Постанова

від 24.10.2023 по справі 922/5039/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/5039/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.,

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1544) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 (ухвалу постановлено суддею Кононовою О.В. в приміщенні Господарського суду Харківської області 19.07.2023 о 12:22 год., повний текст складено 21.07.2023) у справі №922/5039/21

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

до фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 (вх. №5502 від 06.03.2023) про витребування інформації, відмовлено в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 (вх. № 5503 від 06.03.2023) про витребування інформації, відмовлено в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією Боднарчука С.Я. (вх. № 14489 від 07.06.2023) про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів, задоволено клопотання ОСОБА_3 (вх. № 14050 від 02.06.2023) про закриття провадження у справі, закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 16.08.2022 по справі №922/5039/21, скасовано заборону фізичній особі ОСОБА_1 на відчуження майна.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 скасувати, а справу №922/5039/21 направити до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що декларації про майновий стан боржника, які містяться в матеріалах справи, є результатом сумлінного виконання боржником своїх процесуальних обов`язків, передбачених КУзПБ, оскільки кодекс не звільняє боржника від виконання обов`язків передбачених п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, навіть якщо вимога арбітражного керуючого про виправлення недоліків декларацій, що міститься в його звіті про результати перевірки декларації боржника, є безпідставною, необґрунтованою чи помилковою; декларації про майновий стан боржника за 2019 - 2021 роки містили повну інформацію стосовно майнового стану боржника та членів його родини.

Безпідставними боржник вважає посилання суду на недобросовісну поведінку боржника, яка полягає у не визнанні права власності на квартири АДРЕСА_1 , оскільки декларації про майновий стан боржника за 2019-2021 роки, складені за фактом виправлення недоліків станом на 19.05.2023, містять дані про право власності боржника на вказану нерухомість. Окрім того, разом з виправленими деклараціями боржник 25.07.2023 подав до суду додаткові пояснення, де обґрунтував відсутність у нього права власності на це майно.

Суд першої інстанції при дослідженні відповіді Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Харківській області від 16.09.2022 дійшов до невірного висновку щодо року випуску автомобіля, зазначивши « 1997 рік» замість « 2003 року», а тому висновок суду першої інстанції щодо не зазначення боржником в деклараціях про майновий стан боржника за 2021 відомостей про PEUGEOT 307, 1997 р.в (чорний) номерний знак НОМЕР_1 - є безпідставним.

Крім того, транспортний засіб ГАЗ AC-G 3302 AXУ 2890, (2011), білий, № двиг. НОМЕР_2 , № шасі НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 вилучений в рамках кримінального провадження №60120510. 23.11.2022 та 17.12.2022 боржник звертався Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області та до Шевченківської окружної прокуратури з вимогою повернути вищезазначений автомобіль. А автомобіль TOYOTA RAV4 (2020 року випуску) було угнано, про що відкрито кримінальне провадження від 25.09.2013.

Обладнання (рухоме майно), про яке зазначено у рішенні постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Всеукраїнський торгівельний центр» від 12.02.2014, та яке скасоване ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.02.2017 у справі №638/15809/15-ц, вибуло з власності боржника на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2011, укладеного з ТОВ «Техносплав».

Посилання суду на недоліки в плані реструктуризації боргів ОСОБА_1 , як на аргумент для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, боржник вважає безпідставним, оскільки вказана норма не містить вимог до плану реструктуризації.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги наданий боржником план реструктуризації боргів (станом на 10.05.2023) відповідає вимогам ч. 2 ст. 124 КУзПБ, оскільки в ньому зазначена інформація щодо всіх пунктів вказаної норми, з урахуванням обставин справи; обов`язок із розробки плану реструктуризації боргів покладається на керуючого реструктуризацією, а тому якщо такий план не відповідає вимогам КУзПБ, то саме ним не виконано обов`язку щодо забезпечення розроблення плану реструктуризації боргів.

Крім того, план реструктуризації не був затверджений зборами кредиторів, а тому він не підлягав розгляду судом. Також нівелює можливість затвердження судом першої інстанції плану реструктуризації боргів наявність у боржника боргу з аліментів, який боржник не може погасити. Проте, навіть відсутність затвердженого зборами кредиторів та судом плану реструктуризації боргів боржник не вважає абсолютною підставою для закриття провадження у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 частково та відстрочено сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за наслідками її розгляду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№1544) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/5039/21, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 05.09.2023.

23.08.2023 від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції від 19.07.2023 залишити без змін.

29.08.2023 від АТ ПроКредит Банк надійшла заява про розгляд справи №922/5039/21 за відсутності його представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 05.09.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 03.10.2023.

28.09.2023 від представника ОСОБА_1 адвоката Карапетяна А.Р. надійшли додаткові прояснення.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

Згідно з положеннями ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

02.10.2023 від представника ОСОБА_1 адвоката Карапетяна А.Р. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку тим, що він не має можливості приймати участь у судовому засіданні через необхідність прийняти участь у судовому засіданні у кримінальній справі в якості адвоката потерпілого, що відбудеться 03.10.2023 в Болградському районному суді Одеської області, засідання по якому було призначено раніше.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 03.10.2023 розгляд справи відкладено на 24.10.2023.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

У грудні 2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не може самостійно погасити заборгованість перед кредиторами у загальному розмірі 8468315,42 грн. у зв`язку з відсутністю доходів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, призначено підготовче засідання по справі, зобов`язано ОСОБА_1 надати суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на січень 2022 року, додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією фізичної арбітражного керуючого Боднарчука Станіслава Ярославовича, заборонено фізичній особі ОСОБА_1 , відчужувати майно; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 16.09.2022 для подачі до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 22.10.2022 для підготовки та подання до суду плану реструктуризації боргів боржника; зобов`язано керуючого реструктуризацією у строк до 22.10.2022 провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; призначено попереднє судове засідання.

18.11.2022 від Головного управління ДПС у Харківській області на виконання ухвали суду від 16.08.2022 у справі № 922/5039/21 надійшли відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та /або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходи щодо ОСОБА_1 за період з 01.07.2019 по 30.06.2022.

06.03.2023 до суду від керуючого реструктуризацією надійшов звіт про перевірку декларації боржника за 2019-2021 роки (вх. №5901).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 відмовлено в задоволенні заяви кредитора ОСОБА_4 (вх. №11294 від 06.10.2022) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 та у визнанні вимог до боржника на загальну суму 5199018,87 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 (попереднє засідання) визнано такий розмір грошових вимог кредиторів: ОСОБА_3 на загальну суму 928879,54 грн., з яких 500000,00 компенсація частки суми статутного капіталу ТОВ "Мультипак, 7417,20 грн. судові витрати, 369002,76 грн. заборгованість по виплаті аліментів, 52459,58 грн. неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів та 4962,00 грн. судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами. Зобов`язано керуючого реструктуризацією за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги; зобов`язано керуючого реструктуризацією в чотирнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням ст. 123 зазначеного Кодексу організувати та провести збори кредиторів, призначено засідання господарського суду (підсумкове), на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 06.06.2023.

11.05.2023 боржник надав план реструктуризації, а 23.05.2023 доповнення до плану реструктуризації (т. 5 ас. 129-135; 146-148).

29.05.2023 від боржника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до звіту про перевірку декларації боржника та виправлення декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність (уточнений звіт станом на 19.05.2023), в яких зазначається, що при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження були подані декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019- 2021роки, в яких було зазначено всі дані щодо майнового стану ОСОБА_1 .

Боржник стверджував, що 22.05.2023 він отримав від керуючого реструктуризацією звіт про результати перевірки декларації боржника (уточнений станом на 19.05.2023) та з огляду на зауваження розпорядника майна до декларацій, боржником внесено зміни до декларацій про майновий стан за 2019-2021 роки, а також додані виправлені декларації від 26.05.2023.

02.06.2023 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтями 90 та 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

07.06.2023 керуючий реструктуризацією надав: план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який надавався на розгляд кредиторам із відповідними доповненнями; звіт про перевірку декларації боржника (уточнений станом на 19.05.2023) із відповідними запитами та відповідями органів, що здійснюють облік та реєстрацію речових прав на рухоме та нерухоме майно; опис майна ОСОБА_1 за результатами інвентаризації; реєстр вимог кредиторів; рішення зборів кредиторів ФО ОСОБА_1 за результатами опитування від 06.06.2023. Також, від арбітражного керуючого надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника (т. 6 ас. 49-154).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2023 визнано вимоги Головного Управління ДПС у Харківській області у загальному розмірі 77787,28 грн. заборгованості з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, як такі, що є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

11.07.2023 керуючий реструктуризацією надав звіт про результати перевірки декларації боржника (уточнений станом на 10.07.2023).

17.07.2023 боржник надав виправлені декларації від 14.07.2023 з урахуванням зауважень керуючого реструктуризацією, про які зазначено у звіті про результати перевірки декларації боржника (уточнений станом на 10.07.2023).

Суд першої інстанції, враховуючи сукупні дії боржника, які були направлені на ухилення від погашення вимог кредиторів, а не на досягнення мети банкрутства - погашення таких вимог, зважаючи на те, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна інформація, зокрема про його майно та майно членів його сім`ї, відсутність погодженого боржником плану реструктуризації боргів, наявність суперечливих доказів у справі, що свідчить про недобросовісність боржника, дійшов висновку, що боржник своїми діями не підтвердив добросовісність намірів, неналежно користувався процесуальними правами та невідповідально виконував процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 7 статті 123 КУзПБ.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності, є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд керується принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі також КУзПБ) кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.

Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію, в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що є не обов`язком, а його правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника такі обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ (в редакції станом на час прийняття оскаржуваної ухвали) декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності.

Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.

Суд також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за якою певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.

Нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації та подання уточненого звіту, а зазначена в декларації інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Разом з тим, законом також не встановлено можливість подання виправленої декларації про майновий стан необмежену кількість раз. Водночас законодавцем прямо встановлено, що керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, доводить результати перевірки до відома боржника, що є підставою для виправлення декларації у строк встановлений законом.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 у справі № 903/264/21.

Втім, колегія суддів звертає увагу на наявність процесуального права боржника подавати пояснення, заперечення та відповідні документи у підтвердження власної позиції, які мають бути оцінені судом під час провадження у справі в сукупності з іншими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ст. 116 КУзПБ фізичною особою ОСОБА_1 до заяви про визнання його неплатоспроможності надано до господарського суду декларації про майновий стан боржника за 2019-2021 роки.

06.03.2023 від керуючого реструктуризацією надійшов звіт (вх. №5901) про перевірку декларації боржника за 2019-2021 роки, в якому арбітражний керуючий зазначив, що за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника за 2019 та 2020 роки інформації, яка відрізняється від тієї, що вказана в деклараціях боржника за 2019 та 2020 роки станом на час подання звіту не виявлено. Керуючим реструктуризацією продовжують вживатися заходи з метою пошуку майна. Стосовно висновків за результатами перевірки декларації про майновий стан боржника (за 2021 рік), арбітражний керуючий повідомив, що боржником в декларації за 2021 рік не зменшено розмір загального зобов`язання у зв`язку з реалізацією предметів іпотеки наприкінці 2021 року.

Так, станом на 2019 рік у боржника було майно, яке знаходилося в іпотеці та згідно наданих самим же боржником відомостей воно було реалізоване у 2019 році, а інша частина - наприкінці 2021 в рамках виконавчого провадження, як і частина майна, що належала колишній дружині ОСОБА_3 та яка була солідарним боржником. Однак розмір заборгованості, зазначений у розділі ХІV декларації за 2021 "Відомості про фінансові зобов`язання боржника та членів його сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України" залишився незмінним в деклараціях за 2020 та 2021 роки, хоча мав зменшитися на вартість реалізованого в рамках виконавчого провадження №65689836 майна, а саме на 1884000 грн. Також, згідно наданих боржником документів, 28.02.2019 було реалізовано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 в рамках виконавчого провадження 56611303. Таким чином, заборгованість перед ПАТ "Банк Форум" мала зменшитися на 684950,00 грн в 2019 році. Згідно рішення Дзержинського районного суду міста Харкова у справі №638/8541/14ц всього з боржника та його колишньої дружини солідарно було стягнуто на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість у розмірі 1753550,58 грн за договором № 0103/11/37-NW вiд 21.06.2011.

07.06.2023 керуючий реструктуризацією надав звіт про перевірку декларації боржника (уточнений станом на 19.05.2023), в якому за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника за 2019-2021 роки встановлено, що боржником не вказано:

- 1/2 квартири АДРЕСА_3 , яка належить йому на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.09.2018, однак не зареєстрована за ним в ДРРПНМ;

- рухоме майно, яке вибуло із володіння боржника на підставі рішення третейського суду, в подальшому скасованого ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.02.2017 у справі №638/15809/15-ц, та повинно бути повернуто боржнику. Частина цього майна перебуває у заставі АТ "Прокредит Банк" згідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- грошові кошти на рахунку НОМЕР_5 в АТ КБ "Приватбанк" у сумі 2096,50 грн;

- у розділі ХІV "Відомості про фінансові зобов`язання боржника та членів його сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України" декларації за 2021 рік боржником не зменшено розмір заборгованості на суму коштів, яка надійшла кредитору наприкінці 2021 року від примусової реалізації належного йому та ОСОБА_3 майна.

Боржник стверджував, що 22.05.2023 він отримав від керуючого реструктуризацією звіт про результати перевірки декларації боржника (уточнений станом на 19.05.2023) та зробив відповідні виправлення до декларацій за 2019-2021 роки. До наданих пояснень боржник надав відповідні виправлені декларації від 26.05.2023 з урахуванням зазначених арбітражним керуючим недоліків.

При цьому, боржник вважав за необхідне надати пояснення щодо цих виправлень.

Так, стосовно наданих керуючим реструктуризацією зауважень боржник не заперечувпав, що 1/2 квартири АДРЕСА_3 належить йому на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.09.2018 (справа 638/11299/13-ц), проте не зареєстрована за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Боржник зазначав, що право власності до поділу на частки належало та було зареєстровано виключно за ОСОБА_1 . Після поділу майна права власності на квартиру не було зареєстровано за ним, внаслідок чого вважає, що рішення, на яке посилається арбітражний керуючий в звіті, не може підтвердити наявне право власності ОСОБА_1 на квартиру. Оскільки державна реєстрація прав боржника на квартиру відсутня, тому відсутній факт набуття ним права власності на відповідне майно. З огляду на викладене до декларацій, які подавались до суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не були внесені ці дані.

Стосовно рухомого майна, яке вибуло із володіння ОСОБА_1 на підставі рішення Третейського суду, яке в подальшому було скасовано ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.02.2017 справі №638/15809/15-ц, та повинно бути повернуто ОСОБА_1 , боржник зазначає, що він виконав рішення Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" від 12.02.2014 року №01/12-02/14 та підписав з ТОВ "Техносклад" акт прийму-передачі обладнання, на підставі якого і передав відповідне майно у власність ТОВ "Техносклад".Скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" ніяким чином не впливає на дійсність договору купівлі-продажу №0911/1 від 09.11.2011 та право власності ТОВ "Техносклад" на таке майно на підставі цього договору. Боржник вказує, що обладнання йому не повернуто, місцезнаходження його невідоме.

Щодо грошових коштів на рахунку НОМЕР_5 в АТ КБ "Приватбанк" у сумі 2096,50 грн, боржник зазначає, що вказаний рахунок було відкрито 26.03.2022, тому вказані кошти не могли бути внесені до відповідних декларацій за попередні роки.

Стосовно того, що в розділі ХІV декларації за 2021 рік боржником не зменшено розмір заборгованості на суму коштів, яка надійшла кредитору наприкінці 2021 року від примусової реалізації належного йому та ОСОБА_3 майна, боржник просить прийняти до уваги, що в рамках двох зведених виконавчих проваджень №65689836 та №65689836 було проведено електронні торги, на яких на користь ТОВ «Карго Пром» було реалізоване майно, яке належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В рамках ЗВП №65689836 було реалізовано майно, яке належало на праві часткової спільної власності ОСОБА_1 , а саме:

- 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером 6322055900:00:003:0336;

- 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером 6322055900:00:003:0089.

Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки від 06.12.2021 вищезазначене майно було реалізовано за 992000грн., з яких 942400грн. перераховано виконавцю Бабенко Д.А.

В рамках ЗВП №65689836 було реалізовано майно, яке належало на праві часткової спільної власності ОСОБА_3

ОСОБА_1 стверджував, що йому не відомо, яку саме суму коштів отриманих від реалізації відповідного майна було направлено на погашення боргу за кредитним договором №0103/11/37-NW від 21.06.2011 та за кредитним договором №0309/08/12-КЕ від 29.09.2008. На запит адвоката від 01.03.2023 щодо зарахування коштів ТОВ "Карго Пром" надало відповідь, в якій повідомило, що отримані грошові кошти від реалізації було зараховано в погашення заборгованості за кредитами таким чином: 429506,34 грн. в погашення боргу по кредитному договору №0103/11/37-NW від 21.06.2011; 1272006,10 грн. в погашення боргу по кредитному договору №0309/08/12-КЕ від 29.09.2008. Враховуючи відповідні дані було пропорційно зменшено розмір основної суми позики (кредиту), що зазначено в Розділі XIV декларації за 2021 рік.

При цьому, боржник з посиланням на п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ зазначав, що навіть якщо він не згоден зі звітом керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, у нього фактично немає іншого виходу ніж внести відповідні зміни, захистивши себе від можливого закриття провадження у справі.

З метою проведення зборів кредиторів керуючим реструктуризацією на адресу кредитора ОСОБА_3 направлено запит від 22.05.2023 про проведення зборів кредиторів шляхом опитування та запропоновано вирішити питання про звернення до господарського суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

02.06.2023 конкурсним кредитором ОСОБА_3 надано відповідь на вказаний запит керуючого реструктуризацією та вирішено: відмовити в затвердженні плану реструктуризації боржника (п. 3); звернутись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі (п. 4).

Відповідне рішення зборів кредиторів від 06.06.2023 міститься в матеріалах справи.

Після проведення зборів кредиторів шляхом опитування, 11.07.2023 керуючий реструктуризацією надав суду третій звіт про перевірку декларації боржника станом на 10.07.2023, в якому зазначено, що за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника за 2019-2021 роки боржником не вказано в декларації: житлового будинку за адресою: буд. АДРЕСА_4 (продана 06.12.2021); земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:00:003:0089, адреса: АДРЕСА_5 (продана 06.12.2021); земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:00:003:0336, адреса: вул. Молодіжна 42, Мала Данилівка, Дергачівський р.. Харківська обл. (продана 06.12.2021); квартира №34 за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна, буд 3 (продана 28.02.2019); квартири АДРЕСА_3 , яка належить боржнику на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.09.2018, однак не зареєстрована в ДРРПНМ; рухоме майно, яке вибуло із володіння боржника на підставі рішення третейського суду, в подальшому скасованого ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.02.2017 у справі №638/15809/15-ц, та повинно бути повернуто боржнику. Частина цього майна перебуває у заставі АТ "Прокредит Банк" згідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна; грошові кошти на рахунку НОМЕР_5 в АТ КБ "Приватбанк"; в декларації за 2021 рік у розділі ХІV "Відомості про фінансові зобов`язання боржника та членів його сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України" боржником не зменшено розмір заборгованості на суму коштів, яка надійшла кредитору від примусової реалізації належного йому та ОСОБА_3 нерухомого майна.

ОСОБА_1 надав суду виправлені декларації від 14.07.2023 з урахуванням зазначених зауважень.

Колегія суддів зазначає, що аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:

- боржник подає суду декларацію;

- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;

- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

При цьому, керуючий реструктуризацією зобов`язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п`ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.

Своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою об`єктивної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів.

Нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації та подання уточненого звіту, а зазначена в декларації інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Суд першої інстанції слушно звертає увагу, що недоліки у деклараціях боржника були виявлені керуючим реструктуризацією лише у липні 2023 року, проте відповідна інформація була відома і боржнику, і керуючому реструктуризацію з початку розгляду справи.

Зокрема, про 1/2 житлового будинку за адресою: буд. 42, вул. Молодіжна, смт Мала Данилівка, Дергачівський р., Харківська обл.; 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:00:003:0089, адреса: вул. Лозівська 41, смт Мала Данилівка, Дергачівський р., Харківська обл.; 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:00:003:0336, адреса: АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_2 (продана 28.02.2019); 1/2 квартири АДРЕСА_3 , які належать боржнику на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.09.2018, він зазначав у заяві про відкриття провадження у справі про відновлення платоспроможності.

Проте, вказані відомості не були внесені боржником до декларацій при подачі заяви до суду. При цьому, арбітражним керуючим у звіті від 06.03.2023 зазначено, що за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника не виявлено інформації, яка відрізняється від тієї, що вказана в деклараціях.

ОСОБА_1 посилається на те, що він не повинен був зазначати відомості щодо 1/2 квартири АДРЕСА_3 , яка належить йому на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.09.2018, а також про рухоме майно, яке вибуло із володіння боржника на підставі рішення третейського суду, в подальшому скасованого ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2017 року у справі №638/15809/15-ц, оскільки право власності на квартиру не зареєстровано, а рухоме майно вибуло з його володіння на підставі діючого договору купівлі - продажу, укладеного з ТОВ "Техносклад", і місце його перебування не відомо.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

Суть державної реєстрації прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Не зважаючи на те, що рішенням суду був встановлений факт наявності у ОСОБА_1 права власності на зазначене майно, а останньому було достеменно відомо про такі обставини, він заперечував факт набуття такого права, що цілком обґрунтовано викликало у суду першої інстанції сумніви щодо прозорості та добросовісності намірів боржника щодо прагнення досягти мети процедури банкрутства, ініційованої ним задля єдиного наміру - погашення наявних вимог кредиторів.

Не вжиття боржником заходів щодо повернення майна, яке вибуло із його володіння за скасованим рішенням третейського суду, також може свідчити про наміри щодо його приховування.

Водночас колегія суддів не може погодитись з доводами суду першої інстанції щодо не внесення до декларацій відомостей про автомобіль PEUGEOT 307, який належить ОСОБА_5 (батьку боржника).

Так, судом першої інстанції зазначено, що згідно з відповіддю РСЦ ГЦС МВС в Харківській області від 16.09.2022 вих. № 31/20-1227 за даними Єдиного державного реєстру МВС за ОСОБА_5 23.07.2021 зареєстровано право власності на автомобіль PEUGEOT 307, 1997 р.в. (чорний) номерний знак НОМЕР_6 на підставі договору купівлі-продажу. Ані боржник, ані керуючий реструктуризацією про зазначений автомобіль, який належить батькові боржника, та відомості про який повинні бути внесені в декларацію боржника за 2021 рік жодної інформації не надають, та відповідно вказана інформація не внесена боржником до декларації за 2021 рік.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що у виправлених деклараціях за 2021 рік (від 26.05.2023 та 14.07.2023) боржником зазначено, що ОСОБА_5 19.07.2021 (дата реєстрації 23.07.2021) набуто право власності на легковий автомобіль Рeugeot 307, 2003 р.в.

При цьому, згідно відповіді РСЦ ГЦС МВС в Харківській області від 16.09.2022 вих. № 31/20-1227 згідно даних Єдиного державного реєстру МВС за ОСОБА_5 23.07.2021 зареєстровано право власності на автомобіль PEUGEOT 307, 1997 (2003) чорний номерний знак НОМЕР_1 , № куз. НОМЕР_7 .

Таким чином, судом першої інстанції помилково було ототожнено об`єм двигуна автомобіля PEUGEOT 307 (1997) із роком його випуску, яким насправді є 2003 р.в, що призвело до неправильного висновку про невнесення в декларацію боржника інформації про цей автомобіль.

На переконання суду першої інстанції, такі дії боржника, як ініціювання процедури банкрутства при декларуванні обставин щодо необізнаності про стан, місцезнаходження та вартість належного йому майна, необхідно розцінювати як недобросовісні.

Місцевий господарський суд також звернув увагу, що боржником не вживаються дії, направлені на пошук та повернення автомобілів Тoyotа RAV4, 2000 р.в. та ГАЗ AC-G 3302 АХУ-1, 2011 р.в., а також інших активів.

З декларацій за 2019-2021 роки судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник має у власності легковий автомобіль Тoyotа RAV4, 2000 р.в. та вантажні автомобілі ГАЗ AC-G 3302 АХУ-1, 2011 р.в, ГАЗ 2705, 2001 р.в.

У листі Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Харківській області від 16.09.2022 вих. № 31/20-1227 зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру МВС за боржником ОСОБА_1 станом на 16.09.2022 зареєстровано право власності на автомобілі: ГАЗ AC-G 3302 АХУ-1 2890, (2011), білий, № двиг. НОМЕР_2 , № шасі НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 ; НОМЕР_8 , (2000), сірий, № кузова № НОМЕР_9 .

За поясненнями боржника автомобіль ГАЗ AC-G 3302 АХУ- 1 2890, (2011) не знаходиться у його володінні, оскільки він був вилучений під час слідчих дій в рамках кримінального провадження № 60120510, які проводились в березні 2012 представниками Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області. Станом на час розгляду справи зазначений автомобіль не повернений та боржник припускає, що він має знаходитись на зберіганні у Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області.

В матеріалах справи міститься постанова старшого помічника прокурора Дзержинського району м. Харкова про накладення арешту від 08.05.2012 , відповідно до якої в межах кримінальної справи №60120510 накладено арешт, зокрема, на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , особові рахунки (окрім вкладів), рухоме та нерухоме майно, де б таке не знаходилось.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2022 у справі №2011/10943/12 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172 та ч. 3 ст. 229 КК України (в редакції 1960 року), а кримінальну справу за його обвинуваченням за даними статтями провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності; постанови старшого слідчого СВ Дзержинського РО ХМУ МВДУ в Харківській області від 23.04.2012 та старшого помічника прокурора Дзержинського району м. Харкова від 08.05.2012 про накладення арешту на майно скасовано.

Листом від 23.11.2022 боржник звернувся до Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова та ХРУП №3 ГУНП в Харківській області з клопотанням, в якому посилаючись на скасування постанов про накладення арешту просив, зокрема, повернути грошові кошти, належне йому, ТОВ «Європласт» та ТОВ «Мультіпак» майно та обладнання, продукцію, а також зняти арешти з рухомого та нерухомого майна та рахунків, що належать ОСОБА_1 , ТОВ «Європласт» та ТОВ «Мультіпак».

22.12.2022 окружною прокуратурою повідомлено, що клопотання від 23.11.2022 та 07.12.2022 стосовно повернення вилученого майна в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі №20120185 майна та з інших питань розглянуті та роз`яснено, що відповідно до ст. 324 КПК України (редакція 1960 року) суд вирішує долю речових доказів та іншого вилученого в ході досудового слідства майна.

Крім того, ХРУП №3 ГУНП в Харківській області листом від 01.12.2022 повідомило боржника про те, що для вирішення питань, порушених у зверненні, необхідно звернутися до суду для отримання копії рішення суду, на яке заявник посилався у своєму зверненні.

Щодо автомобіля ТOYOTА RAV4 (2000) боржник зазначив, що він знаходиться в угоні, та за його заявою відкрито кримінальне провадження №12013220280001888 від 25.09.2013, а тому вжиття додаткових заходів щодо його повернення він не вважає за можливе.

Проте, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що дійсно боржником не вжито всіх можливих та допустимих заходів для повернення цього майна, зокрема, звернення до компетентного суду для вирішення питання щодо долі речових доказів та іншого вилученого в ході досудового слідства майна.

При цьому, суперечливою суд вважає поведінку боржника, який водночас стверджує, що вказані автомобілі було викрадено його колишньою дружиною та її родичами, та вони знаходяться у її користуванні «за її власним волевиявленням», а також звертаючись із зустрічним позовом до колишньої дружини ОСОБА_3 та подаючи відзив на її позов, просить зарахувати вартість, зокрема, цих автомобілів в рахунок погашення заборгованості за аліментами перед нею.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що згідно листа АТ «Універсал Банк» вих.№798-А-БТ від 17.05.2023 (т. 6 ас. 165) на ім`я ОСОБА_1 обліковуються відкритими банківські рахунки, залишок на яких становить: НОМЕР_11 - 21480,01 грн.; UA963220010000026200321763650 0 грн.

В уточненому звіті про результати перевірки декларації боржника станом на 10.07.2023 (т. 6 ас. 169-178) керуючий реструктуризацією зазначив, що враховуючи те, що баланс на рахунку інший, ніж було вказано в декларації боржника на день її подачі, ним було направлено запит до боржника з проханням надати виписку по рахунку за період з дати заповнення декларації до дати надання відповіді на запит.

Проте, відповідь на вказаний запит арбітражного керуючого боржником суду першої інстанції не надавалася.

В суді апеляційної інстанції боржник зазначив, що інформація стосовно наявності грошових коштів у розмірі 21480,01 грн. на рахунку НОМЕР_11 в АТ «Універсал Банк» не відповідає дійсності та, на його думку, спростовується, зокрема, випискою про рух коштів по картці від 14.07.2023 за вказаним рахунком у період 11.10.2021 - 14.07.2023, довідкою АТ «Універсал Банк» про заборгованість коштів від 24.09.2023, електронною перепискою з банком.

Апеляційний господарський суд зауважує, що такі докази не надавалися боржником суду першої інстанції, хоча, як зазначено вище, відповідний запит був направлений йому керуючим реструктуризацією. Окрім того, ці докази не пояснюють причини, чому інформація, надана в листі АТ «Універсал Банк» вих.№798-А-БТ від 17.05.2023 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2022, має імовірні розбіжності із інформацією, наданою цим же банком за зверненням самого боржника. При цьому, боржник не надав доказів спростування банком інформації, яка міститься у його листі від 17.05.2023.

Крім того, колегією суддів встановлено, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в усіх деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019-2021 роки ОСОБА_1 зазначено зареєстроване місце проживання /перебування: АДРЕСА_6 , а фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 .

Як свідчать матеріали справи, квартира по АДРЕСА_6 була реалізована на електронних торгах відповідно до протоколу про проведення електронних торгів №388925 від 20.09.2019, про що, зокрема, містяться відомості в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Водночас, ні у вказаних деклараціях боржника (зокрема, у розділі ІІІ), ні в інших матеріалах справи не має жодних пояснень щодо права користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_8 .

Вказана адреса також зазначена в якості місця проживання батька боржника - ОСОБА_5 , про що свідчить, зокрема, копія його паспорту (МН847306) (т. 1 ас. 99, 100).

Відповідно до пунктів 7-9 Приміток до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" під членами сім`ї боржника розуміються особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі, якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається «Член сім`ї не надав інформацію».

Проте, боржником у деклараціях не відображено відповідної інформації щодо права користування батьком квартирою АДРЕСА_8 .

В свою чергу, керуючим реструктуризацією не було з`ясовано питання, кому належить ця квартира.

Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації у відповідних реєстрах прав власності на дане приміщення за членами сім`ї боржника. Також, колегія суддів враховує, що реєстрація місця проживання батька відбулась ще 17.08.2004.

При цьому, у довідці КП «БТІ» від 20.09.2022, яка надана на запит арбітражного керуючого від 05.09.2022 щодо надання інформації стосовно боржника та членів його сім`ї, станом на 31.12.2012: боржник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , АДРЕСА_6 ); батько боржника ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_12 ); мати боржника ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_13 ); син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (інші відомості відсутні), дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (інші відомості відсутні); дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (інші відомості відсутні) зазначено, що КП «БТІ» проводиться облік речових прав на об`єкти нерухомого майна за адресою місця розташування відповідних об`єктів нерухомості; у зв`язку з чим здійснення пошуку запитуваної інформації виключно за вказаними у запиті реквізитами буде ускладненим, а результат такого пошуку неповним.

Також, КП «БТІ» повідомляло, що у разі необхідності отримати інформацію з паперових носіїв станом на 31.12.2012, може бути розглянуте питання про надання наявних відомостей з інвентаризаційних архівних матеріалів про право власності фізичних осіб на об`єкти нерухомого майна, розташованих на території м. Харкова, після надання відповідного запиту з зазначенням повних пошукових даних, а саме: прізвище та ім`я по батькові, всі прізвища, що змінювалися (дівочі та ін.), дату народження, ідентифікаційний код, адресу реєстрації за місцем постійного або тимчасового проживання фізичної особи, а також з зазначенням ймовірних адрес фізичної особи.

Враховуючи, наявність інформації про місце фактичного проживання боржника та місце реєстрації батька боржника за адресою: АДРЕСА_7 , арбітражним керуючим не здійснювалось відповідних запитів до КП «БТІ», а боржником відповідні відомості також не надавались.

Вказані обставини свідчать як про неповноту інформації, зазначеної в деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019-2021 роки, так і про неналежну перевірку вказаної інформації керуючим реструктуризацією.

Відсутність повної та об`єктивної інформації про активи боржника позбавляє можливості визначити ефективні шляхи для здійснення процедури реструктуризації або погашення боргів такої особи та задоволення грошових вимог кредиторів.

При цьому, системний аналіз положень статей 74, 86 ГПК України, статті 116 КУзПБ, пункту 9 Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" дає підстави для висновку про те, що суд не може збирати докази щодо боржника та членів його сім`ї з власної ініціативи, а саме на боржника як заінтересовану особу покладено обов`язок щодо надання такої інформації та відображення її у декларації.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що: (1) за результатами перевірки декларацій боржника керуючим реструктуризацією неодноразово були виявлені істотні невідповідності у них фактичному майновому стану боржника; (2) боржник неодноразово подавав виправлені декларації з новими даними, хоча законом не передбачена можливість повторного та втретє виправлення декларацій; (3) навіть виправлені декларації про майновий стан мають неповноту інформації щодо майна боржника та членів його сім`ї, що перебуває у власності, оренді чи на іншому праві користування.

А тому, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що у сукупності такі дії боржника викликають обґрунтовані сумніви щодо його дійсного майнового стану та, відповідно, добросовісності при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відносно поданого боржником плану реструктуризації, колегія суддів зазначає, що частинам 1 та 2 статті 124 КУзПБ визначено, що план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

Окрім того, положення частини 3 вказаної статті передбачають, що план реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).

Розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, що дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який, після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів, погоджується з ними.

До суду та на затвердження зборам кредиторів боржником був наданий проект плану реструктуризації боргів від 20.12.2021, а також від 10.05.2023, з доповненнями від 22.05.2023.

Рішенням зборів кредиторів від 06.06.2023, яке проводилось шляхом опитування ( ОСОБА_3 - єдиний кредитор, який має право вирішального голосу), зокрема, відмовлено у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника; вирішено не звертатися з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника, та запропоновано звернутися до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

02.06.2023 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтями 90 та 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Вказане клопотання мотивоване тим, що: боржником не було внесено до декларацій про майновий стан повну та достовірну інформацію щодо належного йому майна; арбітражний керуючий Боднарчук С.Я. не розробив та не надав зборам кредиторів план реструктуризації боргів і надав на затвердження план реструктуризації, складений боржником; наданий на затвердження зборів кредиторів проект плану реструктуризації боргів, що був складений боржником ОСОБА_1 , по суті є пустим шаблоном, не містить достовірної інформації про майно і доходи боржника, був поданий керуючим реструктуризацією формально та не міг бути фактично та об`єктивно розглянутим кредиторами з можливістю його затвердження; при дослідженні наданих інвентаризаційних відомостей про наявність майнових активів боржника встановлено, що вони не містять достовірної інформації щодо активів боржника; боржником приховано від суду та від кредиторів належне йому майно.

Суд першої інстанції дослідивши план реструктуризації вірно встановив, що у розділі "Інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації)" не зазначено відомості, зокрема, про таке належне боржнику майно:

- 1/2 частка квартири по АДРЕСА_9 , право власності на яку виникло у боржника внаслідок поділу спільного майна подружжя відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.09.2018 у справі №638/11299/13-ц;

- яке вибуло із володіння боржника на підставі рішення третейського суду, в подальшому скасованого ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.02.2017 у справі №638/15809/15-ц.

Колегія суддів звертає увагу, що боржник у плані реструктуризації зазначив, що є власником транспортних засобів: ГАЗ AC-G 3302 АХУ- 2890-1 та Тoyotа RAV4, 2000 р.в. Водночас, у декларації за 2019-2021 роки боржником також внесено інформацію про право на реєстрацію автомобіля ГАЗ 2705, 2001 р.в., проте в плані реструктуризації такі відомості відсутні.

У розділі "Інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів" зазначено, що станом на момент подання цього плану реструктуризації доходи відсутні. Крім того боржником зазначено, що він є директором двох підприємств - ТОВ "Мультіпак" та ТОВ "Європласт", діяльність яких призупинено у зв`язку з кримінальними провадженнями. При цьому, він розраховує, що після закінчення кримінальних проваджень, зняття заборон і поновлення діяльності підприємств буде отримувати дохід, розмір якого на даний момент неможливо встановити.

У розділі "Розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів" боржником відомості не зазначені. Пропозицій щодо розміру коштів, які щомісяця будуть виділятися боржником для погашення вимог кредиторів, боржником не надано. Лише вказано розмір суми, необхідної для задоволення побутових потреб, а також у разі наявності решти коштів - вони будуть спрямовуватись на погашення боргів.

Проте, судом першої інстанції вірно зауважено, що боржник є єдиним засновником, директором і бухгалтером ТОВ "Мультіпак" та ТОВ "Європласт", які не перебувають в стані припинення та можуть здійснювати господарську діяльність. ОСОБА_1 також є працездатною особою та має можливість працевлаштування та отримання доходів, проте не вживає, принаймні офіційно, відповідних заходів.

Водночас колегія суддів враховує положення ст. 125 КУзПБ (в редакції станом на момент складання плану реструктуризації від 10.05.2023), відповідно до якої не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов`язкових платежів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов`язкових платежів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.

Обставини справи свідчать про наявність заборгованості у ОСОБА_1 , зокрема, зі сплати заборгованості по виплаті аліментів в сумі 369002,76 грн., а також неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів 52459,58 грн.

Наданий боржником план реструктуризації передбачав можливість сплати періодичних зобов`язань перед ОСОБА_3 (аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей) лише у розмірі 1699,80 грн. щомісячно. Проте, не зазначено джерел доходу для погашення обов`язкових періодичних зобов`язань.

Відомостей щодо порядку погашення визнаних судом вимог, зокрема, ОСОБА_3 на загальну суму 928879,54 грн. та Головного управління ДПС у Харківській області у загальному розмірі 77787,28 грн. та графіку щомісячних виплат на задоволення вказаних кредиторських вимог план реструктуризації також не містить.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскільки план реструктуризації не був затверджений зборами кредиторів, то суд не повинен був надавати йому оцінку.

З цього приводу, колегія суддів зауважує, що за відсутності повноти інформації про активи боржника, враховуючи його формальний підхід до складання плану реструктуризації без визначення дієвого механізму погашення боргів перед кредиторами, такі обставини, знову таки, не демонструють прагнення боржника щодо досягнення компромісу з кредиторами, зокрема, щодо умов реструктуризації боргів, та, відповідно, не свідчать про його добросовісність. А тому, судом цілком правомірно здійснено аналіз і положень наданого боржником плану реструктуризації (який у сукупності з іншими доказами та обставинами справи дає загальне уявлення про дійсні наміри боржника) та встановлено, що при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у даній справі боржник переслідував не легітимну мету відновлення його платоспроможності, а намагався у такий спосіб уникнути сплати боргів перед кредиторами.

Помилковою також суд вважає позицію боржника, що обов`язок по розробленню плану реструктуризації покладено на керуючого реструктуризацією, а тому відповідальність за його невідповідність законодавству покладається саме на арбітражного керуючого.

Так, відповідно до положень ч. 4 ст. 118 КУзПБ обов`язок щодо подання суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність пропозицій щодо реструктуризації боргів (проекту плану реструктуризації боргів) покладається на боржника.

Необхідно звернути увагу, що керуючий реструктуризацією призначається судом у підготовчому засіданні, тобто вже за наслідками розгляду заяви боржника, до якої і мав бути поданий проект плану реструктуризації боргів (ст. 119 КУзПБ).

Водночас, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність повинен брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження до господарського суду. Тобто, маючи відповідний досвід та знання, він виконує в цьому аспекті лише допоміжну функцію, що вбачається цілком обґрунтованим, оскільки визначення конкретних можливостей та механізмів щодо подолання неплатоспроможності боржника, залежить саме від нього.

В свою чергу, збори кредиторів мають право лише або повністю схвалити запропонований план реструктуризації боргів (в тому числі з урахуванням змін до нього), або повністю відхилити його, не маючи при цьому можливості вносити до нього корективи.

Таким чином, тягар відповідальності за недоліки плану реструктуризації не може бути перекладено з боржника на керуючого реструктуризацією.

В апеляційній скарзі боржник наполягає, що суд першої інстанції повинен був перейти до процедури визнання боржника ОСОБА_1 неплатоспроможним, проте безпідставно закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.7 ст. 123 КУзПБ, яка не передбачає таких наслідків через відсутність чи недоліки плану реструктуризації.

Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Колегія суддів звертає увагу, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам за обставин встановлення відповідних фактів господарським судом, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

У абзаці п`ятому частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.

Таким чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.

Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

До того ж, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:

- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);

- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);

- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина третя статті 128 КУзПБ).

Само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Відповідно до ч.11 ст. 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми:

- чітко визначений строк, з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її подальшого судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Логічне та філологічне тлумачення частини 11 ст. 126 КУзПБ у взаємозв`язку з п. 2 ч. 4 статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк у три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Колегія суддів наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

Слід враховувати, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ, і саме тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Колегія суддів звертає увагу, що визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити ознаки неплатоспроможності, тобто недостатності майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання його банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

Приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, що регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ встановлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26 травня 2022 року у справі № 903/806/20.

Враховуючи сукупні дії боржника, які суд розцінює як такі, які були направлені не на досягнення такої мети процедур банкрутства, як погашення вимог кредиторів, а навпаки - на ухилення від їх погашення, зважаючи на те, що боржником у деклараціях про майновий стан була зазначена неповна інформація, зокрема, про його та членів його сім`ї майно та майнові права, що загалом свідчить про недобросовісність боржника, а тому з огляду на відсутність повної та достовірної інформації про активи боржника, а також, не погодження зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неможливість визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів та, як наслідок, закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/5039/21 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області 19.07.2023 у справі №922/5039/21 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2684,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.11.2023.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель