Рішення

від 10.10.2023 по справі 627/1120/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1120/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за первісним позовом Приватної агрофірми «ВАТАЛ», представник позивача адвокат Синєпольська Ольга Валеріївна до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області про визнання договору оренди недійсним, та за зустрічнимпозовом ОСОБА_2 до Приватної агрофірми «ВАТАЛ», треті особи на стороні позивача фізична особа підприємець ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії про визнання недійсним договору оренди землі -

ВСТАНОВИВ:

ПА «ВАТАЛ», через свого представника адвоката Синєпольську О.В., звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: 1)визнати недійсним договір оренди землі від 13.02.2018 року укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6323583200:02:000:0125; 2)скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40028540 від 06.03.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 номер запису про інше речове право орендар ОСОБА_1 ; 3) стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Приватної Агрофірми «ВАТАЛ», судові витрати в сумі 14763 гривень, та збитки у сумі 109600 гривень.

Позов мотивованийтим,що 28.03.2005року між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_3 було укладено Договір №294/1381-к оренди землі, предметом якого є передача в оренду земельних ділянок наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5041 га, строком на 15 років, а саме: ріллі площею 3,406 га кадастровий номер 6323583200:02:000:0125, та сіножаті площею 0,0981 га кадастровий номер 6323583200:04:000:1355, що знаходяться на території Козіївської сільської ради. Зазначений договір оренди був зареєстрований у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель вчинено запис №040669900150 від 04.05.2021 року.

Після смерті ОСОБА_3 власником зазначених земельних ділянок стала ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВКР №329025 від 02.09.2002 року, з якою 12.09.2008 р. ПА «ВАТАЛ» було укладено Додаткову угоду до Договору №294/1381-к оренди землі, другим пунктом якої передбачено, що усі умови Договору залишаються без змін, тобто строк його дії триває до 04.05.2021 року.

Навесні 2019 року позивач виявив, що зазначена земельна ділянка була оброблена та засіяна невідомими особами. З`ясувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після її смерті орендовані земельні ділянки успадкувала ОСОБА_2 (рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20.03.2017 року (справа №627/1625/16-ц), яка після прийняття спадщини, в порушення вимог ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», не повідомила ПА «ВАТАЛ» про те, що вона є новим власником, та 13.02.2018 року уклала договір оренди землі з ФО-П ОСОБА_1 , строком на 10 років, порушивши таким чином вимоги ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», що на думку позивача, порушує його майнові права як законного землекористувача, позбавивши фірму таким чином прибутку.

Здійснення державним реєстратором Овчаренко В.О. запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконним, оскільки це призвело до прямого порушення прав та законних інтересів позивача, так як на час такої реєстрації Договір №294/1381-к оренди землі був діючий.

Відповідно до п. п. 24, 25, 29 Договору № 294/1384-к від 28.03.2005 за порушення умов договору передбачена відповідальність та відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов`язань, передбачених цим Договором.

25.06.2021 року ТОВ «Дельта-Консалтинг» на замовлення ПА «ВАТАЛ» було проведено незалежну оцінку майна №31/06 в ході якої було здійснено незалежну оцінку вартості матеріального збитку, що дорівнює упущеній вигоді користувача земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 3,5041 га кадастровий номер 6323583200:02:000:0125. У результаті дослідження встановлено, що загальний матеріальний збиток, що дорівнює упущеній вигоді користувача земельною ділянкою ПА «ВАТАЛ» складає 109 600,00 гривень.

У письмових запереченнях від 07.02.2023 року генеральний директор ПА "ВАТАЛ" Нікітенко О.М. на пояснення ОСОБА_2 від 27.01.2023 року, зазначає, крім іншого, наступне. 22.12.2017 року ОСОБА_2 на адресу ПА «ВАТАЛ» засобами поштового зв`язку була направлена заява за її підписом, в якій вона повідомляла ПА «ВАТАЛ» про набуття нею права власності на земельні ділянки за Договором №294/1381-к, долучивши до своєї заяви витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №93169581. У заяві ОСОБА_2 вимагала у ПА «ВАТАЛ» сплатити орендну плату за Договором №294/1381-к, що свідчить про обізнаність останньої про існування Договору №294/1381-к. ОСОБА_2 було запропоновано прибути до бухгалтерії ПА «ВАТАЛ», з метою отримання грошових коштів за договорами №294/1381-к від 28.03.2005 року та №293/1378-к від 28.03.2005 року. 03.01.2019 року через ХД «Укрпошта» ПА «ВАТАЛ» на адресу ОСОБА_2 було направлено грошовий переказ (за 2018 рік) на загальну суму 2908,22 грн. за Договором № 294/1381-к. Орендну плату за 2019 рік їй було направлено знову ж таки грошовим переказом (на суму 3212,10 грн.) через ХД «Укрпошта». Грошові кошти за оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 6323583200:02:000:0122 та 6323583200:04:000:1352 ОСОБА_2 отримувала на руки в касі бухгалтерії ПА «ВАТАЛ», про що свідчить її особистий підпис у відомостях виплати грошових коштів.

У своїй заяві від 21.02.2023 року генеральний директор ПА "ВАТАЛ" Нікітенко О.М. на пояснення ОСОБА_1 від 26.01.2023 року, зазначає, крім іншого, наступне. 13.07.2021 року в цивільній справі №627/157/20 за зустрічним позовом ФО-П ОСОБА_1 до ПА «ВАТАЛ», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Головне управління Держтеокадастру у Харківській області, постановою Харківського апеляційного суду було відмовлено ФО-П ОСОБА_1 у задоволенні позову щодо визнання недійсним Договору №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що Договір №294/1381-к дійсний до травня 2021 року. Представник ФО-П ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні 13.07.2021 року, та є обізнаним про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, отже, твердження ФО-П ОСОБА_1 про недійсність Договору №294/1381-к не є об`єктивними, оскільки останньому відомий зворотний факт, зазначений у згаданій вище постанові Харківського апеляційного суду.

У своїй заяві від 09.03.2023 року генеральний директор ПА «ВАТАЛ» Нікітенко О.М. зазначає, що ОСОБА_2 своїми твердженнями викладеними у поясненнях від 27.01.2023 року на заяву про зміну предмету позову вводить суд в оману; викладена відповідачем за первісним позовом в поясненнях інформація має ознаки шахрайства. Наполягає на тому, що у 2015 р. ОСОБА_2 отримала грошові кошти за договорами №294/1381-к та №293/1378-к від 28.03.2005 року, що підтверджують первинні бухгалтерські документи ПА «ВАТАЛ», а саме: відомість про виплату грошей №6 за серпень 2015 року, відповідно до якої, напроти прізвища ОСОБА_4 стоїть особистий підпис ОСОБА_2 про отримання нею грошових коштів у розмірі 9 185 грн.; довідка №277 від 23.06.2020 року містить відомості про нарахування грошових коштів з 2015 рік у розмірі 4427,50 грн. по земельній ділянці №1381, яка відповідає Договору №294/1381-к від 28.03.2005 року; довідка №40 від 23.02.2023 року містить відомості про нарахування грошових коштів за 2015 рік у розмірі 4427,50 грн. по земельній ділянці №1378, яка відповідає Договору №293/1378-к від 28.03.2005 року. Крім того, лише особистий підпис ОСОБА_2 може свідчити про отримання грошових коштів за договорами, що підтверджується відомістю про виплату грошей № 6 за серпень 2015 року. В 2016 році ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 13000 грн., про що свідчить особисто підписана нею заява, яка посвідчена секретарем Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко В.О. Довідка № 277 від 23.06.2020 року містить відомості про нарахування грошових коштів у розмірі 6500 грн. по земельній ділянці № 1381, яка відповідає договору № 294/1381-к від 28.03.2005 року. В 2018 році ПА «ВАТАЛ» на адресу ОСОБА_2 були направлені грошові кошти за договором № 294/1381-к, переказом через ХД «Укрпошта» 03.01.2019 року на загальну суму 2908,22 грн, перерахування грошових коштів за 2018 рік. 19.12.2019 року "ВАТАЛ" грошові кошти за 2019 рік було направлено переказом ХД «Укрпошта» на загальну суму 3212,10 грн. Крім того, твердження ОСОБА_2 , що кошти вона отримала в ПА "ВАТАЛ" лише за кадастровими номерами 6323583200:02:000:0122 та 6323583200:04:000:1352 не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 отримувала грошові кошти на руки в касі бухгалтерії ПА «ВАТАЛ», про що свідчить її особистий підпис у відомості про виплату грошових коштів.

28.01.2021 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ПА «ВАТАЛ», в якій просить визнати недійсним Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року укладений між ОСОБА_3 та ПА «ВАТАЛ», який зареєстрований Краснокутським районним відділом Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 04.05.2006 року за № 040669900150.

Зустрічний позов мотивований тим, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 20.03.2017 року у справі № 627/1625/16-ц, за нею визнано право приватної власності в порядку спадкування за законом після тітки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , поміж іншого, і на земельну ділянку площею 0,0981 га, кадастровий номер 6323583200:04:000:1355, та на земельну ділянку площею 3,4060 га, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125.

Зазначає, що під час розгляду справи №627/1625/16-ц, факт оренди земельної ділянки площею 3,4060 га (кадастровий номер 6323583200:02:000:0125), чи земельної ділянки 3,5041 га судом не підтверджено, рішень про перехід до неї прав та обов`язків (спадщини), пов`язаних з орендою вищевказаних земельних ділянок, судом не приймалось. Відповідач у справі №627/1625/16-ц Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області, яка на той час проводила облік використання земель всіма сільськогосподарськими підприємствами району, про право оренди на спірні земельні ділянки, суду також не повідомляла. Відомості про земельні ділянки у базі даних ДЗК, що наповнювалися Харківською Регіональною Філією ДП «Центр державного земельного кадастру» до 31.12.2012 року, станом на березень 2017 року були відсутні. Розробленою землевпорядником ФО-П ОСОБА_5 ще у 2008 році на замовлення ОСОБА_4 технічною документацією із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 6323583200:02:000:0125 та 6323583200:04:000:1355, відомостей про оренду земельних ділянок не встановлено. Реєстрація права власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася 20.07.2017 року. З цього часу на її адресу будь-яка особа не зверталася, та не повідомляла про існуюче право оренди на ці земельні ділянки. З метою розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 площею 3,4060 та в натурі (на місцевості), ОСОБА_2 звернулася до землевпорядника ФО-П ОСОБА_6 (дата виконання 16.01.2018 року), яким не встановлено відомостей про оренду спірної земельної ділянки, проте, підтверджено обмеження прав власника на її використання охоронною лінією ЛЕП 0,0012 га, яке встановлено державою у 2003 році, та суб`єктом речового права якого є АК «Харківобленерго».

13.02.2018 року між нею та ФО-П ОСОБА_1 укладено письмовий договір оренди земельної ділянки №0125, який 01.03.2018 року зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області за №25162889.

Вважає, що позовні вимоги ПА «ВАТАЛ» грубо порушують її права як власника земельної ділянки з кадастровим номером 6323583200:02:000:0125, також права законного орендаря ФО-П ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго».

ОСОБА_2 виказує сумніви щодо справжності підпису ОСОБА_3 у Договорі №294/1381-к оренди землі та у Акті приймання-передачі земельної ділянки від 28.03.2005 року, оскільки ОСОБА_3 за життя ніколи не використовувала скорочення свого прізвища під час підписання будь-яких документів.

Крім того, зазначає, що Акт приймання-передачі земельної ділянки підписаний нібито ОСОБА_3 та директором ПА "ВАТАЛ" до проведення державної реєстрації - 28.03.2005 року, а отже п. 20 Договору №294/1381-к не дотриманий, істотні умови Договору в частині строків передачі земельної ділянки орендарю, порушено. Зроблені секретарем ПА «ВАТАЛ» Кушнір Л. виправлення дати у Акті приймання-передачі особисто власником землі ОСОБА_3 не посвідчені, що де-юре прямо вказує на відсутність волі останньої як орендодавця на передачу 11.05.2006 року земельної ділянки, яка, відтак, 11.05.2006 р. ОСОБА_3 в користування ПА «ВАТАЛ» не передавалась.

Встановлені в 2003 році державою обмеження прав власника на використання земельної ділянки з кадастровим номером 6323583200:02:000:0125 охоронною лінією ЛЕП, не знайшли свого відображення в Договорі, в той час як в п. 26 Договору №294/1381-к зазначено, що обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на орендовану земельну ділянку не встановлено. Відтак, ОСОБА_2 вважає, що істотні умови (існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки), які визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», Договором №294/1381-к року, не дотримані, отже і рішення Краснокутського районного відділу Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про реєстрацію Договору №294/1381-к є незаконним, оскільки на час його реєстрації останній не відповідав вимогам ст.ст. 15, 17 Закону України «Про оренду землі».

ОСОБА_2 вказує, що з відповіді ДП «Центр ДЗК» від 13.04.2020 року за № 5/1075 вбачається, що з 01.01.2011 року підприємство вже не виконує функцій реєстрації земельних ділянок, а повноваження передані до органів Держземагенства, представниками якого (відповідач №4 за первинним позовом) категорично заперечуються позовні вимоги ПА «ВАТАЛ», оскільки укладанням додаткової угоди від 12.09.2008 року між ОСОБА_4 та ПА «ВАТАЛ», якою змінено сторони Договору №294/1381-к оренди землі, останній фактично втратив чинність.

Додаткова угода від 12.09.2008 року до договору оренди підлягала обов`язковій державній реєстрації, проте цього до тепер не відбулося, хоча обов`язок подачі договору на державну реєстрацію, згідно з п. 20, мав виконати саме орендар, ПА «ВАТАЛ». Відтак, ОСОБА_2 вважає, що незареєстрований договір оренди землі між ОСОБА_4 та ПА «ВАТАЛ», який визначений додатковою угодою від 12.09.2008 року, не породжує будь-яких правових наслідків, оскільки, згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі», набуде чинності тільки з дня реєстрації, а не з моменту його укладання сторонами.

Правовідносини з ПА «ВАТАЛ» стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 6323583200:02:000:0125 та 6323583200:04:000:1355 заперечує, запевняючи при цьому, що орендну плату від ПА «ВАТАЛ» отримує виключно за використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6323583200:02:000:0122 та 6323583200:04:000:1352.

ОСОБА_2 зазначає, що умисно видаючи Договір №294/1381-к за чинний, представниця ПА «ВАТАЛ» покладає його в основу позовних вимог, нав`язуючи таким чином правовідносини, які не основуються на її волі, як власника землі, а передбачені вже недійсним договором оренди землі, що змушує останню звернутися до суду для захисту своїх конституційних прав.

У письмових поясненнях від 27.01.2023 року ОСОБА_2 , зазначає, що на її запит директор Харківської регіональної філії ДП «ЦДЗК» Стасевський Л.С. листом № 01/340 від 28.05.2021 року офіційно повідомив, що підстави для актуалізації інформації про Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040669900150, під час видачі 29.12.2012 року ОСОБА_4 державного акту серії ЯМ №997152 були відсутні, оскільки змінений додатковою угодою між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_4 від 12.09.2008 року договір оренди землі, не пройшов державну реєстрацію, та відповідно чинності не набув. При цьому, факт зміни додатковою угодою між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_4 від 12.09.2008 року Договору №294/1381-к свідчить про його припинення, отже, як наслідок, і державна реєстрація за №040669900150 від 04.05.2006 року Договору №294/1381-к є не чинною з 12.09.2008 року.

Зазначила, що державну реєстрацію спірного Договору №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року проводила ХРФ ДП «ЦДЗК», яка, будучи офіційним держателем бази даних ДЗК, 29.12.2012 року свідомо не актуалізувала його в базі даних ДЗК, під час видачі ОСОБА_4 державного акту серії ЯМ №997152, через встановлений факт втрати чинності державної реєстрації за №040669900150 від 04.05.2006 року. Крім того, державна реєстрація Договору оренди від 13.02.2018 року між ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 та актуалізація його відомостей в Державному земельному кадастрі проводилась не ОСОБА_2 , а державними органами, дії яких проте ПА «ВАТАЛ» не оскаржує, як не оскаржувалося і рішення державного реєстратора Харківської регіональної філії ДП «Центру ДЗК» про припинення державної реєстрації Договору №294/1381-к, або бездіяльність, допущену внаслідок неперенесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру.

Вважає, що звіт оцінювача ТОВ «Дельта-консалтинг» від 25.06.2021 року не є висновком судового експерта в розумінні Закону України «Про судову експертизу», оскільки, оцінювач під час його складання, не проводив спеціальної перевірки достовірності інформації при отримані від замовника правовстановлюючих документів, отже, його висновок відноситься до «плодів отруйного дерева».

У зв`язку з викладеним, вважає позовні вимоги ПА «ВАТАЛ» про стягнення з відповідачів неіснуючої упущеної вигоди безпідставними та надуманими.

Відповідач за первісним позовом/третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_1 відзив на первісний позов не надав. В письмових поясненнях від 27.01.2023 року здебільшого погодився з позицією відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , щодо наявних підстав для відмови у задоволенні первісного позову, обґрунтовуючи при цьому своє бачення аналогічними обставинами.

Так, в письмових поясненнях, крім іншого, зазначив, що Звіт оцінювача ТОВ «Дельта-консалтинг» складений на замовлення представниці ПА «ВАТАЛ» адвокатом Синєпольською О.В., не має нічого спільного з об`єктивною та незалежною оцінкою, оскільки, дослідження проводилось лише за копіями позовної заяви та додатків до неї, тоді як сама позовна заява ще не була розглянута судом, проте інші матеріали справи такі як письмові пояснення сторін, лист-відповідь директора Харківської регіональної філії ДП «ЦДЗК» Стасевського Л.С. від 28.05.2021 №01/340 долучений ОСОБА_2 до письмових пояснень від 06.06.2021 року, оцінювачу замовником умисно не надавався. Посилання оцінювача ТОВ «Дельта-консалтинг» у звіті на положення статті 225 ГК України неприпустимі, оскільки ФО-П ОСОБА_1 не є, і ніколи не був учасником господарських відносин з ПА «ВАТАЛ», не порушував господарських зобов`язань або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності. Отже, відсутні підстави розглядати Звіт оцінювача ТОВ «Дельта-консалтинг» від 25.06.2021 року як висновок судового експерта, в розумінні Закону України «Про судову експертизу».

Зазначає, що земельну ділянку кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 ФО-П ОСОБА_1 використовує на підставі договору оренди земельної ділянки укладеного 13.02.2018 з власницею землі ОСОБА_2 , укладання, державна реєстрація та актуалізація відомостей про нього в Державному земельному кадастрі в теперішній час ніким не оскаржується.

Відтак вважає, що позовні вимоги ПА «ВАТАЛ» про стягнення з відповідачів неіснуючої упущеної вигоди є безпідставними, їх не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом адвокат Перевєрзєва К.М. у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги за первісним позовом підтримала в повному обсязі, та прохала їх задовольнити. Зустрічний позов не визнала, в його задоволенні прохала відмовити.

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялася, причину неявки суду не повідомила.

Відповідач за первісним позовом/третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи за первісним позовом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляд справи судом повідомлявся, в матеріалах справи міститься клопотання від 06.02.2023 року з проханням провести розгляд справи без участі їх представника, при розгляді справи покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи за зустрічним позовом Головне управління Держгеокадастру в Харківській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляд справи судом повідомлявся, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи призначеної на 10.10.2023 року провести у відсутність їх представника.

Представник третьої особи за зустрічним позовом ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши думку представника позивача за первісним позовом, дослідивши письмові докази, та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступне.

Відповідно до вимогст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст.13ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 786339, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №105, ОСОБА_3 належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,5041 га, що складаються із земельної ділянки (ріллі) за кадастровим номером 6323583200:02:000:0125 площею 3,4060 га, та земельної ділянки (сіножаті) площею 0,0981 га за кадастровим номером 6323583200:04:000:1355, які розташовані на території Козіївської сільської ради КСП «Козіївське» (т.1, а.с.14).

28.03.2005 року між ОСОБА_3 та Приватною Агрофірмою «ВАТАЛ» укладено Договір № 294/1381-к оренди землі (т.1, а.с.13, 15-16, 19,20,21).

Відповідно до пунктів 2, 5 Договору оренди Земельні ділянки передано в оренду ПА «ВАТАЛ», їх нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2006 рік становить 33076,60 гривень.

Відповідно до п. 8 Договору оренди він укладений строком на 15 років, після закінчення зазначеного строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пункт 9 Договору оренди передбачає форму та розмір орендної плата, а саме: 700,00 грн в рік в грошовій формі або рослинницькою продукцією, яка вирощується орендарем, за її собівартістю, але не вище державних закупівельних цін, чи послугами. Номенклатура, кількість та вартість продукції, яка поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати, зазначається в окремій угоді, що в кожному окремому випадку у вигляді додатку укладається між сторонами цього договору та є невід`ємною його частиною.

За змістом пунктів 10-14 Договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктами 34-37 Договору оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Пунктом 38 Договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни або розірвання цього договору.

Відповідно до п. 41 Договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди був зареєстрований у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що 04.05.2006 року у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040669900150 (т.1, а.с.15-16).

Згідно з Актом приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 11.05.2006 року за Договором оренди, ОСОБА_3 передала, а ПА «ВАТАЛ» прийняв земельні ділянки загальною площею 3,5041 га, у т.ч. ріллі 3,406 га, розташованої на території бувшої виробничої дільниці №1 ТОВ «Козіївське» та сіножатей 0,0981 га, розташованих в заплаві ріки Мерла. В згаданому Акті міститься виправлення, а саме: дату складення Акту від «28 березня 2005 року» закреслено, натомість зазначено дату «11 травня 2006 року» (т.1, а.с.16 зворот).

Після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняла ОСОБА_4 , якій 02.09.2008 року було видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом, зареєстроване за №2865 державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Гук С.Ю. ВКР №329025, на спадкове майно, що складається із земельної ділянки площею 3,5041 га, яка знаходиться на території Козіївської сільської ради, КСП «Козіївське», наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належить спадкодавці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №786339 (т.1, а.с.21).

29.12.2012 року, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.08.2009 року, на ім`я ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 997152 на земельну ділянку кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 площею 3,4060 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 997153 на земельну ділянку кадастровий номер 6323583200:02:000:1355 площею 0,0981 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.23-24).

12.09.2008 року між ОСОБА_4 та ПА «ВАТАЛ» було укладено додаткову угоду до Договору оренди пунктом першим якої вступну частину Договору викладено в наступній редакції: «Орендодавець (уповноважена ним особа): ОСОБА_4 з одного боку, та Орендар: приватна агрофірма «ВАТАЛ» в особі генерального директора Нікітенка Миколи Павловича, діючого на підставі Статуту, з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене:». Пунктами 2 та 3 Додаткової угоди передбачено, що всі інші умови договору №294/1381-к оренди землі від 28 березня 2005 року залишається без змін. Ця Угода набирає чинності після підписання її сторонами (т.1, а.с.17,21,22).

Відомості, які б підтверджували державну реєстрацію Додаткової угоди від 12.09.2008 року до Договору оренди, остання в собі не містить.

Спадкуванням, згідно зіст.1216 ЦК України, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст.1222 ЦК України).

За приписами ч. 4ст. 32 ЗУ «Про оренди землі», зміст яких дублює і п. 38 спірного договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та Приватною агрофірмою «ВАТАЛ» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Так, відповідно до рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20.03.2017 року, у справі № 627/1625/16-ц, ОСОБА_2 набула право власності в порядку спадкування за законом після смерті її тітки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згаданим рішенням суду за ОСОБА_2 визнано право власності на все спадкове майно, на яке відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_4 , в тому числі і на земельну ділянку площею 0,0981 га кадастровий номер 6323583200:04:000:1355, та на земельну ділянку площею 3,4060 га, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 (далі Земельні ділянки т.4, а.с.18-22).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.07.2017, індексний номер 93169581, вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 площею 3,406 га, належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20.03.2017 року у справі №627/1625/16-ц; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36242870 від 20.07.2017, ОСОБА_7 , Козіївська сільська рада Краснокутського району (т.4, а.с. 102).

Викладене свідчить про те, що ОСОБА_2 є спадкоємицею всіх прав та обов`язків після ОСОБА_4 , яка є спадкоємицею всіх прав та обов`язків після ОСОБА_3 .

Оскільки ОСОБА_2 є власницею Земельних ділянок, відтак, до неї перейшли всі права на обов`язки за спірним договором оренди землі.

В своїх письмових зверненнях до суду відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 неодноразово зауважувала, що спірний Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року містить в собі низку недоліків, які порушують істотні умови договору, що як наслідком має тягнути за собою недійсність останнього.

13.02.2018 між відповідачем ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 0125, за умовами якого ОСОБА_2 передала ФО-П ОСОБА_1 у строкове платне користування належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,4060 га, розташовану на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125. Договір оренди укладений строком на десять років (т.4, а.с. 12-15).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 13.02.2018 року за Договором №0125 від 13 лютого 2018 року орендодавець ОСОБА_2 передала, а орендар ФО-П ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку: землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області площею 3,4060 гектарів, у тому числі рілля 3,4060 га кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 (т.4, а.с.16).

Відповідно до інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 16443598 від 06.03.2018, державним реєстратором Виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко В.О. проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323583200:04:000:0125 на підставі Договору оренди землі від 13.02.2018; номер запису про інше речове право 25162889; підстава виникнення речового права: серія та номер: 0125 виданий 13.02.2018, видавник: сторони договору; вид речового права: право оренди земельної ділянки; в графі «відомості про суб`єкта іншого речового права» орендарем зазначено ОСОБА_1 ; в оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,4060 га, строк дії: 10 років, (т.4, а.с. 17).

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, від 11.12.2020 року, наявні відомості про земельну ділянку, а саме: кадастровий номер 6323583200:04:000:0125; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності - приватна; площа земельної ділянки 3,406; відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 ; дата державної реєстрації права в державному реєстрі прав - 20.07.2017 року; номер запису про право в державному реєстрі прав 21491788; орган, що здійснив державну реєстрацію права в державному реєстрі прав Козіївська сільська рада Краснокутського району. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку ОСОБА_1 ; дата державної реєстрації права в державному реєстрі прав - 01.03.2018 року; номер запису про право в державному реєстрі прав 25162889; орган, що здійснив державну реєстрацію права в державному реєстрі прав Виконавчий комітет Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки: вид обмеження охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи; відомості про суб`єкта речового права: найменування юридичної особи АК «Харківобленерго» (т.1, а.с.28-29).

Як вбачається з інформації Державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, від 11.12.2020 року, наявні відомості про земельну ділянку, а саме: кадастровий номер 6323583200:04:000:1355; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності - приватна; площа земельної ділянки 0,0981; відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 ; дата державної реєстрації права в державному реєстрі прав - 20.07.2017 року; номер запису про право в державному реєстрі прав 21492005; орган, що здійснив державну реєстрацію права в державному реєстрі прав Козіївська сільська рада Краснокутського району (т.1, а.с.30-31).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України,Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між сторонами договором оренди землі.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки, за приписамистатті 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Як вбачається з законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Приписами ч.1 ст. 627 ЦКпередбачено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннямист. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1ст. 93 ЗК Українитаст. 1 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Так, відповідно дост.ст. 6,13,19 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Задоговором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою, відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України, встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно зіст.125ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 334 ЦК Українивизначає момент набуття права власності за договором.

Згідно з ч. 4ст.334ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, системний аналізст. 125 ЗК Українита ч. 4ст. 334 ЦК Українисвідчить, що право оренди за договором оренди землі набувається з дня проведення його державної реєстрації.

За приписами ст. 18 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Істотними умовамидоговору орендиземлі,згідно ізч 1ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Змістом ч. 2 ст. 15 Закону передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно достатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 41Конституції України та ст.319Цивільного кодексуУкраїни гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Змістом статей 15, 16ЦК України визначено правокожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнаючи договір недійсним, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори, про що виснував у своїй постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.07.2018 року у справі № 520/10060/16-ц.

Відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі», може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема, в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 року в справі № 6-1512цс16.

Відтак, підлягає захисту саме порушене право, отже, розглядаючи спори подібної категорії, суд повинен встановити, чи дійсно відсутність у договорі оренди умов, передбаченихст. 15 Закону України «Про оренду землі», порушує право орендодавця, визначити істотність цих умов, та з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Як встановлено судом, Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року містить дані про те, що сторони погодили всі істотні умови та доклали зусиль щоб договір оренди пройшов процедуру державної реєстрації, яка є необхідною для даної категорії правочинів, та склали відповідний акт приймання-передачі спірної земельної ділянки.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 особисто не підписувала Договір оренди, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не надала.

Твердження ОСОБА_2 про те, що внесені виправлення в Акт приймання-передачі об`єкта оренди за Договором оренди свідчить про відсутність волі орендодавця на передачу Земельних ділянок не спростовують факт підписання ОСОБА_3 . Договору оренди та факту передачі земельних ділянок у користування ПА «ВАТАЛ» (т.1, а.с. 16 зворот).

Акт приймання-передачі є окремим документом, який своїм існуванням підтверджує передачу землі в користування ПА «ВАТАЛ», наявність в ньому виправлення не є беззаперечним доказом відсутності волевиявлення власника землі на укладення правочину, а отже не є передумовою для визнання недійсним договору оренди землі в цілому.

Суд також відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що підставою недійсності Договору оренди є те, що викладені у п.26 договору дані про відсутність встановлення на земельну ділянку будь-яких обмежень та інших прав третіх осіб є недостовірними, оскільки зазначені у Державному акті на право приватної власності на землю серії РЗ №786339 на ім`я ОСОБА_3 обмеження прав власника на використання земельної ділянки з кадастровим номером 6323583200:02:000:0125 у вигляді охоронної лінії ЛЕП не свідчить про неможливість передання Земельних ділянок в оренду.

Заперечення відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 факту існування будь-яких правовідносин з ПА «ВАТАЛ» стосовно Земельних ділянок, спростовується копією заяви ОСОБА_2 від 22.12.2017 року, якою остання засобами поштового зв`язку звернулася до директора ПА «ВАТАЛ», зазначивши, що 28.03.2005 року між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_3 укладено Договір №294/1381-к оренди землі площею 3,5041 га, яка знаходиться на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області. На цей час ОСОБА_3 померла. Зазначила, що натепер, згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2017 (індексний номер витягу 93169581), вона є власником вказаної земельної ділянки, яку отримала у спадщину. Однак, починаючи з 2016 року та по тепер орендну плату за вказану земельну ділянку ОСОБА_2 не отримувала, на неодноразові її звернення з вказаного питання до ОСОБА_8 остання не реагувала, порушуючи тим самим вимоги ст. 21 ЗУ «Про оренду землі». ОСОБА_2 , посилаючись на положення п.д) ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, зазначала, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Просила виплатити їй орендну плату за 2016-2017 роки за користування зазначеною вище земельною ділянкою, яку ПА «ВАТАЛ» орендує відповідно до зазначеного нею договору оренди землі. Про результати розгляду заяви прохала повідомити її письмово за вказаною нею адресою (т.4, а.с. 101, 103). До згаданої заяви ОСОБА_2 було долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №93169581 від 28.07.2017 (т.4, а.с. 102).

13.02.2018 року ПА «ВАТАЛ» на адресу ОСОБА_2 було надано відповідь за вих.№35, в якій задля отримання виплати по орендній платі останній рекомендовано надати до ПА «ВАТАЛ» документи, що підтверджують перехід до неї права власності, після чого агрофірма гарантує зі свого боку виконання усіх прийнятих на себе зобов`язань орендаря з виплати орендної плати (т.4, а.с. 104). Зазначену відповідь на адресу ОСОБА_2 було направлено рекомендованим листом, який отримано останньою 17.02.2018, про що свідчить проставлений нею на рекомендованому повідомленні підпис (т.4, а.с. 105).

Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 була обізнана про існування Договору №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року, як була обізнана і щодо того, що саме земельні ділянки з кадастровими номерами 6323583200:02:000:0125 та 6323583200:04:000:1355, є об`єктом згаданого договору оренди, відтак, і твердження щодо неотримання нею жодного разу орендної плати за Договором №294/1381-к, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Доказами тому є касові ордери та фіскальні чеки за 2018 та 2019 роки про переказ ПА «ВАТАЛ» грошових коштів, які в якості орендних платежів, направлялися на адресу ОСОБА_2 за Договором №294/1381-к. Також матеріали справи містять докази нарахування орендної плати за 2015 та 2016 роки на ім`я ОСОБА_4 в рамках спірного договору оренди, у відомостях про виплату грошей та в заяві останньої від 27.10.2016 року про одержання орендної плати від ПА «ВАТАЛ» за 2016 рік вбачається підпис ОСОБА_2 . Водночас, матеріали справи не містять доказів нарахування орендної плати за 2017 рік (т.4, а.с. 106-115; 180-182; 185-191).

З огляду на зазначене, враховуючи, що спірний Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року жодною зі сторін не оспорювався, в тому числі первісним власником ОСОБА_3 , та надалі і всіма послідуючими спадкоємцями, недійсним/неукладеним судом не визнавався, більш того, як сама ОСОБА_3 , так і всі її спадкоємці орендну плату отримували, що не може не свідчити про визнання сторонами умов спірного договору, та фактичного його виконання.

Якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Аналогічну правову позицію містить постанова Верховного Судуу складіколегії суддівТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного суду від14.07.2021року усправі №506/450/19 (провадження № 61-3296св21).

Як вбачається з відповіді Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з даними Державного земельного кадастру по Краснокутському районі, договір оренди земельних ділянок кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 та 6323583200:04:000:1355, що заключений між ОСОБА_3 та ПА «ВАТАЛ», був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04.05.2006 року за №040669900150, строком на 15 років. Відомості про скасування дії договору оренди у Відділі відсутні. Відомості про реєстрацію додаткової угоди між ОСОБА_4 та ПА «ВАТАЛ» від 12.09.2008 року, у зв`язку з прийняттям останньою спадщини після ОСОБА_3 , у Відділі відсутні (т.1, а.с. 80).

Зазначена інформація підтверджується також відомостями, які містяться у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.05.2020 на звернення ОСОБА_2 (т.1, а.с.77).

В якості аргументу, на користь твердження про припинення Договору оренди з моменту підписання додаткової угоди між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_4 від 12.09.2008 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та відповідач за первісним позовом/третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_1 посилаються на лист Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» від 28.05.2021 за №01/340 згідно з яким підстави для актуалізації інформації про Договір оренди під час видачі 29.12.2012 року ОСОБА_4 державного акту серії ЯМ №997152 були відсутні, оскільки Договір був змінений додатковою угодою між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_4 від 12.09.2008 року. Зазначена додаткова угода не пройшла державну реєстрацію, та відповідно, не набула чинності. При цьому, факт зміни додатковою угодою Договору оренди свідчить про його припинення останнього. При цьому Харківська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» державна реєстрація за №040669900150 від 04.05.2006 року договору оренди землі від 28.03.2005 №294/1381-к не чинна з 12.09.2008 року (т.2, а.с.80).

Проте, з чим не може погодитися суд, та зазначає наступне.

Момент укладення договору передбачений устатті 640 ЦК Україниі пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства. У спеціальномуЗаконі №161-XIVвказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18). Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Відтак, сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальнимЗаконом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічні висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено Верховним Судом України у постанові від 13.06.2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13). […] Велика Палата Верховного Суду погоджується з цією правовою позицією та зазначає таке. Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до частини третьоїстатті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина другастатті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьоїстатті 640 ЦК Україниє саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьоїстатті 631 ЦК України.

Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель.

З 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому в 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про чинні договори оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

Відповідно до ч. 4ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження»державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала таке право в Державному реєстрі прав, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, право якого зареєстроване у Державному реєстрі прав. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до зазначеного Реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. Відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

Частина 2ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження»передбачає, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст.10Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зазначене знаходить своє підтвердження і в постанові ВП ВС від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц (14-411цс19),

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі, укладених пізніше (постанови ВС України від 30 березня 2016 року у справі № 21-1434а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а).

Як вбачаєтьсяз відповідіГоловного управлінняДержгеокадастру уХарківській областівід 19.05.2020за №ПІ-139/0-174/0/63-20,відомості проскасування діїДоговору орендиземлі від2005року абореєстрацію додатковоїугоди від12.09.2008року доДоговору №294/1381-коренди земліщодо замінисторони на ОСОБА_4 у зв`язкуз прийняттямостанньою спадщини ОСОБА_3 ,у Відділіу Краснокутськомурайоні Головногоуправління Держгеокадаструу Харківськійобласті,відсутні.Інформація прореєстрацію правакористування земельноюділянкою ПА«ВАТАЛ» малабути внесенадо базиданих Державногоземельного кадаструна часреєстрації Державногоакту наім`я новоговласника земельноїділянки гр. ОСОБА_4 замість Державногоакту померлоїраніше ОСОБА_3 .Перехід правана земельнуділянку за ОСОБА_4 був посвідченийДержавним актомсерії ЯМ№ 997152,зареєстрованим 29.12.2012,відповідно іінформація щододоговору орендиземельної ділянкиповинна булабути актуалізованана часвидачі тареєстрації Державногоакту держателембази данихДЗК Харківською регіональноюфілією ДП«Центр земельногокадастру»,а з01.01.2013відповідно довимог ЗаконуУкраїни «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» (т.1, а.с.77-79).

Проте, Харківська регіональна філія ДП «Центр земельного кадастру» в своєму листі №01/340 від 28.05.2021 наполягає на тому, що підстав для актуалізації інформації про Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року (який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040669900150) під час видачі ОСОБА_4 . Державного акту серії ЯМ № 997152, були відсутні, оскільки згаданий договір змінено додатковою угодою між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_4 від 12.09.2008 року, отже, договір оренди землі не пройшов державну реєстрацію та не набув чинності. При цьому помилково рахуючи, що змінений додатковою угодою договір оренди землі, свідчить про припинення останнього, отже, і державна реєстрація за №040669900150 від 04.05.2006 року Договору №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 не є чинною з 12.09.2008 року (т.2, а.с.80).

Беручи до уваги той факт, що додаткова угода всупереч вимогам чинного законодавства та ст. 20 ЗУ «Про оренду землі» процедуру державної реєстрації не пройшла, що не заперечується і стороною позивача за первісним позовом, та є такою, що не набрала чинності, проте, суд не може погодитися з твердженнями відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , яка наполягає на тому, що в такому разі сам Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року втратив чинність. Додаткова угода до Договору №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року дійсно чинності не набула, проте сам Договір оренди від 28.03.2005 року при цьому чинності не втратив.

Саме до такого висновку дійшов Харківський апеляційний суд у своїй постанові від 13.07.2021 року, переглядаючи в порядку апеляційного оскарження заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 11.01.2021 року у цивільній справі №627/157/20 за зустрічним позовом фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 до приватної агрофірми «Ватал», треті особи ОСОБА_2 , державний реєстратор виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко Валентина Олексіївна, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсним договору оренди землі, де також предметом спору виступав саме Договір №294/1381-к оренди землі від 28.09.2005 року (т.2, а.с.92-102).

Таким чином, укладення Договору оренди землі №0125 від 13.02.2018 року у період дії Договору №294/1381-к оренди землі від 28.09.2005 року, щодо однієї і тієї ж земельної ділянки (кадастровий номер 6323583200:02:000:0125), порушує права позивача на користування орендованою ділянкою, суперечить вказаним актам цивільного законодавства, та є підставою для визнання такого договору недійсними.

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, зазначаючи, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі»); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц,від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18).

У п. 5Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз`яснено, що відповідно до статей215та216 ЦКвимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Підписання відповідачем договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки в момент, коли був чинний договір оренди цього ж об`єкта, підписаний і зареєстрований за позивачем раніше, свідчить про порушення прав останнього і необхідність їх захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №387/515/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16 та у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 зробила висновок, що договір оренди земельної ділянки, укладений орендодавцем із новим орендарем, може бути визнаний недійсним за позовом орендаря за чинним і нерозірваним укладеним раніше договором оренди, який є належним позивачем в таких спорах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

У даному випадку, позивач за первісним позовом не є стороною договору оренди земельної ділянки від 13.02.2018 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Враховуючи, що Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 року укладений між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_3 у встановленому порядку та відповідно до норм чинного на час його укладення законодавства, фактично виконувався його сторонами, не скасований в судовому порядку та не втратив чинності іншим шляхом, отже, укладення спірного Договору оренди від 13.02.2018 року між ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 , є незаконним в момент вчинення, оскільки оспорюваний правочин укладено в період існування іншого діючого договору оренди, строк якого не закінчився.

Відповідно до ч. 2ст.152ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. «в», «г» ч. 3ст.152ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною.

Підставою недійсності правочину, за приписами ч. 1ст.215ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких обставин, суд вважає, що права ПА «ВАТАЛ» є порушеними, та підлягають захисту шляхом визнання Договору оренди землі №0125 від 13.02.2018 року недійсним.

Оскільки, відповідно до ч. 1ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, відтак, Договір оренди землі від 13.02.2018 року укладений між ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 визнається судом недійсним, та є таким, що не породжує жодних правових наслідків, з моменту його вчинення.

Позовні вимоги ПА «ВАТАЛ» в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40028540 від 06.03.2018 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 номер запису про інше речове право орендар ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.

З огляду на те, що Договір оренди землі №0125 від 13.02.2018 року судом визнається недійсним, враховуючи той факт, що не здійснення ПА «ВАТАЛ» державної реєстрації Додаткової угоди до Договору №294/1381-к оренди землі не спричинив за собою втрату його чинності, у суду наявні всі правові підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову, тим більш, що обставини, якими обґрунтовано зустрічний позов не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Представник позивача за первісним позовом у своєму позові зазначає, що внаслідок неправомірного укладення Договору оренди землі №0125 від 13.02.2018 року між ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 , у період з 2019 по 2020 роки ПА «ВАТАЛ» була позбавлена можливості обробляти спірну земельну ділянку кадастровий номер 6323583200:02:000:0125, у зв`язку з чим понесла збитки у вигляді упущеної вигоди, на доведення розміру якої надала до суду Звіт про оцінку від 25.06.2021 року, згідно з яким загальна вартість матеріального збитку, що дорівнює упущеній вигоді користувача земельної ділянки склала 109 600 грн. 00 коп.

Дослідивши зазначений Звіт про оцінку від 25.06.2021 року, суд зазначає наступне.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що проявляється у зроблених ним витратах, втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які б він отримав.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінкаособи можевиявлятися уприйнятті неюнеправомірного рішенняабо унеправомірній поведінці(діяхабо бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті12, статей81,77-78 ЦПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Відтак, з огляду на ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі N 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі N 916/450/20, від 03.11.2020 у справі N 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі N 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі N 914/263/19.

З огляду на викладене, твердження позивача за первісним позовом про наявність у ПА «ВАТАЛ» матеріального збитку, що дорівнює упущеній вигоді саме у сумі 109600 грн. 00 коп., не можна з впевненістю оцінити як такий, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток. Відтак, є підстави стверджувати, що розмір зазначених позивачем збитків носить абстрактний характер, оскільки, визначення їх розміру обумовлено низкою факторів, які суб`єктом оціночної діяльності при складенні ним відповідного Звіту, не можуть бути прораховані та обліковані, оскільки є ймовірними, не більш того.

Враховуючи викладене, наявні підстави стверджувати про відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та збитками, оскільки останні носять характер ймовірний, відтак, оскільки відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, цивільна відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.

Щодо позовної вимоги позивача за первісним позовом про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 763 грн., суд зазначає наступне.

За змістом статті 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.26ЗУ від05.07.2012року за№ 5076-VI«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч. 4 ст.62ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, та становлять одну зі складових судових витрат ч.1 ст. 133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст.135ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141цьогоКодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом ст.137 ЦПКУкраїни (1) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст.141ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, або розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, за умови документального не доведення понесених на правову допомогу витрат, а саме, якщо до суду не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року № 760/34441/19 та від 07.04.2021 року № 545/3748/17.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про оплату послуг з надання правової допомоги адвокатами Синєпольською О.В. та Перевєрзєвою К.М.

Матеріали справи містять ордер від 23.12.2020 року про надання правової допомоги ПА «ВАТАЛ» на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи) уповновженого законом на надання безоплатної правої допомоги № 403 від 07.12.2020 року у Краснокутському районному суді Харківської області адвокатом Синєпольською Ольгою Валеріївною. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1211 від 26.03.2014 року видне Радою адвокатів Харківської області на підставі рішення № 18 від 07.07.2004 року (копія якого додана до матеріалів справи а.с.33 том 1). Ордер виданий адвокатським бюро «ОЛЬГИ СИНЄПОЛЬСЬКОЇ» /а.с.32 том 1/.

До матеріалів справи додано копію довіреності №433 від 08.12.2020 року якою ПА „ВАТАЛ" уповноважує адвоката Синєпольську Ольгу Валеріївну, паспорт НОМЕР_1 , виданий 6355, 29.05.2018 року, та ОСОБА_9 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській обл. 27 листопада 1998 року, які діють на підставі договору про надання юридичної допомоги N? 2018/1 від 04.01.2018 р., що надає останнім право представляти інтереси ПА „ВАТАЛ" в усіх державних організаціях та установах, незалежно від їх підпорядкування та галузевої належності, в органах Державної фіскальної служби України, в правоохоронних органах, в органах судової влади України, з усіма правами, які надані законодавством представнику, у тому числі з правами які надані стороні або учаснику судового розгляду, в тому числі з правом часткового визнання позовних вимог, укладання мирової угоди, одержання рішення, ухвали, постанови, виконавчого листа, пред`явлення оскарження рішень, ухвал, постанов суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тощо (т.1, а.с.34).

15.09.2021 року на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом адвоката Синєпольської О.В. з проханням долучити до справи розрахунок судових витрат, понесених позивачем, в якій представниця запевняла про те, що відповідні оригінали документів буть надані нею до суду (т.2, а.с.108).

З доданого розрахунку вбачається, що судові витрати, які позивач поніс у зв`язку із розглядом розглядуваної цивільної справи №627/1120/20 складають: 1) судовий збір за подання позовної заяви 8455,50 грн; 2) юридичні послуги відповідно до акту виконаних робіт у сумі - 29905,00 грн. Загальна сума судових витрат становить 38360,50 грн. (т.2, а.с.108).

Відповідно копії акту виконаних робіт від 29.07.2021 року, сторони підтверджують, що адвокат в особі Синєпольської О.В. надала, а клієнт ПА «ВАТАЛ» отримала послуги (перелічені у цьому акті) за договором № 403-с від 07.12.2020 року. Зазначено, що оплата здійснена в обсязі 29905 грн., робота виконана у повному обсязі за виключенням п. 7 (виконання передбачене за умови постановлення рішення). Претензій по якості наданих послуг немає. Даний акт скріплено підписами та печатками сторін (т.2, а.с.110).

25.05.2022 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача за зустрічним позовом ПА «ВАТАЛ» адвоката Перевєрзєвої К.М., про ознайомлення з матеріалами справи, до якого додано ордер серії ДН № 075328 від 18.05.2022 року про надання правової допомоги ПА «ВАТАЛ» на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги б/н від 18.05.2022 року у Краснокутському районному суді Харківської області адвокатом Перевєрзєвою Кариною Миколаївною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5346 від 30.01.2019 року виданого Радою адвокатів Донецької області (копія якого додається) (т.3, а.с.31,32,156,33,34 ).

У судовому засіданні від 10.10.2023 року представник позивача адвокат Перевєрзєва К.М. зазначила, що оригінали документів, які підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу, в тому числі і платіжні документи про оплату таких послуг, які представники позивача за первісним позовом зобов`язувались надати суду до винесення ним остаточного рішення по справі, останніми не надано, мотивуючи це тим, що зазначені документи знаходяться у іншого представника адвоката Синєпольської О.В., яка наразі тривалий час перебуває закордоном.

Враховуючи викладене, враховуючи, що належних та допустимих доказів понесення стороною позивача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять, відтак, у суду відсутні підстави для їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1, та ч.2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ПА «ВАТАЛ» підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути солідарноз ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПА «ВАТАЛ» судові витрати в розмірі 4204,00 грн.

Оскільки в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПА «ВАТАЛ» відмовлено, судовий збір за подання зустрічного позову до суду покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Приватної агрофірми «ВАТАЛ», представник позивача адвокат Синєпольська Ольга Валеріївна до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області про визнання договору оренди недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 13.02.2018 р. укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6323583200:02:000:0125.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40028540 від 06.03.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 номер запису про інше речове право орендар ОСОБА_1 .

Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Приватної агрофірми «ВАТАЛ», код 30653974, судові витрати в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 доПриватної агрофірми«ВАТАЛ»,треті особина стороніпозивача фізична особапідприємець ОСОБА_1 ,Головне управлінняДержгеокадастру уХарківській області,ДП «Центрдержавного земельногокадастру» вособі Харківськоїрегіональної філіїпро визнаннянедійсним договоруоренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом Приватна агрофірма «ВАТАЛ», адреса: вул. Леніна, 7, с. В`язова, Богодухівський район, Харківська область, код 30653974.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Синєпольська Ольга Валеріївна, адреса: просп.Гагаріна,1 офіс 1-08, м. Харків.

Представник позивача за первісним позовом/представник відповідача за зустрічним позовом адвокат Перевєрзєва Карина Миколаївна, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом/третя особа на стороні позивача за зустрічним позовом фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа за первісним позовом - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, розташована за адресою: 62002, Харківська область, Богодухівський район, смт Краснокутськ, вул. Охтирська, 1, код ЄДРПОУ 04397359.

Третя особа за зустрічним позовом - ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії, адреса: Майдан Свободи, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 26420722.

Суддя Бугаєнко І. В.