Постанова

від 31.01.2024 по справі 627/1120/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Харків

справа № 627/1120/20

провадження № 22-ц/818/313/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом Приватна агрофірма «ВАТАЛ»

відповідач за первісним позовом/третя особа за зустрічним позовом фізична особа - підприємець ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2

третя особа за первісним позовом - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області

третя особа за зустрічним позовом - ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватної агрофірми «Ватал» на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2023 року ухвалене у складі судді Бугаєнко І.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ПА «ВАТАЛ», звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: 1)визнати недійсним договір оренди землі від 13.02.2018 укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6323583200:02:000:0125; 2)скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40028540 від 06.03.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 номер запису про інше речове право орендар ОСОБА_1 ; 3) стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Приватної Агрофірми «ВАТАЛ», судові витрати в сумі 14763 гривень, та збитки у сумі 109600 гривень.

Позов мотивований тим, що 28.03.2005 між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_4 було укладено Договір №294/1381-к оренди землі, предметом якого є передача в оренду земельних ділянок наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5041 га, строком на 15 років, а саме: ріллі площею 3,406 га кадастровий номер 6323583200:02:000:0125, та сіножаті площею 0,0981 га кадастровий номер 6323583200:04:000:1355, що знаходяться на території Козіївської сільської ради. Зазначений договір оренди був зареєстрований у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель вчинено запис №040669900150 від 04.05.2021 року. Після смерті ОСОБА_4 власником зазначених земельних ділянок стала ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВКР №329025 від 02.09.2002, з якою 12.09.2008 ПА «ВАТАЛ» було укладено Додаткову угоду до Договору №294/1381-к оренди землі, другим пунктом якої передбачено, що усі умови Договору залишаються без змін, тобто строк його дії триває до 04.05.2021. Навесні 2019 року позивач виявив, що зазначена земельна ділянка була оброблена та засіяна невідомими особами. З`ясувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після її смерті орендовані земельні ділянки успадкувала ОСОБА_2 (рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20.03.2017 (справа №627/1625/16-ц), яка після прийняття спадщини, в порушення вимог ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», не повідомила ПА «ВАТАЛ» про те, що вона є новим власником, та 13.02.2018 уклала договір оренди землі з ФОП ОСОБА_1 , строком на 10 років, порушивши таким чином вимоги ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», що на думку позивача, порушує його майнові права як законного землекористувача, позбавивши фірму таким чином прибутку. Здійснення державним реєстратором Овчаренко В.О. запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконним, оскільки це призвело до прямого порушення прав та законних інтересів позивача, так як на час такої реєстрації Договір №294/1381-к оренди землі був діючий. Відповідно до п. п. 24, 25, 29 Договору № 294/1384-к від 28.03.2005 за порушення умов договору передбачена відповідальність та відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов`язань, передбачених цим Договором. 25.06.2021 ТОВ «Дельта-Консалтинг» на замовлення ПА «ВАТАЛ» було проведено незалежну оцінку майна №31/06 в ході якої було здійснено незалежну оцінку вартості матеріального збитку, що дорівнює упущеній вигоді користувача земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 3,5041 га кадастровий номер 6323583200:02:000:0125. У результаті дослідження встановлено, що загальний матеріальний збиток, що дорівнює упущеній вигоді користувача земельною ділянкою ПА «ВАТАЛ» складає 109 600,00 гривень.

28.01.2021 відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ПА «ВАТАЛ», в якій просить визнати недійсним Договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 укладений між ОСОБА_4 та ПА «ВАТАЛ», який зареєстрований Краснокутським районним відділом Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 04.05.2006 за № 040669900150.

Зустрічний позов мотивований тим, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 20.03.2017 у справі № 627/1625/16-ц, за нею визнано право приватної власності в порядку спадкування за законом після тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , поміж іншого, і на земельну ділянку площею 0,0981 га, кадастровий номер 6323583200:04:000:1355, та на земельну ділянку площею 3,4060 га, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125. Зазначає, що під час розгляду справи №627/1625/16-ц, факт оренди земельної ділянки площею 3,4060 га (кадастровий номер 6323583200:02:000:0125), чи земельної ділянки 3,5041 га судом не підтверджено, рішень про перехід до неї прав та обов`язків (спадщини), пов`язаних з орендою вищевказаних земельних ділянок, судом не приймалось. Відповідач у справі №627/1625/16-ц Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області, яка на той час проводила облік використання земель всіма сільськогосподарськими підприємствами району, про право оренди на спірні земельні ділянки, суду також не повідомляла. Відомості про земельні ділянки у базі даних ДЗК, що наповнювалися Харківською Регіональною Філією ДП «Центр державного земельного кадастру» до 31.12.2012, станом на березень 2017 року були відсутні. Розробленою землевпорядником ФО-П ОСОБА_6 ще у 2008 році на замовлення ОСОБА_5 технічною документацією із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 6323583200:02:000:0125 та 6323583200:04:000:1355, відомостей про оренду земельних ділянок не встановлено. Реєстрація права власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася 20.07.2017. З цього часу на її адресу будь-яка особа не зверталася, та не повідомляла про існуюче право оренди на ці земельні ділянки. З метою розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 площею 3,4060 та в натурі (на місцевості), ОСОБА_2 звернулася до землевпорядника ФО-П ОСОБА_7 (дата виконання 16.01.2018), яким не встановлено відомостей про оренду спірної земельної ділянки, проте, підтверджено обмеження прав власника на її використання охоронною лінією ЛЕП 0,0012 га, яке встановлено державою у 2003 році, та суб`єктом речового права якого є АК «Харківобленерго». 13.02.2018 між нею та ФОП ОСОБА_1 укладено письмовий договір оренди земельної ділянки №0125, який 01.03.2018 зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області за №25162889. Вважала, що позовні вимоги ПА «ВАТАЛ» грубо порушують її права як власника земельної ділянки з кадастровим номером 6323583200:02:000:0125, також права законного орендаря ФО-П ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго». ОСОБА_2 вказувала на сумніви щодо справжності підпису ОСОБА_4 у Договорі №294/1381-к оренди землі та у Акті приймання-передачі земельної ділянки від 28.03.2005, оскільки ОСОБА_4 за життя ніколи не використовувала скорочення свого прізвища під час підписання будь-яких документів. Крім того, зазначала, що Акт приймання-передачі земельної ділянки підписаний нібито ОСОБА_4 та директором ПА "ВАТАЛ" до проведення державної реєстрації - 28.03.2005, а отже п. 20 Договору №294/1381-к не дотриманий, істотні умови Договору в частині строків передачі земельної ділянки орендарю, порушено. Зроблені секретарем ПА «ВАТАЛ» Кушнір Л. виправлення дати у Акті приймання-передачі особисто власником землі ОСОБА_4 не посвідчені, що де-юре прямо вказує на відсутність волі останньої як орендодавця на передачу 11.05.2006 земельної ділянки, яка, відтак, 11.05.2006 ОСОБА_4 в користування ПА «ВАТАЛ» не передавалась. Встановлені в 2003 році державою обмеження прав власника на використання земельної ділянки з кадастровим номером 6323583200:02:000:0125 охоронною лінією ЛЕП, не знайшли свого відображення в Договорі, в той час як в п. 26 Договору №294/1381-к зазначено, що обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на орендовану земельну ділянку не встановлено. Відтак, ОСОБА_2 вважала, що істотні умови (існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки), які визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», Договором №294/1381-к, не дотримані, отже і рішення Краснокутського районного відділу Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про реєстрацію Договору №294/1381-к є незаконним, оскільки на час його реєстрації останній не відповідав вимогам ст.ст. 15, 17 Закону України «Про оренду землі».

ОСОБА_2 вказала, що з відповіді ДП «Центр ДЗК» від 13.04.2020 за № 5/1075 вбачається, що з 01.01.2011 підприємство вже не виконує функцій реєстрації земельних ділянок, а повноваження передані до органів Держземагенства, представниками якого (відповідач №4 за первинним позовом) категорично заперечуються позовні вимоги ПА «ВАТАЛ», оскільки укладанням додаткової угоди від 12.09.2008 між ОСОБА_5 та ПА «ВАТАЛ», якою змінено сторони Договору №294/1381-к оренди землі, останній фактично втратив чинність. Додаткова угода від 12.09.2008 до договору оренди підлягала обов`язковій державній реєстрації, проте цього до тепер не відбулося, хоча обов`язок подачі договору на державну реєстрацію, згідно з п. 20, мав виконати саме орендар, ПА «ВАТАЛ». Відтак, ОСОБА_2 вважає, що незареєстрований договір оренди землі між ОСОБА_5 та ПА «ВАТАЛ», який визначений додатковою угодою від 12.09.2008, не породжує будь-яких правових наслідків, оскільки, згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі», набуде чинності тільки з дня реєстрації, а не з моменту його укладання сторонами. Правовідносини з ПА «ВАТАЛ» стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 6323583200:02:000:0125 та 6323583200:04:000:1355 заперечує, запевняючи при цьому, що орендну плату від ПА «ВАТАЛ» отримує виключно за використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6323583200:02:000:0122 та 6323583200:04:000:1352. ОСОБА_2 зазначала, що умисно видаючи Договір №294/1381-к за чинний, представниця ПА «ВАТАЛ» покладає його в основу позовних вимог, нав`язуючи таким чином правовідносини, які не основуються на її волі, як власника землі, а передбачені вже недійсним договором оренди землі, що змушує останню звернутися до суду для захисту своїх конституційних прав.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 10.10.2023 позовні вимоги за первісним позовом Приватної агрофірми «ВАТАЛ задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 13.02.2018 укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6323583200:02:000:0125. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40028540 від 06.03.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 номер запису про інше речове право орендар ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватної агрофірми «ВАТАЛ», код 30653974, судові витрати в розмірі 4204,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що договір №294/1381-к оренди землі від 28.03.2005 укладений між ПА «ВАТАЛ» та ОСОБА_4 у встановленому порядку та відповідно до норм чинного на час його укладення законодавства, фактично виконувався його сторонами, не скасований в судовому порядку та не втратив чинності іншим шляхом, отже, укладення спірного Договору оренди від 13.02.2018 між ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 , є незаконним в момент вчинення, оскільки оспорюваний правочин укладено в період існування іншого діючого договору оренди, строк якого не закінчився.

Суд також зазначив, що твердження позивача за первісним позовом про наявність у ПА «ВАТАЛ» матеріального збитку, що дорівнює упущеній вигоді саме у сумі 109600 грн 00 коп не можна з впевненістю оцінити як такий, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток. Відтак, є підстави стверджувати, що розмір зазначених позивачем збитків носить абстрактний характер, оскільки, визначення їх розміру обумовлено низкою факторів, які суб`єктом оціночної діяльності при складенні ним відповідного Звіту, не можуть бути прораховані та обліковані, оскільки є ймовірними, не більш того. Враховуючи викладене, наявні підстави стверджувати про відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та збитками, оскільки останні носять характер ймовірний, відтак, оскільки відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, цивільна відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.

Не погодившись з рішенням суду Приватна агрофірма «ВАТАЛ» подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення в частині відмови стягнення на користь ПА «Ватал» збитків ( упущеної вигоди скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким, стягнути солідарно з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватної Агрофірми «ВАТАЛ» збитки упущену вигоду у сумі 109 600 гривень.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ПА «Ватал» була відсутня можливість користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди №294/1381-к від 28.03.2005 починаючи з четвертого квартали 2018 року та напротязі 2019, 2020, 2021 року, тобто звертаючись з позовом та обраховуючи упущену вигоду підприємство зазначає періоди відповідно які вже пройшли, відповідно до яких є коефіцієнт урожайності, як по області так і по фінансової звітності підприємства. Тобто обраховуючи упущену вигоду ПА «Ватал» зазначало, що земельна ділянка знаходиться на полі N? 8-3 яка надана для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, площею 3.5041 га з кадастровим номером 6323583200:02:000:0125.( Довідка №173 від 22.06.2023 знаходиться в матеріалах справи), була повністю засіяна.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції підтвердив право порушене ПА «Ватал» також підтвердив та дослідив надані первинні документи визнав недійсним договір оренди землі від 13.02. та скасував державну реєстрацію договору проте помилково встановив відсутність причинно - наслідкового зв?язку між забороною користування земельною ділянкою та настання наслідків, щодо понесення збитків у вигляді (упущеної вигоди) ПА «Ватал». Судом першої інстанції не було застосовано положення ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п.п. 24, 25 договору N? 294/1384-к від 28.03.2005 за порушення умов договору передбачена відповідальність на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов`язань, передбачених цим Договором. Збитками вважаються: Фактичні втрати, яких Орендар зазнав у зв?язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору Орендодавцем, а також витрати які Орендар здійснив або повинен був здійснити для відновлення свого порушеного права, та доходи які Орендар міг би реально отримати в разі неналежного виконання Орендодавцем умов договору ( упущена вигода).

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в стягненні на користь ПА «Ватал» збитків ( упущеної вигоди), а тому в іншій частині не переглядаєтья.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 786339, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №105, ОСОБА_4 належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,5041 га, що складаються із земельної ділянки (ріллі) за кадастровим номером 6323583200:02:000:0125 площею 3,4060 га, та земельної ділянки (сіножаті) площею 0,0981 га за кадастровим номером 6323583200:04:000:1355, які розташовані на території Козіївської сільської ради КСП «Козіївське» (т.1, а.с.14).

28.03.2005 між ОСОБА_4 та Приватною Агрофірмою «ВАТАЛ» укладено Договір № 294/1381-к оренди землі (т.1, а.с.13, 15-16, 19,20,21).

Відповідно до пунктів 2, 5 Договору оренди Земельні ділянки передано в оренду ПА «ВАТАЛ», їх нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2006 становить 33076,60 гривень.

Відповідно до п. 8 Договору оренди він укладений строком на 15 років, після закінчення зазначеного строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пункт 9 Договору оренди передбачає форму та розмір орендної плата, а саме: 700,00 грн в рік в грошовій формі або рослинницькою продукцією, яка вирощується орендарем, за її собівартістю, але не вище державних закупівельних цін, чи послугами. Номенклатура, кількість та вартість продукції, яка поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати, зазначається в окремій угоді, що в кожному окремому випадку у вигляді додатку укладається між сторонами цього договору та є невід`ємною його частиною.

За змістом пунктів 10-14 Договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктами 34-37 Договору оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Пунктом 38 Договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни або розірвання цього договору.

Відповідно до п. 41 Договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди був зареєстрований у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що 04.05.2006 у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040669900150 (т.1, а.с.15-16).

Згідно з Актом приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 11.05.2006 року за Договором оренди, ОСОБА_4 передала, а ПА «ВАТАЛ» прийняв земельні ділянки загальною площею 3,5041 га, у т.ч. ріллі 3,406 га, розташованої на території бувшої виробничої дільниці №1 ТОВ «Козіївське» та сіножатей 0,0981 га, розташованих в заплаві ріки Мерла. В згаданому Акті міститься виправлення, а саме: дату складення Акту від «28 березня 2005 року» закреслено, натомість зазначено дату «11 травня 2006 року» (т.1, а.с.16 зворот).

Після смерті ОСОБА_4 , спадщину прийняла ОСОБА_5 , якій 02.09.2008 року було видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом, зареєстроване за №2865 державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Гук С.Ю. ВКР №329025, на спадкове майно, що складається із земельної ділянки площею 3,5041 га, яка знаходиться на території Козіївської сільської ради, КСП «Козіївське», наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належить спадкодавці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №786339 (т.1, а.с.21).

29.12.2012 року, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.08.2009 року, на ім`я ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 997152 на земельну ділянку кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 площею 3,4060 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 997153 на земельну ділянку кадастровий номер 6323583200:02:000:1355 площею 0,0981 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.23-24).

12.09.2008 року між ОСОБА_5 та ПА «ВАТАЛ» було укладено додаткову угоду до Договору оренди пунктом першим якої вступну частину Договору викладено в наступній редакції: «Орендодавець (уповноважена ним особа): ОСОБА_5 з одного боку, та Орендар: приватна агрофірма «ВАТАЛ» в особі генерального директора Нікітенка Миколи Павловича, діючого на підставі Статуту, з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене:». Пунктами 2 та 3 Додаткової угоди передбачено, що всі інші умови договору №294/1381-к оренди землі від 28 березня 2005 року залишається без змін. Ця Угода набирає чинності після підписання її сторонами (т.1, а.с.17,21,22).

Відомості, які б підтверджували державну реєстрацію Додаткової угоди від 12.09.2008 року до Договору оренди, остання в собі не містить.

Відповідно до рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20.03.2017, у справі № 627/1625/16-ц, ОСОБА_2 набула право власності в порядку спадкування за законом після смерті її тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згаданим рішенням суду за ОСОБА_2 визнано право власності на все спадкове майно, на яке відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_5 , в тому числі і на земельну ділянку площею 0,0981 га кадастровий номер 6323583200:04:000:1355, та на земельну ділянку площею 3,4060 га, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 (далі Земельні ділянки т.4, а.с.18-22).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.07.2017, індексний номер 93169581, вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 площею 3,406 га, належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20.03.2017 у справі №627/1625/16-ц; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36242870 від 20.07.2017, ОСОБА_8 , Козіївська сільська рада Краснокутського району (т.4, а.с. 102).

13.02.2018 між відповідачем ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 0125, за умовами якого ОСОБА_2 передала ФО-П ОСОБА_1 у строкове платне користування належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,4060 га, розташовану на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125. Договір оренди укладений строком на десять років (т.4, а.с. 12-15).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 13.02.2018 за Договором №0125 від 13 лютого 2018 року орендодавець ОСОБА_2 передала, а орендар ФО-П ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку: землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області площею 3,4060 гектарів, у тому числі рілля 3,4060 га кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 (т.4, а.с.16).

Відповідно до інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 16443598 від 06.03.2018, державним реєстратором Виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко В.О. проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323583200:04:000:0125 на підставі Договору оренди землі від 13.02.2018; номер запису про інше речове право 25162889; підстава виникнення речового права: серія та номер: 0125 виданий 13.02.2018, видавник: сторони договору; вид речового права: право оренди земельної ділянки; в графі «відомості про суб`єкта іншого речового права» орендарем зазначено ОСОБА_1 ; в оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,4060 га, строк дії: 10 років, (т.4, а.с. 17).

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, від 11.12.2020, наявні відомості про земельну ділянку, а саме: кадастровий номер 6323583200:04:000:0125; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності - приватна; площа земельної ділянки 3,406; відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 ; дата державної реєстрації права в державному реєстрі прав - 20.07.2017; номер запису про право в державному реєстрі прав 21491788; орган, що здійснив державну реєстрацію права в державному реєстрі прав Козіївська сільська рада Краснокутського району. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку ОСОБА_1 ; дата державної реєстрації права в державному реєстрі прав - 01.03.2018; номер запису про право в державному реєстрі прав 25162889; орган, що здійснив державну реєстрацію права в державному реєстрі прав Виконавчий комітет Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки: вид обмеження охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи; відомості про суб`єкта речового права: найменування юридичної особи АК «Харківобленерго» (т.1, а.с.28-29).

Як вбачається з інформації Державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, від 11.12.2020 року, наявні відомості про земельну ділянку, а саме: кадастровий номер 6323583200:04:000:1355; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності - приватна; площа земельної ділянки 0,0981; відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 ; дата державної реєстрації права в державному реєстрі прав - 20.07.2017; номер запису про право в державному реєстрі прав 21492005; орган, що здійснив державну реєстрацію права в державному реєстрі прав Козіївська сільська рада Краснокутського району (т.1, а.с.30-31).

Як вбачається з відповіді Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з даними Державного земельного кадастру по Краснокутському районі, договір оренди земельних ділянок кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 та 6323583200:04:000:1355, що заключений між ОСОБА_4 та ПА «ВАТАЛ», був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04.05.2006 року за №040669900150, строком на 15 років. Відомості про скасування дії договору оренди у Відділі відсутні. Відомості про реєстрацію додаткової угоди між ОСОБА_5 та ПА «ВАТАЛ» від 12.09.2008, у зв`язку з прийняттям останньою спадщини після ОСОБА_4 , у Відділі відсутні (т.1, а.с. 80).

Зазначена інформація підтверджується також відомостями, які містяться у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.05.2020 на звернення ОСОБА_2 (т.1, а.с.77).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

У частині третій статті 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Отже, завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станкевич проти Польщі»).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» та у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Здійснений Позивачем розрахунок не доводить завданих йому збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, оскільки зроблений на підставі відповідних статистичних даних, виходячи з середньої урожайності та цін на сільськогосподарську продукцію.

Крім того правильним є висновок суду про те, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується припущенням про можливість отримання прибутку.

Дані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду викладено в постанові № 703/3303/20 від 26.10.2023.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної агрофірми «Ватал» - залишити без задоволення..

Рішення рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2023 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук