Ухвала

від 30.10.2023 по справі 349/222/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 349/222/22

Провадження № 22-ц/4808/1303/23

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач Бойчук

У Х В А Л А

30 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Томин О.О., Луганської В.М.,

ознайомившись із апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду від 29 серпня 2023 року під головуванням судді Могили Р.Г. у м. Рогатин у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАККІ БРОК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про повернення безпідставно набутих грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Рішенням Рогатинського районного суду від 29 серпня 2023 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 доТОВ «ЛАККІ БРОК»,ТОВ«ВЕЗЕМ ШИППІНГ» проповернення безпідставно набутихгрошових коштів.

На зазначене рішення представник ОСОБА_1 28 вересня 2023 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційна скарга залишена без руху з підстав з підстав несплати судового збору та не подання ордеру на надання правничої (правової) допомоги, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає апеляційну скаргу, на вчинення дій в інтересах клієнта в Івано-Франківському апеляційному суді. Апелянту надано строк десять днів з дня отримання копії ухвали для виправлення зазначених недоліків апеляційної скарги подання належним чином оформленого документа, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає апеляційну скаргу, а також оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0600227952420, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху представник апелянта отримав 13 жовтня 2023 року, однак по цей час недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

В матеріалах справи міститься ордер серія ІФ №011677 від 14.01.2022 на представництво адвокатом Гринчишиним І.Я. інтересів ОСОБА_1 в Рогатинському районному суді.

Відповідно до п. 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, із змінами, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Згідно пп. 12.4. п. 12 Положення ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

В долученому ордері серія ІФ №011677 від 14.01.2022 на надання правничої (правової) допомоги, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає апеляційну скаргу, не міститься посилання на Івано-Франківський апеляційний суд, як орган, у якому надається правова допомога адвокатом, що відповідно до п. 11. Положення не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта в Івано-Франківському апеляційному суді.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги. При цьому посилається на те, що звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Позовна вимога ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 44460 грн не стосуються захисту його порушеного права як споживача. За своєю суттю на повернення безпідставно набутих грошових коштів не можуть поширюватися вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки така позовна вимога не обґрунтовується укладенням, зміною, виконанням та припиненням договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також використанням продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб. Тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду щодо відмови у задоволенні такої позовної вимоги.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

При перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України встановлено, що станом на 30.10.2023 відсутні відомості щодо зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України сплаченого ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 488,60 грн за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення.

Апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув та на цей час відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України слід визнати неподаною та повернути.

При цьому колегія суддів зазначає, що визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 не є позбавленням його права доступу до суду у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вказане не перешкоджає повторному зверненню з апеляційної скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч.7 ст. 185 ЦПК України).

На підставі наведеного та керуючись ст. 185, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду від 29 серпня 2023 року визнати неподаною та повернути.

Ухвала набирає законної сили з часу постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

.

Суддя-доповідач І.В. Бойчук

Судді: О.О. Томин

В.М.Луганська