КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 753/18200/18 Головуючий у суді І інстанції Трусова Т.О.
Провадження № 22-з/824/176/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(д о д а т к о в а)
24 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання солідарного обов`язку з повернення коштів,
в с т а н о в и в:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання солідарного обов`язку з повернення коштів.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено та повернуто зустрічну позовну заяву позивачу.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль «Honda Crosstour», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням заліку взаємних вимог (в частині судових витрат) у розмірі 117 190,39 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
06 лютого 2023 року представник позивача - адвокат Шаламова О.В. подала до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів та поновлення пропущеного строку на подання відповідних доказів.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, в поновленні строку на подання доказів та прийняття їх до розгляду відмовлено.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10 500 грн.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач в особі представника - адвоката Шаламової О.В. оскаржив їх в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року про відмову у поновленні строку на подання доказів - без змін.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року - без змін.
11 грудня 2023 року представник відповідача - адвокат Масленнікова Т.М. подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн, понесені у зв`язку з переглядом ухвали та рішень суду у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог заяви зазначила, що відповідно до письмових пояснень на апеляційну скаргу на ухвалу суду та відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду, які містяться в матеріалах справи, сторона відповідача за зустрічним позовом заявила про стягнення коштів на професійну правничу допомогу та навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді.
Під час розгляду справи відповідачем понесені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 16 000 грн, які складаються з підготовки пояснень на апеляційну скаргу - 3 000 грн, відзиву на апеляційну скаргу - 3 000 грн та прийняття участі представника у чотирьох судових засіданнях - 10 000 грн (2 500 х 4) у відповідності до договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2021 року.
У клопотанні про зменшення судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, представник позивача - адвоката Шаламова О.В. просить відмовити ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення та стягненні витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Свої заперечення мотивує тим, що до заяви про ухвалення додаткового рішенняне долучено договору про надання правової допомоги, тому не вбачається можливим встановити, на яких критеріях базується цінова політика послуг адвоката відповідача та за якими тарифами сформована сума 16 000 грн. Зі змісту самої заяви теж не вбачається деталізації (опису) наданої правової допомоги та часу, витраченого на її надання.
В матеріалах справи міститься лише один відзив на апеляційну скаргу у межах перегляду даної справи апеляційним судом, а пояснення не є заявою по суті справи та їх подання у письмовому вигляді при можливості надавати пояснення безпосередньо в судовому засіданні під час виступів сторін не є необхідною послугою. Отже, витрати на правничу допомогу у вигляді підготовки чи то двох відзивів, чи то відзиву і письмових пояснень не можуть бути компенсовані за рахунок позивача.
При цьому, у межах розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відбулося три судових засідання, а саме: 26 липня 2023 року, 25 жовтня 2023 року, 06 грудня 2023 року, а не чотири засідання. Позивач заперечує проти стягнення з нього на користь відповідача витрат на правову допомогу у подвійному розмірі за участь її адвоката в судовому засіданні 25 жовтня 2023 року, так як це не передбачено чинним законодавством і нічим не обґрунтовано.
Стверджує, що дана справа щодо поділу майна подружжяне являється складною та такою, що потребувала значної витрати адвокатом відповідача часу для надання юридичних послуг, тому розмір витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву у розмірі 3 000 грн та участь в судовому засіданні у розмірі 2 500 грн є очевидно завищеними та неспівмірними зі складністю справи.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Масленнікова Т.М. підтримала вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення.
Позивач та його представник - адвокат Шаламова О.В. в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили, тому на підставі положень частини четвертої статті 270 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи тавимоги заяви про ухвалення додаткового рішеннящодо відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що заяву слід частково задовольнити з таких підстав.
За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 270 ЦПК України, встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Отже, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Судом встановлено, що у провадженні Київського апеляційного суду перебувала цивільна справа за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року та на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року і додаткове рішення цього ж суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання солідарного обов`язку з повернення коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції представник відповідача - адвоката Масленнікової Т.М. вказала, що ОСОБА_1 планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн за підготовку відзиву та 2 500 грн за участь адвоката у судовому засіданні. Якщо припустити, що апеляційна скарга буде розглянута за одне судове засідання, то судові витрати відповідача орієнтовно становитимуть 6 500 грн.
Аналогічне було зазначено представником позивача у письмових поясненнях на апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року про відмову у поновленні строку на подання доказів - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Т.М. про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції вказав, що питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу при апеляційному перегляді процесуальної ухвали (про поновлення процесуального строку), тобто до ухвалення судом рішення по суті спору, є передчасним і таким, що не відповідає вимогам закону, проте відповідач не позбавлена права заявляти про стягнення на її користь понесених нею судових витрат під час розгляду даної справи по суті згідно вимог ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року - без змін.
11 грудня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Масленнікової Т.М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу у розмірі 16 000 грн, понесених у зв`язку з переглядом ухвали та рішень суду у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України).
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що стороною відповідача дотримано порядок надання додаткових доказів щодо понесення витрат на правову допомогу, а саме: актів прийняття-передачу наданої правової допомоги, рахунків та квитанцій про оплату отриманих послуг, після прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення від 06 грудня 2023 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а судових рішень суду першої інстанції - без змін, колегія суддів вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 (провадження № 61-9690св20) звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
У додатковій постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21) зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору № 01/11/2021 про надання правової допомоги від 01 листопада 2021 року адвокати адвокатського об`єднання «Джастіфай» взяли на себе зобов`язання надавати правову допомогу Романенко К.В. , у тому числі в судових органах усіх інстанцій (т. 2 а.с. 122-125).
У пункті 3.1 зазначеного договору сторони домовились, що гонорар за договором сплачується за кожну процесуальну дію вчинену адвокатським об`єднанням, вартість яких визначається у додатках до цього договору, що є невід'ємною його частиною.
Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги сторони погодили, що у судах всіх інстанцій вартість складання позовної заяви/відзиву/заперечення становить 3 000 грн, вартість складання відповіді на відзив/заяв/пояснень - 1 000 грн, а вартість участі адвоката у судовому засіданні - 2 500 грн (т. 2 а.с. 126).
Як зазначала представник відповідача, під час розгляду справи в апеляційному суді її клієнтом понесені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 16 000 грн, які складаються з підготовки пояснень на апеляційну скаргу - 3 000 грн, відзиву на апеляційну скаргу - 3 000 грн та прийняття участі у чотирьох судових засіданнях - 10 000 грн (2 500 х 4) у відповідності до договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2021 року.
Зазначені обставини підтверджуються і знайшли своє відображення: у рахунках на оплату від 14 липня 2023 року, 17 липня 2023 року, 24 липня 2023 року, 23 жовтня 2023 року, 24 жовтня 2023 року, 04 грудня 2023 року; у актах про прийняття-передачу наданої правової допомоги від 17 липня 2023 року, 18 липня 2023 року, 28 липня 2023 року, 25 жовтня 2023 року, 27 жовтня 2023 року, 06 грудня 2023 року; банківських квитанціях на оплату від 25 жовтня 2023 року (а.с. 166-180, т. 5).
Зважаючи на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази та досягнуті домовленості між відповідачем та АО «Джастіфай»у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення Романенко К.В. витрат за надання професійної правничої допомоги під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Посилання представника позивача на те, що у межах розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відбулося три судових засідання 26 липня 2023 року, 25 жовтня 2023 року та 06 грудня 2023 року, а не чотири засідання, як зазначила представник відповідача, не заслуговують на увагу.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що 25 жовтня 2023 року у цій справі було проведено два судових засідання, а саме: по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року про відмову у поновленні строку на подання доказів та прийняття їх до розгляду, яке було завершене шляхом прийняття відповідної постанови, та по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року про відмову у задоволенні його зустрічного позову і на додаткове рішення цього ж суду від 16 лютого 2023 року про розподіл судових витрат, в якому було оголошено перерву до 06 грудня 2023 року.
У даній справі розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги визначений в договорі у вигляді фіксованої суми 2 500 грн за прийняття участі адвоката в одному судовому засіданні щодо представлення інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції, тобто може змінюватися в залежності від кількості проведених судових засідань у справі за кожною із апеляційних скарг позивача.
При цьому у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
За таких обставин, заперечення сторони позивача щодо неможливості стягнення витрат на правову допомогу у подвійному розмірі за участь адвоката відповідача в судовому засіданні 25 жовтня 2023 року є безпідставними.
Водночас колегія суддів вважає слушними та погоджується із доводами представника позивача про те, що витрати на правничу допомогу у вигляді підготовки письмових пояснень на апеляційну скаргу не можуть бути компенсовані за рахунок останнього з огляду на таке.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В матеріалах справи наявні відзив представника Романенко К.В. - адвоката Масленнікової Т.М. на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року і додаткове рішення цього ж суду від 16 лютого 2023 року та її письмові пояснення на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року.
Колегія суддів звертає увагу, що написання письмових пояснень на апеляційну скаргу, їх оформлення та подання до суду, не передбачено процесуальним законом, зокрема главою 1 «Апеляційне провадження» ЦПК України, як обов`язкова та необхідна дія сторони на стадії перегляду ухвали суду першої інстанції, такі пояснення суд апеляційної інстанції не визнавав необхідним для відповідача подавати та не брав їх до уваги під час ухвалення рішення від 25 жовтня 2023 року, а з огляду на участь представника відповідача у судовому розгляді справи 25 жовтня 2023 року всі пояснення були надані безпосередньо у судовому засіданні.
Отже, послуги з підготовки письмових пояснень на апеляційну скаргу в сумі 3 000 грнє складовими представлення інтересів сторони її представником в судовому засіданні та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, а тому такі послуги не відповідають критерію їх необхідності і не можуть бути включені до суми компенсації.
Виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку і категорії справи, яка стосується сімейних правовідносин щодо майнових питань сторін, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат Романенко К.В. на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом АО «Джастіфай» робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; складності спору та значенням справи для сторін, а також урахувавши подані заперечення представника ОСОБА_2 щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та її доводів щодо їх неспівмірності, критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача - адвоката Масленнікової Т.М. про ухвалення додаткового рішення та стягнення із ОСОБА_2 користь Романенко К.В. 13 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а в стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним незадоволеним позовним вимогам, розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним АО «Джастіфай»обсягом робіт, при цьому не порушуватиме права відповідача на отримання коштів, які вона затратила і буде змушена реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 06 грудня 2023 року не було вирішено питання про судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу, а заява представника Романенко К.В. - адвоката Масленнікової Т.М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, є частково обґрунтованою, наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 134 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання солідарного обов`язку з повернення коштівдодаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 000 грн (тринадцять тисяч гривень) в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 січня 2024 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.О. Писана
Д.О. Таргоній
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2024 |
Оприлюднено | 05.02.2024 |
Номер документу | 116711012 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Голуб Світлана Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні