Постанова

від 24.10.2023 по справі 922/533/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/533/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бенденжук Л.О., посвідчення №2662; посадова інструкція від 01.11.2022;

від відповідача (апелянта): Рижков І.П., ордер серії ВІ № 1129833 від 20.02.2023;

розглянувши апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх.№1815 Х/2),

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 (повний текст складено 14.08.2023) у справі №922/533/23 (суддя Сальнікова Г.І.),

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21", м. Харків,

про стягнення 1302228,75грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок по просп. Героїв Харкова, 266 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310138200:03:002:0005 та 6310138200:03:002:0006 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у сумі 1302228,75грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі №922/533/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок по просп. Героїв Харкова, 266 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310138200:03:002:0005 та 6310138200:03:002:0006 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у сумі 1190988,36грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17864,82грн.

В частині стягнення 100332,91грн - провадження у справі закрито.

В задоволенні решти позову - відмовлено.

31.07.2023 до Господарського суду Харківської області від ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій відповідач просив стягнути з Харківської міської ради на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

08.08.2023 до Господарського суду Харківської області від Харківської міської ради надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких позивач просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/533/23 заяву ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00грн.

Частково задовольняючи вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що представник відповідача адвокат Рижков І.П. приймав участь у судових засіданнях 27.06.2023, 25.07.2023, тоді як в акті №1 від 28.07.2023 приймання-передачі наданих послуг помилково було включено послугу з участі в підготовчому засіданні 19.04.2023, яке судом не проводилось. Разом з тим, оцінивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, місцевий господарський суд виходив з критеріїв реальності, обґрунтованості та розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, а також врахувавши заперечення позивача, дійшов висновку про необхідність зменшення розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 30000,00грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/533/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на правову допомогу.

За твердженням скаржника, оскаржуване додаткове рішення господарського суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято з порушенням норм процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Харківська міська рада не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, який суд поклав на позивача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу. Як зазначає апелянт, предметом позову було стягнення 1302228,75грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, при цьому рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 відмовлено у задоволені позовних вимог на суму 10907,48грн, що становить 0,84% від ціни позову та складає суму 336,00грн.

Апелянт вважає, що ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення господарський суд безпідставно не застосував ч. 4 ст. 129 ГПК України, за якою судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на принцип пропорційності заявлені до стягнення витрати на правову допомогу не можуть бути більшими ніж 336,00грн.

Крім того, скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволені позовних вимог на суму 10907,48грн, суд першої інстанції у рішенні від 25.07.2023 виходив з того, що вказані кошти були сплачені відповідачем до пред`явлення позову, але не враховані Харківською міською радою при зверненні з відповідним позовом. У той же час, позивач при зверненні до суду керувався наявною в нього інформацією податкового органу, а не безпідставно завищив розмір позовних вимог на вказану суму.

Враховуючи те, що у даному випадку були відсутні будь-які неправильні чи неправомірні дії з боку позивача, а заявлений відповідачем до стягнення розмір адвокатського гонорару не є співмірним з предметом позову, враховуючи складність справи, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з обставин даної справи справи та фінансового стану обох сторін, Харківська міська рада просить повністю відмовити у задоволені заяви ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, окрім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/533/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/533/23 на 27.09.2023 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 24.10.2023 до 11:15 год.

До початку розгляду справи по суті відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу.

Судове засіданні з розгляду апеляційної скарги 24.10.2023 проводилося за участю представника позивача (апелянта) та відповідача.

Представник позивача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просив залишити оскаржуване додаткове рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У даному випадку предметом апеляційного перегляду є додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/533/23, ухвалене за результатом розгляду заяви ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" щодо розподілу та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00грн, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що питання про стягнення судових витрат, зокрема понесених витрат на правничу допомогу вирішується судом при ухваленні судового рішення у порядку, спосіб та строки, встановлені ГПК України.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.ч. 1 -3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи 30.03.2023 до господарського суду першої інстанції від ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог Харківської міської ради, просить відмовити у задоволенні позову. На виконання п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відповідач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" очікує понести у зв`язку із розглядом справи в Господарському суді Харківської області складає 40000,00грн. Вказана сума грошових коштів є гонораром адвоката Рижкова І.П. за представництво інтересів відповідача в Господарському суді Харківської області при розгляді справи №922/533/23, визначеного з урахуванням завдання №1 від 20.02.2023 та згідно з додатковою угодою № 1 від 20.02.2023 до договору № 1/2023 про надання правничої (правової) допомоги від 16.02.2023.

25.07.2023 Господарським судом Харківської області ухвалено ршення у справі №922/533/23, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок по просп. Героїв Харкова, 266 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310138200:03:002:0005 та 6310138200:03:002:0006 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у сумі 1190988,36грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17864,82грн. В частині стягнення 100332,91грн - провадження у справі закрито. В задоволенні решти позову - відмовлено.

31.07.2023 до господарського суду першої інстанції від ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій відповідач просив стягнути з Харківської міської ради на користь ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено. До вказаної заяви додано докази понесення таких витрат, а саме акт №1 від 28.07.2023 приймання-передачі наданих послуг до договору № 1/2023, відповідно до якого розмір витрат ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №922/533/23 в Господарському суді Харківської області складає 40000грн з відповідним переліком послуг.

08.08.2023 до Господарського суду Харківської області від Харківської міської ради надійшли заперечення щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких позивач просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на необґрунтованість їх розміру, а також невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, неспівмірнність з огляду на відмову судом у задоволені позову на суму 10907,48грн і розумну необхідність таких витрат для цієї справи.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Близьку за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як вже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, зокрема за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст. 75-79 ГПК України.

Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що факт надавання адвокатом послуг відповідачу підтверджується актом акту №1 від 28.07.2023 приймання-передачі наданих послуг до договору №1/2023 від 16.02.2023, на підставі якого адвокат передав, а клієнт прийняв послугу з підготовки відзиву на позовну заяву, включаючи: аналіз змісту позовних вимог та їх правове обґрунтування; аналіз долучених до позовної заяви письмових доказів; збір та аналіз письмових доказів щодо предмету спору, наявних у Клієнта; збір доказів, які відсутні у Клієнта шляхом подання адвокатських запитів до ГУ ДПС у Харківській області та ХОФ ФШУ та аналіз отриманих відповідей і документів; формування правової позиції та підготовка відзиву, - 15 годин.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, аналіз та зміст якого, а також додані до нього документи свідчить, що адвокатом застосовано різні засоби технічної та юридичної роботи при підготовці та поданні зазначеної заяви по суті справи, що узгоджується із змістом акту №1 від 28.07.2023 приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, адвокатом надано відповідачу послуги з підготовки заяви від 01.05.2023 про повернення без розгляду Харківській міській раді відповіді на відзив у справі №922/533/23, - 2 години; підготовки і подання клопотання про повернення позивачу письмових доказів від 06.06.2023 у справі №922/533/23, - 3 години; підготовки заперечення від 19.06.2023 року у справі №922/533/23, включаючи: аналіз доводів та аргументів, викладених позивачем в відповіді на відзив від 11.04.2023 року; підготовка заперечення, 7 годин.

За оцінкою місцевого суду, наведені вище послуги та результат їх надання знайшли своє відображення в матеріалах справи.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що представник відповідача адвокат Рижков І.П. приймав участь у судових засіданнях 27.06.2023, 25.07.2023, тоді як в акті №1 від 28.07.2023 приймання-передачі наданих послуг помилково було включено послугу з участі в підготовчому засіданні 19.04.2023, оскільки у вказану дату судом не призначалося та не проводилось судове засідання у даній справі, що свідчить про безпідставність включення зазначеної послуги до переліку послуг та врахування такої як послуги, що надавалась адвокатом.

Господарський суд, оцінивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, виходив з критеріїв реальності, обґрунтованості та розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, а також врахувавши заперечення позивача, дійшов висновку про необхідність зменшення розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 30000,00грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, враховуючи таке.

Щодо доводів скаржника про недотримання судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаною нормою визначено загальне правило розподілу судових витрат, зокрема у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, ч. 9 ст. 129 ГПК України (яка є спеціальною в співвідношенні із загальною нормою ч. 4 цієї ж статті, та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин) визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.03.2021 по справі №905/717/20, зміст ч. 9 ст. 129 ГПК України свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок, здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб.

Процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню ч. 9 цієї статті у кожному конкретному випадку суд має, першочергово врахувати: що приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України застосовуються за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

При цьому, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі з використанням критеріїв визначених у ч. 5 ст. 129 ГПК України. А висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Враховуючи наведене вище, розглядаючи вимоги ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" про стягнення з Харківської міської ради судових витрат на професійну правничу допомогу, в аспекті можливості застосовування приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України у даній справі, колегія суддів виходить з такого.

Як вже зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі №922/533/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок по просп. Героїв Харкова, 266 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310138200:03:002:0005 та 6310138200:03:002:0006 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у сумі 1190988,36грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17864,82грн.

В частині стягнення 100332,91грн - провадження у справі закрито на підставі підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на відсутність предмета спору.

В задоволенні решти позову - відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок використання ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" спірних земельних ділянок без укладення договору оренди землі, Харківська міська рада була позбавлена можливості отримати дохід від надання земельних ділянок в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Також суд першої інстанції встановив, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:002:0005 площею 0,4976 га у розмірі 100332,91грн за спірний період, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в цій частині та наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Дослідивши здійснений Харківською міською радою розрахунок безпідставно збережених коштів, суд встановив, що позивачем не було враховано здійснену відповідачем оплату земельного податку на суму 10907,48грн. Тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої в позові суми на суму сплаченого земельного податку (відмови у задоволенні позову в цій частині) та, як наслідок, обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 1190988,36грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі №922/533/23 залишено без змін.

Зміст рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі №922/533/23, ухваленого за результатами розгляду позовних вимог Харківської міської ради про стягнення з ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1302228,75грн, свідчить про те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, які полягали в тому, що ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" як фактичний користувач двох земельних ділянки загальною площею 0,4999 га з кадастровими номерами 6310138200:03:002:0005 та 6310138200:03:002:0006, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих земельних ділянок Харківської міської ради зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею.

Судами було встановлено, що ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачувало за користування вказаними земельними ділянками по просп. Героїв Харкова, 266 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1302228,75грн

Вищевказані обставини та необхідність відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади стали підставою звернення Харківської міської ради з позовом до Господарського суду Харківської області .

Спір у цій справі виник та був переданий на розгляд господраського суду у зв`язку тим, що в процесі досудового врегулювання правовідносин сторони не уклали у встановленому законом порядку договору оренди землі та не завершили оформлення процедури викупу земельної ділянки, оскільки між між ними існували суперечності щодо цілей та виду фактичного використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:002:0005, та заперечення відповідачем проти самого факту використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:002:0006.

Позивач наполягав, що відповідач використовував дві земельні ділянки для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, яке фактично є будинком дозвілля (ресторан, банкетний хол), тоді як відповідач стверджував, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:03:002:0005 ним використовується для діяльності у сфері спорту, а земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:03:002:0006 ним не використовується взагалі.

При розгляді справи судами було надано оцінку доводам сторін та поданим доказам, за результатами чого встановлено, що відповідач використовує дві земельні ділянки, при цьому, останнім не було доведено використання земельної ділянки за своїм функціональним призначенням для спортивної діяльності.

Встановивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, користування відповідачем у спірний період без достатніх на те правових підстав двома сформованими земельними ділянками, на яких розташоване нерухоме майно, а також недоведеність останнім використання об`єктів нерухомості виключно для спортивних та оздоровчих цілей, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог Харківської міської ради.

Висновки судів про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позоних вимог на суму 100332,91грн були зроблені виключно з тих підстав, що відповідачем після відкриття провадження у справі до ухвалення рішення по суті спору було сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:002:0005 площею 0,4976 га на вказану суму грошових коштів.

При цьому, із змісту рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі №922/533/23 вбачається, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог на суму 10907,48грн у зв`язку із необхідністю зменшення заборгованості на суму сплаченого відповідачем земельного податку.

Тобто, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог на суму 10907,48грн була не правомірна поведінка відповідача, яка пов`язана із належним виконання вимог законодавства та сплати Харківській міській раді за користування земельними ділянками у розмірі орендної плати, а виключно надходження таких коштів (сплата земельного податку у меншому розмірі, ніж орендна плата) до місцевого бюджету та необхідність зменшення заборгованості на суму сплаченого відповідачем земельного податку.

Колегія суддів зазначає, що зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, у тому числі на підставі вимог земельного та податкового законодавства, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У розгляді даної справи з урахуванням конкретних її обставин суд апеляційної інстанції керується загальними засадами цивільного законодавства, як-то: справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин та втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Таким чином, з огляду на встановлену під час розгляду справи неправильність дій відповідача, які фактично призвели до недоотримання територіальною громадою м.Харкова грошових коштів у розмірі орендної плати у зв`язку з порушенням земельного законодавства внаслідок бездоговірного користування земельними ділянками, як наслідок вимушеного звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, колегія суддів вважає справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України та необхідність покладення на відповідача його судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки спір у даному випадку виник саме внаслідок неправильних дій відповідача.

За приписами ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

З огляду на зазначені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/533/23 щодо часткового задоволення заяви ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" та стягнення з Харківської міської ради 30000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції, та прийняття відповідно до до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що доводи та вимоги позивача викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, а отже апеляційну скаргу слід задовольнити; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/533/23 необхідно скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Спортивний клуб "Фенікс-21" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що судовий збір не справляється за подання заяви про ухвалення додаткового рішення, тому, відповідно, судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення теж не справляється і судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України не розподіляється за результатом розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/533/23 задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/533/23 скасувати.

У задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.11.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов