Постанова

від 02.11.2023 по справі 520/20506/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 р. Справа № 520/20506/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/20506/23

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної міграційної служби України № 117-23 від 17.07.2023 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Сірійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати Державну міграційну служби України визнати громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду копії оскаржуваного рішення, або доказів вжиття заходів, для отримання оскаржуваного рішення самостійно.

09.08.2023 через систему "Електронний суд" до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про усунення недоліків не усуває недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023, суддя дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на те, що на виконання ухвали від 07.08.2023, ним 09.08.2023 була подана заява про усунення недоліків за допомогою модулю ЄСІТС Електронний Суд із аргументацією, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області у відповідності до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 видано ОСОБА_1 належним чином завірену копію повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, саме ж рішення не надається заявнику про надання статусу біженця або особою, яка потребує додаткового захисту, а зберігається у матеріалах справи. Належним чином засвідчена копія повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту була подана разом з позовною заявою.

Крім того, позивач зазначає, що Законом не передбачений додатковий обов`язок позивача отримати саме рішення про відмову або вжити заходи для його отримання протягом встановленого 5-денного строку.

Однак, на думку позивача, суд першої інстанції не врахував наведену аргументацію.

Також позивачем було подано клопотання про витребування доказів, а саме: рішення Державної міграційної служби України № 117-23 від 17.07.2023 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Сірійської Арабської Республіки ОСОБА_1 .

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм процесуального права. Вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіряючи доводи апелянта та надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду копії оскаржуваного рішення, або доказів вжиття заходів, для отримання оскаржуваного рішення самостійно..

09.08.2023 до суду першої інстанції надійшла заява на виконання вимог вказаної ухвали та клопотання про витребування доказів.

В той же час, як вже було зазначено вище, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовну заяву було повернуто позивачу. Підставою для цього стало те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення до органів ДМС щодо витребування оскаржуваного рішення або відмови відповідача у його наданні, а отже заявником не було вжито належних заходів для самостійного одержання доказів у справі, то подане на виконання ухвали про залишення позову без руху клопотання про витребування спірної постанови не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Колегія суддів вважає, що вказане клопотання відповідає зазначеним вимогам, оскільки містить точний перелік доказів, які необхідно витребувати, обставини, які можуть підтвердити ці докази. Також, таке клопотання підтверджує вчинення заходів, які він вжив для отримання цих доказів самостійно (особисте звернення позивача до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена помилково, а тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 312, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі № 520/20506/23 - скасувати.

Адміністративну справу № 520/20506/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко