Ухвала

від 22.12.2023 по справі 200/2261/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 200/2261/13-ц

провадження № 61-17955ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпропетровська міська рада, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпропетровська міська рада, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня

2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано поважними

причини пропуску позовної давності для звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку у спільній

сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0917 га, кадастровий номер 1210100000:02:350:0002, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року залишено без змін.

13 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.

ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з

поважних причин, оскільки вона не отримувала копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, а дізналась про неї лише

14 листопада 2023 року від іншої особи у справі.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень повний

текст постановиДніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року оприлюднено 08 листопада 2023 року.

У відповідності до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Тобто відлік строку на касаційне оскарження процесуальний закон визначає таким чином: протягом тридцяти днів з дня його проголошення або протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

За відсутності достовірних доказів, доводи, наведені заявницею, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.

Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених процесуальним законом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Слід звернути увагу, що у порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, заявницею не зазначено у касаційній скарзі усіх учасників справи, а саме: ОСОБА_4 (відповідача у цій справі, який є правонаступником померлого ОСОБА_3 ).

Замість ОСОБА_4 , заявниця в касаційній скарзі зазначила - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України укасаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Таким чином, заявниці потрібно надіслати на адресу Верховного Суду

уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням місця проживання або місцезнаходження всіх учасників справи разом із копіями касаційної скарги та доданими до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до

08 січня2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

З метою об`єктивного встановлення обставин та правильного вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження запропонувати Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська направити на електронну адресу Верховного Суду kcs@supreme.court.gov.ua із посиланням на номер справи та номер провадження (№ 61-17955ск23) інформацію щодо наявності у матеріалах цивільної справи № 200/2261/13-ц доказів направлення (вручення) ОСОБА_1 та/або її представнику копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников