Постанова

від 25.10.2023 по справі 753/18200/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/18200/18 Головуючий у суді І інстанції Трусова Т.О.

Провадження № 22-ц/824/6747/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання солідарного обов`язку з повернення коштів,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (зустрічним) до ОСОБА_2 , в якому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя сторін ноутбук Асус, ЮСБ-хаб та кухонний комбайн Кенвуд; стягнути з відповідача на його користь компенсацію половини вартості ноутбука Асус у розмірі 17 999,50 гривень, половину вартості ЮСБ-хаб у розмірі 1 124,50 гривень та половину вартості кухонного комбайну Кенвуд у розмірі 6 259,50 гривень, а також суму боргу за кредитом у розмірі 60 458,42 гривень; визнати за відповідачем солідарний обов`язок з повернення коштів, які були взяті у позику в ОСОБА_3 у розмірі 50 000,00 доларів США на придбання автомобіля «Honda Crosstour», д.н.з НОМЕР_1 , із строком погашення до 15 вересня 2023 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено та повернуто зустрічну позовну заяву позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання солідарного обов`язку з повернення коштів та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06 лютого 2023 року представник позивача - адвокат Шаламова О.В. подала до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів -виписки по рахунку НОМЕР_2 з довідкою від 03 лютого 2023 року, та поновлення пропущеного строку на подання відповідних доказів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, в поновленні строку на подання доказів та прийняття їх до розгляду відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Шаламової О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач не мав можливості за допомогою електронного сервісу «Приват24» сформувати розширену виписку по рахунку за період із серпня 2014 року по січень 2019 року з огляду на об`єм інформації, яку слід було деархівувати. При цьому, оскільки із серпня 2019 року в банківській системі України почав працювати міжнародний номер банківського рахунку ІВАN, лише після закриття попереднього рахунку ( НОМЕР_3 ) і присвоєння йому нового рахунку ( НОМЕР_2 ), могла бути надана вказана інформація шляхом безпосереднього звернення до банку, а не через сервіс «Приват24», що є поважними причинами пропуску строку на подання доказів.

ОСОБА_1 відзив на позовну заяву був отриманий 30 грудня 2022 року і саме тоді він довідався про заперечення ОСОБА_2 щодо обставин отримання банківського кредиту під час спільного проживання подружжя, що і змусило позивача надавати докази на спростування цих тверджень відповідача. Позивач тільки в січні 2023 року зміг звернутись до банку із відповідним запитом, а відповідь з розширеною випискою по рахунку була ним отримана 16 січня 2023 року, тобто після спливу строку на подання відповіді на відзив.

Таким чином, позивач не мав об`єктивної можливості своєчасно скористатись наданим йому частиною четвертою статті 179 ЦПК України правом на подання виписки по рахунку разом із відповіддю на відзив через неналежне виконання представником відповідача приписів частини п`ятої статті 178 ЦПК України, в той час як подання даного доказу разом із відповіддю на відзив у встановлений судом строк (до 09 січня 2023 року), з якого половина строку припадала на вихідні та святкові дні, також було унеможливлено через військову агресію російської федерації проти України.

Також апеляційна скарга містить доводи щодо упередженості суду при розгляді даної справи та порушення основних засад цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. В силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Шаламова О.В. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Масленнікова Т.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що письмові докази були подані стороною позивача з порушенням визначеного законом строку на їх подання і поважних причин пропуску цього процесуального строку не наведено, а тому відсутні підстави для прийняття їх до розгляду.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановлено процесуальним законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (стаття 174 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, четвертою, п`ятою, сьомою статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті (стаття 179 ЦПК України).

У частині другій статті 278 ЦПК України також передбачено, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктами 4, 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вищевказані норми сприяють уникненню зловживань позивачем (його законними або уповноваженими представниками) процесуальним правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву та доданих до нього документів (доказів) в будь-який час на стадії розгляду справи.

Так, згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, подання позивачем доказів має відбуватися у строки, встановлені частиною другою статті 83 ЦПК України, а саме разом з поданням позовної заяви, а у випадку подання відповідачем відзиву на позовну заяву - у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо ж докази не можуть бути подані у встановлений законом або судом строк з об`єктивних причин, учасник справи може про це письмово повідомити суд, який в свою чергу повинен вирішити питання про встановлення додаткового строку для подання вказаних доказів.

Таким чином, при поданні заяв по суті справи позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання солідарного обов`язку з повернення коштів та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 15 грудня 2022 року.

При цьому у вказаній ухвалі позивачу було роз`яснено, що він має право у десятиденний строк з дня одержання відзиву подати відповідь на відзив із зазначенням своїх пояснень, міркувань і аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Розгляд справи в судовому засіданні 15 грудня 2022 року був відкладений на 16 січня 2023 року для надання можливості представнику відповідача підготувати і подати відзив на позовну заяву, оскільки сторона відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі разом з матеріали позовної заяви не отримувала.

26 грудня 2022 року представник відповідача - адвокат Масленнікова Т.М. подала до суду відзив на позовну заяву, копія якого була вручена позивачу засобами поштового зв`язку 30 грудня 2022 року.

03 січня 2023 року представник позивача - адвокат Шаламова О.В. ознайомилася з матеріалами справи.

В судовому засіданні 16 січня 2023 року, яке було проведене за участю вказаних представників сторін, оголошено перерву до 07 лютого 2023 року для надання письмових відповідей на запитання суду або явки в наступне засідання сторін.

06 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаламова О.В. подала до суду письмові пояснення, в яких порушила клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме виписки по рахунку позивача НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з довідкою від 03 лютого 2023 року, а також просила поновити пропущений строку на подання вказаних доказів з підстав того, що позивач не міг своєчасно скористатись наданим йому правом на подання доказів разом із відповіддю на відзив через неналежне виконання представником відповідача приписів частини п`ятої статті 178 ЦПК України, а подання доказів у встановлений судом строк (до 09 січня 2023 року), з якого половина строку припадала на вихідні та святкові дні, також було унеможливлено через військову агресію російської федерації проти України.

Матеріали справи свідчать, що виписка по рахунку позивача НОМЕР_2 була сформована керівником відділення АТ КБ «ПриватБанк» 16 січня 2023 року о 14:46 год.

Статтею 11 ЦПК України встановлено принцип пропорційності у цивільному судочинстві, який передбачає, зокрема, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі враховуючи у тому числі завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; значення розгляду справи для сторін.

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Колегія суддів відзначає, що під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лишеті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк.

Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Крім того, розумні строки в цивільному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поновлення процесуального строку без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Отже, безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені обставини процесуальних відносин сторін та зазначені вимоги закону і практики ЄСПЛ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шаламової О.В. про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів у справі та прийняття їх до розгляду на підставі статей 83, 126, 127, 179, 278 ЦПК України, оскільки відзив на позовну заяву разом з доданими до нього матеріаламипозивач особисто отримав засобами поштового зв`язку ще 30 грудня 2022 року, а відповідне клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів його представник подала 06 лютого 2023 року, не навівши поважних причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання відповіді на відзив у встановлений судом десятиденний строк з моменту отримання вказаного відзиву.

Незважаючи на те, що адвокат Шаламова О.В. 03 січня 2023 року ознайомилася з матеріалами справи, в тому числі із відзивом на позовну заяву, та приймала участь у судовому засіданні 16 січня 2023 року, вона в порушення вимог статті 83 ЦПК України не повідомляла суд першої інстанції, що банківська виписка по рахунку позивача не може бути подана у встановлений строк з об`єктивних причин та не просила встановити додатковий строк (або його продовжити) для подання вказаного письмового доказу.

Доводи представника позивача про недобросовісність дій сторони відповідача щодо користування наданими їй процесуальними правами та неналежне виконання приписів частини п`ятої статті 178 ЦПК Українине знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи в апеляційному порядку.

Та обставина, що перебіг процесуального строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву припадав на вихідні та святкові дні є суб`єктивною обставиною для вирішення питання поновлення пропущеного строку та жодним чином не звільняє сторони від виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

В апеляційній скарзі не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, які саме обставини зумовити подання до суду банківської виписки, сформованої 16 січня 2023 року, саме 06 лютого 2023 року, тобто з пропуском встановленого судом, а також розумного строку після отримання відзиву на позовну заяву, оскільки у позивача були наявними всі матеріали відзиву ще 30 грудня 2022 року, а право на подання відповіді на відзив у справі, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, можливо реалізувати протягом обмеженого строку.

Доказів того, що ОСОБА_1 в межах встановленого судом десятиденного строку звертався до банківської установи з метою отримання виписки по його рахунку матеріали справи не містять, а той факт позивач тільки 16 січня 2023 року отримав розширену виписку по рахунку не має істотного значення для правильного вирішення спірного питання про поновлення процесуального строку, адже зазначені обставини мали місце вже поза межами строку, встановленого на подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Колегія суддів наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у справі, яка переглядається, позивач та його представник не вказали, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Сторона позивача не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довела, що в цій справі можливість вчасного подання нею відповіді на відзив на позовну заяву з відповідними доказами не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Водночас пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

Посилання апеляційної скарги на запровадження з 24 лютого 2022 року на території України правового режиму воєнного стану, що на переконання представника позивача, є поважною і безумовною причиною для поновлення процесуальних строків, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та на даний час не закінчено.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Ураховуючи, що кінцева дата на подання відповіді на відзив на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, припадала на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду із заявою по суті спору, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Однак відповідних доводів та доказів на їх підтвердження представник позивача - адвокат Шаламова О.В. до суду першої інстанції не надала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) зроблено правовий висновок про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв'язку із провадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Аналогічний по суті висновок міститься й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).

Отже, саме по собі введення воєнного стану на території всієї держави, який продовжений і на теперішній час, без посилання на конкретні обставини, які були об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасному зверненню саме позивачу до суду у визначений законом строк, не може бути належною підставою для поновлення строку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про відмову в поновленні строку на подання доказів та прийняття їх до розглядує законним та обґрунтованим, оскільки позивач пропустив строк на подання письмових доказів у справі, що розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, та не вказав причин його пропуску, які можливо визнати поважними і не залежали від його волі.

За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи та постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства, обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року про відмову у поновленні строку на подання доказів залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана

Д.О. Таргоній