховуючи, що житловий будинок вибув з володіння позивачки поза її волею, вважає, що наявні правові підстави для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

Рішенням Дзержинськогорайонного судум.Харкова від12жовтня 2022року позов ОСОБА_1 -задоволено частково.

Визнано припиненими зобов`язання за кредитним договором № 014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль».

Визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки № 014/2017/74/74391/1 від 11 серпня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль».

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової Катерини Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57795817 від 22 квітня 2021 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» (ідентифікаційний номер юридичної особи 43520972).

Витребувано на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 9/10 (дев`ять десятих) часток житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343746763101).

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 6372грн., по 3186грн. з кожного.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення про справі № 638/6853/21 - задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення про справі № 638/6853/21.

Заяву ОСОБА_1 про ухваленнядодаткового рішення задоволеночастково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 57500грн., у рівних частках, тобто по 28750грн. з кожного відповідача.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішенням та додатковим рішенням ТОВ «Аналітик Фінанс» та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Аналітик Фінанс» та ОСОБА_2 в частині оскарження додаткового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2023 року, та ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2022 року.

Що стосується апеляційної скарги ТОВ «Аналітик Фінанс» в частині оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2022 року то ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «АналітикФінанс» вчастині оскарженнярішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від12жовтня 2022року визнано неподаною та повернуто апелянту.

Таким чином на розгляді Харківського апеляційного суду перебувають апеляційні скарги ТОВ «Аналітик Фінанс»та ОСОБА_2 в частиніоскарження додатковогорішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від17лютого 2023року та апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2022 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі та скасувати додаткове рішення суду про стягнення судових витрат у зв`язку з пропуском представником позивача строків подачі відповідних документів без поважних причин, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не міг вийти за межі позовних вимог щодо часу, з якого слід вважати припиненим відповідне зобов`язання. По суті кредитний договір та договір іпотеки належить вважати припиненим з часу набрання законної сили судовим рішенням по цій справі, а отже - таке рішення, що винесене до звернення стягнення на предмет іпотеки, не може слугувати підставою скасування відповідного реєстраційного запису. Вказує, що позовні вимоги не містять посилання на дату, з якої позивач просить визнати припиненими відповідні кредитні та іпотечні зобов`язання. Не зазначив цього і суд в резолютивній частині рішення від 12.10.2022 року. Таким чином, в разі залишення судового рішення без змін, зобов`язання померлої слід вважати припиненими з часу набрання законної сили таким судовим рішенням в 2022 року. Таке судове рішення від 2022 року не може слугувати підставою для визнання недійсною відповідної реєстраційної дії по зверненню стягнення на предмет іпотеки в 2021 році. Той факт, що фінансові та іпотечні зобов`язання на момент подачі позову ОСОБА_9 та на момент ухвалення судового рішення припинені, визнають і кредитори, оскільки після звернення стягнення на предмет іпотеки всі зобов`язання ОСОБА_10 припинилися виконанням. Проте, враховуючи мотивувальну частину рішення суду, який вважає зобов`язання припиненим у зв`язку з несвоєчасним пред`явленням кредиторських вимог, таке рішення суду не призводить до скасування прав іпотекодержателя та повернення іпотечного майна позивачу, оскільки в резолютивній частині рішення суду не зазначений час припинення відповідних зобов`язань. Вказує, що суд порушив вимоги ст. 216 ЦК України щодо правил двосторонньої реституції і повернення сторонами одна одній набутого за відповідним правочином. Не постановивши дати припинення іпотечного обов`язку, суд зобов`язаний був повернути не тільки запис про право власності померлої боржниці, а й повернути іпотечний запис відповідача. Наголошує, що суд мотивує скасування реєстраційних дій по стягненню предмету іпотеки припиненням зобов`язання на підставі рішення суду, що не містить дати припинення такого зобов`язання, вбачається порушення ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Аналітик Фінанс» про застосування наслідків пропуску строків позовної давності. Вказує, що предметом позовних вимог, крім скасування відповідного рішення державного реєстратора, що мало місце в 2021 році, було припинення зобов`язань за кредитним та іпотечним договором. Тобто, суд зробив висновки про те, що раніше позивач не могла довідатися про порушення свого права власності, але не проаналізував дотримання нею строків позовної давності щодо вимог про припинення кредитного та іпотечного договорів. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла боржник ОСОБА_3 , отже кредитор мав право пред`явити свої вимоги до спадкоємця (в разі наявності відомостей про таке) протягом року, тобто до 26.06.2011 року. До цієї дати спадкоємець (позивач) вимоги кредитора не отримала. Тим не менш, була обізнана про кредитні зобов`язання, оскільки без отримання кредиторських вимог залучила до позову копії кредитного та іпотечного договорів. Зазначає, що весь цей час, у іпотечний будинок позивач прописувала сторонніх осіб, здійснювала повноваження спадкоємця, тому знала і могла знати про наявність іпотечного обтяження, оскільки розпоряджалася і користувалася спадковим майном. Отже, в день смерті боржника, позивач прийняла у спадщину нерухоме майна, знала та могла знати про наявність стосовно нього обтяжень, що свідчить про порушення її прав як спадкоємця та власника на оформлення і вільне розпорядження нерухомим майном Проте, позивач до суду не зверталася з питання встановлення факту припинення кредитного договору та зняття іпотечного обтяження. Таким чином, строк позовної давності для неї щодо відповідної частини вимог сплив 26.06.2014 року, коли пройшло три роки після закінчення строку пред`явлення до неї претензій кредитора/іпотеко держателя. Наголошує, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 1297 ЦК України, згідно якої спадкоємець, до якого переходить право на обтяжене та/або нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою свідоцтва про оформлення спадщини. Зазначає, що вирішуючи питання про неналежну оцінку предмета іпотеки при її стягненні та щодо неналежного направлення вимог кредитора, суд порушив низку вимог закону щодо оцінки, порядку збирання та належності і допустимості доказів, а також вимоги закону щодо неупередженості їх оцінки. Вказує, що суд безапеляційно користується практикою Верховного Суду України щодо припинення кредитних зобов`язань. Проте, згадувані судом позиції ВСУ не є ідентичними з обставинами даної справи.

Стосовно ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат зазначає, що судом не врахована частина 3 статті 137 ЦПК України. Вказує, що представник позивача надав докази на підтвердження судових витрат лише 01 листопада, тобто по закінченню судових дебатів, після виніс рішення суду через 19 днів. Докази поважності причин пропуску цього строку відсутні і взагалі у даному випадку не передбачені. Сам розмір цих витрат необґрунтований, оскільки представник позивача відвідував судові засідання не більше 3-4 разів. Вказує, що судом порушено вимоги ст. 270 ЦПК України, оскільки суд вирішив питання про судові витрати в основному рішенні суду по суті спору і підстав віршувати це питання додатково не було.

В апеляційній скарзі ТОВ «Аналітик Фінанс» просить скасувати додаткове рішення суду у зв`язку з порушенням строків подачі доказів щодо витрат та ненаданням цих доказів ТОВ «Аналітик Фінанс».

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання припиненим забов`язання за кредитним договором, припинення іпотеки, скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіяння, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11 серпня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/2017/74/74391, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 72000 доларів США строком на 180 місяців з 11 серпня 2006 року по 11 серпня 2021 року.

На виконання умов договору між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страховою компанією» (далі - ПрАТ «УПСК») укладалися договори добровільного страхування від нещасних випадків та здоров`я на випадок хвороби, в тому числі Договір № РХ091/008/001207 від 05 листопада 2009 року добровільного страхування від нещасних випадків та здоров`я на випадок хвороби (надалі - договір страхування), у відповідності до якого, застрахованою особою за цим договором була ОСОБА_3 (п. 3 договору страхування), а вигодонабувачем - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (п. 4 договору страхування).

З метою забезпечення виконання взятих ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, 11 серпня 2006 року між нею та АППБ «Аваль» було укладено договір іпотеки №014/2017/74/74391/1, згідно умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку Банку нерухоме майно житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав позичальнику на праві власності на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 11 серпня 2006 року, укладений ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , реєстрований №1026.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до положень 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст.3 Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 29 червня 2010 року, відповідний актовий запис № 8835.

20 серпня 2010 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Слобожанського філіалу районного (обласного) підрозділу АТ «УПСК» ПрАТ «УПСК» м. Харкова області (міста) Тридцять першого міського відділення ХОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою за вих. 12/65-475 від 20 серпня 2010 року про здійснення страхової виплати у зв`язку зі смертю позичальника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть, яка була застрахована за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоров`я на випадок хвороби № РХ 091/008/001207 від 05 листопада 2009 року, в якому вигодонабувачем є ХОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а. с. 35 т. 1).

Листом за вих. № 4215 від 20 червня 2011 року ПрАТ «УПСК» розглянуло матеріали та повідомило начальнику ВПКО операційного управління ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» Авілову О.В. та начальнику Тридцять першого міського відділення ХОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відсутність підстав для здійснення страхової виплати.

23 грудня 2019 року Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було відступлено право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором до АТ «Оксі Банк». на підставі договору відступлення прав вимоги № 114/2-29.

23 грудня 2019 року АТ «Око Банк» було відступлено право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «Укртехфінанс» на підставі договору відступлення прав вимоги № 114/2-29-1.

08 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укртехфінанс» та ТОВ «Аналітик Фінанс» відповідно до чинного законодавства України укладений договір № 08/02-21 про відступлення прав вимоги від «08» лютого 2021 року Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року.

Згідно п.1 ч.1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 255835362 від 11 травня 2021 року, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належав ОСОБА_3 , дата прийняття рішення та внесення запису про державну реєстрацію: 11 серпня 2006 року, частка 1/1, підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу, р. № 1026, 11 серпня 2006 року, ОСОБА_12 , приватний нотаріус ХМНО;

з 16 квітня 2021 року 1/10 часток житлового будинку на праві приватної власності належить ТОВ «Аналітик Фінанс», державний реєстратор приватний нотаріус Алейнікова К.Л., Харківській міський нотаріальний округ, Харківська обл., підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 6758, виданий 11 серпня 2006 року, видавник: приватний нотаріус ХМНО Гаврилова С.А.; договір відступлення прав за договором іпотеки № 014/2017/74/7439/1, посвідчений Гавриловою С.А., приватним нотаріусом ХМНО 11 серпня 2006 року та зареєстрованим в реєстрі за № 6758, серія та номер: 221, виданий 08 лютого 2021 року, видавник: приватний нотаріус Київського МНО Шершун Н.К.; вимога, серія та номер: 10/02/21-2, виданий 10 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «Аналітик Фінанс»; лист, серія та номер: 6100500267689, виданий 11 лютого 2021 року, видавник: Укрпошта; повторна вимога, серія та номер: 15/03/21-6, виданий 15 березня 2021 року, видавник: ТОВ «Аналітик Фінанс»; лист, серія та номер: 16/04/21-1, виданий 16 квітня 2021 року, видавник: ТОВ «Аналітик Фінанс»; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57795817 від 22 квітня 2021 року, приватний нотаріус Алейнікова К.Л., Харківській міський нотаріальний округ, Харківська обл.;

з 27 квітня 2021 року 9/10 часток житлового будинку на праві приватної власності належать ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 27 квітня 2021 року, державний реєстратор приватний нотаріус Алейнікова К.Л., Харківській міський нотаріальний округ, Харківська обл., підстава для державної реєстрації договір купівлі-продажу, серія та номер: 2357, виданий 27 квітня 2021 року, видавник приватний нотаріус ХМНО Алейнікова К.Л., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:57880876 від 27 квітня 2021 року, приватний нотаріус Алейнікова К.Л., Харківській міський нотаріальний округ, Харківська обл., номер запису про право власності: 41636660.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_4 , як на підставу позову, посилається на те, що зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором №014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року та договором іпотеки № 014/2017/74/74391/1 від 11 серпня 2006 року є припиненими з 26 червня 2011 року, оскільки Банком не пред`явив до неї, як до спадкоємиці, у встановлений статтею 1281 ЦК України строк та порядку кредиторські вимоги, а відтак звернення стягнення на житловий будинок є протиправним.

Крім того, Банком не було дотримано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме не було надано нотаріусу копію письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, адресованої їй як спадкоємиці, та доказів її направлення.

Наданий Банком нотаріусу звіт про оцінку майна, складений з порушенням вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення оцінки майна.

Відповідно до статті 1216 ЦК України (тут і надалі в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України).

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено першу чергу спадкоємців за законом. Так, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень частин третьої-четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Положеннями Закону України«Про іпотеку» такої підстави як припинення іпотеки у зв`язку із смертю боржника не встановлено, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1281 ЦК України (тут і надалі в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України).

Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Так, при вирішенні спору необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Отже, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого Київським відділом РАЦС м. Харкова 03 березня 1992 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_3 , запис № 133.

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 20 вересня 2019 року, відповідний актовий запис № 4333, після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_14 ».

Як зазначалось вище ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 29 червня 2010 року, актовий запис № 8835.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 1543 від 09 серпня 2010 року з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію донька ОСОБА_13 , 1992 року народження, постійно проживає та зареєстрована в АДРЕСА_3 , з 13 серпня 2002 року. Особовий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_3 . У цьому житловому приміщенні проживає одна з 26 червня 2010 року.

Як вбачається із копії паспортів ОСОБА_13 та ОСОБА_3 останні з 13 серпня 2002 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання за відомостями Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , м. Харків, Україна, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 13 серпня 2002 року по теперішній час.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту спільного проживання ОСОБА_4 із ОСОБА_3 на час смерті останньої спростовуються матеріалами справи.

Згідно відповіді КП Жилкомсервіс» №13632/2/0 від 30 червня 2021 року повідомлено, що згідно архівної інформації, наявної в КП Жилкомсервіс» за адресою: АДРЕСА_3 станом на 26 червня 2010 року була зареєстрована 13 серпня 2002 року гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знята з реєстрації 04 серпня 2010 року у зв`язку зі смертю.

В архівній картці реєстрації особи Формі А гр. ОСОБА_3 , в графі № 11 - «дети до 16-летнего возраста» внесено запис про дитину: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Одночасно повідомлено, що діюча картотека з питань реєстрації осіб за місцем проживання, картка реєстрації особи Форма А та поквартирна картка Форми Б, в 2018 КП «Жилкомсервіс» передана до Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

У зв`язку з викладеним вище, надати копії карток реєстрації особи за місцем проживання Форми А та по квартирної картки Форми Б, з датами про осіб, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 26 червня 2021 року не є можливим

За результатом розгляду адвокатського запиту ОСОБА_16 № 23/06/21-2 від 23 червня 2021 року за вх. № 14509/0/3-21 від 23 червня 2021 року щодо надання інформації та підтверджуючих документів про осіб, які були зареєстровані та/або проживали за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 26 червня 2010 року листом заступника директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Ю.О. Богданюк надано інформаційну довідку з Реєстру територіальної громади міста Харкова стосовно реєстрації місця проживання ОСОБА_1 . Одночасно повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 26 червня 2021 року зареєстроване місце проживання лише 1 особи - ОСОБА_1 .

Картотека з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_3 передана до Департаменту реєстрації Харківської міської ради відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 888.

Таким чином,надано запитувануінформацію зкартотеки зпитань реєстраціїфізичних осіб,а саме:з «поквартирнойкарточки» (Форма Б) за вказаною адресою, згідної якої з 13 серпня 2002 року основним наймачем є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була виписана 04 серпня 2010 року, у зв`язку із смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 13 серпня 2002 року зареєстрована дочка наймача ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

«Карточка прописки» (форма А) на ім`я « ОСОБА_3 » до Департаменту реєстрації Харківської міської не передавалась.

В «карточке прописки» (форма А) на ім`я « ОСОБА_13 » в графі 13 «отметка о приписке» міститься штамп з датою реєстрації місця проживання «13.08.2002». В графі 14 «Куда (наименование области, края, республики, района, города (селения) выбыл о отметка о выписке)» інформація відсутня.

Враховуючи той факт, що Департаментом реєстрації Харківської міської ради не створювались вказані картки, та чинним законодавством України не передбачено повноважень Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо надання копій переданої картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, у Департаменту відсутні правові підстави для надання копії «карточки прописки» (форма А) та «поквартирной карточки» (форма Б).

Додатково повідомлено, що відповідно до інформації Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 30 червня 2021 року особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_3 , відкрито на ім`я ОСОБА_3 з 17 травня 2007 року. Заборгованість по квартирній платі станом на 01 липня 2021 року відсутня при місячному нарахуванні 273,18 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0002725-2021 від 30 червня 2021 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 . Дата реєстрації місця проживання: 13 серпня 2002 року. Дата зняття з реєстрації місця проживання відсутня.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 20 вересня 2021 року № 12-0003947-2021, місце проживання/перебування ОСОБА_3 станом на 26 червня 2010 року значиться за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі, договорі іпотеки, договорі купівлі-продажу спірного майна, договорі добровільного страхування від нещасних випадків та здоров`я на випадок хвороби ОСОБА_3 особисто зазначена адреса її реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .

Таким чиним, з викладеного вбачається, що позивачка на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно, на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавицею за адресою: АДРЕСА_3 , а отже є такою, що прийняла спадщину в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України.

При цьому, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо безпідставності доводів ТОВ «Аналітик Фінанс» про те, що факт прийняття спадщини позивачкою, зокрема без отримання свідоцтва про право на спадщину, не можна вважати доведеним, оскільки відповідно до вимог ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як зазначалось вище, положенням ч.2-4 ст.1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Враховуючи той факт, що позивач є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , вимоги кредитора повинні були бути направлені спадкоємцю у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що 10 лютого 2021 року, 12 лютого 2021 року, 15 березня 2021 року ТОВ «Аналітік Фінанс» направляло претензії та повторну вимогу ОСОБА_3 , щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року в розмірі 1 829 343,86грн.

При цьому, як було встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку із чим, 10 серпня 2010 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про здійснення страхової виплати за Договором страхування, у подальшому за результатом розгляду документів у страховій виплаті було відмовлено, що свідчить про те, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» знало про смерть ОСОБА_3 ще у серпні 2010 року, а отже саме з цього часу почав обраховуватись строк для пред`явлення вимог в порядку статті 1281 ЦК України, який сплив у лютому 2011 року.

Як вбачається із спадкової справи № 421/10, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , претензія кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вих. № 114-21-0-00/2040 за кредитним договором № 014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року подана до Десятої харківської державної нотаріальної контори лише 11 жовтня 2013 року, після спливу преклюзивного строку для пред`явлення вимоги, передбаченого ст.1281 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а отже і ТОВ «Аналітік Фінанс» втратило право вимоги за кредитним договором № 014/2017/74/74391 від 11 серпня 2006 року.

Обставини щодо пропуску строку пред`явлення вимоги до спадкоємців ОСОБА_3 передбаченого ст.1281 ЦК України відповідачем не спростовано.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четвертастатті 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина першастатті 626 ЦК України).

Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття «припинення правовідношення» (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другоїстатті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю «припинення договору».

З договору можуть виникати одне або декілька зобов`язань. Тобто за договором поруки, крім правовідношення поруки, можуть виникати інші зобов`язальні правовідношення, учасники (сторони) яких є одночасно сторонами поруки.

За змістом ст. 17 Закону України «Про іпотеку» припинення зобов`язання іпотеки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і відповідний йому юридичний обов`язок перестають існувати.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Приписи, зокрема,статті 16 ЦК Українине передбачають способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).

З огляду на тісний зв`язок договору із правовідносинами, які саме з нього виникають (договірні правовідносини), розвиток останніх можуть зумовлювати, зокрема, умови договору. Проте подальші зміни цих правовідносин, наприклад, припинення прав та обов`язків за договором, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору. Між тим, припинення обов`язку за договором не завжди пов`язане з припиненням самого договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.16)). Тобто за наявності у сторін договору іпотеки інших зобов`язань за цим договором припинення іпотеки з підстав, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку», не означає припинення самого договору та втрату ним чинності.

Захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору іпотеки припиненим (тобто про встановлення факту того, що цей договір припинився) є неналежним способом захисту прав та інтересів іпотекодателя.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другоїстатті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другоїстатті 16ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).

Кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею боржника у позасудовому порядку.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише тоді, якщо ця невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 64)).

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до суду з вимогами про визнати припиненими правовідносин за кредитним та іпотечними договорами, яку вона переслідує, підстави позову, надані докази вказують, що ця особа, захищаючи інтерес, спрямований на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, прагне визнати припиненим саме зобов`язання за кредитним договором та припиненою іпотеку, то неточне формулювання позовної вимоги згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») не перешкоджає суду за наявності для цього підстав визнати припиненими зобов`язання за кредитним договором та припиненою іпотеку.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/5224/14-ц, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц.

Оскільки кредитором було пропущено строк пред`явлення вимоги за основним і додатковими зобов`язаннями до спадкоємців, встановленого статтею 1281 ЦК України, ТОВ «Аналітік Фінанс» втратило право вимоги за кредитним та іпотечними договорами, а отже зобов`язання за кредитним та іпотечними договором є припиненими.

Не грунтуються на законі доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог щодо часу, з якого слід вважати припиненими зобов`язання, оскільки строк, визначений ст.1281 ЦК України є преклюзивним.

Що стосується позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової К.Л. щодо державно реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Аналітик Фінанс», то колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно ч.1ст.35Закону України«Про іпотеку»(вредакції від21жовтня 2019року,яка діялана часреєстрації завідповідачем прававласності наспірне нерухомемайно)у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі ч.ч.1-4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 21 жовтня 2019 року, яка діяла на час реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Відповідно до положень ч.ч.1-5 ст.37Закону України«Про іпотеку» (в редакції від 21 жовтня 2019 року, яка діяла на час реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.5.5 договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

У такому випадку цей договір ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеки» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Отже, сторони узгодили позасудовий порядок набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки іпотечний договір містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, в тому числі і шляхом переходу права власності до іпотекодержателя.

ТОВ «Аналітік Фінанс» вважало, що оскільки заборгованість за кредитним договором не була погашена, тому останній мав право звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору.

Як свідчить матеріали справи ТОВ «Аналітик Фінанс» звернуло стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом реєстрації за ТОВ «Аналітик Фінанс» права власності на предмет іпотеки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону (в редакціївід 21жовтня 2019року,яка діялана часреєстрації завідповідачем прававласності наспірне нерухомемайно) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно вимог ч.3 ст.10 Закону (в редакції від 21 жовтня 2019 року, яка діяла на час реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону (в редакції від 21 жовтня 2019 року, яка діяла на час реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Перелік документів,необхідних длядержавної реєстраціїправ,тапорядок державноїреєстрації праввизначаютьсяКабінетом МіністрівУкраїни уПорядку державноїреєстрації правна нерухомемайно таїх обтяжень (частини 2 статті 18 Закону (в редакції від 21 жовтня 2019 року, яка діяла на час реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно)).

За змістом ст.24 Закону (в редакції від 21 жовтня 2019 року, яка діяла на час реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно) передбачено випадки, у яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення;

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

З аналізу положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та Порядку № 1127 вбачається, що для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», необхідне направлення боржнику та іпотекодавцю, якщо він відмінний від боржника, письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання.

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Колегія суддів вважає, що направлення ТОВ «Аналітік Фінанс» претензій та повторної вимоги ОСОБА_3 (10 лютого 2021 року, 12 лютого 2021 року, 15 березня 2021року), яка померла у 2010 році, унеможливлює її отримання останньою.

Ненадання іпотекодержателем належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання боржнику (спадкоємцю боржника) повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання унеможливлює встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц та від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц.

Що стосується претензії вимоги від 13 травня 2021 року (т.І, а.с.141) направлену на адресу ОСОБА_4 , то остання була направлена спадкоємцю вже після звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 3 п. 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються в т.ч. відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Пунктом 1 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), встановлено, що Національний стандарт 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Пунктом 50 Національного стандарту № 1 передбачено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту № 1 передбачено ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.

Пунктом 56 зазначеного Національного стандарту № 1 передбачено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки). Дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Однак, особистий огляд житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , жодними суб`єктами оціночної діяльності з числа, залучених ТОВ «Аналітик Фінанс» не здійснювався, до ОСОБА_1 ні ТОВ «Аналітик Фінанс», ані суб`єкти оціночної діяльності з проханням забезпечити доступ до вищезазначеного майна не зверталися, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 та Національного стандарту № 2 під час проведення оцінки майна, яка буда здійснена на замовлення ТОВ «Аналітик Фінанс».

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідно до наданих ТОВ «Аналітик Фінанс» документів вартість житлового будинку АДРЕСА_4 , становить 753 214 грн 00 коп (а. с. 91 т. 2).

У той же час, відповідно до довідки про найбільш вірогідну ціну продажу нерухомого майна від 03 вересня 2021 року, виданої на замовлення ОСОБА_1 , вартість житлового будинку АДРЕСА_4 , складає 1300000грн.

З викладеного вбачається, що визначена ТОВ «Аналітик Фінанс» вартість спірного житлового будинку є заниженою.

Вказане свідчить про недотримання ТОВ «Аналітик Фінанс» приписів ст.35 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 та Національного стандарту № 2, а державним реєстратором вимог п.п.57, 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127, що призвело до прийняття останнім незаконного рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Аналітик Фінанс», яке підлягає скасуванню.

У статті 41 Конституції України, статті 321ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

Відповідно до статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;2) право користування (сервітут);3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Згідно статті 396 ЦК Україниособа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положеньглави 29цього Кодексу.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина другастатті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбаченихстаттею388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388

ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 19 червня 2023 року по справі №521/4328/16.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе повноваження нотаріуса є необгрунтованим.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 після смерті її матері ОСОБА_3 фактично набула у спадщину житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту відкриття спадщини, тобто з 26 червня 2010 року саме ОСОБА_1 є власником спірного будинку.

Однак, звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на житловий будинок АДРЕСА_4 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2345/02-31 від 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_3 у зв`язку із тим, що право власності спадкодавця припинено 22 квітня 2021 року, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником зазначеного нерухомого майна є ТОВ «Аналітик Фінанс» (1/10 часток) та ОСОБА_2 (9/10 часток).

Враховуючи, що спірний житловий будинок вибув з володіння власника поза її волею, внаслідок застосування ТОВ «Аналітик Фінанс» позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, здійсненого з порушенням вимог чинного законодавства України та подальшого продажу 9/10 часток спірного будинку третій особі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 9/10 (дев`ять десятих) часток житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ТОВ «Аналітик Фінанс», оскільки на цей час 1/10 частина спірного будинку залишається у власності ТОВ «Аналітик Фінанс», тому такі вимоги є ефективним способом захист прав позивача.

Оскільки рішення суду оскаржується в частині позовних вимог в задоволенні яких відмовлено не оскаржується, тому в цій частині не переглядається.

Між тим, ТОВ «Аналітік Фінанс» просило застосувати строки позовної давності посилаючись на те, що оскільки строк пред`явлення вимог кредиторами до спадкоємців ОСОБА_3 сплинув 27 грудня 2011 року, то, на думку ТОВ «Аналітик Фінанс», строки позовної давності для пред`явлення позовних вимог сплинули 27 грудня 2014 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини сам факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє

у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Як свідчать матеріали справи, вперше про факт порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася 05 травня 2021 року, коли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та безпосередньо в житловий будинок прийшли невідомі особи, які назвалися представниками ТОВ « Аналітик Фінанс» та заявили про свої права на житловий будинок. У зв`язку із чим було подано заяву до правоохоронних органів та відомості за даним фактом було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що до 05 травня 2021 року відповідні обставини були відсутні та, відповідно, у ОСОБА_1 були відсутні будь-які підстави вважати, що її право порушене, не визнається або оспорюється якимось чином, а, відтак, звертатися до суду з відповідними позовом до того часу у ОСОБА_1 не було жодних правових підстав. А тому, з цієї дати, остання дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Відтак суд вважає, що строк звернення до суду з позовом не є пропущеним.

В частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.

Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, в тому числі - як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 цієї статті).

Матеріали справи свідчать, що у письмових поясненнях наданих суду першої інстанції (т.ІІІ, а.с.103-122) представник позивача Чаплинський О.В. зазначав, що докази обгрунтування понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, із відповідними доказами на підтвердження цих обставин, була подана 04 листопада 2022 року, тобто з пропуском встановленого п`ятиденного строку після ухвалення рішення у справі по суті.

Разом з тим, у заяві позивач просила поновити їй строк на для подання доказів понесених витрат посилаючись на те, що під час проголошення оскаржуваного рішення суду ані вона, ані її представник присутні не були, а його копію отримали лише 02 листопада 2022 року, у зв`язку з чим просить визнати причини пропуску строку поважними.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина перша статті 127 ЦПК України).

Оскільки факт отримання копії оскаржуваного рішення позивачем саме 02 листопада 2022 року матеріалами справи не спростовується, тому колегія судді погоджується із висновком суду щодо поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Що стосуєтьсярозгляду заявипо суті,а самев частинірозгляду заявипро ухваленнядодаткового рішеннящодо розподілусудових витратпонесених нанадання професійноїправничої допомогипід часрозгляду справив судіпершої інстагції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1-3 ст.137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

До судуна підтвердженнявитрат направничу допомогу разом із позовною заявою було надано наступні документи:

копію договору про надання правової (правничої) допомоги №08/05/21-1, укладений 08 травня 2021 року між АБ «Олександра Чаплинського Індентор», в особі керуючого Чаплинського О.В., та ОСОБА_1 ;

копію акту №1 від 20 травня 2021 року про надання правової (правничої) допомоги №08/05/21-1;

копію додаткової угоди №1 від 14 червня 2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 травня 2021 року;

копію договору про надання правової (правничої) допомоги №11/05/21-1, укладений 11 травня 2021 року між АБ «Олександра Чаплинського Індентор», в особі керуючого Чаплинського О.В., та ОСОБА_1 ;

копію акту №1 від 30 липня 2021 року про надання правової (правничої) допомоги до договору №11/05/21-1;

копію акту №2 від 01 жовтня 2021 року про надання правової (правничої) допомоги до договору №11/05/21-1;

копію акту №3 від 24 січня 2022 року про надання правової (правничої) допомоги до договору №11/05/21-1;

копію договору про надання правової (правничої) допомоги, укладений 12 травня 2021 року між адвокатом Когут Н.М. та ОСОБА_1 ;

копію акту №1 від 02 листопада 2022 року про надання правової (правничої) допомоги до договору від 12 травня 2021 року.

Так, згідно п.1.1. договору від 08 травня 2021 року №08/05/21-1 (Предмет договору) визначено, що Адвокатське бюро приймає на себе обов`язки бути представником Клієнта, захищати трава і законні інтереси Клієнта з питань, пов`язаних з оскарженням дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алєйнікової К.Л., інших осіб щодо звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Згідно з п. 4.1 договору від 08 травня 2021 року №08/05/21-1 виконано наступні дії з надання правової допомоги:

- складання проекту позовної заяви від імені ОСОБА_1 до ТОВ «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , ПН ХМНО Алейнікової К.Л., щодо оскарження звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та витребування цього нерухомого майна з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 . Кількість годин - 8. Ціна - 8000 грн.

- складання проекту заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , ПН ХМНО Алейнікової К.Л. щодо оскарження звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та витребування цього нерухомого майна з чужого незаконного володіння на користь Клієнта. Кількість годин - 2. Ціна - 2000 грн.

Відповідно до пункту 4.2 Договору від 08 травня 2021 року №08/05/21-1 клієнт зобов`язувався сплатити визначену в п. 4.1. Договору винагороду протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати відкриття провадження по справі Дзержинським районним судом міста Харкова судом в результаті надходження до суду відповідної позовної заяви.

Згідно акту №1 від 20 травня 2021 року до договору № 08/05/21-1, сторони підтвердили, що Адвокатське бюро надало, а ОСОБА_1 прийняла правову допомогу за Договором № 08/05/21-1 про надання правової (правничої) допомоги від 08 травня 2021 року на загальну суму 10 000грн.

Як вбачається із додаткової угоди №1 від 14 червня 2021 року до Договору №08/05/21-1 ОСОБА_1 зобов`язується сплатити визначену в п. 4.1. Договору винагороду протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати ухвалення Дзержинським районним судом міста Харкова рішення по суті у справі № 638/6853/21.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 11 травня 2021 року № 11/05/21-1 адвокатське бюро приймає на себе обов`язки бути представником Клієнта, захищати права і законні інтереси Клієнта у Дзержинському районному суді міста Харкова, Харківському апеляційному суді, Верховному суді по справі № 638/6853/21 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової К.Л., про визнання кредитних правовідносин та іпотеки припиненими, скасування державної реєстрації права власності та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до пункту 4.1. договору від 11 травня 2021 року № 11/05/21-1 вартість однієї години витраченого часу адвоката Адвокатського бюро у справі дорівнює 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Згідно з пунктом 4.2. договору від 11 травня 2021 року № 11/05/21-1 загальний розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги розраховується за формулою: гонорар = кількість витрачених годин адвоката по справі х 1000 грн. 00 коп.

У відповідності до пункту 4.3. договору від 11 травня 2021 року № 11/05/21-1 за домовленістю Сторін забезпечення представництва інтересів Клієнта в одному судовому засіданні по справі оплачується Клієнтом з розрахунку, що адвокат Адвокатського бюро витратив 2 (дві) години часу на прибуття, очікування та участь в судовому засіданні, незалежно від того, відбулося судове засідання чи ні, з підстав, що не залежать від волі Адвокатського бюро.

Відповідно до пунктів 4.5. та 4.6. договору від 11 травня 2021 року № 11/05/21-1 вартість послуг за цим Договором вказується в Актах про надання правової (правничої) допомоги, які складаються Сторонами за результатами наданих послуг за необхідністю; клієнт сплачує гонорар на підставі Актів про надання правової (правничої) допомоги, узгоджених Сторонами, протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дня проголошення Дзержинським районним судом міста Харкова рішення у справі № 638/6853/21.

Відповідно до пункту 4.7. договору від 11 травня 2021 року №11/05/21-1 Клієнт сплачує гонорар на підставі Актів про надання правової (правничої) допомоги, узгоджених Сторонами, протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дня проголошення Дзержинським районним судом міста Харкова рішення у справі № 638/6853/21.

Відповідно до Акту № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 30 липня 2021 року до договору №11/05/21-1 виконано наступні дії з надання правової допомоги:

- підготовка відповіді на відзив ТОВ «Аналітик Фінанс» від 02 липня 2021 року: кількість годин 6, ціна 6 000 грн;

- підготовка клопотання про витребування доказів від 05 липня 2021 року: кількість годин 1,5, ціна 1500 грн;

- підготовка заперечення на заяву про застосування спливу строків позовної давності від 08 липня 2021 року: кількість годин 2, ціна 2 000 грн;

- підготовка заперечення на клопотання про закриття провадження у справі від 08 липня 2021 року: кількість годин 1,5, ціна 1500 грн;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2021 року про забезпечення позову:кількість годин 3, ціна 3000 грн;

- підготовка заперечення проти уточненої заяви про закриття провадження у справі від 29 липня 2021 року: кількість годин 1, ціна 1000 грн;

- забезпечення представництва інтересів ОСОБА_1 у судовому засіданні 05 липня 2021 року (участь представника):кількість годин 2, ціна 2000 грн.

Всього надано послуг на загальну суму 18 500 грн (а. с. 14).

Відповідно до Акту №2 про надання правової (правничої) допомоги від 01 жовтня 2021 року до договору №11/05/21-1 виконано наступні дії з надання правової допомоги:

- підготовка письмових пояснень від 01 вересня 2021 року: кількість годин 3,5, ціна 3500 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи: кількість годин 500, ціна 500 грн;

- забезпечення представництва інтересів ОСОБА_1 у судовому засіданні 09 серпня 2021 року (участь представника): кількість годин 2, ціна 2000 грн;

- забезпечення представництва інтересів ОСОБА_1 у судовому засіданні 14 вересня 2021 року (участь представника): кількість годин 2, ціна 2000 грн;

- підготовка додаткових письмових пояснень від 30 вересня 2021 року: кількість годин 4, ціна 4000 грн;

- підготовка клопотання про витребування доказів від 30 вересня 2021 року: кількість годин 2, ціна 2000 грн;

Всього надано послуг на загальну суму 14 000 грн (а. с. 15).

Відповідно до Акту №3 про надання правової (правничої) допомоги від 24 січня 2022 року до договору №11/05/21-1 виконано наступні дії з надання правової допомоги:

- підготовка клопотання про витребування доказів від 13 жовтня 2021 року: кількість годин 2, ціна 2000 грн;

- підготовка додаткових письмових пояснень від 01 листопада 2021 року: кількість годин 4, ціна 4000 грн;

- забезпечення представництва інтересів ОСОБА_1 у судовому засіданні 02 листопада 2021 року (участь представника): кількість годин 2, ціна 2000 грн;

- забезпечення представництва інтересів ОСОБА_1 у судовому засіданні 30 листопада 2021 року (участь представника): кількість годин 2, ціна 2000 грн;

Всього надано послуг на загальну суму 10 000 грн (а. с. 16).

Загальна вартість наданих Адвокатським бюро Фоменко А.О. послуг, згідно з узгодженими сторонами актами про надання послуг по справі № 638/6853/21, склала 42500грн.

Крім того, 12 травня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Когут Наталією Миколаївною був укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого, адвокат Когут Н.М. зобов`язувалася бути представником ОСОБА_1 і захищати її права та законні інтереси у Дзержинському районному суді міста Харкова, Харківському апеляційному суді, Верховному Суді з усіх питань, які пов`язані із оскарженням звернення стягнення ТОВ «Аналітик Фінанс» на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та витребування цього об`єкту нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (а. с. 17-18).

Згідно з пунктом 4.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги Сторони узгодили, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар з розрахунку 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок за одну годину надання послуг Адвоката.

Згідно з пунктом 4.3. Договору про надання правової (правничої) допомоги остаточний розрахунок Клієнт зобов`язується здійснити з Адвокатом на підставі узгодженого Акту про надання послуг протягом 30 (тридцяти) днів з дати винесення Дзержинським районним судом міста Харкова рішення по суті справи, за результатами розгляду позовної заяви про оскарження звернення стягнення ТОВ «Аналітик Фінанс» на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та витребування цього об`єкту нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_2

02 листопада 2022 року між адвокатом Когут Н.М. та Фоменко А.О. був узгоджений Акт № 1 про надання правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12 травня 2021 року, згідно з яким, адвокатом за цим Договором була надана правова допомога, гонорар за надання якої складає 10700грн.

Відповідно до Акту № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 02 листопада 2022 року, виконано наступні дії з надання правової допомоги:

- складення проекту про прискорення розгляду справи: кількість годин 0,7, ціна 700 грн;

- складення проекту та надання адвокатського запиту до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» від 09 червня 2021 року: кількість годин 1, ціна 1000 грн;

- складення проекту клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та фактичне ознайомлення з матеріалами справи № 638/6853/21: кількість годин 1, ціна 1000 грн;

- складення проекту та подання адвокатського запиту до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 23 червня 2021 року: кількість годин 1, ціна 1000 грн;

- складення проекту та подання адвокатського запиту до Харківської міської ради від 23 червня 2021 року: кількість годин 1, ціна 1000 грн;

- складення проекту та подання про витребування доказів від 24 вересня 2021 року та подання до суду: кількість годин 1, ціна 1000 грн;

- представництво інтересів ОСОБА_1 в судових засіданнях в Дзержинському районному суді м. Харкова у справі № 638/6853/21: кількість годин 5, ціна 5000грн.

Всього надано послуг на загальну суму 10 700грн.

Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної представником позивача роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі представника позивача з метою захисту інтересів свого довірителя, та значимості таких дій у справі, а також зміст умов договору про надання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 57 500грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи і пропорційними предмету спору, а тому підстав для його перегляду не вбачається.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та суттєвими не являються, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення в частині задоволених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 57 500грн., яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2023 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова


Суд	Харківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	18.10.2023
Оприлюднено	30.10.2023
Номер документу	114484027
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них іпотечного кредиту

Пилипчук Н. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.10.2023 по справі 638/6853/21ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —638/6853/21

Постанова від 18.10.2023

Постанова
від 18.10.2023 по справі 638/6853/21
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД