Постанова

від 23.01.2024 по справі 349/222/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 349/222/22

Провадження № 22-ц/4808/124/24

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАККІ БРОК», товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про повернення безпідставно набутих грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Могилою Р.Г. 29 серпня 2023 року в місті Рогатин Івано-Франківської області, повний текст якого складено 01 вересня 2023 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЛАККІ БРОК» (надалі - ТОВ «ЛАККІ БРОК») та ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» (надалі - ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про стягнення з них безпідставно набутих грошових коштів у сумі 44 460,00 гривень.

Позов обгрунтуваний тим, що 20 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛАККІ БРОК» укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «FORD FOCUS». Визначену договором суму вартості автомобіля в розмірі 123 050,00 грн позивач оплатив.

Укладення та виконання договору відбувалося з численними порушеннями з боку ТОВ «ЛАККІ БРОК». Так, незважаючи на прописаний в п.1.1 попереднього договору обов`язок сторін укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу автомобіля на умовах, визначених попереднім договором купівлі-продажу. Такий основний договір сторонами укладено та підписано не було.

Після доставки автомобіля в Україну та до передачі його позивачу, відповідачем ТОВ «ЛАККІ БРОК» було повідомлено, що в транспортному засобі є технічні несправності, які будуть усунуті ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ». У подальшому ТОВ «ЛАККІ БРОК» надіслало попередній наряд-замовлення від 05 жовтня 2021 року з переліком робіт , які мали бути проведені ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ», де загальна вартість робіт була визначена в сумі 50 899,81 грн. На виконання вказаних робіт дружина позивача з свого карткового рахунку перевела кошти в сумі 44 460,00 грн на рахунок сервіс-консультанта ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» ОСОБА_2 . Однак, незважаючи на здійснену оплату, ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» не проведено жодних ремонтних робіт автомобіля.

Просив стягнути з відповідачів безпідставно набуті ними грошові кошти у сумі 44 460,00 грн та стягнути солідарно з відповідачів витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 9 000,00 грн (а.с.1-2).

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.203-208).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

Вважає, що відповідачі зобов`язані повернути йому кошти в сумі 44 460 грн, оскільки жодні ремонтні роботи ними насправді не виконувалися, внаслідок чого сплачені ним кошти набули без достатньої правової підстави. Жодних робіт на усунення вказаних в наряді-замовленні нібито технічних несправностей автомобіля відповідачами вчинено не було, акт приймання-передачі таких робіт не складався та позивачем не погоджувався.

Сам факт отримання вказаних коштів, крім долучених ним квитанцій, підтверджується і самими відповідачами у відзивах, надісланих до суду.

Вважає, що відповідачі зобов`язані повернути йому зазначені кошти, які є безпідставно набутими у відповідності до ст.1212 ЦК України.

Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.240-242).

Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явилися сторони, про причини неявки не повідомив, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.

Від представника особи, що подала апеляційну скаргу, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його представника адвоката Гринчишина І.Я.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності сторін.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що спір між сторонами по справі виник з договірних зобов`язань, на які приписи частин першої та другої статті 1212 ЦК України не поширюються.

З таким висновком апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Висновок суду про відмову в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак - порушенням статті 6 Конвенції та статей 55, 124 Конституції, оскільки позивач визначає предмет та підстави позову, а обов`язком суду є установлення обґрунтованості позову та вирішення спору по суті заявлених вимог з визначенням правовідносин сторін, що випливають зі встановлених обставин та правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню в цій справі, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки суд при вирішенні справи враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог.

Підставою позову є фактичні обставини, що наведені в заяві, тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 909/243/18, в якій акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Так, предметом цього позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а саме стягнення коштів в сумі 44 460 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано проект попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «ЛАККІ БРОК» та ОСОБА_1 , згідно якого сторони зобов`язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (основний договір) на належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки FORD, модель FOCUS, рік випуску: 2013, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 (п.1.1. проекту договору) (а.с.32-33).

Відповідно до п. 2.1. проекту цього договору продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 123 050,00 грн.

Проектом договору купівлі-продажу транспортного засобу №840-22 від 03 лютого 2022 року між ТОВ «ЛАККІ БРОК» та ОСОБА_1 передбачено, що ТОВ «ЛАККІ БРОК» зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 , а останній зобов`язується прийняти транспортний засіб марки FORD , модель FOCUS, рік випуску: 2013, колір синій, тип кузову - седан, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна не визначено, об`єм двигуна 1999 см3, транзитний номер НОМЕР_2 , вантажно-митна декларація (електронна митна декларація) UA500110/2021/206689 від 15 вересня 2021 року, після сплати повної вартості транспортного засобу за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі ( п.1.1. проекту договору).

Відповідно до п. 2.1. проекту цього договору продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 123 050,00 грн.

Згідно п.4.1. проекту договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором. Повним виконанням покупцем своїх зобов`язань вважається повний розрахунок із продавцем.

У п.5.1.3. та п.5.2.1 проекту договору зазначено, що за умов належного виконання покупцем грошових зобов`язань за цим договором, продавець зобов`язується підписати Акт приймання-передачі транспортного засобу, а покупець прийняти транспортний засіб та підписати Акт приймання-передачі.

Відповідно до проекту Акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 840-22 від 03 лютого 2022 року, продавець передав, а покупець прийняв відповідно до умов Договору транспортний засіб марки FORD, модель FOCUS, рік випуску:2013, колір - синій, тип кузову - седан, ідентифікаційний номер ( (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна не визначено, об`єм двигуна-1999 см3, транзитний номер НОМЕР_2 . Транспортний засіб оглянутий покупцем, претензій щодо стану, якісних та технічних характеристик транспортного засобу у покупця немає (а.с.36).

Згідно копії накладної Доповнення №1 до МД № UA 500110/2021/206689 транспортний засіб мав пошкодження: наявні сліди експлуатації, пошкодження лако-фарбового покриття кузову. Пошкоджено оздоблення салону, передній бампер, капот, решітка радіатора, радіатор ( а.с.7 ).

З копії проекту попереднього наряду-замовлення від 05 жовтня 2021 року, виданого ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ», вбачається, що в автомобілі 2013 FORD FOCUS, VIN НОМЕР_1 потрібно було провести ряд ремонтних робіт на загальну суму 50 899,81 грн (а.с.4).

Відповідно до копії квитанції АТ КБ «Приват Банк» № 0.0.22448626291.1 від 26 серпня 2022 року ОСОБА_1 було сплачено ТОВ «ЛАККІ БРОК» грошові кошти у сумі 48 973,90 грн, із призначенням платежу: оплата за товари/послуги ( а.с.5, 37).

З копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.2224877980.1 від 10 серпня 2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 сплатив ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» грошові кошти в сумі 21 560,00 грн, із призначенням платежу: допоміжна діяльність у сфері транспорту ( а.с.5,26 ).

Відповідач ТОВ «Лаккі Брок» у даних відносинах не виступало.

Позивач вказує, що на виконання вказаних робіт по ремонту автомобіля на рахунок сервіс-консультанта ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» ОСОБА_2 дружиною переведено з свого карткового рахунку кошти в сумі 44 460,00 грн, однак, незважаючи на здійснену оплату, товариством не проведено жодних ремонтних робіт автомобіля.

На підтвердження факту передачі коштів ТОВ «Везем Шиппінг» ОСОБА_1 надав квитанцію АТ КБ «Приват Банк» № RC_ GMW2TJ5SREVP7GLRH6XNM від 03 листопада 2021 року, згідно якої ОСОБА_3 (дружиною позивача) перевела на платіжну картку ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 44 460,00 грн із зазначенням призначення платежу: надходження готівки за платіжними картками ( а.с.6).

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань особа ( ОСОБА_2 ), якій надійшли кошти від платника ОСОБА_3 (дружини позивача), не являється представником а ні ТОВ «Лаккі Брок», а ні ТОВ «Везем Шиппінг».

Інших доказів що передачі (направлення) грошових коштів у сумі 44 460,00 грн на рахунки юридичних осіб, які є відповідачами по справі,матеріали справи не містять.

Отже, а ні ТОВ «Лаккі Брок»,а ні ТОВ «Везем Шиппінг» не отримували суму коштів, яка є предметом позову, відтак не мають відповідати за даним позовом.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надано жодних доказів на підтвердження надання ним коштів в сумі 44 460,00 грн відповідачам, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Належним відповідачем у справі може бути ОСОБА_2 , на рахунок якого були перераховані кошти, на які претендує позивач.

У апеляційного суду відсутні повноваження залучати відповідача по справі. При цьому обов`язок визначати належного відповідача у спорі покладений виключно на позивача.

Таким чином, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову до відповідачів, проте помилився з мотивами такої відмови.

З урахуванням наведеного, рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2023 року слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 02 лютого 2024 року.