Постанова

від 01.11.2023 по справі 200/2261/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1098/23 Справа № 200/2261/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря судового засідання - Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Дніпропетровська міська рада, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК, третя особа: Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування (т. 1 а.с. 2-4), який в подальшому неодноразово уточнювала, так у червні 2013 року подала подала до суду уточнений позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 про визнання права власності в порядку спадкування (т. 1 а.с. 97-99), у лютому 2014 року подала до суду уточнений позов до ОСОБА_3 , треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 про визнання права власності в порядку спадкування (т. 2 а.с. 20-22), у березні 2014 року подала до суду уточнений позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом (т. 2 а.с. 32-35).

В обґрунтування позову з урахуванням уточнень посилалась на те, що починаючи з 11.06.1998 року на ім`я її тітки ОСОБА_13 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю ДПД №014116, що посвідчував її право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який на даний час відповідно до матеріалів справи скасований.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №46/16 від 31.03.2004 року зазначена земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:02:350:0002) була передана в спільну сумісну власність ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .

Її тітка ОСОБА_13 склала на її ім`я заповіт, яким передала їй право на земельну ділянку, ІНФОРМАЦІЯ_1 тітка померла.

Позивач зазначає, що їй було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв`язку з відсутністю у неї державного акту про право власності на земельну ділянку, який за життя ОСОБА_13 не отримала.

Позивач зазначає, що строк звернення до суду із даними позовними вимогами був нею пропущений з поважних причин - з 2004 року її тітка ОСОБА_13 , не погодившись з рішенням Дніпропетровської міської ради №46/16 від 31.03.2004 року, звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з вимогою про визнання його не чинним, а 16.09.2008 року зазначена справа була закрита судом.

Протягом 2010-2012 років справа вже за її позовом розглядалась в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, а 22.01.2013 року була винесена ухвала про залишення без розгляду позову в зв`язку з пропущенням терміну звернення до адміністративного суду.

Протягом 2006-2009 рр. вона також перебувала на лікуванні в зв`язку з контрактурою лівого тазостегнового суглобу після тотального ендопротезування в 2007 році, ендопротезування правого тазостегнового суглоба в 2005 році.

На протязі останніх десяти років вона має захворювання - двосторонній коксартроз, остеохондроз попереково-хрестового відділу хребта, щорічно потребує профілактичного лікування, вона в зв`язку з захворюваннями обмежена в пересуванні, пересувається за допомогою милиць, обмежуючи навантаження на ушкоджені хворобою кінцівки, комісією МСЕК з 27.03.2006 року їй встановлено безстрокову інвалідність 1 групи, що з 2008 року позбавило її можливості звернутися до суду за захистом свого права.

Вона фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , піклується про будинок та дбає про земельну ділянку.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнень в останній редакції позивач просила суд:

1. Визнати поважною причину пропуску нею позовної давності для звернення до суду з позовом;

2. Визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13 на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0917 га, кадастровий номер 1210100000:02:350:0002.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано поважними причини пропущення ОСОБА_2 позовної давності для звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0917 га, кадастровий номер 1210100000:02:350:0002, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витрати по справі віднесено за рахунок держави.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 101-104), посилаючись на те, що суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи, які мають значення для вирішення справи, неповно вивчив всі обставини правовідносин, не врахував норми матеріального права чинних на той час, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Третя особа Дніпроська міська рада скористалась своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства України (т. 2 а.с. 126-129).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Ужва К.В. скористалась своїм правом та подала заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі (т. 2 а.с. 157-160).

Інші учасники процесу не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року витребувано у Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (Україна, 49006, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Робоча, буд.22-А): - належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 166-167).

31.05.2023 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла спадкова справа №14/2022-Т після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.с. 184-210).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Дніпропетровська міська рада, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом правонаступника ОСОБА_14 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 224-225).

На адресу Дніпровського апеляційного суду повернувся конверт від ОСОБА_5 де причиною повернення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою" та кульковою ручкою від руки написано "адресат помер" (т. 2 а.с. 142).

08 лютого 2023 року на адресу Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) було направлено запит вих. №11136/22-ц/803/1098/23/200/2261/13-ц/25 (т. 2 а.с. 152), в якому Дніпровський апеляційний суд просив надати копію актового запису про смерть ОСОБА_5 , що на час смерті проживав по АДРЕСА_2 , або письмову інформацію про підтвердження (спростування) факту смерті вказаної особи із зазначенням актового запису про смерть, що складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану.

22 лютого 2023 року на електронну пошту та 06.03.2023 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла відповідь Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №317-33.18-11 від 22.02.2023 року (т. 2 а.с. 153, 154), в якій зазначено, що судом не зазначені всі відомості, необхідні для пошуку актового запису про смерть гр. ОСОБА_5 , в архіві Відділу та в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, здійснити якісну та достовірну перевірку актового запису про смерть у Відділу не має можливості.

Відомості про дату народження та дату смерті ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Дніпровським апеляційним судом було направлено запит до Управління ДМС у Кіровоградській області (т. 2 а.с. 229), в якому суд просив надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку ВАДР управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України про ОСОБА_5 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року витребувано у Олександрійської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області (адреса: 28000, Кіровоградська обл., м.Олександрія, вул.6-го грудня, буд.138): - інформацію чи звертався будь-хто до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 . За наявності - надати належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 у с.Войнівка Олександрівського району Кіровоградської області.

Витребувано у Приютівської селищної ради (адреса: 28034, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, смт.Приютівка, вул.Шкільна, буд.4, inbox1@pryiutivka-community.gov.ua): - інформацію хто проживав разом із ОСОБА_12 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент смерті останньої, за адресою: АДРЕСА_2 .

Витребувано у Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (адреса: 28000, Кіровоградська обл., м.Олександрія, вул.6-го грудня, буд.138): - належним чином засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_5 , який проживав по АДРЕСА_2 , або інформацію про підтвердження (спростування) факту смерті вказаної особи із зазначенням актового запису про смерть, що складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану.

Витребувано у Олександрійської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області (адреса: 28000, Кіровоградська обл., м.Олександрія, вул.6-го грудня, буд.138): - інформацію чи звертався будь-хто до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , який проживав по АДРЕСА_2 . За наявності надати належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який у свою чергу є спадкоємцем ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 2 а.с. 231-232, 234-236).

17 серпня 2023 року на електронну пошту та 01.09.2023 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла відповідь Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №1483-33.14-11 від 22.02.2023 року (т. 2 а.с. 153, 154), в якій зазначено, що за результатами проведеної перевірки книг реєстрації смертей в архіві Відділу, актовий запис про смерть на гр. ОСОБА_5 , не виявлено.

01.09.2023 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла відповідь Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №168-0208 від 16.08.2023 року (т. 2 а.с. 242), в якій зазначено, що на момент смерті за адресою: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_12 була зареєстрована та проживала одна.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Кіровоградській області, які надійшли на адресу Дніпровського апеляційного суду 08.09.2023 року, ОСОБА_5 зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , не значиться (т. 2 а.с. 244).

Таким чином, Дніпровським апеляційним судом здійснено всі можливі та необхідні процесуальні дії з метою підтвердження або спростування факту смерті ОСОБА_5 , разом з тим, такий факт підтверджено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що до позивачки як до спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_13 перейшли усі права та обов`язки, що належали померлій на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а тому її позовні вимоги про визнання за нею права власності на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0917 га, кадастровий номер 1210100000:02:350:0002, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ч. 1 ст. 1221 цього Кодексу місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У відповідності до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови у її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_13 є тіткою позивача ОСОБА_2 , що в судовому засіданні підтвердили відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_9 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.01.1997 року Обласним управлінням сільського господарства та продовольства на підставі розпорядження від 24.01.1997 року, право власності на будинок по АДРЕСА_3 було зареєстровано на праві сумісної власності за ОСОБА_13 - на 55/100 часток та за ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 - на 45/100 часток.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 07.02.2008 року відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №1239.

За життя ОСОБА_13 11.06.1998 року Дніпропетровською міською радою народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №890 від 21.05.1998 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю ДП Д* №014116 66111020, що посвідчував її право власності на земельну ділянку, площею 0,0917 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та була передана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до рішення сесії ХХІУ скликання Дніпропетровської міської ради № 46/16 від 31.03.2004 року "Про передачу у спільну сумісну власність та спільну сумісну оренду земельних ділянок громадянам у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська" та Додатку до нього зазначена земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:350:0002), загальною площею 0,0917 кв.м., була передана в спільну сумісну власність для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 . Цим рішення Державний акт на право приватної власності на землю ДПД* №014116, визнаний таким, що втратив чинність. Дане рішення на день розгляду справи є чинним.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 отримали відповідні Державні акти про право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0917 га, на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_13 , а саме: ОСОБА_9 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП №032923, виданий Дніпропетровською міською радою 19.04.2004 року, ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП №032924, виданий Дніпропетровською міською радою 19.04.2004 року, ОСОБА_10 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП №032925, виданий Дніпропетровською міською радою 19.04.2004 року. Встановлено, що ОСОБА_13 . Державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення сесії ХХІУ скликання Дніпропетровської міської ради №46/16 від 31.03.2004 року не отримувала.

Відповідно до листа Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при держкомземі України" від 14.10.2008 року №ц/7611/10/к станом на 06.10.2008 року згідно даних Державного земельного кадастру міста Дніпропетровська земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 (площа 0,0917 га) була зареєстрована до 19.04.2004 року за ОСОБА_13 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю №014116 від 11.06.1998 року, яка була передана в приватну сумісну власність згідно рішення Дніпропетровської міської ради №46/16 від 31.03.2004 року ОСОБА_9 ( 25% - 0,0229 га), ОСОБА_1 (25% - 0,0229 га), ОСОБА_15 (25% - 0,0229 га) на підставі Державних актів на право приватної власності на землю №042717 від 19.04.2004, №042718 від 19.04.2004 року, №042719 від 19.04.2004 року відповідно.

Судом встановлено, що за життя 27.01.2005 року ОСОБА_13 склала заповіт, яким все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла позивачці у даній справі ОСОБА_2 . Вказаний заповіт був посвідчений 27.01.2005 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 3-83, і на час розгляду даної цивільної справи він є чинним.

Відповідно до матеріалів спадкової справи 86/2008, заведеної Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_13 , із заявами про отримання спадщини після її смерті до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_2 (за заповітом), ОСОБА_12 (за законом), ОСОБА_11 (за законом) та ОСОБА_3 (за законом).

03.02.2009 року ОСОБА_2 Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_2 на підставі вищевказаного заповіту від 27.01.2005 року успадкувала після смерті ОСОБА_13 139 простих іменних акцій ВАТ "Кримський содовий завод" Автономної Республіки Крим, та всіх видів дивідендів та компенсацій по ним, які належали померлій.

13.03.2009 року ОСОБА_2 Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано Додаткове Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_2 на підставі вищевказаного заповіту від 27.01.2005 року успадкувала після смерті ОСОБА_13 грошові кошти з належними відсотками, що знаходяться у філії Правобережного відділення ВАТ "Державний ощадний банк України".

Постановою Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 09.12.2008 року позивачці ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_13 в зв`язку з відсутністю Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_13 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 26.03.2013 року Войнівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області, актовий запис №7, її спадкоємцем є ОСОБА_5 , який у наданому суду листі не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 24.06.2009 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві, актовий запис №11820, і відповідно до копії спадкової справи №2001/09, заведеної після його смерті Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою, його спадкоємцями є ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

У зв`язку із зазначеним вказані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_5 в ході розгляду даної справи залучені судом до участі у її розгляді.

ОСОБА_13 у відповідності до положень Цивільного Кодексу України правомірно набула відповідно до рішення сесії ХХІУ скликання Дніпропетровської міської ради №46/16 від 31.03.2004 року у спільну сумісну власність разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:350:0002), загальною площею 0,0917 кв.м., проте вона за життя не отримала у встановленому законом порядку Державний акт на право власності на земельну ділянку про спільне сумісне користування нею.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0917 га, кадастровий номер 1210100000:02:350:0002, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню, оскільки до неї як до спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_13 перейшли усі права та обов`язки, що належали померлій на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок її смерті.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими та вірними висновки суду щодо визнання поважними причини пропуску ОСОБА_2 позовної давності для звернення до суду із даним позовом з урахуванням того, що позивачем у позові та у судовому засіданні було заявлено клопотання про поновлення строку на звернення з даним позовом та зазначено причини поважності такого пропуску, в тому числі у зв`язку з незадовільним станом її здоров`я, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що є необгрунтованими доводи третіх осіб ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 про те, що позивачка пропустила термін позовної давності для звернення до суду із даним позовом, а тому її позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказані особи є третіми особами у справі, а не сторонами в цивільному процесі, тому не наділені законом правом на звернення до суду із даною вимогою про застосування строку позовної давності.

Доводи скарги про те, що ОСОБА_3 отримав право власності на будинок по АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване на праві сумісної власності за померлою ОСОБА_13 на 55/100 часток за за нотаріально посвідченим договором довічного утримання від 19.09.2006 року серія ВСХ073031 між ним та ОСОБА_13 , який розташований на спірній земельній ділянці, право власності на яку перейшло до нього у відповідності до ч. 3 ст. 120 ЗК України, однак, право власності на яке ним оформлене не було у відповідності до чинного законодавства, а тому спірне рішення, яким визнано право власності за ОСОБА_2 позбавило ОСОБА_3 користуватись та розпоряджатись спірним майном, колегія суддів не бере до уваги оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення суду ОСОБА_3 визнав позовні вимоги вимоги ОСОБА_2 та не заперечував щодо їх задоволення, а власник майна розпоряджається своїм майном на власний розсуд, крім того, ОСОБА_3 в подальшому подарував ОСОБА_2 55/100 часток будинок по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частки житлового будинку, який є чинним та ніким не оскаржувався, що також свідчить про те, що спірна земельна ділянка перейшла у власність до ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 120 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з рішенням суду, яким начеб-то порушенні права відповідача ОСОБА_3 , який визнав позов ОСОБА_2 та в подальшому виявив волю та подарував їй частку житлового будинку, а не ОСОБА_1 , яка є апелянтом.

Будь-яких доводів, які б підтверджували факт порушення майнових прав саме ОСОБА_1 апеляційна скарга не містить.

Також колегія суддів враховує той факт, що ОСОБА_4 , який є правонаступником після померлого відповідача ОСОБА_3 не звертався з апеляційною скаргою, не оскаржував договір дарування укладений між його батьком та позивачем ОСОБА_2 , а також те, що він подав до Дніпровського апеляційного суду нотаріально посвідчену заяву в якій зазначив про те, що йому відомо про розгляд даної справи та зазначив, що його батько ОСОБА_3 маючи право на частку спірної земельної ділянки не вважав своє право порушеним та був згодний із позовом ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Ж.І. Максюта