Постанова

від 21.03.2024 по справі 343/1869/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1869/23

Провадження № 22-ц/4808/178/24

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

секретар Струтинської Д.В.

за участю

представника позивача адвоката Зелінського П.Л.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 26 жовтня 2023 року в складі судді Монташевич С. М., ухвалене в м. Долині Івано-Франківської області, повний текст якого складено 03 листопада 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Тяпчанського ліцею імені Ольги ДучимінськоїДолинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Тяпчанського ліцею імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вона працювала на посаді вчителя початкових класів Тяпчанського ліцею імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради на умовах безстрокового трудового договору. 18 травня 2020 року на виконання пункту 2 частини третьої розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» її було переведено на строковий трудовий договір. Наказом від 14 лютого 2021 року № 70-к «Про продовження трудових відносин» з нею продовжено трудові відносини на умовах строкового трудового договору з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року. Оскільки вона є матір`ю дитини з інвалідністю з дитинства підгрупи А першої групи та не використовувала додаткові оплачувані відпустки, то на підставі наказу від 09 червня 2022 року № 88-к їй була надана щорічна соціальна невикористана додаткова відпустка тривалістю 80 календарних днів з 09 червня 2022 року по 27 серпня 2022 року. А тому згідно з наказом від 09 червня 2022 року № 89-к «Про продовження строкового трудового договору з ОСОБА_2 » їй було продовжено строковий трудовий договір на час перебування в соціальній відпустці з 01 липня 2022 року по 27 серпня 2022 року. Наказом від 09 червня 2022 року № 90-к її було звільнено з роботи 27 серпня 2022 року у зв`язку з закінченням строкового трудового договору. Копію наказу їй не вручали, з ним не ознайомлювали, як і не вручили трудову книжку, не повідомили про можливість її отримання та не надіслали в інший спосіб.

Вважає, наказ про звільнення незаконним, оскільки вона бажала продовжити трудові відносини, про що зверталась до відповідача. Крім того, оскільки між сторонами неодноразово переукладалися строковий договір, то відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України їх необхідно вважати такими, що укладені на невизначений строк.

Також вказувала, що рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року №1-р/2023 визнано неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Про це їй стало відомо в липні 2023 року, коли вона зустріла педагога з Долинського ліцею «Науковий», яка їй повідомила, що її перевели з умов строкового трудового договору на умови безстрокового трудового договору на підставі вказаного рішення суду.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила поновити строк звернення до суду як пропущений з поважних причин. Визнати протиправним та скасувати наказ Тяпчанського ліцею імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області від 09 червня 2022 року № 90-к «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновити її на посаді вчителя початкових класів з 28 серпня 2022 року. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також покласти на відповідача понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_2 з посади вчителя початкових класів у зв`язку з закінченням строкового трудового договору проведено з дотриманням вимог закону.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що трудова книжка у неї відсутня і знаходиться у Тяпчанському ліцеї, що останнім не спростовано. Долучений до відзиву акт №1 від 01 грудня 2020 року про відсутність у розпорядженні ліцею її трудової книжки є неналежним доказом. А тому вважає, що суд першої інстанції помилково встановив про відсутність її трудової книжки у відповідача та порушив її право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також вказує, що судом першої не враховано, що відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, могли бути звільненні згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України тільки у разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Натомість, вона мала намір працювати, про що подала відповідну заяву. Після укладення між сторонами строкового трудового договору він був продовжений, тому такий договір вважається безстроковим на підставі положення частини 2 статті 39-1 КЗпП України.

Крім того, вважає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги її посилання щодо неконституційності абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Тяпчанський ліцей імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив скаргу задоволити.

Представник відповідача скаргу не визнав, просив її відхилити за безпідставністю.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 з 11 листопада 1974 року працювала в Тяпчанській восьмирічній школі, яка на даний час реоргонізована в Тяпчанський ліцей імені Ольги Дучимінської Долинської міської ради Івано-Франківської області.

Вона є особою, яка досягла пенсійного віку та отримує пенсію за віком.

На виконання пункту 3 частини другої статті 22, пункту 2 частини третьої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту», позивачку було повідомлено про припинення з нею безстрокового трудового договору як з особою, яка досягла пенсійного віку та якій виплачується пенсія за віком, та про можливість укладення строкового трудового договору.

ОСОБА_2 висловила свою згоду на укладення строкового трудового договору з 01 липня 2020 року та на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року, про що подала власноруч написані заяви.

На підставі вказаних заяв наказами № 68-к від 18 травня 2020 року та № 70-к від 14 червня 2021 року позивачку відповідно було переведено на строковий трудовий договір з 01 липня 2020 року та продовжено з нею трудові відносини на умовах строкового трудового договору з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року. З цими наказами остання була ознайомлена, про що свідчать її власноручні підписи.

Листом від 26 квітня 2022 року №86/04-07 ОСОБА_2 було повідомлено про припинення строкового трудового договору з 01 липня 2022 року. Також їй було надано можливість обрати, чи звільнити її по закінченню основної щорічної відпустки, чи по закінченню строкового трудового договору з виплатою компенсації за невикористану основну щорічну відпустку. Вказане повідомлення позивачка отримала 28 квітня 2022 року і просила звільнити її по закінченню основної відпустки.

Відповідно до наказу від 09 червня 2022 року №88-к ОСОБА_2 надано щорічну соціальну невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 80 календарних днів з 09 червня 2022 року по 27 серпня 2022 року.

Згідно з наказом від 09 червня 2022 року №89-к позивачці продовжено строковий трудовий договір на час її перебування у відпустці з 01 липня 2022 року по 27 серпня 2022 року.

Наказом № 90-к від 09 червня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_2 » позивачку звільнено з посади вчителя початкових класів з 27 серпня 2022 року в зв`язку із закінченням строкового трудового договору.

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 на роботі накази № 88-к, 89-к та № 90-к від 09 червня 2022 року були направлені на адресу її проживання рекомендованим листом з цінним вкладенням.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Нормою абзацу3частини 2статті 22Закону України«Про повнузагальну середнюосвіту» вредакції від16січня 2020року,який набравчинності 18березня 2020року тадіяв начас виникненняспірних правовідносин,було визначено,що педагогічніпрацівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» в редакції від 16 січня 2020 року, який набрав чинності 18 березня 2020 року та діяв на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що до 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаних вимог закону позивачку у встановлений спосіб було повідомлено про припинення з нею безстрокового трудового договору як з особою, яка досягла пенсійного віку та якій виплачується пенсія за віком, та про можливість укладення строкового трудового договору.

Остання висловила свою згоду та на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року, що підтверджується заявами ОСОБА_4 . На підставі вказаних заяв роботодавцем було видано відповідні накази № 68-к від 18 травня 2020 року та № 70-к від 14 червня 2021 року. Зазначені накази позивач не оскаржувала та продовжила працювати на умовах запропонованих роботодавцем.

Про майбутнє припинення строкового трудового договору з 01 липня 2022 року апелянт була повідомлена належним чином, строковий трудовий договір було продовжено на час її перебування у відпустці з 01 липня 2022 року по 27 серпня 2022 року. Дані накази позивачкою також не оскаржувалися.

Наказом № 90-к від 09 червня 2022 року ОСОБА_2 звільнено з посади вчителя початкових класів у зв`язку з закінченням строкового трудового договору 27 серпня 2022 року. Як правильно встановив суд першої інстанції, наведені дії відповідача відповідають нормам трудового законодавства та не порушили прав апелянта.

Основним доводом апеляційної скарги ОСОБА_2 є ухвалення Конституційним судом України рішення від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Однак, як правильно зазначив суд, згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, тому такі доводи не є слушними.

Щодо тверджень апелянтки про те, що переукладений з нею строковий трудовий договір у силу ч. 2 ст. 39-1 КЗпП вважається таким, що був укладений на невизначений строк і звільнення за закінченням строку договору не є неправомірним, то такі також не заслуговують на увагу, оскільки за вказівкою закону такі договори повинні були бути тільки строковими. В силу обставин на які вказує апелянт, а саме продовження строку на час перебування її у відпустці, спірний договір не перетворився у безстроковий, що правильно обґрунтував суд першої інстанції.

З огляду на відмову у вимозі про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі, не підлягала до задоволення і позовна вимога про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень відповідачем чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 з посади вчителя початкових класів у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. Доводи скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Щодо доводів скарги про відсутність трудової книжки в ліцеї та заперечень апелянта в цій частині щодо недійсності її підпису в журналі про отримання, то такі не стосуються позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 позивалася про визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення у зв`язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В цьому випадку, слід роз`яснити ОСОБА_2 , що вона не позбавлена права звернутися з окремим позовом.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду від 26 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І. О. Максюта

В. Д. Фединяк