Рішення
від 03.11.2023 по справі 343/1869/23
ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1869/23

Провадження №: 2/0343/511/23

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/1869/23 за позовом ОСОБА_1 до Тяпчанського ліцею імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду як пропущений з поважних причин, визнати протиправним та скасувати наказ Тяпчанського ліцею імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області від 09.06.2022 № 90-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити її на посаді вчителя початкових класів з серпня 2022 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також покласти на відповідача понесені нею судові витрати.

Свої вимогимотивує тим,що вона працювала на посаді вчителя початкових класів Тяпчанського ліцею імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області на умовах безстрокового трудового договору.

18 травня 2020 року на виконання п. 2 ч. 3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» її було переведено на строковий трудовий договір. Наказом від 14.06.2021 № 70-к «Про продовження трудових відносин» з нею продовжено трудові відносини на умовах строкового трудового договору з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року.

Оскільки вона є мамою дитини з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи та не використовувала додаткові оплачувані відпустки, то на підставі наказу від 09.06.2022 № 88-к «Про надання соціальної відпустки ОСОБА_1 » їй була надана щорічна соціальна невикористана додаткова відпустка тривалістю 80 календарних днів з 09 червня 2022 року по 27 серпня 2022 року. Згідно з наказом від 09.06.2022 № 89-к «Про продовження строкового трудового договору з ОСОБА_1 », їй було продовжено строковий трудовий договір на час перебування в соціальній відпустці з 01 липня 2022 року по 27 серпня 2022 року.

Наказом від 09.06.2022 № 90-к її було звільнено з роботи з посади вчителя початкових класів 27 серпня 2022 року у зв`язку з закінченням строкового трудового договору 27 серпня 2022 року. Копію даного наказу їй не вручали, з ним не ознайомлювали, як і не вручили трудову книжку, не повідомили про можливість її отримання та не надіслали в інший спосіб.

Оскільки, як зазначено вище, вона є мамою дитини з інвалідністю підгрупи А І група, яка потребує постійного догляду, то весь свій час приділяла дитині та не знала і не могла знати про зміни в законодавстві, в тому числі і про прийняття рішення Конституційним судом України від 07 лютого 2023 року №1-р/2023, яким визнано неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», на підставі якого її було звільнено з роботи. Про це їй стало відомо в липні 2023 року, коли вона зустріла педагога з Долинського ліцею «Науковий», яка їй повідомила, що її перевели з умов строкового трудового договору на умови безстрокового трудового договору на підставі вказаного рішення суду.

Саме на підставі ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» з нею було укладено строковий трудовий договір та продовжено трудові відносини на умовах строкового трудового договору. Незгоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору вона не висловлювала, а бажала працювати на таких умовах, у зв`язку з чим зверталась до відповідача усно та подавала письмову заяву від 03.06.2022. Однак відповідач у своїй відповіді від 07 червня 2022 року №114/04-07 вказав, що з нею був укладений строковий трудовий договір терміном на один рік, що, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, є підставою для припинення трудового договору.

Окрім того зазначила, що відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Тому вважає, що переукладений з нею строковий трудовий договір з 01 липня 2021 року до 30 червня 2022 року, продовжений до 27 серпня 2022 року включно згідно наказів № 88-к та №89-к від 09 червня 2022 року, є таким, що був укладений на невизначений строк.

Враховуючи вищенаведене, відповідач не мав жодних правових підстав звільняти її з посади вчителя початкових класів 27.08.2022 у зв`язку із закінченням терміну строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП, тому вважає, що наказ від 09.06.2022 № 90-к «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасувнню.

Оскільки вона бажала продовжувати трудові відносини з 27.08.2022, а відповідач не надав їй такої можливості, а звільнив, то її вимога щодо поновлення на роботі на посаді вчителя початкових класів є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Зважаючи на те, що відповідач звільнив її без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України, зобов`язаний поновити її на попередній роботі та виплатити середній заробітку за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2022 року.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначенені ст. 233 (строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів) цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п.1 постанови КМУ від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантин на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Про порушення своїх прав вона дізналась тільки в липні 2023 року. Оскільки , як зазначено вище, вона є мамою дитини з інвалідністю з дитинства підгрупи А І група, яка потребує постійного догляду, то весь свій час приділяла дитині та не знала і не могла знати про те, що відповідач порушив діюче законодавство при звільненні його з роботи. Тільки після того, як їй колега в липні 2023 року повідомила, що Конституційним судом прийнято рішення 1 -р/2023 від 07 лютого 2023 року, яким скасовано положення ст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", тому вона вирішила звернутись до фахівця, який роз`яснив їй про порушення її права, у зв`язку з чим вважає, що пропустила строк звернення до суду з позовною заявою з поважних причин.

Від відповідача поступив відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову відмовити. Свою позицію мотивував тим, що на підставі наказу № 533 по Долинському райвно від 6 листопада 1974 року ОСОБА_3 була переведена з посади вчителя 1-3 класів Підберезької восьмирічної школи на посаду вчителя 1-3 класів в Тяпчанську восьмирічну школу з 11 листопада 1974 року.

У зв`язку зі змінами законодавства до 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти були зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору такі педагогічні працівники повинні були бути звільненні згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

27 квітня 2020 року позивачка власноруч написала заяву про бажання укласти строковий трудовий договір на 1рік з 01.07.2020 року, тому її наказом від 18.05.2020 № 68-к було переведено на строковий трудовий договір.

10 червня 2021 року від позивачки поступила заява про продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року, що було відображено в наказі від 14.06.2021 № 70-к.

При проведенні попередньої тарифікаційної комісії 28.04.2022 позивачці було повідомлено, що з 01.07.2022 строковий трудовий договір з нею буде припинено. Позивачка отримала повідомлення та виявила бажання звільнитися по закінченню основної щорічної відпустки в присутності тарифікаційної комісії, про що власноручно розписалася у повідомленні.

Наказом №88-к від 09.06.2022 їй було надано соціальну відпустку з 09.06.2022 по 27.08.202 та наказом №89-к від 09.06.2022 продовжено строковий трудовий договір на період відпустки.

Наказом № 90-к від 09.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку звільнено з роботи з посади вчителя початкових класів, у зв`язку з закінченням строкового трудового договору 27.08.2022. В той же день їй направлено копії наказів №88-к, №89-к, №90-к цінним листом з описом вкладеного.

Позивачка вказує, що її звільненння було незаконним, оскільки вона виявила бажання та згоду працювати на умовах строкового договору, однак таке твердження є помилковим, оскільки волевиявлення однієї із сторін не може перешкоджати припиненню трудових відносин, якщо немає волевиявлення іншої сторони.

З позивачкою було укладено строковий трудовий договір на вимогу ст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", тому щодо неї не застосоується норма ч. 2 ст. 39-1 КЗпП, оскільки така не діє у випадках, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП.

Щодо тверджень про те, що позивачці не надано наказ про звільнення, то таке не відповідає дійсності, оскільки 28.04.2022 її було повідомлено, що з 01.07.2022 строковий трудовий договір з нею буде припинено. Вказане повідомлення вона отримала та виявила бажання звільнитися по закінченню основної щорічної відпустки, про що власноручно розписалася в повідомленні. Крім того 09 червня 2022 року їй були направлено копії наказів № 88-к, № 89-к, № 90-к від 09.06.2022.

Щодо не внесення запису про звільнення до трудової книжки, то такий не міг бути внесеним в силу того, що трудова книжка ОСОБА_1 була відсутня у роботодавця, на що вказує відповідний акт від 01.12.2020. При цьому вказав, що заступник директора з навчальної та виховної роботи ОСОБА_4 07.06.2023 ознайомила позивачку про нараховані суми у зв`язку зі звільненням і всі нараховані суми при звільненні позивачці були виплачені.

Щодо рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційним абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України Про повну загальну середню освіту від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, то такий не поширюється на спірні правовідносини.

Таким чином, волевиявлення позивачки на укладення строкового трудового договору підтверджується її заявами від 27.04.2020 та від 10.06.2021. З наказами №68-к від 18.05.2020,

№70-к від 14.06.2021, №89-к від 09.06.2022 ОСОБА_1 ознайомлена під підпис. Протягом дії договору позивачка його умови не оскаржувала та не ініціювала внесення змін і

доповнень до нього. Доказів на підтвердження того, що цей договір вона підписувала під

тиском посадових осіб відповідача, або її волевиявлення на момент укладення договору не

відповідало внутрішній волі, або що вона не усвідомлювала значення договору чи перебувала

у хворобливому стані та адекватно не оцінювала свої дії, позивачка не надала.

Враховуючи вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставні і не ґрунтуються на

вимогах закону, її звільнення відбулося відповідно до вимог чинного

законодавства.

У судове засідання позивачка не з`явилася, подала заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві. Всі наявні у неї на даний час докази нею долучено до матеріалів справи. Розгляд справи просила проводити без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково зазначив, що згідно вимог законодавства позивачку було переведено за її заявою на строковий трудовий договір. Однак за результатами тарифікації, враховуючи наявність навантаження та годин, з огляду на побажання батьків, відгуки дітей, зважаючи на те, що за час роботи вчителем початкових класів вона не проатестувалась, мотивуючи це тим, що має вищу освіту, хоча таку має не за фахом (закінчила педучилище та педінститут, здобувши професію вчителя української мови), позивачку було попереджено про те, що з нею будуть припинені трудові відносини після припинення дії строкового трудового договору. Проте вона виявила бажання скористатися відпусткою, тому строковий трудовий договір з нею було продовжено до закінчення такої відпустки. По її завершенні позивачку було звільнено. Після винесення наказу про звільнення з її сторони почали лунати погрози, чинитись тиск, а після направлення їй повідомлення про звільнення, вона перестала виходити на роботу, була відсутня на останньому дзвонику. У зв`язку з цим усі накази були направлені їй рекомендованими листами з цінними вкладеннями, тому безпідставиним є її твердження про те, що вона з ними не ознайомлювалася і такі не отримувала. Запис про звільнення не був внесений у трудову книжку, оскільки така була відсутня у розпорядженні ліцею, про що було складено відповідний акт. Можливо, позивачка брала її для оформлення пенсії і не повернула.

Крім того зазначив, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з даним позовом, оскільки вона була належним чином повідомлена про звільнення, користувалася правовою допомогою ще влітку 2022, коли її адвокат зверталася до них із запитами щодо строкового трудового договору, а з позовом звернулася тільки в серпні 2023 року. Строк дії карантину, на який вона посилалася як на підставу для поновлення строку, закінчився ще в 30.06.2023. В цей період вона жодного разу не перебувала на лікарняному, була вакцинована, документів зворотнього не надала. Щодо здійснення нею догляду за хворою дитиною, то такий здійснює інша особа, на підтвердження чого він долучив відповідні докази.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 02 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

17 серпня 2023 року позивачка на електронну адресу суду скерувала заяву про розгляд справи за її відсутності.

20 вересня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позов з додатками, з підтвердженням направлення такого позивачці.

Ухвалою суду від 21.09.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

02 жовтня 2023 року представник позивача долучив до матеріалів справи додаткові докази, підтвердження направлення яких позивачці надав 13 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні 13.10.2023 допитано свідків.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як вказав представник відповідача, на підставі наказу № 533 по Долинському райвно від 6 листопада 1974 року ОСОБА_3 була переведена з посади вчителя 1-3 класів Підберезької восьмирічної школи на посаду вчителя 1-3 класів в Тяпчанську восьмирічну школу з 11 листопада 1974 року, про що подав наказ № 533 (а.с. 38). На даний час зазначений навчальний заклад реоргонізовано в Тяпчанський ліцей імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області.

27 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до дирекції ліцею із заявою, в якій просила укласти з нею строковий трудовий договір на 1 рік відповідно до Закону України "Про повну загальну середню освіту" з 01.07.2020 (а.с. 39).

Як вбачається з наказу № 68-к від 18.05.2020 "Про переведення на строковий трудовий договір", на виконання п. 2 ч. 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 № 463-IX, ОСОБА_1 переведено з безстрокового договору на строковий трудовий договір (а.с. 10).

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до дирекції ліцею із заявою, в якій просила продовжити з нею трудові відносини на умовах строкового договору з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року (а.с. 40).

Згідно з наказом № 70-к від 14.06.2021 "Про продовження трудових відносин", продовжено трудові відносини з ОСОБА_1 на умовах строкового трудового договору з 01.07.2021 по 30.06.2022 (а.с. 11).

Наказом № 57-к від 21.04.2022 "Про створення тарифікаційної комісії" створено тарифікаційну комісію для проведення попередньої тарифікації педагогічних працівників закладу освіти на 2022-2023 навчальний рік та затверджено її склад. Тарифікаційній комісії наказано: провести попередній розподіл педагогічного навантаження серед педагогічних працівників ліцею на 2022-2023 навчальний рік з дотриманням чинного законодавства у галузі освіти; повідомити педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, про рішення керуваника закладу оскіти про продовження або непродовження трудолвих відносин із ними; особисто ознайомити під підпис педагогічних працівників ліцею з попереднім розподілом педагогічного навантаження на 2022-2023 навчальний рік та з рішенням керівника закладу освіти про продовження або непродовження трудових відносин із ними (а.с. 41-43).

Як вказав представник відповідача, за результатами тарифікації окремих працівників, які досягли пенсійного віку, в тому числі і ОСОБА_1 , було повідомлено, що керівництво не має наміру продовжувати з ними строкові договора, тому вони мають право взяти невикористані відустки чи отримати за них компенсації.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є головою методичного об`єднання вчителів початкових класів та вчителем початкових класів у Тяпчанському ліцеї та була членом тарифікаційної комісії, показала, що позивачка була ще її першим вчителем. Коли вже вона прийшла на роботу, директор віддав їй перші класи. ОСОБА_1 ж просила дати їй хоть якісь години, що вона ще трошки допрацює і все, на що вона погодилася і віддала їй частину своїх уроків. Однак позивачка продовжувала працювати з року в рік, не зважаючи на те, що через неї часто виникали конфлікти, на неї скаржилися батьки, діти, вона не ладнала з комп`ютерами, хоча цього вимагає сучасна освіта.

Свідок ОСОБА_4 , яка є заступником директора Тяпчанського ліцею по навчально-виховній роботі та була членом тарифікаційної комісії, в судовому засідані показала, що працює заступником директора з 2011 року, до того часу працювала на групі продовженого дня. Особисто в неї конфліктів з позивачкою не було, такі мали місце між останньою та дітьми. Вона тиснула на них, нарікала на хворих учнів, хоча це є неприпустимо для вчителя. У зв`язку з цим на її поведінку скаржилися батьки. Крім того, вона не хотіла вчитися та здобувати нових навиків, які необхідні в силу того, що освітнвй процес став комп`ютеризованим.

ОСОБА_1 під підпис 28.04.2022 було повідомлено про те, що з нею з 01.07.2022 буде припинено строковий трудовий договір. У вказаному повідомленні їй запропоновано альтернативу: звільнити її по закінченню основної щорічної відпустки чи звільнити по закінченню строкового трудового договору та виплатити компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку. ОСОБА_1 вибрала перший варіант, що підтверджується її піписом (а.с. 44).

Як вбачається з повідомлення № 114/04-07 від 07.06.2022, директор ліцею повідомив ОСОБА_1 про те, що з нею 01.07.2021 укладено строковий трудовий договір терміном на 1 рік, який погоджено згідно з п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП, що є підставою для припинення трудового договору (а.с. 14).

Наказом № 88-к від 09.06.2022 "Про надання соціальної відпустки ОСОБА_1 " вчителю початкових класів ОСОБА_1 , яка має повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, надано щорічну соціальну невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 80 календарних днів з 09 червня 2022 року по 27 серпня 2022 року за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки (а.с. 12).

На підставі наказу № 89-к від 09.06.2022 "Про продовження строкового трудового договору з ОСОБА_1 " продовжено строковий трудовий договір з вчителем початкових класів ОСОБА_1 на час її перебування в соціальній відпустці з 01.07.2022 по 27.08.2022 (а.с. 13).

Наказом № 90-к від 09.06.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади вчителя початкових класів 27.08.2022 у зв`язку з закінченням строкового трудового договору 27.08.2022 (а.с. 15).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є головою Долинської об`єднаної профспілкової організації, показав, що строковий трудовий договір - це домовленість між сторонами про виконання певної роботи на визначений строк. Якщо одна із сторін не хоче продовжувати дію такого договору, то по закінченню його дії, він не може бути чинним за бажанням тільки однієї зі сторін. У ліцеї мало місце перестановка кадрів, перевагу надали молодим вчителям, які добре володіють сучасною технікою та краще ладнають з дітьми. Позивачка є членом профспілки, однак вона ніяких звернень їм не адресувала, тому будь-які питання щодо неї не вирішувалися.

Як вказав представник відповідача, після повідомлення позивачки про її звільнення, вона на роботу не з`являлася, на телефонні дзвінки не відповідала, тому накази № 88-к, № 89-к, № 90-к їй були направлені поштовим рекомендованим відправленням з описом за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 45). Запис про звільнення у трудову книжку ОСОБА_1 внесено не було, оскільки її трудова книжка була відсутня у ліцеї, про що, коли він приступив до обов`язків директора та приймав документи, складено акт № 1 "Про прийняття, передавання особивих справ педагогічних працівників, технічних працівників (Форма № П 2) та трудових книжок від 01.12.2020 (а.с. 46). У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 . Управління освіти Долинської міської ради сформувало повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні за № 1 від 09.06.2022 (а.с. 47).

Як вбачається з довідки про доходи № 293, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дійсно працювала в Управлінні освіти Долинскої міської ради, форма працевлаштування основна, та займала посаду вчителя початкових класів вищої категорії Тяпчанського ліцею (а.с. 53).

Оцінка суду:

вивчивши письмові заяви сторін, вислухавши представника відповідача, свідків, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог та на їх заперечення, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 з 11 листопада 1974 року працювала в Тяпчанській восьмирічній школі, яка на даний час реоргонізована в Тяпчанський ліцей імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області. Вона є особою, яка досягла пенсійного віку, на що вказує її паспорт громадянина України (а.с. 6-8), та отримує пенсію за віком, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Абзацом 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» в редакції від 16 січня 2020 року, який набрав чинності 18 березня 2020 року та діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» в редакції від 16 січня 2020 року, який набрав чинності 18 березня 2020 року та діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Як вказав представник відповідача, на виконання вищевказаних вимог позивачку було повідомлено про припинення з нею безстрокового трудового договору як з особою, яка досягла пенсійного віку та якій виплачується пенсія за віком, та про можливість укладення строкового трудового договору.

ОСОБА_1 висловила свою згоду на укладення сторокового трудового договору з 01.07.2020 та на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору з 01.07.2021 по 30.06.2022, про що подала власноруч написані заяви. З урахуванням вказаних заяв на підставі наказів № 68-к від 18.05.2020 та № 70-к від 14.06.2021 позивачку відповідно було переведено з безстрокового трудового договору на строковий з 01.07.2020 та продовжено з нею трудові відносини на умовах строкового трудового договору з 01.07.2021 по 30.06.2022. З даними наказами остання була ознайомлена, про що свідчать її власноручні підписи.

Таким чином, судом встановлено, що безстроковий трудовий договір ОСОБА_1 , як педагога, який досяг пенсійного віку та отримує пенсію за віком, у відповідності до п. 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» замінено на строковий, на що позивачка надала свою згоду. Тобто між сторонами договору досягнуто згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Накази № 68-к від 18.05.2020, № 70-к від 14.06.2021 позивачка не оскаржувала, обставини щодо отримання пенсії за віком не заперечила.

Як вказав представник відповідача та підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за результатами проведеної тарифікації у квітні 2022 року тарифікаційною комісією був проведений попередній розподіл педагогічного навантаження серед педагогічних працівників, яке не було розраховане на вчителів, з якими були укладені строкові трудові договора, у тому числі і на ОСОБА_1 , що свідчило про відсутність наміру в подальшому продовжувати укладати з ними строкові трудові договори, про що було повідомлено таких працівників.

Так, про припинення строкового трудового договору з 01.07.2022 ОСОБА_1 було повідомлено ще 28.04.2022, про що вона власноруч розписалася. Також їй було надано можливість обрати, чи звільнити її по закінченню основної щорічної відпустки, чи по закінченню строкового трудового договору з виплатою компенсації за невикористану основну щорічну відпустку. Вона ж обрала перший варіант, тому на підставі наказів № 88-к від 09.06.2022 та № 89-к від 09.06.2022 ОСОБА_1 надано соціальну відпустку тривалістю 80 календарних днів та продовжено строковий трудовий договір на час її перебування у такій відпустці з 01.07.2022 по 27.08.2022. Дані накази позивачкою також не оскаржувалися.

З огляду на вищевказане, наказом № 90-к від 09.06.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів у зв`язку з закінченням строкового трудового договору 27.08.2022. Останній день відпустки є днем звільнення позивачки, що не суперечить положенням ст. 3 Закону України «Про відпустки».

Як вказав представник відповідача, після повідомлення позивачки про звільнення її з роботи, вона до ліцею не з`являлася, на телефонні дзвінки не відповідала, тому накази № 88-к, 89-к, № 90-к всі від 09.06.2022 були направлені їй рекомендованим листом з цінним вкладенням, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази. При цьому, суд звертає увагу на те, що такі накази були направлені саме за адресою позивачки, вказаною нею у її ж позовній заяві.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Як встановлено під час розгляду справи, запис про звільнення у трудову книжку ОСОБА_1 не внесено, оскільки така відсутня у розпорядженні Тяпчанського ліцею, на що вказує акт № 1 від 01.12.2020, а на виконання вимог вказаної норми та наказу про звільнення позивачку було повідомлено про нарахування та виплату належних їй при звільненні сум, а саме компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 78 днів за відпрацьований робочий рік з 05.04.2021 по 27.08.2022, на що вказує вищеописане повідомлення № 1 від 09.06.2022.

Тобто здобуті в судовому засіданні докази свідчать про те, що під час звільнення позивачки було дотримано процедуру звільнення, після засідання тарифікаційної комісії її повідомлено про майбутнє звільнення, про що ознайомлено під підпис та надано можливість використати відпустки чи отримати компенсацію за них, сам наказ про звільнення направлено за місцем її проживання рекомендованим листом, розрахунок при звільненні проведено, доказів протилежного не здобуто, будь-яких заперечень позивачкою щодо проведення самої процедури звільнення не зазначено, прав як члена профіспілки не порушено, що підтвердив свідок ОСОБА_6 , а відтак, її звільнення відбулось з дотриманням норм чинного на час звільнення законодавства.

Щодо тверджень позивачки про те, що переукладений з нею строковий трудовий договір у силу ч. 2 ст. 39-1 КЗпП вважається таким, що був укладений на невизначений строк, тому підстав для її звільнення у зв`язку з закінченням строкового трудового договор не було, то такі є безпідставними, оскільки норми ст. 39-1 КЗпП не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, так як порядок прийняття на роботу педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку, був врегульований чинною станом на червень-серпень 2022 року ст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", якою передбачено, що такі працівники працюють виключно на підставі строкових трудових договорів, тому договір з ОСОБА_1 не може вважатись укладеним на невизначений строк.

Відповідно до статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

З огляду на вищевикладене, безпідставними та нічим не обгрунтованими є твердження позивачки про те, що звільнення працівника у даному випадку, який досяг пенсійного віку та який бажає й надалі працювати можливо за його власною ініціативою та в односторонньому порядку, оскільки таке бачення трудових відносин суперечить трудовому законодавству та природі трудового договору, який, відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. З наведеного слідує висновок про необхідність волевиявлення обох з сторін.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин, зокрема, до такого висновку дійшов у своїй постанові від 22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №607/18964/18, провадження № 61-17321св19.

Також, позивачка як на підставність позовних вимог послалася на рішення Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», яким унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Вказане рішення набрало чинності 07.02.2023.

Отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивачки 27.08.2022 у зв`язку із закінченням строку трудового договору абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, тому відсутні правові підстави для висновку про незаконність її звільнення в цій частині.

Аналізуючи вищевикладені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів у зв`язку з закінченням строкового трудового договору, наказ Тяпчанського ліцею імені О.Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області № 90-к "Про звільнення ОСОБА_1 " від 09.06.2022 винесено правомірно, тому підстав для визнання його протиправним та скасування не встановлено, відтак у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Суд зазначає, що не підлягають до задоволення і позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення та у відповідності до ст. 235 КЗпП України й п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, стягнення середньомісячного заробітку можливе лише коли звільнення буде визнано незаконним, а таких обставин судом не встановлено.

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тяпчанського ліцею імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі слід відмовити за необгрунтованістю.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивачка просила поновити строк зверенння до суду з даним позовом як пропущений з поважних причин, а представник відповідача вказав на пропущення строків без поважних на те причин, надавши, на його думку, відповідні докази (а.с. 60, 61, 63-65), однак зазначає, що не вирішує питання про поновлення строку звернення з позовом до суду, оскільки відмовив у задоволенні позову за необґрунтовістю позовних вимог, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 158/2439/22.

Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладаться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача. Оскільки у позові відмовлено, позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а відповідач таких не поніс, тому питання стягнення судового збору не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тяпчанського ліцею імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Тяпчанський ліцей імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження: с. Тяпче, вул. Шкільна, 7 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20565626

Повний зміст рішення суду буде складено до 03 листопада 2023 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Повний зміст рішення суду складено 03 листопада 2023 року.

СудДолинський районний суд Івано-Франківської області
Дата ухвалення рішення03.11.2023
Оприлюднено06.11.2023
Номер документу114643944
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —343/1869/23

Ухвала від 31.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 18.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 17.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 02.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Постанова від 21.03.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Василишин Л. В.

Ухвала від 21.03.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Василишин Л. В.

Постанова від 21.03.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Василишин Л. В.

Ухвала від 21.03.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Василишин Л. В.

Ухвала від 20.12.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Василишин Л. В.

Ухвала від 06.12.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Василишин Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні