Ухвала

від 25.10.2023 по справі 522/12273/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1712/23

Справа № 522/12273/22 1-кс/522/5008/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022163510000561, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 358 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2023 у кримінальному провадженні №12022163510000561, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 358 КК України задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт на вантажний транспортний засіб марки «DAF» моделі «TE 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску, -ключі від замку запалювання транспортного засобу марки «DAF» моделі «TE 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску та спеціалізований напівпричіп марки «PEZZAIOLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску.

Рішення слідчого судді обґрунтоване забезпеченням виконання завдань кримінального провадження, збереженням від втрати, знищення чи перетворення вказаного майна, яке є речовим доказом.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу слідчого судді прийнятою з порушенням норм процесуального права в порушення Конституційних гарантій ОСОБА_6 на вільне володіння майном, а тому є такою, що підлягає скасуванню.

Доводи обґрунтовує тим, що у клопотанні слідчим не обґрунтовано необхідність накладення арешту на майно та як воно пов`язане з кримінальним правопорушенням. Вказує, що слідчим не наведено жодної підстави для накладення арешту визначених ч. 1 ст. 170 КПК України. Вказує, що слідчим не зазначено та необґрунтовано, які саме сліди кримінального правопорушення має містити майно на собі, доказом якого факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження вони є та чому саме арешт необхідно застосувати в конкретному випадку. Звертає увагу, що при винесенні ухвали слідчим суддею, в порушення вимог ст. 173 КПК України, не досліджено правові підстави для арешту майна, не передбачена можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, не передбачені наслідки арешту для володільця майна, не встановлено теперішнього володільця майна, а також не досліджено обставини кримінального провадження.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання про накладення арешту на майно.

Одночасно зазначає, що строк на апеляційне оскарження не пропущений та поновлення не потребує, оскільки копію оскаржуваного рішення отримав лише 06.10.2023, що підтверджується матеріалами провадження.

Прокурор ОСОБА_9 та представник власника майна ОСОБА_7 будучи належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду у судове засідання не з`явились, однак до початку судового розгляду від представника власника майна надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Зважаючи на наведені вище обставини, апеляційний суд на підставі вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливим провести апеляційний розгляд без участі сторін та у відповідності до вимог ч. 4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювати.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення :1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022163510000561, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч.3 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 23.08.2022 до ЧЧ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області із заявою звернувся директор ТОВ «ЄВРОБРУК» ОСОБА_10 , щодо вжиття заходів до невстановленої особи, яка у 2020 році незаконно заволоділа вантажим транспортним засобом марки «DAF» моделі «TE 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 та спеціалізованим напівпричепом марки «PEZZAIOLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_4 , які належать ТОВ «ЄВРОБУК» код ЄДРПОУ: 24532115, чим спричинила матеріального збитку у великих розмірах. (ЖЄО № 11767 від 23.08.2022)

Крім того, під час досудового розслідування отримано висновок експерта ОНДЕКЦ №СЕ-19/116-23/3807-ПЧ від 27.05.2023 за результатами судової почеркознавчої експертизи щодо дослідження договору комісії №6593 від 22.01.2020, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини №6593 від 22.01.2020, договору комісії №6594 від 22.01.2020, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини №6594 від 22.01.2020, згідно якого, встановлено факт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. (ЖЄО №8826 від 04.07.2023)

01.12.2022 у зв`язку з тим, що вищевказані предмети та речі є матеріальними об`єктами та містять відомості, які можуть бути використані як доказ обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами вантажний транспортний засіб марки «DAF» моделі «TE 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску; спеціалізований напівпричіп марки «PEZZAIOLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску.

В подальшому з метою встановлення обставин кримінального правопорушення, підтвердження або спростування фактів вчинення злочину, надання правової оцінки діям причетних осіб, недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, попередження настання незворотних наслідків та спричинення збитків у подальшому, слідчим подано клопотання про накладення арешту на вищевказане майно.

Задовольняючи подане клопотання слідчий суддя зазначив, що вилучене майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим накладення арешту на майно необхідне з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, забезпечення можливості проведення відповідних судових експертиз.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновків, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв до уваги посилання у клопотанні слідчого про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів, оскільки вилучене може бути використаний як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

Отже вжиттязаходу забезпеченнякримінального провадження,шляхом накладанняарешту намайно,є необхіднимзапобіжним заходом,передбаченим зазначениминормами закону,оскільки увипадку приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення тавідчуженнямайна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а тому доводи в цій частині є безпідставними.

Також колегія суддів вважає інші доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 376, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022163510000561, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 358 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4