Рішення

від 15.09.2023 по справі 308/5468/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5468/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі - Майор Ю.В.

за участі :

представника позивача - Крайняй І.І.

представника відповідача ОСОБА_2 - Бойко Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство " Ліси України" в особі Філії "Ужгородське лісове господарство" до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування підпункту 1.14 п.1 рішення Ужгородської міської ради від 23.07.2020 № 2068 та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ужгородське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі Філії «Ужгородське лісове господарство», звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування підпункту 1.14 п. 1 рішення Ужгородської міської ради від 23.07.2020 № 2068 та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Мотивуючі позовні вимоги представник позивача вказує на те, що підпунктом 1.14 пункту 1 рішення Ужгородської міської ради від 23.07.2020 № 2068 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:49:001:0450) площею 0,0984 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Запорізької та переданої її у власність.

Відповідно до інформації про право власності, отриманої станом на день звернення до суду, власником даної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Державне підприємство «Ужгородське лісове господарство» вважає, що зазначений підпункт 1.14 п. 1 рішення від 23.07.2020 № 2068 Ужгородської міської ради є протиправним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка витребуванню, на підставі наступного.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1 статуту ДП «Ужгородське ЛГ», затвердженого наказом Держлісагентства України від 02.05.2018 № 331, підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 № 57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях».

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 № 57 створено державні лісогосподарські підприємства та державні лісомисливські господарства в підпорядкуванні Закарпатського, Івано-Франківського і Чернівецького обласних управлінь лісового господарства на правах юридичних осіб згідно з додатками 1, 2, 3.

Згідно з переліком підприємств, що створюються (додаток 1 до наказу № 57), зазначено також Ужгородський держлісгосп.

Вказує, що відповідно до акту приймання передачі частки майна загальнодержавної власності, що перебуває у сфері управління Фонду державного майна, є у користуванні акціонерних фірм і товариств (лісокомбінатів), призначеного для ведення лісового, мисливського господарства та підлягає передачі до сфери управління Міністерства лісового господарства від 20.06.1995, комісія, діюча у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1995 № 322, наказу Фонду державного майна від 26.05.1995 № 607, наказу Міністерства лісового господарства від 12.05.1995 № 52 та розпорядження голови Закарпатської обласної ради, із залученням директорів лісокомбінатів передала, в тому числі по Ужгородському лісокомбінату площу державного лісового фонду 15303 га.

В подальшому на вказані землі лісового фонду ДП «Ужгородське ЛГ» отримало три державні акти право постійного користування землею, в тому числі державний акт серії І-ЗК № 000387.

Своєю чергою земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:49:001:0450 відповідно до зазначеного державного акту перебуває в постійному користуванні ДП «Ужгородське ЛГ».

Наведене підтверджується листом Закарпатської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 20.01.2021 № 1/51, відповідно до якого за результатами проведеного ряду камеральних робіт здійснено співставлення координати поворотних точок меж земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 2110100000:49:001:0450 з координатами Геодезичного журналу лісовпорядкування по Ужгородському лісництву і встановлено, що зазначена земельна ділянка частково (площею 0,0957) розташована в межах земель ДП «Ужгородське ЛГ».

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Ужгородського лісокомбінату по Ужгородському лісництву (планшет № 2 1988р) та матеріалів лісовпорядкування ДП «Ужгородське ЛГ» по Ужгородському лісництву (планшет № 2 2010р) зазначена земельна ділянка знаходиться на території Ужгородського лісництва ДП «Ужгородське лісове господарство».

Таким чином, як зауважує представник позивача, Ужгородською міською радою прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,0984 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Запорізької та переданої її у власність, яка фактично перебуває у постійному користуванні ДП «Ужгородське ЛГ» та відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Представник позивача, посилаючись у позовній заяві на положення Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, зазначає, що підпункт 1.14 пункту 1 рішення Ужгородської міської ради від 23.07.2020 № 2068 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,0984 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Запорізької та переданої її у власність, прийнятий з порушенням норм земельного та лісового законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Крім того, представник позивача вказує, що враховуючи, що спірна земельна ділянка протиправно вибула із постійного користування ДП «Ужгородське ЛГ» на користь ОСОБА_4 , який в подальшому реалізував її ОСОБА_2 , з урахуванням положень ст. 388 ЦК України позивач має право витребувати її у набувача ОСОБА_2 для відновлення своїх порушених прав та інтересів.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд: визнати протиправним та скасувати підпункт 1.14 пункту 1 рішення Ужгородської міської ради від 23.07.2020 № 2068 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким затверджено ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:49:001:0450) площею 0,0984 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Запорізької та передано її у власність; витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:49:001:0450, площею 0,0984 га, із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь державного підприємства «Ужгородське лісове господарство».

Скориставшись своїм правом у відповідності до вимог ЦПК України представником відповідача Ужгородської міської ради подано 22.07.2021 року до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що ОСОБА_4 , як учасник бойових дій, звернувся з необхідним пакетом документів до Ужгородської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,0984 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність, в результаті чого і був прийнятий п. 1.9 рішення сесії Ужгородської міської ради від 14.11.2019 № 1766 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Зауважує, що міська рада не мала підстав, передбачених п. 7 ст. 118 ЗК України, для відмови у наданні такого дозволу. З урахуванням викладеного, вважає, що при прийнятті рішення про надання дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орган місцевого самоврядування діяв у межах, визначених законом.

Представник відповідача вважає, що оскільки орган місцевого самоврядування, прийнявши рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності даних про перебування її у власності чи в користуванні інших осіб, фактично вжив заходів по з`ясуванню правового статусу земельної ділянки, її місця розташування, а відповідно по з`ясуванню наявності чи відсутності підстав для її передачі у власність чи в користування, вчинив зазначену дію в межах норм земельного законодавства.

Представник відповідача зазначає, що 10.06.2020 ОСОБА_4 звернувся з відповідною заявою до Ужгородської міської ради щодо затвердження вищевказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 2110100000:49:001:0450), в результаті чого і було прийняте оспорюване рішення. У відповідача не було підстав, передбачених п. 13 ст. 123 ЗК України, для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Позивач стверджує, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 2110100000:49:001:0450) по АДРЕСА_1 , перебуває у постійному користуванні ДП «Ужгородське ЛГ», однак, дане твердження спростовується тим, що рішенням XXIII сесії VII скликання від 15.05.2018 № 1107 «Про затвердження містобудівної документації» було затверджено містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої АДРЕСА_1 , відповідно до якого спірна земельна ділянка знаходиться в межах території визначеної, як садибна індивідуальна житлова забудова. Відповідно до розпорядження міського голови від 20.03.2018 № 116 «Про проведення слухань», з метою урахування думки громадськості, було вирішено провести з 20.03.2018 до 18.04.2018 громадські обговорення містобудівної документації детального плану території, обмеженої вулицями Собранецькою, Чеською та територією лісів (район вулиці Запорізької), оголошення про проведення яких, було розміщено на офіційному сайті Ужгородської міської ради. Під час громадського обговорення проекту рішення жодних звернень та зауважень від позивача чи громадськості не надходили, що свідчить про відсутність будь-яких заперечень стосовно рішення сесії від 15.05.2018 № 1107. Під час розгляду проєкту оспорюваного рішення (пп. 1.14 п. 1 якого земельну ділянку по АДРЕСА_1 було передано у приватну власність ОСОБА_4 ), управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради звернулося до останнього листом від 30.01.2020 № В-31/03- 08/20 щодо необхідності погодження межі земельної ділянки із ДП «Ужгородське лісове господарство». Натомість, ДП «Ужгородський лісгосп» листом від 04.03.2020 № 03-143 надало відповідь, в якій зазначило, що земельна ділянка, передача у власність якої передбачається ОСОБА_4 , не належить до земель лісового фонду лісгоспу. Враховуючи наведене, управління містобудування та архітектури 18.03.2020 погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0984 га, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Тому, за твердженням представника відповідача, при прийнятті оспорюваного рішення орган місцевого самоврядування діяв у межах, визначених законом, а позивачем не доведено його відповідних речових прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 2110100000:49:001:0450).

Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пп. 1.14 п. 1 рішення сесії Ужгородської міської ради від 23.07.2020 № 2068 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та витребування земельної ділянки відмовити в повному обсязі.

Позиція сторін справи:

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Крайняй І.І. позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні, викладеним у позові.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бойко Б.Б. проти задоволення позову заперечував, просив залишити позов без задоволення. Зазначив, що висновком експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи, проведеної за ухвалою суду у даній справі, встановлено, що порушення меж або накладення спірної земельної ділянки на землі позивача, межі яких визначені державним актом постійного користування землею, відсутнє.

Представник відповідача Ужгородської міської ради у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Заяви, клопотання сторін:

08.07.2021 головою громадської організації «Будь кращим» Самсончик Е. подано до суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

08.07.2021 представником відповідача Ужгородської міської ради - Зеленяк С.С. подано до суду клопотання про продовження строку на подачу відзиву і вважати поважними причини його пропуску.

22.07.2021 представником відповідача Ужгородської міської ради - Зеленяк С.С. подано до суду відзив на позовну заяву.

11.11.2021 представником позивача - адвокатом Левицьким А.О. подано до суду клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

11.11.2021 представником відповідача Ужгородської міської ради - Зеленяк С.С. подано до суду клопотання про відкладення судового засідання.

20.12.2021 представником відповідача Ужгородської міської ради - Зеленяк С.С. подано до суду клопотання про долучення доказів.

29.12.2021 представником позивача - адвокатом Левицьким А.О. подано до суду клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

01.02.2022 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бойко Б.Б. подано до суду заяву про перелік питання, роз`яснення яких потребує висновку та пропозиція щодо виконання експертизи.

05.09.2022 до суду надійшов висновок експерта;

16.11.2022 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бойко Б.Б. подано до суду заяву про поновлення провадження справі;

16.01.2023 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бойко Б.Б. подано до суду заяву про розгляд без участі;

01.06.2023 від Державне спеціалізоване господарське підприємство " Ліси України" в особі Філії "Ужгородське лісове господарство" до суду надійшло клопотання про заміну сторони у справі;

18.08.2023 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бойко Б.Б. подано до суду заяву про розгляд клопотання про заміну сторони без участі;

18.08.2023 представником Державне спеціалізоване господарське підприємство " Ліси України" в особі Філії "Ужгородське лісове господарство" подано до суду заяву про розгляд клопотання без участі;

04.09.2023 від представника поивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

29.04.2021 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду заяву задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:49:001:0450, площею 0,0984 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2

10.06.2021 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

01.02.2022 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відмовлено у задоволенні заяви голови громадської організації «Будь кращим» Самсончик Е. про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

01.02.2022 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання представника позивача Левицького А.О. та призначено у справі земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Павличу О.В.

16.11.2022 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду поновлено провадження у справі.

16.01.2023 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження;

18.08.2023 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду замінено сторону позивача

Заслухавши вступне слово представника позивача - Крайняй І.І., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бойко Б.Б., вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною п`ятою даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а частиною шостою, - що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що згідно з п. 1.1 Статуту Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство», затвердженим наказом Державного лісового агентства України від 02.05.2018 № 331, дане підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 № 57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Наказом Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 № 57 створено державні лісогосподарські підприємства та державні лісомисливські господарства в підпорядкуванні Закарпатського, Івано-Франківського і Чернівецького обласних управлінь лісового господарства на правах юридичних осіб згідно з додатками 1, 2, 3. У відповідності до Додатку 1 до цього наказу до переліку підприємств, що створюються, належить Ужгородський держлісгосп (п. 14). ( а.с. 20-22, Т.1)

Згідно з актом приймання передачі частки майна загальнодержавної власності, що перебуває у сфері управління Фонду державного майна, є у користуванні акціонерних фірм і товариств (лісокомбінатів), призначеного для ведення лісового, мисливського господарства та підлягає передачі до сфери управління Міністерства лісового господарства від 20.06.1995, комісія, діюча у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1995 № 322, наказу Фонду державного майна від 26.05.1995 № 607, наказу Міністерства лісового господарства від 12.05.1995 № 52 та розпорядження голови Закарпатської обласної Ради народних депутатів від 17.05.1995 № 2077, із залученням представників органів виконавчої влади районів області, директорів лісокомбінатів, бухгалтерських і лісогосподарських служб та всіх лісничих області, визначила частину майна, яке підлягає передачі до сфери управління Міністерства лісового господарства України. Обласною комісіє встановлено, що станом на 01.06.1995 до сфери управління Мінлісгоспу України, серед інших, передається по Ужгородському лісокомбінату площа державного лісового фонду - 15303 га. ( а.с. 23- 26, Т.1)

24.12.1996 Ужгородському державному лісогосподарському підприємству Ужгородською міською Радою народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000387, у тому, що даному землекористувачу надається у постійне користування 195,7 га землі у межах згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства. ( а.с. 30-34, Т.1)

Згідно з п. 1.9 рішення Ужгородської міської ради від 14.11.2019 № 1766 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_4 , як учаснику бойових дій, надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею у власність, а саме, земельної ділянки площею 0,0984 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 . ( а.с. 107, Т.1)

10.06.2020 ОСОБА_4 звернувся до Ужгородської міської ради із заявою щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 2110100000:49:001:0450) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0984 га, яка розташована в районі АДРЕСА_1 , з подальшою передачею її власність.( а.с. 106, Т.1)

Пунктом 1.14 п. 1 рішення Ужгородської міської ради від 23.07.2020 № 2068 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:49:001:0450) площею 0,0984 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 та переданої її у власність. ( а.с. 12-14, Т.1)

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.04.2021 власником земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:49:001:0450 є ОСОБА_2 (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) - 17.12.2020, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 39758397). ( а.с. 15-16, Т.1)

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі Філії «Ужгородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», є правонаступником Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство».

З листа Закарпатської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 20.01.2021 № 1/51 вбачається, що у відповідь на запит від Держаного підприємства «Ужгородське лісове господарство» від 19.01.2021 № 03-19 повідомлено про те, що враховуючи надані останнім матеріали - витяг координат з Геодезичного журналу лісовпорядкування (1988 р.), а також координати поворотних точок меж земельних ділянок, які зареєстровані у Національній кадастровій системі (Публічній кадастровій карті України) за кадастровими номерами 2110100000:49:001:0411, 21101.00000:49:001:0450, 2110100000:49:001:0451, 110100000:49:001:0462, отримані сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 з використанням особистого кабінету електронних сервісів Держгеокадастру, було проведено ряд камеральних робіт. За допомогою ліцензійного програмного забезпечення Digitals було виведено координати поворотних точок з Геодезичного журналу лісовпорядкування та земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:49:001:0411, 2110100000:49:001:0450, 2110100000:49:001:0451, 2110100000:49:001:0462, та проведено їх співставлення. За результатами аналізу виявлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:49:001:0411, 2110100000:49:001:0462 повністю розташовані в межах земель ДП «Ужгородське лісове господарство» (стовідсоткове накладання на землі лісогосподарського призначення). А також те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:49:001:0450, 2110100000:49:001:0451 частково розташовані в межах земель ДП «Ужгородське лісове господарство» (площами 0,0957 га та 0,0231 га відповідно). ( а.с. 35-36, Т.1)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 140 Конституції України регламентовано, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як передбачено частинами першою та другою статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 Земельного кодексу України).

За змістом частини чотирнадцятої статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина 1 статті 155 Земельного кодексу України)

Для визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, зокрема в сфері земельних відносин, доведенню підлягають наявність порушеного права, а також невідповідність дій органу місцевого самоврядування при прийнятті рішення актам законодавства.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 , як учасник бойових дій, звернувся з необхідним пакетом документів до Ужгородської міської ради з проханням надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,0984 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею її у власність, за результатом чого прийнято рішення Ужгородської міської ради від 14.11.2019 № 1766 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (п. 1.9).

10.06.2020 ОСОБА_4 звернувся з відповідною заявою до Ужгородської міської ради щодо затвердження вищевказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 2110100000:49:001:0450), за результатом чого прийнято оспорюване рішення.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 2110100000:49:001:0450) перебуває у його постійному користуванні.

Разом з тим, рішенням XXIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 15.05.2018 № 1107 «Про затвердження містобудівної документації» затверджено містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої АДРЕСА_1 ). ( а.с. 123, Т.1)

Відповідно до вищезазначеного рішення земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:49:001:0450) знаходиться в межах території, визначеної як садибна індивідуальна житлова забудова, що підтверджується листом начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 18.03.2021 № 35/01-13. ( а.с. 129-130, Т.1)

Згідно з розпорядженням міського голови Ужгородської міської ради від 20.03.2018 № 116 «Про проведення слухань», з метою урахування думки громадськості, вирішено провести з 20.03.2018 до 18.04.2018 громадські обговорення містобудівної документації детального плану території, обмеженої вулицями Собранецькою, Чеською та територією лісів (район вулиці Запорізької). ( а.с. 124, Т.1)

Оголошення від 18.04.2018 № Н(СЛ)-221/2018 про проведення обговорень було розміщено на офіційному сайті Ужгородської міської ради. ( а.с. 125, Т.1)

При цьому під час громадського обговорення проекту рішення жодних звернень та зауважень від позивача чи громадськості не надходили, що свідчить про відсутність будь-яких заперечень стосовно рішення сесії від 15.05.2018 № 1107, що не оспорюється позивачем.

Згідно з листом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 30.01.2020 В-31/03-08/20 управлінням містобудування та архітектури розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0984 га, що надасться для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка згідно з генпланом міста Ужгорода (2004) знаходиться на території позначеній як інші території. Детальним планом території, обмеженої АДРЕСА_1 , затверджено рішенням сесії міської ради № 1107 від 15.05.2018, ділянка знаходиться на території перспективної садибної забудови і межує із землями лісгоспу. Також управління містобудування та архітектури звернулося до ОСОБА_4 із цим листом щодо необхідності погодження межі земельної ділянки із Лісгоспом (ДП «Ужгородське лісове господарство»). ( а.с. 131, Т.)

Листом від 04.03.2020 № 03-143 ДП «Ужгородське лісове господарство» надало ОСОБА_4 відповідь, згідно з якою ДП «Ужгородський лісгосп» розглянуло його заяву від 02.03.2020 та «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_1 » (виконавець ФОП ОСОБА_7 ) та інформує, що дана ділянка не належить до земель лісового фонду лісгоспу. ( а.с. 132, Т.1)

Відповідно до висновку від 18.03.2020 № 155/03-08/20 Управлінням містобудування та архітектури розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0984 га, що надається для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Обмеження щодо містобудівної документації: земельна ділянка згідно з детальним планом території обмеженої вулицями Собранецькою, Чеською та територією лісів (район вулиці Запорізької), затвердженого рішенням № 1107 від 15.05.2018 знаходиться на території позначеній як Ж-1 - зона індивідуальної садибної забудови та межує з територією лісів. Згідно з історико-архітектурним опорним планом ділянка знаходиться за межами історичного ареалу міста. Обмеження щодо червоних ліній вулиць: ділянка знаходиться поза межами впливу червоних ліній вул. Запорізька. Обмеження щодо інженерних мереж: відсутні. Обмеження щодо нового будівництва і реконструкції: допускається будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з дотриманням нормативних вимог та відповідно до вимог містобудівної документації. Обмеження щодо суміжних землекористувачів: використання території повинно проводитися з врахуванням меж суміжних ділянок та з дотриманням нормативних вимог. Враховуючи рішення № 1766 від 14.11.2019 XLI сесії VII скликання Ужгородської міської ради, лист ДП «Ужгородське лісове господарство» № 03-143 від 04.03.2020, а також вищенаведене, управлінням містобудування та архітектури погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0984 га, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Крім того, висновком експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 30.08.2022 № 0032/2022, проведеної на виконання ухвали суду від 01.02.2022, стверджується, що порушення меж (або накладання) земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:49:001:0450 на землі Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» межі яких визначені Державним актом постійного користування землею серії І-ЗК №000387 від 24.12.1996 року відсутнє. ( Т.1)

Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті оспорюваного рішення Ужгородська міська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при цьому позивачем не доведено його речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:49:001:0450.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).

Спірні правовідносини стосуються майна - земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:49:001:0450, площею 0,0984 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Запорізької, яке згідно з оспорюваним рішенням було передано у власність ОСОБА_4 , та на час звернення позивача до суду зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 .

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень вказаної статті, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Разом з тим, оскільки позивачем не доведено наявності речових прав на спірне нерухоме майно, відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка вибула з володіння Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі Філії «Ужгородське лісове господарство», не з його волі іншим шляхом.

Враховуючи викладене, позивач не наділений правом звертатися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки ним не доведено, що він є або був власником (постійним користувачем) спірного нерухомого майна.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги статті 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення за безпідставністю та не доведеністю по суті, а тому у задоволенні позову слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд не знаходить підстав для розподілу судових витрат, оскільки при відмові в задоволенні позовних вимог, відповідно до змісту вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 14, 41, 19, 140 Конституції України, статтями 15, 16, 321, 328, 388 ЦК України, статтями 3, 78, 116, 118, 123, 125, 126, 152 ЗК України, статтями 3, 4, 76, 80, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 350 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого господарського підприємства " Ліси України" в особі Філії "Ужгородське лісове господарство" до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування підпункту 1.14 п.1 рішення Ужгородської міської ради від 23.07.2020 № 2068 та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"в особі Філії "Ужгородське лісове господарство" (місце знаходження 89411, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с. Кам`яниця, вул. Першотравнева, 42);

Відповідач - Ужгородська міська рада (місце знаходження 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Поштова, 3);

Відповідач - ОСОБА_2 (за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області Ужгородський р-н , с. Холмок, вул. Кільцева,61);

Дата складання повного тексту судового рішення - 25.09.2023.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца