Постанова

від 23.10.2023 по справі 459/1921/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/1921/22 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М.В.

Провадження № 22-ц/811/1493/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цьони С.Ю.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Пилипіва В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державної інспекціїархітектури тамістобудування Українина рішенняЧервоноградського міськогосуду Львівськоїобласті від28квітня 2023року у справі за позовом ОСОБА_2 до Червоноградської міської ради Львівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Львівській області про визнання права власності на гараж, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2022 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просив визнати за ним право власності на гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 24, 7 м кв., що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4611800000:01:009:0190.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі рішення Червоноградської міської ради від 23.09.2021 року йому належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0027 га, кадастровий номер 4611800000:01:009:0190 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування гаражу. Дана земельна ділянка знаходиться що на АДРЕСА_2 . На даній ділянці ним був збудований гараж № НОМЕР_1 н, при цьому будівельні вимоги дотримано. Однак у зв`язку із тим, що гараж побудований без відповідної проектної документації не має можливості оформити право власності на нього. Тому, з врахуванням вимог ст.ст. 328, 331, 375, 376 ЦК України просив позов задовольнити.

Рішенням Червоноградськогоміського судуЛьвівської областівід 28квітня 2023року позов ОСОБА_2 до Червоноградської міської ради Львівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Львівській області про визнання права власності на гараж задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж № НОМЕР_1 н, загальною площею 24, 7 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду оскаржила Державна інспекція архітектури та містобудування України, подавши апеляційну скаргу.

Не погоджується з рішенням суду, оскільки вважає, що суд неправильно застсував норми матеріального права.

Вказує, що суд не врахував, що позивачем не надано відомостей про наявність в позивача проектної та робочої документації.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Зазначає, що законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято в експлуатацію.

Просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача адвоката Пилипіва В.І. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахувавши те, що позивач здійснив будівництво гаражу на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, а також те, що гараж відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації, санітарним та пожежним нормам і правилам, не порушує прав та інтересів інших осіб, Червоноградська міська рада не оспорює та не порушує прав позивача на вказаний гараж, прийшов до висновку, що вимоги за даним позовом є підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Встановлено, що 30 вересня 2021 року зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку площею 0,0027 га з кадастровим номером 4611800000:01:009:0190, на підставі рішення Червоноградської міської ради, ухваленого 23.09.2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №278106095 від 05.10.2021 (а. с. 7).

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5609835532021 від 04.08.2021 вбачається, що земельна ділянка площею 0,0027 га, кадастровий номер 4611800000:01:009:0190 знаходиться на АДРЕСА_3 ; цільове призначення даної земельної ділянки: для будівництва індивідуальних гаражів (а. с. 6).

На вказаній земельній ділянці позивачем збудовано гараж № НОМЕР_1 н, що підтверджується технічним паспортом, виданим Червоноградським бюро технічної інвентаризації (а. с. 8-10).

Згідно із довідкою №1 від 19.04.2023, виданою Гаражним кооперативом №3 ОСОБА_2 є членом гаражного кооперативу №3, у якому користується гаражем № НОМЕР_1 н, що розташований за земельній ділянці кадастровий номер 4611800000:01:009:0190. Заборгованість станом на 19.04.2022 року відсутня (а. с. 105).

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження №51 від 19.11.2021, проведеного експертом Юдицькою Я. М., останньою було здійснено технічне обстеження приміщення вказаного гаражу з метою визначення його фактичного технічного стану та надано висновок про те, що будівля гаражу відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації та передбачає можливість подальшої експлуатації гаражу (а. с. 11-13).

ФОП ОСОБА_3 надано висновок від 22.11.2021 про відповідність збудованого об?єкта державним будівельним нормам і правилам відповідно до: ДБН В 2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», ДБН В 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (а. с. 14-15).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.

За змістом частини першої статті 376ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.. 8 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч.4-5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

У справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність абонадано укористування підуже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних таінших нормі правилзгідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.08.2020 у справі №760/21223/17-ц.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 35 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» , після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.

Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

Згідно з ч.1, 2 ст. 36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Відповідно до п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ№ 461від 13.04.2011року прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не звертався до органу державного архітектурно-будівельного контролю з повідомленням про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до 19-21 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ№ 461від 13.04.2011року у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбудінспекцією або оскаржено до суду.

Як вбачається з відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України, 09 листопада 2022 року декларацію про готовність до експлуатації об`єкта було повернуто на доопрацювання, причина відмови у видачі - неподання документів необхідних для прийняття рішення про видачу: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, за рішенням суду відсутні відомості про рішення суду; реєстраційних номерів звіту про проведення технічного обстеження та технічної інвентаризації у реєстрі будівельної діяльності.

Проте, ОСОБА_2 недоліків відповідно до Порядку не усунув та не оскаржив дії відповідного органу з підстав відмови в прийнятті в експлуатацію такого об`єкта, у порядку адміністративного судочинства.

За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Суд першої інстанції встановивши, що позивач здійснив самочинне будівництво, зазначених норм матеріального права не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання за ним права власності відповідно до положень частини третьоїстатті 376 ЦК України.

Суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 , здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо прийняття забудови до експлуатації та оформлення права власності не звертався, що свідчить про відсутність спору про право. Червоноградська міська рада Львівської області не є особою, яка порушила, не визнає чи оспорює права ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне.

З огляду на вищенаведені норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та є підставними, оскаржуване рішення необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на зазначене, оскільки апеляційну скаргу задоволено та судовий збір апелянтом сплачено не було, такий слід стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в розмірі 1488 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 квітня 2023 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Червоноградської міської ради Львівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Львівській області про визнання права власності на гараж відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1488 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2023 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.