Постанова

від 31.10.2023 по справі 752/13053/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/13524/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 29 червня 2023 року

у цивільній справі №752/13053/20 Голосіївського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_2

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва

У С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 , в якому просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:011:0035, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок відповідача самовільно встановленої тимчасової споруди, розташованої на ній, що використовується відповідачем, як заклад громадського харчування - ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 01.02.2018 є власником земельної ділянки, площею 0,0326 га, кадастровий номер 8000000000:79:011:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що міститься інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, з моменту набуття права власності на земельну ділянку він позбавлений можливості користуватись та розпоряджатись своїм майном, оскільки, на зазначеній земельній ділянці було самочинно встановлена тимчасова споруда, власником якої є відповідач. Відомості щодо реєстрації прав на зазначену споруду в реєстрі відсутні.

Вказував, що самочинне розміщення відповідачем тимчасової споруди на його земельній ділянці порушує його право власності на землю, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року замінено позивача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_2 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем права позивача на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом розміщення тимчасової споруди для розташування на ній ресторану, оскільки матеріали справи не містять доказів належності цієї споруди відповідачу та не містять доказів здійснення відповідачем будь-якої господарської діяльності.

Судом не взято до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є особою, яка має право володіти, розпоряджатися чи нести відповідальність та/або обов'язки щодо об'єкту, яке підлягає зносу силами та за рахунок відповідача.

Вважав, що оскаржуване рішення порушує права третіх осіб, зокрема власника тимчасової споруди, оскільки позбавляє його права захищати свої права в судовому порядку.

Також, як на підставу скасування рішення суду посилався на те, що суд допустив порушення норм процесуального права, яке полягає в тому, що суд не розглянув клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим позбавив можливості з'явитися в судове засідання та викласти свою позицію щодо позову.

За наведених обставин просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29.06.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду просив залишити без змін.

28 вересня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.10.2023.

02 жовтня 2023 року від позивача також надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.10.2023, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_4 звернувся до нього для мирного врегулювання спору, а то відкладення розгляду справи надасть можливість сторонам досягти згоди для укладення мирової угоди.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31.10.2023 представники сторін пояснили, що не вдалося досягти згоди для укладення мирової угоди.

Представник відповідача - ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених в ній, та просила задовольнити.

Представник позивача - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці ОСОБА_2 , яка до 30.09.2022 належала ОСОБА_3 , та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_4 за відсутності дозвільних документів на будівництво самочинно збудував тимчасову споруду, яка використовується як заклад громадського харчування - ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Вказані обставини підтверджуються наступним.

На підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2018 власником земельної ділянки, площею 0,0326 га, кадастровий номер 8000000000:79:011:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_3

01 лютого 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №24637715 про право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

В подальшому власником зазначеної вище земельної ділянки став ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.09.2022.

Згідно інформації в листі Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 04.05.2020 №073-4349, Департамент не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт з будівництва будівлі по АДРЕСА_1 і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за цією адресою.

В листі Департаменту містобудування та архітектури від 05.05.2020 №055-5133 зазначено, що Департаментом було видано паспорт прив`язки ФОП ОСОБА_4 на розміщення сезонних майданчиків по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . При оформленні паспортів прив`язок заявником було надано погодження від власника земельної ділянки - ТОВ Фірма «СІБ».

Поруч із цим, відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури від 09.06.2020 №055-6206, зазначений паспорт прив`язки було анульовано, у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:79:011:0035 та відповідного заперечення нового власника щодо розміщення на його земельній ділянці сезонного майданчика ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Матеріали справи не містять доказів того, що після анулювання паспорту прив'язки тимчасову споруду, яка використовується як заклад громадського харчування - літній майданчик ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », було знесено.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що розташування на його земельній ділянці тимчасової споруди відповідача порушує право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Суд першої інстанції, врахувавши вищенаведені обставини справи та застосувавши положення ст. 317, 376, 386, 391 ЦК України та положення ст. 152 ЗК України, які регулюють дані правовідносини, дійшов правильного висновку, що у зв'язку із незаконно встановленою відповідачем тимчасовою спорудою на земельній ділянці позивача, останній не може користуватися та розпоряджатися своєю власністю, у зв'язку з чим обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів належності на праві власності відповідачу тимчасової споруди або здійснення ним господарської діяльності за місцезнаходженням такої споруди не спростовують висновку суду про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вже вказувалося вище, Департамент містобудування та архітектури КМДА надавав інформаціюу вигляді офіційних відповідей, які містяться в матеріалах справи, що Департаментом здійснювалося оформлення дозвільних документів на розташування тимчасової споруди на земельній ділянці 8000000000:79:011:0035, а саме здійснювалося оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди №ГЛ.11493.06660-19 на ім`я ФОП ОСОБА_4 .

Із зазначеного паспорту прив`язки вбачається, що даний паспорт виданий ФОП ОСОБА_4 на розміщення сезонного майданчику біля закладів ресторанного господарства, що розташований між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Тобто за адресою: АДРЕСА_1 , що є адресою земельної ділянки 8000000000:79:011:0035, яка належить ОСОБА_2 . Зазначене розташування також визначене за допомогою ситуаційної схеми розташування тимчасової споруди, що міститься на першій сторінці паспорту прив`язки № ГЛ. 11493.06660-18.

Листом №055-6206 від 09.06.2020 Департаментом містобудування повідомлено, що виданий паспорт прив`язки тимчасової споруди № ГЛ.11493.06660-19 анульовано.

Беручи до уваги викладене, слід дійти висновку, що за наслідком отримання паспорту прив`язки №ГЛ.11493.06660-19 саме відповідачем було здійснено встановлення (розміщення) сезонного майданчика ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2» на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:79:011:0035. Дану обставину не заперечує відповідач, а лише посилається на те, що він не є власником споруди та не здійснює там господарської діяльності. В свою чергу, той факт що паспорт прив`язки було в подальшому анульовано не свідчить щодо відсутності у відповідача прав та обов`язків стосовно встановленого ним сезонного майданчику, зокрема щодо його демонтажу.

Так, відповідно до пункту 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі - Порядок розміщення ТС), підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки.

Згідно пункту 2.29. Порядку розміщення ТС, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС,самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Також, відповідно до пункту 13.2.3 Правил благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що ФОП ОСОБА_4 є особою, яка встановила (розмістила) на земельній ділянці позивача сезонний майданчик ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але після анулювання паспорту прив'язки не здійснила демонтаж такої споруди. А відтак ФОП ОСОБА_4 є титульним володільцем спірної самочинної споруди.

Верховний Суд в постанові від 15.03.2023 у справі №205/213/22, застосовуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про знесення самочинного будівництва, пред`явивши вимоги до титульного володільця самочинного будівництва на підставі частини четвертої статті 376 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем будь-якої діяльності у тимчасовій споруді, що є предметом спору, оскільки в матеріалах справи наявний чек з ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2», який розміщено у спірній тимчасовій споруді (том 1, а. с. 18). З даного чеку вбачається, що ФОП ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність з продажу алкогольних напоїв.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність доказів встановлення відповідачем спірної тимчасової споруди та здійснення в ній підприємницької діяльності, у зв'язку з чим і відсутності в нього обов'язку щодо знесення такої споруди, є необґрунтованими та до того ж спростовуються матеріалами справи.

Також, оскільки законодавець не пов'язує виникнення обов'язку зі здійснення демонтажу тимчасової споруди, у разі анулювання паспорту прив'язки, залежно від права власності на таку спору, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що оскаржуване рішення порушує права третьої особи, зокрема власника тимчасової споруди, як вказує скаржник та при цьому не зазначає її найменування.

Відповідно до п. 2, п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Також колегія суддів звертає увагу, що аналіз ч. 1 ст. 54 ЦПК України вказує на те, що саме на сторону у справі, якій відомо про третю особу, стосовно якої сторона може набути право в результаті ухвалення судового рішення, покладено обов'язок сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі к третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції відповідач не доводив обставин того, що існує третя особа стосовно якої сторона у даній справі може набути право пред'явити вимоги. Не надав суду доказів того, що сповістив цю особу про відкриття провадження у даній справі, та відповідно не подав до суду заяву про залучення цієї особи до участі у справі в якості третьої особи, як то визначено ч. 1 ст. 54 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є власником тимчасової споруди не можуть бути підставою для скасування рішення суду і з тих підстав, що судом першої інстанції фактично вирішено питання не про знищення споруди, а про її переміщення, яке повинен здійснити відповідач за власний рахунок.

Таким чином, за обставин коли саме відповідач звертався до органів місцевого самоврядування з проханням на розміщення тимчасової споруди, яке було задоволено та видано паспорт прив'язки для розміщення такої споруди, який в подальшому анульовано, а також враховуючи наявність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем підприємницької діяльності за місцем розташування тимчасової споруди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про усунення перешкод позивачу у користуванні власністю шляхом знесення тимчасової споруди саме за рахунок ФОП ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, яке на думку скаржника, полягає у тому, що суд не розглянув клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 29.06.2023, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2023 року, тобто в день ухвалення оскаржуваного рішення, відповідач через засоби електронного зв'язку подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 29.06.2023, з підстав збільшення кількості та інтенсивності ракетних обстрілів міста Києва (том 2, а. с. 57-58).

З описової частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд розглянув клопотання відповідача про відкладення судового засідання та враховуючи заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи (том 2, а. с. 62).

Отже, є безпідставними доводи апеляційної скарги, що суд не розглянув клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання скаржника на те, що не вирішення судом клопотання призвело до розгляду справи без врахування позиції відповідача, оскільки за приписами ст. 43 ЦПК України відповідач має право письмово подавати до суду свої пояснення з обґрунтуванням позиції щодо пред'явлених до нього вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська