Постанова

від 26.10.2023 по справі 436/9142/12

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8750/23 Справа № 436/9142/12 Суддя у1-йінстанції - Кушнірчук Р.О Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Барильської А.П.,

суддів: Макарова М.О., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря судових засідань Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Дніпровської міської ради,

на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні2012року ОСОБА_1 звернувсядо судузпозовом доГромадської організаціївласників маломірнихчовнів Буревісник(надалі -ГОВМЧ Буревісник),про визнаннядоговору користуваннямайном,укладеним 01жовтня 2012року міжпозивачем таГОВМЧ Буревісник,недійсним,в обґрунтуванняякого посилавсяна те,що згідноцього договорувідповідач зобов`язувавсяпередати йомуу користуваннягараж літ.Ж,який знаходитьсяна човновійстоянці по АДРЕСА_1 строком наодин рік.22жовтня 2012року віннадіслав відповідачулист,яким повідомивпро визнаннявказаного договорунедійсним зогляду нате,щоправо власностіна нерухомемайно,яке єпредметом договору,не зареєстрованоза відповідачем,а тому,в силуст.331ЦК України,ГОВМЧ «Буревісник»не можнавважати власникомданого приміщення.Тому позивач просив суд визнати недійсним договір користування приміщенням літ.Ж, що розташоване на човневій станції по АДРЕСА_1 , укладений 01 жовтня 2012 року між ним та Громадською організацією власників маломірних човнів «Буревісник» (а.с. 2-3).

У грудні 2012 року Громадська організація власників маломірних човнів Буревісник подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на човнову стоянку за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: вартова літ.А-2 площею 45,4 кв.м., вартова літ.Б-1 площею 17,2 кв.м., вартова літ. В-1 площею 5,3 кв.м., вбиральні літ. Г-1, вбиральні літ. Д-1 без введення в експлуатацію, обґрунтовуючи це тим, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 29.04.1984 р. № 425 обласній фірмі побутових послуг було відведено земельну ділянку площею 10 га по АДРЕСА_2 для будівництва човнової станції. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.09.1992 р. № 883 виконавчим комітетам районних рад м.Дніпропетровська було дозволено проводити реєстрацію добровільних громадських організацій, що утворюються на базі човнових причалів об`єднання «Побутові послуги», за місцем їх знаходження. В подальшому на підставі розпорядження виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів № 133/2-р від 10.06.1993 р. було зареєстровано Громадську організацію власників маломірних човнів «Буревісник». Для здійснення статутної діяльності в межах земельної ділянки, що була відведена для будівництва човнової стоянки, власники човнів за власні кошти побудували човнову стоянку. Згідно із технічним паспортом виготовленим КП ДМБТІ, човнова стоянка за адресою: АДРЕСА_1 складається з приміщень: вартова літ. А-2 площею 45,4 кв.м., вартова літ. Б-1 площею 17,2 кв.м., вартова літ. В-1 площею 5,3 кв.м., вбиральні літ. Г-1, вбиральні літ. Д-1. Будівництво, проведене ГОВМЧ «Буревісник», є самочинним, оскільки здійснювалось без належного дозволу і належно затвердженого проекту, однак жодних скарг з боку будь-яких фізичних чи юридичних осіб щодо будівництва човнової стоянки не надходило, будівництво відбувалося в межах виділеної земельної ділянки, а Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський дослідно-будівельний інститут" (ліценція серії АА №425138, строк дії з 14.04.2003 року до 14.04.2008 року) в квітні 2006 року було зроблено інженерно-технічне обстеження будівельних конструкцій з метою оцінки їх технічного стану і можливості експлуатації будівель човнової станції по АДРЕСА_1 ,згідно якогонесучі будівельніконструкції знаходятьсяв задовільномустані тапридатні доексплуатації.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Громадської організації власників маломірних човнів «Буревісник» про визнання договору недійсним - відмовлено у повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву Громадської організації власників маломірних човнів «Буревісник» до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності - задоволено.

Визнано за Громадською організацією власників маломірних човнів «Буревісник» (ідентифікаційний код 23360348) право власності на човнову стоянку за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: вартова літ. А-2 площею 45,4 кв.м., вартова літ. Б-1 площею 17,2 кв.м., вартова літ. В-1 площею 5,3 кв.м., вбиральні літ. Г-1, вбиральні літ. Д-1 без введення в експлуатацію.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Громадської організації власників маломірних човнів «Буревісник» судовий збір в сумі 214,60 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду, Дніпровська міська рада 07 вересня 2023 року, через уповноважену особу, подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись нанеповне з`ясуванняобставин справи,що маютьзначення длясправи,недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими,невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа ставить питанняпро скасуваннярішення судув частині задоволення зустрічних позовних вимог ГОВМЧ Буревісник з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування, ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення), та помилково застосовані норми ст. 331 ЦК України, (в редакції на час ухвалення рішення), тоді як на спірні правовідносини розповсюджуються норми ст. 376 ЦК України (в редакції, що діяла на час ухвалення судом рішення). Також апелянт посилається на те, що Дніпровська міська рада є власником земельної ділянки, що знаходяться у комунальній власності, яка позивачеві за зустрічним позовом рішенням сесії ради для будівництва не відводилась, декларації про початок будівельних робіт зустрічний позивач не отримував, новостворені нежитлові приміщення в експлуатацію не вводились, згоду на будівництво яких міська рада, як власник цієї земельної ділянки, позивачеві за зустрічним позовом не надавала, що є самочинним будівництво, та право власності за позивачем за зустрічним позовом визнано з порушення встановленої законом процедури та норм діючого на моменту ухвалення цього рішення законодавства України.

Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації власників маломірних човнів «Буревісник» про визнання договору недійсним, тому, відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених зустрічних позовних вимог ГОВМЧ Буревісник, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 29.04.1984 р. № 425 обласній фірмі побутових послуг було відведено земельну ділянку площею 10,0 га по АДРЕСА_2 для будівництва човнової станції (а.с.29).

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.09.1992 р. № 883 виконавчим комітетам районних рад м.Дніпропетровська було дозволено проводити реєстрацію добровільних громадських організацій, що утворюються на базі човнових причалів об`єднання «Побутові послуги», зі місцем їх знаходження (а.с.26).

На підставі розпорядження Виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів № 133/2-р від 10.06.1993 р. було зареєстровано Громадську організацію власників маломірних човнів «Буревісник» (а.с. а.с. 8-15, 27).

Для здійснення статутної діяльності Громадської організації власників маломірних човнів «Буревісник» в межах земельної ділянки, що була відведена для будівництва човнової стоянки, власники човнівпобудували човнову стоянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно із технічним паспортом виготовленим КП ДМБТІ складається з наступних приміщень: вартова літ. А-2 площею 45,4 кв.м., вартова літ. Б-1 площею 17,2 кв.м., вартова літ. В-1 площею 5,3 кв.м., вбиральні літ. Г-1, вбиральні літ. Д-1.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ГОВМЧ Буревісник суд першої інстанції вважав доведеним право позивача на самочинно збудоване новостворене майно нежитлових приміщень за спірною адресою, враховуючи, що в силу ч.5 ст.376 ЦПК України, за користувачем земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Однак, колегія суддів не може погодитись з- такими висновками суду першої інстанці, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.331ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч. 1 ст.23Закону України«Про плануванняі забудовутериторій» забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування обєктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво обєктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Статтею 18Закону України«Про основимістобудування» в редакції, що діяла на час виниклих спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом обєкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Експлуатація не прийнятих у встановленому порядку обєктів забороняється.

Відповідно до ст.30-1Закону України«Про плануванняі забудовутериторій» у редакції, чинній на час виниклих спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів визначається Кабінетом Міністрів.

До 01 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів незалежно від джерела фінансування їх будівництва.

Колегія суддів зазначає, що будівництво спірного об`єкту нерухомості відбулось щонайменше до квітня 2006 року, оскільки 04 квітня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідно-будівельний інститут» (ліценція серії АА №425138 строк дії з 14.04.2003 року до 14.04.2008 року) вже було здійснено інженерно-технічне обстеження будівельних конструкцій будівель човнової станції по АДРЕСА_1 , що судом першої інстанції не було враховано, т не застосовані до спірних правовідносин вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243.

Разом з цим колегія суддів наголошує, що відповідно до ст. 376 ЦПК України, у редакції, яка була чинною на час зведення спірного нерухомого майна, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, позивач посилається на те, що здійснив самочинне будівництво нежитлових приміщень: вартова літ. А-2 площею 45,4 кв.м., вартова літ. Б-1 площею 17,2 кв.м., вартова літ. В-1 площею 5,3 кв.м., вбиральні літ. Г-1, вбиральні літ. Д-1, за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання дозволу на початок будівельних робіт та на земельній ділянці, яка позивачу за зустрічним позовом під будівництво не надавалась, як і не надавалась згода Дніпровської міської ради, як її власника, на таку забудову.

При цьому, апелянт посилається на вимоги ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 83 Земельного кодексу України (яка діяла на час ухвалення рішення), які регламентують виникнення права комунальної власності на землю (земельну ділянку) і без реєстрації такої, а правовою підставою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що законом встановлена презумпція порушення прав інших осіб та наявність істотних порушень будівельних норм при самочинному будівництві, які мають бути спростовані при судовому розгляді в разі визнання права власності на самочинну забудову. Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №509/1784/17.

Оскільки самочинно побудовані нежитлові приміщення вартової літ. А-2 площею 45,4 кв.м., вартової літ. Б-1 площею 17,2 кв.м., вартової літ. В-1 площею 5,3 кв.м., вбиралень літ. Г-1, вбиралень літ. Д-1, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться на земельній ділянці, яка належить на праві власності Дніпровській міській раді, яка своєї згоди на будівництво цих приміщень ГОВМЧ Буревісник не надавала та відповідного рішення на сесії міської ради не ухвалювала, тому колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення стосується законних прав та інтересів як апелянта, так і необмеженого кола громадян територіальної громади, що судом не досліджувалось та правової оцінки не надавалось.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст.11ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Ні зазначеними вище нормами, ні нормою ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Отже, порядок оформлення права власності на новостворений об`єкт після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке зустрічним позивачем на спірні нежитлові приміщення у встановленому законом та договором порядку не набуте, вимоги Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник щодо визнання її власником нежитлових приміщень: вартової літ. А-2 площею 45,4 кв.м., вартової літ. Б-1 площею 17,2 кв.м., вартової літ. В-1 площею 5,3 кв.м., вбиралень літ. Г-1, вбиралень літ. Д-1, за адресою: АДРЕСА_1 , не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яким вирішив питання про права та обовязки Дніпровської міської ради, як власника комунальної земельної ділянки, яка не надавала своєї згоди шляхом ухвалення рішення міської ради про будівництво нежитлових приміщень за спірною адресою, які є самочинними, на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуДніпровської міськоїради задовольнити.

Рішення Самарськогорайонного судум.Дніпропетровська від12квітня 2013року в частині задоволення зустрічного позову Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності - скасувати.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: А.П.Барильська

Судді: М.О. Макаров

Ж.І.Максюта