Ухвала

від 12.01.2024 по справі 200/2261/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 січня 2024 року

м. Київ

справа № 200/2261/13-ц

провадження № 61-17955ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпропетровська міська рада, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпропетровська міська рада, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня

2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано поважними

причини пропуску позовної давності для звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку у спільній

сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0917 га, кадастровий номер 1210100000:02:350:0002, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року залишено без змін.

13 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та подання належних доказів на їхнє підтвердження; надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави, на яких подається касаційна скарга з урахуванням положень статті 389 ЦПК України та із зазначенням місця проживання або місцезнаходження всіх учасників справи разом з копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

З аналізу уточненої редакції касаційної скарги, яка надійшла на виконання ухвали Верховного Суду від 22 грудня 2023 року, слідує, що заявниця не усунула недолік касаційної скарги щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України..

ОСОБА_1 у касаційній скарзі та в уточненій касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неналежним чином дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових

висновків при вирішенні спору. Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права (частини третьої статті 120 Земельного кодексу України у редакції 2014 року, частини першої статті 377 Цивільного кодексу України у редакції 2014 року, статті 1236 Цивільного кодексу України), проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі мотиви щодо неправильного застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. Верховний Суд є судом права і здійснює перегляд постановлених та оскаржених судових рішень повністю лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Подані заявницею процесуальні документи свідчать про те, що у відведений судом строк (станом на 12 січня 2024 року) вимоги ухвали Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у повній мірі не виконані (у касаційній скарзі та уточненій касаційній скарзі відсутні підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені процесуальним законом), що не дозволяє суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Відсутність у касаційній скарзі передбачених ЦПК України підстав оскарження судового рішення в касаційному порядку є передбаченою пунктом 4 частини четвертою статті 393 ЦПК України підставою для її повернення.

За загальним правилом, повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпропетровська міська рада, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі,

яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников