Постанова

від 30.10.2023 по справі 916/2544/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2544/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет»: Т.Л. Асатрян

від Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича: не з`явився

від Приватного підприємства «Каміон»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса, повний текст складено 24.07.2023)

у справі № 916/2544/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства «Каміон»

про усунення перешкод у користуванні майном,

та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет»

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» (надалі також ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича (надалі також ФОП Ранценс С.В.) про визнання права власності на обладнання для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A.

В подальшому, 20.10.2022 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну предмету позову, в якій ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» просило усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, власником якого є ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», шляхом витребування його з незаконного володіння ФОП Ранценса С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2544/22, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

30.11.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ФОП Ранценса С.В. до ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» про зобов`язання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» надати ФОП Ранценсу С.В. письмові інструкції щодо точного місця розвантаження та гарантувати оплату перевезення виконаного за маршрутом Румунія-Україна, шляхом банківської гарантії на суму 116850 грн після передачі вантажу у розпорядження вантажоодержувача - ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет»; стягнення з ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» збитків у розмірі 419281грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 прийнято до провадження зустрічну позовну заяву; об`єднано первісний позов із зустрічним позовом в одне провадження у межах справи №916/2544/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство «Каміон» (далі ПП «Каміон»).

Короткий зміст та обрунтування позовних вимог за первісним позовом та заперечень проти нього

ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», мотивуючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом витребування його з незаконного володіння відповідача, стверджувало про те, що на заміну знищеного внаслідок збройної агресії РФ обладнання, ним було придбано нове обладнання, а саме: екструзійну машину для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, вартістю 1408389,40 грн, що підтверджується митною декларацією №UA500110/2022/005274, договором купівлі-продажу №DAYIW042021526-01 від 26.05.2021 та платіжними дорученнями №1 від 30.08.2021р. та №2 від 12.11.2021.

Позивач зазначав, що вказане обладнання придбано та розмитнено, а також оплачена доставка обладнання з пункту відправлення (Порт Циндао, Китай) до пункту призначення (місто Олександрія Кіровоградської області, Новопразьке шосе, 1) експедитору ПП «Каміон», яке здійснювало транспортне експедирування вантажу на підставі заявки №10 до договору №010 від 24.12.2021. Факт оплати за заявкою №10 до договору №010 від 24.12.2021 підтверджується платіжним дорученням №314 від 28.04.2022 на оплату за фрахт контейнера та організацію ТЕО, платіжним дорученням №326 від 16.05.2022 на оплату за організацію ТЕО за межами митної території України. При цьому ПП «Каміон» на власний розсуд залучало підрядників для перевезення, як щодо сухопутного транспорту, так і морського транспорту.

Однак після надходження обладнання до Чорноморського рибного порту 27.05.2022 відповідачем - ФОП Ранценсом С.В., з яким, за твердженнями позивача, у останнього відсутні будь-які правовідносини, було привласнено вказане обладнання.

Також, як зазначав позивач, ним було отримано листа за вих.№07 від 07.06.2022 від ФОП Ранценса С.В., в якому він просив надати підтвердження адреси вивантаження, а також вказав, що ним здійснено заходи по збереженню вантажівки та вантажу згідно CMR №069009 від 25.05.2022, які знаходяться за адресою: м. Ізмаїл, вул. Аеродромна, буд.10.

Крім того, ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» звертало увагу на те, що ПП «Каміон» помилково трактує допомогу позивача у пошуку перевізника з встановленням безпосередніх правовідносин між ФОП Ранценсом С.В. та ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», а враховуючи субпідрядні правовідносини, що склалися між ПП «Каміон» та ФОП Ранценсом С.В., підрядник разом з вантажем мав надати копії правовстановлюючих документів на вантаж, а також договір підряду між ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» та ПП «Каміон», в якому визначено точну адресу кінцевого пункту доставки.

ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» наголошувало на тому, що ПП «Каміон», отримавши відповідні кошти від ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» за перевезення вантажу, не розрахувалось зі своїм підрядником - ФОП Ранценсом С.В. Проте останній, без правових підстав, вимагає від позивача оплати своїх послуг, які мали бути оплачені ПП «Каміон».

Враховуючи те, що дії відповідача - ФОП Ранценса С.В. полягають у незаконному привласненні майна позивача, останній звернувся з даним позовом про усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом витребування його з незаконного володіння ФОП Ранценса С.В.

ФОП Ранценс С.В., заперечуючи проти первісного позову, зазначав, що між ним та позивачем існують господарські правовідносини, що виникли на підставі закону, що передбачено частиною третьою статті 11 Цивільного кодексу України. А заперечення ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» щодо наявності правовідносин з ФОП Ранценсом С.В. та позиція щодо того, що відповідач є субпідрядником ПП «Каміон», у зв`язку з чим оплата послуг відповідача має здійснюватися в порядку та на умовах договору субпідряду, свідчить про намір ухилення позивача від сплати вартості послуг з перевезення.

ФОП Ранценс С.В. також зазначав, що відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Позивач, виступаючи у якості відправника вантажу (замовника перевезення), який одночасно є одержувачем, в порушення вимог підпункту d) пункту 1 статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не забезпечив відображення у накладній точного місця розвантаження, чим позбавив перевізника можливості доставити вантаж.

Частиною другою пункту 2 статті 13 Конвенції встановлено, що якщо між сторонами існує спір, то перевізник не повинен доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу. Як стверджує відповідач за первісним позовом, спір між сторонами існує: позивач не визнає відповідача перевізником, не надає йому інформації про точне місце розвантаження та не вважає, що послуги транспортування мають бути оплачені.

Таким чином, на переконання відповідача за первісним позовом, він, як міжнародний перевізник, правомірно заволодів вантажем для здійснення його перевезення на користь ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» та притримує вантаж до надання іншою стороною спору інформації про точне місце доставки та надання гарантій платежу, у зв`язку з чим позовні вимоги первісного позову не підлягають задоволенню.

Короткий зміст та обрунтування позовних вимог за зустрічним позовом

Звертаючись до суду із зустрічним позовом у даній справі ФОП Ранценс С.В. зазначав, що між ним та ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» існують правовідносини, що виникли на підставі договору перевезення, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною (СМR) №069009 від 25.05.2022, яка є письмовою формою (різновидом) договору перевезення, а також первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником відповідно до статей 9, 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Таким чином, міжнародна автомобільна накладна (СМR) є формою договору перевезення, сторонами за якою і її підписантами є відправник і перевізник.

Як зазначав ФОП Ранценс С.В., діючи в інтересах ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», його агент - ПП «Каміон», направило ФОП Ранценсу С.В. координати і назву складу, де буде здійснене завантаження автомобіля спірним вантажем, але видана накладна СМR №069009 не мала точного місця розвантаження.

Після прибуття вантажу на територію України, його розмитнення, керуючись положеннями пункту 1 статті 14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ФОП Ранценс С.В. звернувся до ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» із заявою про надання інструкцій щодо точного місця доставки вантажу, яка не була задоволена товариством, у зв`язку із чим 08.06.2022 замовнику перевезення була направлена вимога про дотримання письмової форми договору перевезення, у якій перевізник вимагав укласти письмовий договір перевезення у вигляді договору-заявки, яка додавалася.

Зважаючи на те, що на даний час місце доставки вантажу не повідомлене перевізнику, що позбавляє його можливості завершити перевезення, ФОП Ранценсом С.В. заявлено вимогу про зобов`язання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» повідомити точне місце розвантаження.

Також, посилаючись на положення статей 909, 916 Цивільного кодексу України, ФОП Ранценс С.В. зазначав, що за договором перевезення вантажу відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений - стягується розумна плата.

При цьому позивач за зустрічним позовом вказував про те, що у журналі реєстрації телефонограм ФОП Ранценсом С.В. була зафіксована вартість перевезення у розмірі 3000,00євро, запропонована ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет». Окрім цього, за зверненням ФОП Ранценса С.В., розрахунок вартості перевезення був зроблений спеціалізованим підприємством ТОВ «СИМЕТРІЯ ПЛЮС», яке підтвердило вартість транспортування в євро та вказало гривневий еквівалент вартості спірного перевезення, що становить 116850,00 грн.

На підставі зазначеного, ФОП Ранценсом С.В. заявлено вимогу про зобов`язання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» гарантувати здійснення платежу шляхом банківської гарантії на суму 116850,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неможливістю завершення перевезення вантажу з вини ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», ФОП Ранценс С.В. зазнав збитків у вигляді оплати за використання у якості складу тимчасового зберігання належного йому на праві оренди транспортного засобу, а також зберігання та охорони самого транспортного засобу з вантажем у розмірі 419281,10 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» в порядку статті 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», заперечуючи проти зустрічного позову, зауважувало на відсутності правовідносин з ФОП Ранценсом С.В., адже жодних договорів з останнім не укладалося. Про необхідність оплати послуг з перевезення, що надавалися ФОП Ранценсом С.В., товариству стало відомо вже після розмитнення вантажу. З метою спростування наявності у сторін у справі будь-яких правовідносин, ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» заперечує проти надання товариством оголошення на сайті www.della.ua, адже відповідні оголошення, на які посилається ФОП Ранценс С.В. в обґрунтування зустрічних позовних вимог, були розміщені ФОП Захаровою А.С. та ФОП Шаповал Л.С., які є самостійними суб`єктами господарювання.

Окрім того, ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» вважає, що ПП «Каміон» було оплачено ФОП Ранценсу С.В. 3000 доларів США за здійснене ним перевезення, однак ФОП Ранценс С.В. та ПП «Каміон» вводили ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» в оману з метою отримання додаткових коштів.

Також ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» заперечує проти зустрічного позову з підстав, зазначених у первісному позові та відповіді на відзив на первісну позовну заяву, а також просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 позовну заяву ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» до ФОП Ранценса С.В. про усунення перешкод у користуванні майном, а саме: обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, власником якого є ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», шляхом витребування його з незаконного володіння ФОП Ранценса С.В. - задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні майном, а саме: обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, шляхом витребування його з незаконного володіння ФОП Ранценса С.В. на користь ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет». Стягнуто з ФОП Ранценса С.В. на користь ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви ФОП Ранценса С.В. до ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» відмовлено повністю.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що майно ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» було передано у володіння ФОП Ранценса С.В. на законних підставах, а саме, на підставі міжнародної автомобільної накладної №069009 від 25.05.2022, однак враховуючи порушення ним своїх зобов`язань за договором перевезення, станом на даний час майно перебуває у незаконному володінні останнього, у зв`язку з чим наявні підстави для витребування його з незаконного володіння на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.

Своє рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд мотивував тим, що: ФОП Ранценсом С.В. помилково ототожнено поняття плати за перевезення та платежів що підлягають сплаті, у вантажній накладній; враховуючи відсутність у міжнародній автомобільній накладній №069009 від 25.05.2022 приміток про необхідність внесення будь-яких обов`язкових платежів, положення частини другої статті 13 Конвенції про договір міжнародного комерційного перевезення не підлягає застосуванню в межах даної справи; відсутні підстави для виставлення рахунку на оплату послуг з перевезення та, зокрема, надання банківської гарантії на суму послуг з перевезення, оскільки перевезення ФОП Ранценсом С.В. не є виконаним; сторонами у справі не було зафіксовано в письмовому документі вартість послуг ФОП Ранценса С.В. з перевезення вантажу за маршрутом Агігея (Румунія) - м. Олександрія (Україна, Кіровоградської обл.), тоді як надані ФОП Ранценсом С.В. докази не є належними на підтвердження досягнення домовленостей щодо ціни; ФОП Ранценсом С.В. не доведено наявності всіх складових, на підтвердження своєї вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 419281 грн, а докази, надані на підтвердження понесення останніх, не є доказами фактичних витрат останнього, а лише констатують наявність відповідних правовідносин.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, ФОП Ранценс С.В. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 скасувати, у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ФОП Ранценс С.В. послався на те, що фактичні обставини у цій справі свідчать про існування договірних відносин між сторонами цього спору та володіння відповідачем за первісним позовом майном на законних підставах. Складення міжнародної автомобільної накладної та відображення у ній необхідних для перевезення даних є доказом дотримання письмової форми договору перевезення.

Скаржник звернув увагу на те, що спірне перевезення не було типовим міжнародним автомобільним перевезенням, оскільки у ньому ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» виступило одночасно і відправником, який діяв через своїх агентів, і одержувачем.

Апелянт зазначив, що недоліками договору перевезення стали відсутність у ньому ціни та точного місця розвантаження.

В той же час, частина перша статті 909, частина перша статті 916 Цивільного кодексу України фіксують обов`язок кінцевого бенефіціара перевезення заплатити за послугу, а у випадку несплати наділяє перевізника правом, а суд обов`язком стягнути розумну плату. Але цей обов`язок необхідно оцінювати через призму застосованого перевізником права притримання, передбаченого статтею 916 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 13 Конвенції про договір міжнародного комерційного перевезення вантажів. Якщо існує спір з приводу оплати, що має місце у даному випадку, перевізник не зобов`язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу.

Заявлена ціна послуги (3000 євро) була погоджена сторонами перед початком транспортування, що і було зафіксовано в журналі реєстрації телефонограм, а згодом була розрахована незацікавленою особою ТОВ «СИМЕТРІЯ ПЛЮС» та підтверджена листом ПП «Каміон», яке отримало інформацію про ціну перевезення від позивача.

Також скаржник зазначив, що всупереч твердженням ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» та висновкам суду, ФОП Ранценс С.В. будь-яких перешкод у користуванні майном не чинив, і готовий в будь-який час, за умов повідомлення місця розвантаження та гарантування оплати, доставити товар і передати його позивачу.

Окрім того, ФОП Ранценс С.В. у вступній частині апеляційної скарги зазначив, що не оскаржує рішення суду в частині позовних вимог, що були заявлені в пункті 3 прохальної частини зустрічної позовної заяви щодо стягнення 419281,00 збитків, завданих простроченням кредитора та зберіганням транспортного засобу з вантажем.

Також ФОП Ранценс С.В. зазначив, що ним попередньо понесено витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7500,00 грн.

Позиція ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» щодо апеляційної скарги та заперечення ФОП Ранценса С.В.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказав, що апелянтом в скарзі безпідставно зазначено, що йому не було повідомлено точне місце розвантаження вантажу. Оплата за перевезення вантажу з Китаю до міста Олександрії була визначена та повністю оплачена позивачем, відповідні квитанції щодо оплати перевезення вантажу надані суду. При цьому, розрахунки з ФОП Ранценсом не мають жодних правових підстав, оскільки він не є підрядником ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет». Твердження апелянта щодо нібито погодження ціни перевезення у розмірі 3000 євро не відповідають дійсності.

Також позивач за первісним позовом зазначив, що у даному випадку наявні обидві підстави в сукупності для задоволення позову і витребування з незаконного володіння ФОП Ранценса С.В. майна, власником якого є позивач: правова - у апелянта відсутні законні підстави для володіння майном позивача, що і було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи та відображено в судовому рішенні, та фактична апелянт фактично заволодів майном позивача.

Крім того, ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» просило стягнути з ФОП Ранценса С.В. витрати на правову допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи, у розмірі 45000,00 грн, на підтвердження чого до відзиву на апеляційну скаргу долучило: копію угоди про надання правової допомоги від 04.09.2023, копію додаткової угоди від 04.09.2023 №1-04.09.2023 до угоди про надання правової допомоги від 04.09.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №005629; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1348336.

ФОП Ранценс С.В., заперечуючи проти доводів ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що точне місце розвантаження не було повідомлене позивачем чи будь-яким його агентом, уповноваженим на вчинення таких дій; при чому жодні повідомлення у viber, про що зазначає позивач за первісним позовом, або в будь-якому іншому месенжері, які не дають можливості ідентифікувати особу (відправника повідомлення), не можуть вважатися вказівко місця розвантаження.

Стосовно доводів ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» про те, що відповідач за первісним позовом почав нав`язувати подвійну оплату послуг за перевезення, ФОП Ранценс С.В. зазначив, що такі твердження не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Міжнародне морське перевезення, яке було організовано ПП «Каміон», було завершене в Румунії у зв`язку з початком воєнних дій. Тому, виконання договору, за поясненнями ПП «Каміон», стало неможливим. Само тому до перевезення був залучений автомобільний перевізник (відповідач за первісним позовом), який мав виконати окреме повноцінне міжнародне перевезення вантажу суходолом на замовлення позивача, і таке міжнародне перевезення не може бути безоплатним.

ФОП Ранценс С.В. підкреслив, що вимога перевізника про гарантування платежу є абсолютно законною вимогою, яка ґрунтується на положеннях статті 916 Цивільного кодексу України та статті 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. При цьому вартість перевезення, заявлена перевізником, математично розрахована незацікавленою особою, є розумною, і підтверджена листом ПП «Каміон», адресованим суду, що в сукупності з іншими доказами свідчить про реальність цієї ціни.

Крім того, у відповіді на відзив на апеляційну скаргу ФОП Ранценс С.В. просив зменшити заявлену ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» суму витрат на правову допомогу, оскільки остання є непомірно високою, не відповідає рівню звичайних цін, які склалися на ринку юридичних послуг у подібних спорах, та не відповідає обсягу проведеної адвокатом роботи.

Позиція ПП «Каміон» щодо апеляційної скарги

ПП «Каміон» у письмових поясненнях зазначило, що воно дійсно взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу для ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет». Послуга складалася з морського перевезення до Одеси і сухопутною територією України. Після початку воєнних дій в північній частині Чорного моря, доставка вантажу в будь-який український порт стала неможливою. Таким чином, розвантаження з морського судна відбулося в Румунії.

Як зазначає третя особа, з огляду на те, що завершення перевезення (транспортування вантажу в Україну) потребувало значних додаткових затрат, при цьому будь-яких гарантій оплати за зміну способу доставки ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» не надавало, то будь-яких додаткових зобов`язань за доставку вантажу суходолом з румунського порту в Україну ПП «Каміон» не брало, адже в іншому випадку це б заподіяло підприємству невиправдані збитки.

У зв`язку з цим, ПП «Каміон» запропонувало ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» знайти автомобільного перевізника (з оплатою за рахунок останнього), однак від допомоги замовник відмовився.

Третя особа стверджує, що саме керівник ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» Захарова сама розмістила оголошення про пошук перевізника на спеціальному сайті DELLA. Більше того, саме Захарова повідомила ПП «Каміон» про погоджену з перевізником ціну транспортування у розмірі 3000 євро. Відтак, ПП «Каміон» зазначило, що твердження ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» про те, що воно послугу перевезення не замовляло і перевізника не наймало, не відповідає дійсності.

При цьому, як зазначило ПП «Каміон», воно взяло на себе обов`язок здійснити завантаження автомобіля та організувати всі митні процедури.

Також третя особа зауважила, що їй невідомо, хто заповняв накладну, але місцем доставки вантажу була вказана вся Україна, без конкретної точки розвантаження. Сам замовник перевезення під час завантаження не міг визначитися з точним місцем розвантаження, очевидно, саме тому у накладній було вказано лише Україна. Перевізник не може виконувати усні вказівки замовника. При цьому, ПП «Каміон» зазначило, що йому відомо, що будь-які письмові вказівки ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» надавати відмовилося, що зробило неможливим завершити перевезення.

Крім того, ПП «Каміон» зауважило, що не оплачувало ФОП Ранценсу С.В. ніяких коштів за це перевезення та ніяких зобов`язань перед ним не брало. ПП «Каміон» було достовірно відомо, що перевезення буде оплачено замовником - ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет».

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2544/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 08.08.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Ранценса С.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі №916/2544/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2544/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

15.08.2023 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/2544/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Ранценса С.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі № 916/2544/22. Встановлено учасникам справи строк до 06.09.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

06.09.2023 ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» подало відзив на апеляційну скаргу (вх.№2413/23/Д1 від 06.09.2023), в якому товариство просило рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

11.09.2023 від скаржника надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№№2780/23/Д1, 2413/23/Д2 від 11.09.2023).

14.09.2023 від ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» через систему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2930/23 від 14.09.2023), в якій заявник просив передати обладнання для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійну машину для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет», на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» за рахунок позивача, до розгляду справи по суті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 повернуто ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» заяву про забезпечення позову (вх.№2930/23 від 14.09.2023).

27.09.2023 від ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» через систему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову (вх.№3086/23 від 27.09.2023), в якій заявник просив передати обладнання для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійну машину для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, що належить на праві власності ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», на відповідальне зберігання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» за його рахунок, до розгляду справи по суті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» про забезпечення позову (вх. 3086/23 від 27.09.2023).

05.10.2023 від ПП «Каміон» надійшли письмові пояснення (вх.№2413/23/Д3 від 05.10.2023).

Ухвалою суду від 11.10.2023 клопотання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» (вх.№3258/23 від 11.10.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Постановлено провести судове засідання 17.10.2023 о 10:00 год у справі №916/2544/22 в режимі відеоконференції, забезпечивши участь представника ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» адвоката Асатряна Тіграна Леваєвича у судовому засіданні 17.10.2023 о 10:00 год та в усіх наступних засіданнях у справі №916/2544/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

16.10.2023 від ФОП Ранценса С.В. надійшло клопотання (вх.№2413/23/Д4 від 16.10.2023) про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.10.2023, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 30.10.2023 о 10:00 год.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 17.10.2023 постановлено розглянути апеляційну скаргу ФОП Ранценса С.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі № 916/2544/22 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

Також вказаною ухвалою суду повідомлено ФОП Ранценса С.В. та ПП «Каміон» про дату, час та місце наступного судового засідання. Крім того, задоволено клопотання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» про участь у судовому засіданні 30.10.2023 о 10:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

ФОП Ранценс С.В. та ПП «Каміон» про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, проте не скористались правом участі у ньому.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за первісним позовом та третьої особи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представника ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та пояснень третьої особи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» на підставі договору купівлі-продажу №DAYIW042021526-01 від 26.05.2021, укладеного з JINAN DAYI EXTRUSION MACHINERY CO, було придбано обладнання, а саме: екструзійну машину для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A вартістю 1408389,40 грн, що підтверджується митною декларацією №UA500110/2022/005274, договором купівлі-продажу від 26.05.2021, платіжними дорученнями в іноземній валюті №1 від 30.08.2021 та № 2 від 12.11.2021.

Транспортне експедирування вантажу на шляху прямування порт Циндао (Китай) м.Олександрія (Кіровоградської області, Новопразьке шосе, 1, Україна) здійснювало ПП «Каміон» на підставі заявки №10 до договору №010 від 24.12.2021.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, після надходження вантажу, а саме: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, на митну територію Румунії, враховуючи відмову ПП «Каміон» від подальшого виконання своїх зобов`язань з доставки вантажу у м.Олександрія (Кіровоградської області, Новопразьке шосе, 1, Україна) за заявкою №10 до договору №010 від 24.12.2021, ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» вчинялися дії з пошуку перевізника, який продовжить перевезення вантажу до кінцевої точки доставки.

ФОП Ранценс С.В. наполягає на тому, що саме посадовими особами ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» (Захаровою А.С. та ОСОБА_1 ) були розміщенні оголошення на сайті www.della.ua про пошук первізника для здійснення міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Румунія м.Олександрія (Кіровоградська обл.).

В свою чергу, ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» заперечує проти розміщення товариством оголошення на сайті www.della.ua, адже відповідні оголошення, на які посилається ФОП Ранценс С.В. в обґрунтування зустрічних позовних вимог, були розміщені ФОП Захаровою А.С. та ФОП Шаповал Л.С., які є самостійними суб`єктами господарювання.

Між тим, як вбачається зі скріншотів екрану, наданих ФОП Ранценсом С.В., ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» вело листування з ФОП Ранценсом С.В. через мобільний додаток Viber щодо оформлення та перевезення вантажу, а саме: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, який прибув на митну територію Румунії.

Так, сторони повідомили один одному місцезнаходження контейнера з вантажем в порту Агігея (Румунія), його номер та номер пломби на ньому, місцезнаходження агента ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» у вказаному порту та їх контакти для оформлення СMR, відомості щодо перевізника та водіїв.

Крім того, з пояснень ПП «Каміон» вбачається, що з волі останнього вантаж було перевантажено на автомобіль DAF НОМЕР_1 , належний ФОП Ранценсу С.В., який перебував на території порту Агігея (Румунія).

Матеріали справи не містять доказів існування між ПП «Каміон» та ФОП Ранценсом С.В. договірних відносин, зокрема субпідрядних правовідносин.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ФОП Ранценсом С.В., як перевізником, автомобілем DAF НОМЕР_1 здійснено міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: порт Агігея (Румунія) - Україна, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №069009 від 25.05.2022.

За означеною накладною відправником вантажу є JINAN DAYI EXTRUSION MACHINERY CO, одержувачем - ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет».

Згідно митної накладної UA 500110/2022/005274 вантаж, а саме: екструзійна машина для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, пройшов митне оформлення на території України.

Після митного оформлення, а саме 27.05.2022, ФОП Ранценс С.В. повідомив представника ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» через мобільний додаток Viber про спрямування вантажу у м. Ізмаїл до надання точної адреси місця розвантаження.

Представник ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» у повідомленні зазначив адресу місця розвантаження: Олександрія, Новопразьке шосе 1.

ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», звертаючись з позовом, зазначало, що після надходження обладнання до Чорноморського рибного порту 27.05.2022 відповідачем- ФОП Ранценсом С.В. було привласнено вказане вище обладнання. Про факт привласнення обладнання позивачу стало відомо у зв`язку з тим, що 27.05.2022 власником автомобіля було заявлено, що нібито майно позивача знаходиться на території Чорноморського рибного порту по вул. Іллічівській, і вказане майно у понеділок виїжджатиме за попереднім замовленням від підрядника, і що позивачу потрібно чекати понеділка, так як нібито треті особи перешкоджають у виїзді автомобілю з обладнанням з порту у зв`язку з тим, що закінчився робочий день і лише у понеділок буде можливо здійснити митне оформлення вантажу.

З огляду на викладене, позивачем було викликано поліцію, яка встановила той факт, що автомобіль з обладнанням вже виїхав з порту, притому що власник автомобіля заперечує факт того, що він майно взяв і що майно перевіз.

Як зазначає позивач, зі слів співробітників поліції водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , який є найманим працівником ФОП Ранценса С.В, повинен був здійснити перевезення обладнання з порту до міста Олександрія Кіровоградської області на автомобілі марки ДАФ № НОМЕР_1 , 2005р.в., в якості субпідрядника ПП «Каміон».

Також у позивача є аудіозапис, на якому власник автомобіля стверджує, що він ніякого майна не брав, жодних послуг позивачу не надавав та з позивачем жодних правових відносин не має.

В подальшому, приблизно о 18 год у суботу, 28.05.2022, від водія ОСОБА_2 позивачем було отримано інформацію про те, що він їде з міста Чорноморськ Одеської області в місто Олександрія Кіровоградської області. Після цього зв`язок з водієм був втрачений. Разом з тим, позивач зазначає, що 30.05.2022 йому вдалося зв`язатися з водієм ОСОБА_2 у телефонному режимі, який повідомив, що знаходиться за кордоном.

Враховуючи зазначене, як зазначає ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», останнє повторно звернулося до поліції з повідомленням про привласнення майна від 28.05.2022 та від 29.05.2022, однак повідомлення не було належним чином прийнято співробітниками поліції. У зв`язку з невнесенням відомостей до ЄРДР за фактом привласнення майна позивачем подано скаргу на бездіяльність працівників поліції до суду. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 08.06.2022 у справі №501/1422/22 (копію якої долучено до позову) задоволено скаргу ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» на бездіяльність відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП Одеській області, що полягає у невнесенні відомостей за фактом привласнення обладнання до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 11.06.2022 Відділом поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162160000447 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Однак, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду з позовом обладнання не було йому повернуто.

В свою чергу, ФОП Ранценс С.В. зазначає, що прибувши 27.05.2022 у порт Чорноморськ, він в черговий раз о 17:08 год зателефонував ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» з проханням оформити письмовий договір (заявку) на перевезення та повідомити йому точне місце розвантаження, однак його прохання залишилося поза увагою позивача. Пізніше, о 19:56 год, ФОП Ранценсом С.В. було направлено на номер телефону, який є на сторінці контактів сайту ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», повідомлення з проханням укласти договір і заявку, яке також залишено поза увагою позивача. Натомість позивач, проігнорувавши вимоги відповідача, звернувся в поліцію із заявою про викрадення вантажу.

Таким чином, як зазначає ФОП Ранценс С.В., здійснивши митне очищення вантажу, він зіткнувся з ситуацією, коли подальше виконання договору стало неможливим. Позивач уникав укладення письмового договору перевезення, у тому числі уникав письмового підтвердження місця розвантаження.

Відтак, ФОП Ранценс С.В. звернувся до ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» з листом за вих.№07 від 07.06.2022, в якому він просив надати підтвердження адреси вивантаження, а також вказав, що ним здійснено заходи по збереженню вантажівки та вантажу згідно CMR №069009 від 25.05.2022, які знаходяться за адресою: м. Ізмаїл, вул.Аеродромна, буд.10.

08.06.2022 ФОП Ранценс С.В. засобами поштового зв`язку та на електронну пошту ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» направив запит про надання письмових інструкцій щодо точного місця доставки вантажу. У вказаному запиті ФОП Ранценс С.В. зазначив, що 27.05.2022 у телефонному режимі він спілкувався із Захаровою Анною Станіславівною, яка у телефонних розмовах називала себе представником ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», з приводу уточнення місця розвантаження. Проте ОСОБА_3 жодних конкретних вказівок не надала, а лише повідомила, що потрібно рухатися в м.Олександрію. ФОП Ранценс С.В. також повідомив, що 28.05.2023 вантаж прибув до міста Ізмаїл та буде перебувати там до отримання подальших інструкцій від вантажоотримувача.

У ще одному листі від 08.06.2022 ФОП Ранценс С.В. вимагав від ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» виконати вимоги законодавства щодо письмової форми договору перевезення та підписати зі свого боку направлену цим листом договір-заявку (на узгоджених між сторонами раніше умовах) та направити її на електронну адресу ФОП Ранценса С.В.

В той же день, ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» звернулося до ФОП Ранценса С.В. з листом від 08.06.2023 №8/1, в якому звинуватило останнього у викраденні належного товариству обладнання. Щодо правових підстав перевезень ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» зазначило, що між ним і ФОП Ранценсом С.В. немає офіційного контракту. Такий контракт укладено з іншою компанією, яка зобов`язалась доставити вантаж за адресою: м.Олександрія, Кіровоградська обл., Новопразьке шосе, буд. 1.

Листом від 12.06.2023 ФОП Ранценс С.В. звернувся до ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» з повідомленням про притримання (збереження) вантажу і очікування інструкцій.

Листом від 13.06.2023 ФОП Ранценс С.В. звернувся до Шевченківського управління поліції у місті Києві, Ізмаїльського районного відділу поліції, Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції з повідомленням про притримання вантажу, який перевозиться за накладною CMR №069009.

Предметом первісного позову ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» є усунення перешкод у користуванні майном шляхом витребування його з незаконного володіння ФОП Ранценса С.В.

Предметом зустрічного позову ФОП Ранценса С.В. є зобов`язання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» надати ФОП Ранценсу С.В. письмові інструкції щодо точного місця розвантаження та гарантувати оплату перевезення виконаного за маршрутом Румунія-Україна, шляхом банківської гарантії на суму 116850 грн після передачі вантажу у розпорядження вантажоодержувача - ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет»; стягнення з ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» збитків у розмірі 419281 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Вирішуючи спір у цій справі колегія суддів вважає, що першочерговим є вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав у перевізника для притримання вантажу, якими останній обґрунтовує володіння вантажем на законних підставах, та вирішення вимог за зустрічним позовом.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

Згідно із частинами першою та другою статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частина перша статті 908 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини другої статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Приписами частин другої та третьої статті 909 Цивільного кодексу України унормовано, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м.Женева, далі Конвенція, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Конвенцією передбачено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

За приписами статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

У статті 6 Конвенції зазначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h)вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, повязані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j)інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a)заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

Врахувавши викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», як одержувачем, і ФОП Ранценсом С.В., як перевізником, існують правовідносини з перевезення, що виникли на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №069009 від 25.05.2022.

Вирішуючи спір у цій справі місцевий господарський суд також правильно з`ясував, що правовідносини за договором транспортного експедирування між ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» та ПП «Каміон», що існували на підставі Договору №010 від 24.12.2021, не перетинаються з зобов`язаннями, що випливають з договору перевезення між ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» та ФОП Ранценсом С.В. на підставі CMR №069009 від 25.05.2022, вказані правовідносини існують паралельно та не є взаємовиключними та/або пов`язаними, що, в свою чергу, не спростовано ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» та не доведено суду наявність субпідрядних правовідносин між ПП «Каміон» та ФОП Ранценсом С.В.

Матеріали справи свідчать про те, що перевізник ФОП Ранценс С.В. вантажодержувачу - ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» вантаж не видав, а натомість використав право на притримання товару, яке регулюється положеннями частини четвертої статті 916 Цивільного кодексу України та пунктом 2 статті 13 Конвенції.

Згідно із частиною першою статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до частини четвертої статті 916 Цивільного кодексу України перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов`язання.

За приписами статті 13 Конвенції після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку (пункт 1). Одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до пункту 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній. У випадку виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов`язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу (пункт 2).

Проте з наявної у справі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №069009 від 25.05.2022 не вбачається, апеляційним судом не встановлено та позивачем за зустрічним позовом не доведено зазначення в цій накладній, як конкретних сум, будь-яких платежів, що в розумінні пункту 2 статті 13 Конвенції підлягають сплаті одержувачем вантажу на користь перевізника.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №069009 від 25.05.2022 приміток про необхідність внесення будь-яких обов`язкових платежів одержувачем, положення частини другої статті 13 Конвенції не підлягає застосуванню в межах даної справи, а відтак, ФОП Ранценс С.В. не довів, що він, як перевізник, набув передбачене частиною четвертою статті 916 Цивільного кодексу України право притримання вантажу, що перевозився ним на підставі вказаної міжнародної товарно-транспортної накладної.

Посилання апелянта на передбачений частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України обов`язок відправника сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, і що саме ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» повинно виконати цей обов`язок, оскільки виступає одночасно і відправником, який діяв через своїх агентів, і одержувачем, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно із міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №069009 від 25.05.2022 відправником вантажу є JINAN DAYI EXTRUSION MACHINERY CO, а ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» є одержувачем вантажу.

При цьому слід також зазначити, що сторонами у справі не було зафіксовано в письмовому документі вартість послуг ФОП Ранценса С.В. з перевезення вантажу за маршрутом Агігея (Румунія) - м. Олександрія (Україна, Кіровоградської обл.).

Витяг з журналу реєстрації вхідних, вихідних телефонограм, що ведеться ФОП Ранценсом С.В., не є належним доказом на підтвердження досягнення домовленостей щодо ціни, адже вказаний журнал ведеться одноособово ФОП Ранценсом С.В.

За таких обставин, підлягає встановленню розумна плата за перевезення відповідно до положень частини першої статті 916 Цивільного кодексу України, яка визначається на підставі доказів, які підтверджують фактичні витрати, понесені перевізником у зв`язку з виконанням відповідного перевезення.

Так, ФОП Ранценсом С.В. надано виконаний ТОВ «СИМЕТРІЯ ПЛЮС» розрахунок витрат та втраченої вигоди перевезення за маршрутом (Констанца) (Румунія) Олександрія станом на 25.05.2022, відповідно до якого в рядку «дохід» зазначено 3000,00 євро або 116850,00 гривень.

Відхиляючи посилання ФОП Ранценса С.В. на означений розрахунок, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що на підтвердження понесення відповідних витрат, зокрема, на пальне, відрядні по Україні, відрядні закордонні, заробітну плату водія, податки, зв`язок, рекламу, страховку, паром, портовий збір тощо ФОП Ранценсом С.В. не надано належних доказів. Крім того, ФОП Ранценсом С.В. не доведено, що ТОВ «СИМЕТРІЯ ПЛЮС» є суб`єктом, уповноваженим на здійснення такого розрахунку. Будь-якого експертного висновку, виконаного на замовлення позивача за зустрічним позовом до суду також надано не було.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ФОП Ранценса С.В. про зобов`язання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» гарантувати оплату перевезення шляхом банківської гарантії на суму 116850,00 грн з огляду на недоведеність як розміру такої оплати, так і зобов`язаної на здійснення цієї оплати особи.

Стосовно позовної вимоги ФОП Ранценса С.В. про зобов`язання ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» надати ФОП Ранценсу С.В. письмові інструкції щодо точного місця розвантаження колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14 Конвенції якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, після митного оформлення, а саме 27.05.2022, ФОП Ранценс С.В. повідомив представника ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» через мобільний додаток Viber про спрямування вантажу у м. Ізмаїл до надання точної адреси місця розвантаження. Представник ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» у повідомленні зазначив адресу місця розвантаження: Олександрія, Новопразьке шосе, 1.

З огляду на положення статті 14 Конвенції, та за встановлених у цій справі обставин стосовно того, що ФОП Ранценс С.В. був повідомлений про адресу доставки вантажу (Олександрія, Новопразьке шосе, 1), і такі обставини дозволяли виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній (в якій зазначено, що місцем розвантаження є Україна), колегія суддів вважає, що ФОП Ранценс С.В. повинен був вжити заходів, які є найбільш придатними в інтересах одержувача вантажу - ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет», доставивши вантаж за адресою, повідомленою останнім.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення збитків ФОП Ранценсом С.В. не оскаржується, а тому Південно-західний апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи у межах доводів і вимог апеляційної скарги, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення в цій частині не переглядає.

Щодо первісного позову про витребування спірного обладнання з незаконного володіння ФОП Ранценса С.В. колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Як вже було встановлено апеляційним судом, ФОП Ранценс С.В. не довів, що він, як перевізник, набув права притримання вантажу, що перевозився ним на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №069009 від 25.05.2022.

Станом на даний час майно ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» залишається у володінні ФОП Ранценса С.В., що підтверджується останнім, та свідчить про незаконність підстав для такого володіння майном, що належить товариству, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог первісного позову.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, зроблених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що при поданні апеляційної скарги апелянтом недоплачено судовий збір за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі №916/2544/22 в частині задоволення первісного позову у розмірі 3721,50 грн, з огляду на що вказана сума судового збору підлягає стягненню зі скаржника в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі №916/2544/22 залишити без змін.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526; банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA928999980313171206082015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101) 3721 /три тисячі сімсот двадцять одну/ грн 50 коп судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі №916/2544/22 в частині задоволення первісного позову.

4.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2023.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран