Рішення

від 12.10.2023 по справі 711/1339/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1339/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Щокань В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника

позивача адвоката Бабич Т.Г.,

представника відповідача

за довіреністю Лимаренка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.07.2020 бл. 13-30 ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем д/н НОМЕР_1 , який належить 23 ДПРЧ 2 ДПРЗ Управління ДСНС України у Черкаській області, під час виконання службових обов`язків водія вказаного транспортного засобу, рухаючись по вул.Надпільна в м.Черкаси у напрямку вул. Смілянська, виконуючи маневр повороту ліворуч на червоний сигнал світлофора, у порушення вимог п.п. 2.3. «б» та 3.1 ПДР України, скоїв зіткнення з автобусом БАЗ А079 д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.08.2021 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності та закрито провадження на підставі ст.ст.44, 47 КК України.

Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, виникли від дії тупих предметів та могли виникнути при викладених обставинах, тобто невиконання водієм ОСОБА_2 положень ПДР України стало умовами та причинами виникнення і настання даної ДТП і знаходяться у причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП, а саме отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

Крім того, зазначено, що внаслідок отриманих позивачем травм, він втратив працездатність на період з 05.07.2020 по 30.10.2020, тобто протягом 117 днів; він не міг виконувати роботу водія та з 03.11.2020 по 30.11.2020 знову продовжив лікування, а загалом втрата працездатності ОСОБА_1 тривала понад 144 дні.

Під час лікування основної травми коліна ОСОБА_1 переніс оперативне втручання; оплату матеріалів для кісткової аутопластики здійснило ТОВ «АТП-127», де працював позивач.

Решту витрат на медичне лікування ОСОБА_1 був змушений нести самостійно; документально підтверджені витрати на лікування в період з 05.07.2020 по 30.10.2020 складають 15025грн. 00коп.

Станом на дату настання страхового випадку (05.07.2020) мінімальна зарплата становила 4723грн. Страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням позивача становило 18419грн. 70коп. ОСОБА_1 з 12.05.2021 встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серія 12ААВ №351727.

08.09.2021 Управлінням Держпраці у Черкаській області встановлено, що нещасний випадок, що стався 05.07.2020 з ОСОБА_1 , пов`язаний з виробництвом, про що складено акт спеціального розслідування нещасного випадку. З урахуванням вказаного акту обласного МСЕК №2 04.11.2021 встановлено 25% втрати професійної працездатності ОСОБА_1 та визначена потреба у стаціонарному лікуванні в ортопедично-травматологічному відділенні, у медичному забезпеченні та медичній реабілітації безтерміново. Загальний розмір страхового відшкодування (витрати на лікування, шкода, пов`язана із втратою працездатності) становить 103433грн. 70коп. Страховий ліміт за шкоду, завдану здоров`ю потерпілого (100000грн.), а тому позивач вважає, що розмір 3433грн. 70коп. підлягаю до стягнення з володільця джерела підвищеної небезпеки відповідача по справі.

Крім того, з урахуванням розміру мінімальної зарплати станом на 05.07.2020 та враховуючи подальше збільшення такого розміру, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 143682грн. 50коп. (розмір уточнено стороною позивача) за період з 05.07.2020 по 01.03.2022, а також безтерміново з 01.03.2022 слід стягувати з відповідача на користь позивача щомісяця 8125грн.

Також позивачем у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000грн.

Таким чином, остаточно позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3433грн. 70коп., 143682грн. 50коп. та безтерміново з 01.03.2022 щомісяця по 8125грн.

Ухвалою суду від 18.03.2023 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.09.2023 закрито провадження по справі в частині пред`явлених позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 100000грн. та моральної шкоди у розмірі 5000грн., на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою суду від 22.09.2022 призначено по справі судово-медичну експертизу та зупинене провадження по справі.

Ухвалою суду від 25.10.2022 поновлене провадження по справі задля розгляду клопотання експерта.

Ухвалою суду від 15.11.2022 прийняті від позивача додаткові докази, надано дозвіл експерту на проведення судово-медичного огляду ОСОБА_1 , продовжено строк для проведення експертизи та зупинене провадження по справі.

Ухвалою суду від 14.02.2023 поновлене провадження по справі задля розгляду клопотання експерта.

Ухвалою суду від 20.02.2023 прийняті від ОСОБА_1 додаткові докази (медичні документи), продовжено строк для проведення експертизи і зупинене провадження по справі.

Ухвалою суду від 17.07.2023 поновлене провадження і призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 03.08.2023 закрито підготовче провадження по справі і призначено її до розгляду по суті.

Відповідачем подано відзив на позов, який прийнятий судом, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що надані позивачем докази є неналежними та недопустими, спрямовані на створення хибного уявлення про фактичні обставини справи, причино наслідковий зв`язок між травмою отриманою при ДТП, встановленою інвалідністю та ступенем втрати професійної працездатності відсутній, що вбачається фактично так і прямо з норм матеріального права. З долученої позивачем до позовної заяви довідки до акту огляду МСЕК №351727, виданої міжрайонною МСЕК №4, серед вказаної причини настання інвалідності вказано загальне захворювання, що виключає причинно-наслідковий зв`язок травм отриманих при ДТП з настанням інвалідності та втратою професійною працездатності.

Акт огляду №1609, що був підставою для видачі вказаної довідки відсутній, тому об`єктивно підтвердити чи спростувати причинно-наслідковий зв`язок наразі неможливо.

Довідка до акту огляду МСЕК №351727, що видана міжрайонною МСЕК №4 чи інший доказ долучений до позовної заяви, не містить рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, що спростовує доводи позивача наведені у позовній заяві, про неможливість його працевлаштування водієм.

Згідно із довідкою міжрайонної МСЕК №351727 групу інвалідності позивачу встановлено 12.05.2021, а ступінь втрати професійної працездатності згідно довідки обласної МСЕК №068622 лише 04.11.2021. Таким чином, між встановленням групи інвалідності та ступенем втрати професійної працездатності минуло півроку, що вказує на те, що на момент встановлення групи інвалідності у позивача була відсутня будь-яка втрата професійної працездатності.

Крім того, як зазначено у відзиві, у порушення строків, передбачених Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 між встановленням групи інвалідності позивачу та безперервною тимчасовою непрацездатністю, про яку позивач вказує у позовній заяві, тривала по 30.10.2020, тобто минуло більше ніж півроку, що підтверджує факт відсутності причинно-наслідкового зв`язку між травмою, отриманою в ДТП та встановленням групи інвалідності.

Для встановлення групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві до МСЕК обов`язково, разом з іншими документами, подається акт про нещасний випадок, проте згідно довідки міжрайонної МСЕК №351727 групу інвалідності позивачу встановлено 12.05.2021, а акт спеціального розслідування нещасного випадку складено лише 08.09.2021, тобто на момент встановлення групу інвалідності позивачу акт нещасного випадку не міг бути наданий до МСЕК, оскільки на той момент його не існувало.

Дана обставина, як вважає відповідач, спростовує всі посилання позивача про отримання ним групи інвалідності та втрати професійної працездатності з причини отримання травм при ДТП.

До позовної заяви не приєднані будь-які первинні докази втрати позивачем професійної працездатності, що пов`язане з виконанням трудових обов`язків на посаді водія під час роботи у ПрАТ «Черкаське АТП 17127» та безпосередньо при ДТП 05.07.2020.

Так, ДТП відбулося 05.07.2020, на лікарняному позивач перебував з 05.07.2020 по 30.10.2020, втрата працездатності згідно довідки обласної МСЕК №068622 відбулася 18.10.2021, тобто через рік з моменту закінчення перебування позивача на лікарняному.

Водночас, не є зрозумілим, чи перебував позивач на посаді водія чи виконував іншу роботу у ПрАТ «Черкаське АТП 17127», чи в іншій організації з листопада 2020 до моменту подачі документів для встановлення втрати працездатності та, чи були отримані у цей період інші травми не пов`язані з ДТП, що мала місце 05.07.2020, за відсутності належних доказів вказаних обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Неправильно застосовано позивачем норми матеріального права, що стосуються підстав для стягнення з відповідача коштів одноразового та щомісячного відшкодування та відсутності належних та допустимих доказів для стягнення з відповідача вказаних коштів. Законодавством розрізняється інвалідність з причини професійного захворювання та з причини каліцтва, що є різними за своєю суттю; факт каліцтва встановлюється у порядку розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; події, що сталися з позивачем при ДТП 05.07.2020 згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку від 08.09.2021, чи довідок МСЕК, долучених до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав каліцтва, враховуючи норми ст. 1202 ЦК.

Позивач є добровільно застрахованою особою, ЄСВ за якого сплачено його роботодавцем ПрАТ «Черкаське АТП 17127», у разі підтвердження втрати ним професійної працездатності, пов`язаної з ДТП, одноразову виплату позивачу має здійснювати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України відповідного міста чи області. Крім того, відповідач вважає, що позивачем невірно визначено розмір щомісячної виплати, заявленої до стягнення та розмір одноразової виплати, заявленої до стягнення з відповідача. Так, ДТП сталася 05.07.2020, оскільки позивач у позовній заяві вказує, що за основу взято розмір мінімальної заробітної плати, а тому його необхідно брати за період з липня 2019 по червень 2020. Водночас, розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 по 31.12.2019 був 4173.00 грн, з 01.01.2020 по 31.08.2020 був 4723.00 грн. Тому, середній заробіток за останні 12 місяців розраховується за формулою (4173.00грн*6 місяців+4723*6місяців) / 12 місяців -= 4448,00 грн.

Отже, для обчислення щомісячного відшкодування має братися 4448,00 грн., що є визначеною середньою мінімальною заробітною платою за останні 12 місяців до настання ДТП. За таких обставин, щомісячна виплата розраховується 4448.00 грн * 25% = 1112.00 грн.

Окремо звертає увагу суду на те, що позивачем без будь-якого обґрунтування та підстав заявлено до стягнення з відповідача коштів у розмірі 151807,50 грн., будь-який їх розрахунок не наводиться.

Не зрозумілою та безпідставною вважає також суму у розмірі 151807,50 грн. з тих міркувань, що зі змісту позовної заяви, включає у себе період перебування позивача на лікарняному, у той же час, як відшкодування заробітку особам, що перебувають на лікарняному, здійснюється за рахунок роботодавця та виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Поряд з цим, втрата працездатності позивача згідно довідки МСЕК відбулася лише з 18.10.2021, тому останнім безпідставно заявлені суми відшкодування з липня 2020 року.

Також, зазначає, що невірно проведено розрахунок, який наведено у таблиці, - так само невірно вказано і кількість місяців, за які заявлено стягнення коштів з відповідача.

Вказує, що позивач просить стягнути з відповідача різницю коштів у розмірі 3433,70грн., однак вказана різниця утворилася через невірно проведений розрахунок відшкодування та заявлено коштів до стягнення без підтверджуючих доказів. Позивач вказує, що витрати на лікування разом із сумою відшкодування склали 103433,70 грн., 3433,70 грн. з яких підлягають стягненню з відповідача.

Однак, до позовної заяви не долучено жодного доказу підтвердження понесених позивачем витрат на лікування у розмірі 18419,70 грн. (103433,70 грн.-85014,00 грн.).

Тому жодних підстав та правового обґрунтування стягнення з відповідача коштів у розмірі 3433,70 грн немає.

Стягнення 18 мінімальних заробітних на підставі ст. 26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» плат можливе за умови встановлення внаслідок ДТП другої групи інвалідності, однак інвалідність позивачу встановлена внаслідок загального захворювання, що ніяким чином не пов`язане з ДТП. Позивачем не долучено до позовної заяви доказів, що вказували б на причинно-наслідковий зв`язок травм при ДТП з інвалідністю та ступенем втрати професійної працездатності.

Інвалідність позивач отримав 12.05.2021, водночас акт спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П складено 08.09.2021. Однак для встановлення групи інвалідності, пов`язаної з виробничою травмою, відповідно до п. 9 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009, обов`язково до МСЕК подається акт спеціального розслідування нещасного випадку. Більше того, як вказує відповідач, між настанням ДТП та встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло півтора року, за цей час невідомо, чи отримував позивач ще травми, перебуваючи на іншій посаді, чи без виконання трудових обов`язків.

Вказані обставини спростовують посилання позивача у позовній заяві та втрату ним професійної працездатності та встановлення групи інвалідності з причини настання ДТП 05.07.2020. Отже, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив позивачем подана не була.

Третя особа письмові пояснення по суті позову та відзиву не подала.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги щодо відповідача, та просили їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та наявні в матеріалах справи докази. Вважають, що позивачем обрано вірний спосіб захисту і норми цивільного законодавства. Уточнили розмір до стягнення на 151807грн. 50коп., як вказано у позовній заяві, а слід вважати вірним розмір 143682грн., оскільки була допущена арифметична помилка. Крім того, просили стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, які складають 10900грн. (на даний час ще не сплачені, але в майбутньому позивач їх сплатить адвокату). Від сплати судового збору позивач звільнений, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи; щодо вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачем за проведення експертизи по справі, то покладаються на розсуд суду.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи відзиву на позов. Крім того зазначив, що стосовно вирішення питання про понесені судові витрати (правнича допомога адвоката), то покладається на розсуд суду, а щодо витрат понесених відповідачем за проведення експертизи, то просить стягнути їх з позивача на свою користь.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, будучи неодноразово належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Надана заява про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що 05.07.2020 бл. 13-30 ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем д/н НОМЕР_1 , який належить 23 ДПРЧ 2 ДПРЗ Управління ДСНС України у Черкаській області, під час виконання службових обов`язків водія вказаного транспортного засобу, рухаючись по вул.Надпільна в м. Черкаси у напрямку вул. Смілянська, виконуючи маневр повороту ліворуч на червоний сигнал світлофора, у порушення вимог п.п. 2.3. «б» та 3.1 ПДР України, скоїв зіткнення з автобусом БАЗ А079 д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.08.2021 (справа №711/4559/21), з врахуванням ухвали суду від 12.08.2021 про виправлення описки у судовому рішенні, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності та закрито провадження на підставі ст.ст. 44, 47 КК України.

Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, виникли від дії тупих предметів та могли виникнути при викладених обставинах, тобто невиконання водієм ОСОБА_2 положень ПДР України стало умовами та причинами виникнення і настання даної ДТП і знаходяться у причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП, а саме отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

08.09.2021 Управлінням Держпраці у Черкаській області встановлено, що нещасний випадок, що стався 05.07.2020 з водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 (працював у ПрАТ «Черкаське АТП 17127» і виконував на час ДТП трудові обов`язки виїхав автобусом на лінію за номером 102 за маршрутом «Черкаси-Бузуків»), пов`язаний з виробництвом, про що складено акт спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-1/П), отримав травму правої ноги - діагноз, який встановлений закладом здоров`я перелом дистального відділу великогомілкової кістки зі зміщенням. Крім того, зазначено, що нещасний випадок, що стався 05.07.2020 із ОСОБА_1 , визнано пов`язаним з виробництвом.

Внаслідок отриманих позивачем травм, він втратив працездатність на період з 05.07.2020 по 30.10.2020, тобто протягом 117 днів; він не міг виконувати роботу водія та з 03.11.2020 по 30.11.2020 знову продовжив лікування, а загалом втрата працездатності ОСОБА_1 тривала понад 144 дні, про що свідчать лікарняні листки непрацездатності.

З урахуванням вказаного акту обласного МСЕК №2 04.11.2021 встановлено 25% втрати професійної працездатності ОСОБА_1 та визначена потреба у стаціонарному лікуванні в ортопедично-травматологічному відділенні, у медичному забезпеченні та медичній реабілітації безтерміново.

Відповідно до довідки до акта МСЕК серія 12ААВ №351727 від 18.05.2021, ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності за загальним захворюванням безтерміново, протипоказання значні фізичні та психоемоційні навантаження; лікування та нагляд невропатолога, кардіолога, сімейного лікаря, сан-кур лікування, РОП «Астра» (підстава акт огляду МСЕК №1609).

Позивач звертався із заявою від 09.02.2022 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» щодо страхового відшкодування, що зокрема підтверджується його заявою, а також зверненням адвоката від 24.11.2021 та чеком Укрпошта від 24.11.2021.

Відповідно до полісу №АО4388859 страхова компанія ПрАТ «УПСК», транспортний засіб д/н НОМЕР_1 , марка ЗИЛ 131.

За даними розписки, складеної ОСОБА_1 від 07.07.2020, ним отримано від ОСОБА_2 грошову допомогу у сумі 10000грн. на лікування у зв`язку із травмою, отриманою під час ДТП 05.07.2020.

Відповідно до листа генерального директора ПрАТ «Черкаське АТП 17127» №103 від 26.04.2022, ОСОБА_1 з 05.07.2020 після ДТП на іншу легшу роботу у межах підприємства не переводився, звільнений за угодою сторін за ст. 36 КЗпП України (наказ №31-к від 01.12.2020.

Відповідно до пояснень позивача та його представника, а також за даними платіжного доручення №25686 від 19.07.2022, ОСОБА_1 отримав від ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування у розмірі 85000грн., на підставі страхового акту №ОЦ/049/000/22/0005 від 19.07.2022 без ПДВ.

Отже, під час розгляду справи за заявою позивача ухвалою суду від 22.09.2022 закрите провадження щодо позовних вимог, пред`явлених ним до відповідача ПрАТ «УПСК» щодо стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

Під час розгляду справи судом досліджена інформація, отримана від ГУ ДПС у Черкаській області від 03.08.2022 щодо джерел доходу, сум доходу та сум утриманого з них податку ОСОБА_1 за період з 01.06.2020 по 31.03.2022, а також відомості з ГУ ПФУ в Черкаській області від 04.08.2022 щодо ОСОБА_1 , як застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 з липня 2020 по квітень 2022.

Крім того, досліджені судом документи, які надані на запит суду КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» від 05.08.20221 №796/01-09/1, зокрема щодо створення комісії, Положення про обласну МСЕК №2, Положення про міжрайонну МСЕК №4, медико-експертну справу щодо ОСОБА_1 №10-27, акти 3204 та 1609 огляду МСЕК, індивідуальну програму реабілітації інваліда №1599 та наявні інші медичні документи. Крім того, з копії трудової книжки вбачається, що 03.12.2020 ОСОБА_1 став на облік у Черкаський міський центр зайнятості.

Відповідно до висновку судової-медичної експертизи №04-01/15 (дата закінчення експертизи 16.05.2023), ОСОБА_1 під час ДТП, що мала місце 05.07.2020, було спричинене тілесне ушкодження перелом проксимального відділу правої великогомілкової кістки, що призвело до вальгусної деформації правого колінного суглобу та обмеження рухів в ньому. Таке обмеження рухів в колінному суглобі відповідає основному діагнозу, вказаному в акті №3204 огляду МСЕК від 04.11.2021, безпосередньо пов`язано з травмою, отриманою ОСОБА_1 під час ДТП, що сталася 05.07.2020 та відповідно до п.13.4.1 Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердж. наказом МОЗ України від 05.06.2012 №420, відповідає 10-20% втрати професійної працездатності. Експерти вважають, що встановлена ОСОБА_1 в акті №3204 огляду МСЕК від 04.11.2021, втрата професійної працездатності у розмірі 25% є обгрунтованою та пов`язана з травмою, отриманою під час ДТП, що сталася 05.07.2020. На даний час травма, отримана ОСОБА_1 під час ДТП, що сталася 05.07.2020, не зменшила своїх проявів з моменту його огляду 04.11.2021, а тому такі наслідки для здоров`я можна вважати стійкими. У ОСОБА_1 відбулося загоєння ушкодження, отримано зрощення перелому. Експерти вважають, що на підставі документів, що додані до акту №3204 огляду МСЕК від 04.11.2021, можна було обгрунтовано встановити розмір втрати професійної працездатності у розмірі 25%. Встановлення ОСОБА_1 , згідно акту №1609 огляду МСЕК від 18.05.2021 ІІ групи інвалідності, пов`язане з наявністю у нього захворювань, і не пов`язане з травмою, яку він отримав під час ДТП, що сталася 05.07.2020.

Як визначеност. 55 Конституції Українитаст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2ст. 89 ЦПК).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова ВС від 22.01.2019р. справа №676/518/17).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.Тобто відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності відповідних підстав: 1) шкоди; 2) протиправної поведінки заподіювача шкоди; 3)причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вини.

Відповідно до частини другоїстатті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 3433грн. 70коп., як різниці між розміром ліміту (100000грн.), визначеного полісом щодо страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого, розміром страхового відшкодування та розміром витрат, як зазначено у позові, які фактично поніс позивач на своє лікування, шкоду, пов`язану із втратою працездатності 103433грн. 70коп., то ці вимоги не підлягають до задоволення, оскільки страховою компанією ПрАТ «УПСК» ОСОБА_1 було виплачене страхове відшкодування у розмірі 85000грн., відповідно до страхового акту, що ним визнається. Позовних вимог до страхової компанії про стягнення відповідних грошових коштів в межах суми ліміту, позивач не пред`являє, а тому і у відповідача відсутні підстави для відшкодування позивачу таких коштів. Крім того, жодних належних та допустимих доказів того, що позивач поніс витрати у такому розмірі, тобто 3433грн. 70коп., ним до суду надано не було. Отже, ці позовні вимоги є необгрунтованими та не доведеними.

Відповідно дост.1195ЦК,фізична абоюридична особа,яка завдалашкоди каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`яфізичній особі,зобов`язанавідшкодувати потерпіломузаробіток (дохід),втрачений нимвнаслідок втратичи зменшенняпрофесійної абозагальної працездатності,а такожвідшкодувати додатковівитрати,викликані необхідністюпосиленого харчування,санаторно-курортноголікування,придбання ліків,протезування,стороннього доглядутощо. Уразі каліцтваабо іншогоушкодження здоров`яфізичної особи,яка вмомент завданняшкоди непрацювала,розмір відшкодуваннявизначається виходячиз розмірумінімальної заробітноїплати. Шкода,завдана фізичнійособі каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я,відшкодовується безурахування пенсії,призначеної узв`язкуз втратоюздоров`я,або пенсії,яку вонаодержувала доцього,а такожінших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір втраченогофізичною особоювнаслідок каліцтваабо іншогоушкодження здоров`язаробітку (доходу),що підлягаєвідшкодуванню,визначається увідсотках відсереднього місячногозаробітку (доходу),який потерпілиймав докаліцтва абоіншого ушкодженняздоров`я,з урахуваннямступеня втратипотерпілим професійноїпрацездатності,а заїї відсутності-загальної працездатності. Середньомісячнийзаробіток (дохід)обчислюється забажанням потерпілогоза дванадцятьабо затри останнікалендарні місяціроботи,що передувалиушкодженню здоров`яабо втратіпрацездатності внаслідоккаліцтва абоіншого ушкодженняздоров`я.Якщо середньомісячнийзаробіток (дохід)потерпілого єменшим відп`ятикратногорозміру мінімальноїзаробітної плати,розмір втраченогозаробітку (доходу)обчислюється виходячиз п`ятикратногорозміру мінімальноїзаробітної плати. Длявизначення розмірувідшкодування уразі професійногозахворювання можебратися доуваги забажанням потерпілогосередньомісячний заробіток(дохід)за дванадцятьабо затри останнікалендарні місяціперед припиненнямроботи,що буловикликано каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я. Довтраченого заробітку(доходу)включаються всівиди оплатипраці затрудовим договоромза місцемосновної роботиі засумісництвом,з якихсплачується податокна доходигромадян,у сумах,нарахованих довирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо (ч.ч. 1-3 ст. 1197 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок ДТП - деліктне зобов`язання, в якому завдана шкода відшкодовується володільцем транспортного засобу безвідносно до наявності його вини у заподіянні такої шкоди.

Слід зазначити, що по даній справі судом встановлено, що позивачу шкоду завдано ушкодженням його здоров`я внаслідок ДТП, яка мала місце 05.07.2020, тобто спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; шкода заподіяна водієм автомобіля відповідача, який під час виконання трудових обов`язків порушивправила дорожнього рухута скоїв зіткнення з транспортним засобом, яким керував позивач під час виконання трудових обов`язків, про що свідчить ухвала суду від 06.08.2021; наявний причинно-наслідковий зв`язок між заподіяними позивачу тілесними ушкодженнями та ДТП; наявна вина водія відповідача у скоєнні ДТП.

При вирішенні даного спору судом враховані висновки ВП ВС, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі №906/1318/19.

Зокрема, у цій постанові зазначено, що статтями 1195-1208 ЦК Українизакріплено конструкцію спеціального делікту. В порядку, визначеному цими нормами, здійснюється відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи, у всіх випадках, крім визначених спеціальними законами. У цій ситуації відшкодування шкоди покладається безпосередньо на її заподіювача за правилами деліктної відповідальності. Натомість особливості відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, встановлюються законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке відшкодування відбувається на засадах соціального страхування та здійснюється уповноваженою законом публічною інституцією (Фондом соціального страхування України, а на час розгляду судом справи це органи Пенсійного фонду України), яка не є заподіювачем шкоди. Отже, у цій справі відшкодування завданої шкоди повинно відбуватись в порядку, визначеномустаттями 1195-1208 ЦК України.Відповідно до частини першоїстатті1195 ЦК Українифізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

При розгляді даної цивільної справи, незважаючи на заперечення відповідача, суд враховує висновки судово-медичної експертизи №04-01/15, яка є належним та допустимим доказом, відповідно до ст.ст. 76-78ЦПК України, якими встановлено факт прямого причинно-наслідкового зв`язку між ДТП, що мала місце 05.07.2020, отриманою позивачем ОСОБА_1 травмою середнього ступеню тяжкості та зменшенням ступеня його професійної працездатності. Відповідно, суд вважає, що зменшення ступеня професійної працездатності позивача на певний відсоток (25%) відбулося внаслідок ДТП та отриманої позивачем травми.

Статтею 3 Конституції Українижиття і здоров`я людини визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, - цивільно-правовий інститут, який покликаний захистити майнові та немайнові права, порушені заподіянням фізичній особі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я та втратою нею працездатності.За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою. Стійка втрата працездатності може бути повною чи частковою.

За висновками експертизи №04-01/15, на час її складання (16.05.2023), отримана ОСОБА_1 під час ДТП травма, не зменшила своїх проявів з моменту його огляду 04.11.2021, а тому такі наслідки для здоров`я вважаються стійкими і можна вважати обгрунтованим встановлений розмір професійної працездатності у розмірі 25%.

Отже, в даному випадку, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування ОСОБА_3 шкоди, завданої йому ушкодженням здоров`я (отримання тілесного ушкодження- травми внаслідок ДТП, яка мала місце 05.07.2020 та втратою професійної працездатності з-за такої травми). При цьому, суд вважає безпідставними доводи сторони відповідача про те, що відсутність каліцтва у позивача, встановлена йому група інвалідності і як наслідок, - необхідність здійснення йому виплат на засадах соціального страхування (на даний час органами пенсійного фонду). Крім того, слід зазначити, що висновком експертизи №04-01/15 зазначено, що встановлення ОСОБА_1 2 групи інвалідності не пов`язане з травмою, яку він отримав під час ДТП 05.07.2020, а тому обставини визначеної у позивача групи інвалідності не беруться судом до уваги при вирішенні даного спору.

Досліджений висновок судово-медичної експертизи від №04-01/15, довідки до актів огляду МСЕК та інші медичні документи, в сукупності свідчатьпро наявність у позивача стійкого розладу здоров`я з моменту заподіяння шкоди внаслідок ДТП. Відповідно до цього висновку експерта зменшення професійної працездатності позивача знаходитьсяу прямому причинно-наслідковому зв`язкуіз отриманою позивачем травмою внаслідок ДТП.

Положення частини першоїстатті 1195 ЦК Українипов`язують обов`язок здійснити відповідне відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обрахування такого відшкодування.

Отже, момент, із яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування - це момент заподіяння шкоди. Оскільки між заподіянням шкоди та ДТП встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, то момент ДТП є одночасно і моментом набуття позивачем права на відшкодування шкоди.

Частиною першоюстатті 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності.

Разом із цим, устатті 1197 ЦК Українизазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається самез урахуваннямступеню втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов`язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Отже, доводи відповідача про те, що позивачем невірно визначено строк, з якого можливо б було здійснювати виплати на відшкодування, завданої йому шкоди, є помилковими, а тому суд погоджується із доводами позивача, про те, що він отримав право на відшкодування шкоди з 05.07.2020, тобто з моменту ДТП.

Як зазначено у постанові ВП ВС від 05.10.2022 (справа №906/1318/19), встановлення ступеня втрати професійної працездатності особи має значення для визначення розміру втраченого нею заробіткуі не може бути визначальним фактом, від якого залежить відновлення порушеного права позивача. Визначальним є заподіяння шкоди в результаті ДТП (в даному випадку - 05.07.2020).

Висновком експерта №04-01/15 встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 25 %, а тому, як на думку суду, визначення розміру відшкодування повинно здійснюватися з урахуванням встановленого ступеня втрати професійної працездатності та з моменту, коли у позивача з`явилось право на відповідне відшкодування - тобто з 05.07.2020 (дати ДТП та отримання позивачем травми).

Відповідно до частини четвертоїстатті 1193 ЦК Українисуд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Згідно з частиною першоюстатті 1203 ЦК Українипотерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Частиною першоюстатті 1204 ЦК Українипередбачено, що особа, на яку покладено обов`язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я потерпілого, має право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

За результатами розгляду даної справи суд не вбачає підстав для зменшення розміру щодо відшкодування позивачу шкоди.

За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (ч.2 ст. 1208 ЦК).

За дослідженими письмовими доказами по справі (інформація про заробіток ОСОБА_1 на підприємстві, відомості з ПФУ та ДПС), судом встановлено, що середньомісячний заробіток позивача за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок іншого ушкодження здоров`я, є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку позивача має обчислюватися, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Сторони не заперечували щодо такого арифметичного розрахунку, який наведений позивачем у позовній заяві, з врахуванням уточнень представника позивача, які надані під час розгляду справи (першопочатково були допущені арифметичні помилки у періоді з 01.12.2021 по 01.03.2022).

Таким чином, сума, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за період з 05.07.2020 по 28.02.2022, в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , з урахуванням ступеня втрати його професійної працездатності, складає 143682грн. 50коп. При цьому, таке нарахування здійснене в межах строку позовної давності та з врахуванням норм ЦК України, зокрема і ч.2 ст. 1208 цього Колексу - позивач має право отримувати з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати збільшену суму відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я і з врахуванням ступеня втрати його професійної працездатності. Крім того, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить: з 1січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить: з 1 січня 6500 гривень, з 1 жовтня- 6700 гривень.

Відповідно дост.1202ЦК України,відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`яабо смертюпотерпілого,здійснюється щомісячнимиплатежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш якза трироки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбаченихчастиною першою статті 1195цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Отже, враховуючи, що отримана внаслідок ДТП травма у ОСОБА_1 не зменшила своїх проявів і наслідки для його здоров`я є стійкими, враховуючи розмір втрати його професійної працездатності, починаючи з 01.03.2022 і щомісяця з відповідача на користь позивача слід стягувати грошові кошти по 8125грн. 00коп., в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , з урахуванням ступеня втрати його професійної працездатності. В даному випадку, враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного цивільного законодавства, підстав обмежувати строк стягнень немає, оскільки вони стягуються з відповідача для позивача на майбутнє, зокрема до зміни/припинення обставин/підстав.

При розгляді цієї справи судом також враховувалися висновки ВС, викладені у постанові від 16.01.2020 у справі №709/323/17.

Таким чином, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Суд вважає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту, судом досліджені всі докази по справі, яким дана належна правова оцінка, доводи сторони відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд зазначає наступне: при подачі позовної заяви до суду, позивачем не було сплачено судовий збір, оскільки він є особою з інвалідністю 2групи, позов про відшкодування шкоди, завданої злочином та щодо ушкодження здоров`я і звільнений від сплати таких судових витрат, відповідно до п.п. 2, 6, 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Позовна заява надійшла до суду 11.03.2022 (ставка судового щодо спору майнового характеру становила 992грн. 40коп.), а тому з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1518грн. 08коп., враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 92,93%.

Крім того, відповідачем під час розгляду справи були сплачені кошти 9074грн. 16коп. за проведення судово-медичної експертизи (договір №7 від 19.04.2023 на надання послуг, акт наданих послуг від 05.05.2023, платіжна інструкція №1044 від 08.05.2023). Оскільки позовні вимоги задоволені лише на 92,93% (відповідач виграв 7,07%), то з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати за проведення експертизи у розмірі 641грн. 55коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, то судом враховані норми ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і слід зазначити наступне: разом із позовом позивачем було надано розрахунок витрат на правничу допомогу, який становив орієнтовно 20000грн. Крім того, надані та досліджені судом наступні докази, які є належними та допустимими: договір про правничу допомогу, укладений між адвокатом БабічТ.Г. та Кічайкіним В.В. від 07.11.2020, додаткова угода від 24.11.2021 до вказаного договору, в т.ч. щодо видів правової допомоги та їх вартість; ордери адвоката серія СА №1027108 від 21.02.2022 та серія СА №1063465 від 05.09.2023, додаткова угода від 05.09.2023 до договору, розрахунок витрат на правничу допомогу про те, що позивач понесе витрати у розмірі 10900грн., акт приймання-передачі правничої допомоги від 19.09.2023.

Слід зазначити, що на час судового розгляду справи грошові кошти позивачем адвокату, як представнику позивача, за надання правничої допомоги сплачені не були і, як зазначено у акті від 19.09.2023, строк оплати починається через два місяці після підписання цього акту та спливає 19.12.2023.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені нею витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду даної цивільної справи.

Крім того, суд враховує той факт, то розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт консультації, вивчення наданих позивачем документів, складання позовної заяви, участь адвоката в судових засіданнях суду першої інстанції, витраченим часом, що дає підстави для задоволення заяви сторони позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог. Слід також зазначити, що при вирішенні цього питання, відповідач поклався на розсуд суду. Таким чином, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 92,93% (розмір вимог, пред`явлених щодо відповідача становили 163366грн. 20коп.), то з відповідача на його користь слід стягнути судові витрати (витрати на правничу допомогу адвоката) у розмірі 10129грн. 37коп. Інших підстав для зменшення розміру таких витрат, окрім тих, що вже враховані судом, суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 133, 137, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 38228576, м.Черкаси, вул. Чигиринська, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я у розмірі 143682грн. 50коп.

Стягувати з 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 38228576, м.Черкаси, вул. Чигиринська, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) щомісяця грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я у розмірі 8125грн. 00коп., починаючи з 01.03.2022.

Стягнути з 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 38228576, м.Черкаси, вул. Чигиринська, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 10129грн. 37коп.

Стягнути з 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 38228576, м.Черкаси, вул. Чигиринська, 5) в дохід держави судовий збір у розмірі 1518грн. 75коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 38228576, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 5) судові витрати за проведення судової експертизи у розмірі 641грн. 55 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 23.10.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька