Ухвала

від 13.03.2024 по справі 436/9142/12

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4449/24 Справа № 436/9142/12 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

13 березня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого Красвітної Т.П.

Суддів Єлізаренко І. А., Свистунової О.В.,

заслухавши суддю-доповідача про проведені підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Громадської організації власників маломірних човнів «Буревісник» про визнання договору недійсним - відмовлено у повному обсязі. Зустрічну позовну заяву Громадської організації власників маломірних човнів «Буревісник» до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності - задоволено. Визнано за Громадською організацією власників маломірних човнів «Буревісник» (ідентифікаційний код 23360348) право власності на човнову стоянку за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: вартова літ. А-2 площею 45,4 кв.м., вартова літ. Б-1 площею 17,2 кв.м., вартова літ. В-1 площею 5,3 кв.м., вбиральні літ. Г-1, вбиральні літ. Д-1 без введення в експлуатацію. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Громадської організації власників маломірних човнів «Буревісник» судовий збір в сумі 214,60 гривень.

На зазначене вище рішення ДМР подало апеляційну скаргу 06.09.2023 через суд апеляційної інстанції, що підтверджується змістом інформації Укрпошти на поштовому конверті (а.с. 133 т.1).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2023 року поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2013 року та відкрито апеляційне провадження у цій справі.

Поновлюючи Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що на момент ухвалення судом оскаржуваного судового рішення представник Дніпровської міської ради участі у справі не брав, а з повним рішення суду ознайомлений та отримав у приміщенні суду лише 29 серпня 2023 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано та ухвалено нове судове рішення в цій частині про відмову у зустрічному позові.

Постановою ВерховногоСуду від14лютого 2024року касаційнускаргу громадськоїорганізації власниківмаломірних човнів«Буревісник» задоволено.Ухвалу Дніпровськогоапеляційного судувід 15вересня 2023року тапостанову Дніпровськогоапеляційного судувід 26жовтня 2023року скасовано,справу направленона новийрозгляд досуду апеляційноїінстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Детально дослідившиматеріали справи,колегія дійшлависновку пронаявність підставдля відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною першою статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 12 квітня 2013 року ухвалено рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Апеляційна скарга на це судове рішення подана Дніпровською міською радою 06 вересня 2023 року, тобто через 10 років з дня ухвалення рішення районного суду.

В апеляційній скарзі питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт обґрунтовував тим, що на момент ухвалення судом оскаржуваного судового рішення представник Дніпровської міської ради участі у справі не брав, а з повним текстом рішення суду ознайомлений та отримав у приміщенні суду лише 29 серпня 2023 року.

Водночас у матеріалах справи міститься заява міського голови м.Дніпропетровська Куліченка І. І. від 08 квітня 2013 року №7/11-509, у якій Дніпропетровська міська рада просила суд розглянути зазначену справу без участі представника міської ради на підставі матеріалів, що є у справі (а. с. 79 т.1).

Згідно із супровідним листом Самарського районного суду м. Дніпропетровська №Ку 436/9152/12 від 15 квітня 2013 року копія рішення суду першої інстанції була направлена на адресу Дніпропетровської міської ради (а.с. 84 т.1).

Повний текст судового рішення опублікований у Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 травня 2013 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18).

Оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, то виходячи з частини другої статті 358 ЦПК України наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому поважність причин пропуску такого строку значення не має.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява №32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 3 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).

Відповідно до статті 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц (провадження №14-92 цс 19) зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ДМР не зазначила щодо неповідомлення її про розгляд справи або пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили і доказів на підтвердження таких обставин не надала.

Крім того, як зазначалось вище, Дніпровською міською радою було подано заяву №7/11-509 від 08 квітня 2013 року, про розгляд зазначеної справи без участі представника міської ради.

Виходячи з викладеного, встановивши, що апелянтом не доведено наявності поважних причин пропуску більше ніж на 10 років строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не доведено наявності правових підстав для його поновлення; враховуючи, що ДМР про наявність оскаржуваного рішення була обізнана, що підтверджується матеріалами справи - колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2013 року.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити Дніпровській міськійрадіувідкритті апеляційногопровадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Громадської організації власників маломірних човнів Буревісник до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова