Ухвала

від 18.12.2023 по справі 922/533/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/533/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 (у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Бородіна Л.І., Плахов О.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 (суддя Сальнікова Г.І.)

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21"

про стягнення 1 302 228,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2023 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 (повний текст складено 03.11.2023) та рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі № 922/533/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлюється у розмірі 2 684,00 грн.

Предметом позову у справі № 922/533/23 є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 302 228,75 грн, яка є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 500 = 1 342 000,00 грн станом на 01.01.2023), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є справою незначної складності та не підлягає касаційному оскарженню.

В якості обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченого підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та полягає у правильному застосуванні законодавства, в тому числі в даному та аналогічних спорах, оскільки спірні правовідносини стосуються правильності розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою без оформлення договору оренди землі, який, на думку скаржника, має бути майже втричі меншим (різниця між 3% та 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) за той, який визнаний судами першої та апеляційної інстанцій правильним. Також зазначає, що судове рішення у даній справі матиме преюдиціальне значення для відповідача при врегулюванні з Харківською міською радою питання сплати безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою в 2023 році.

Крім того, звертає увагу Суду на те, що в 2017 році між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21" було укладено Договір про внесення авансового внеску № 46/17 від 09.10.2017. Відповідачем в 2017, а потім повторно в 2021 роках, тобто двічі, було подано до позивача всі передбачені законодавством документи, які він має подати для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. На замовлення Харківської міської ради в 2017, а потім в 2021 роках було проведено конкурси з відбору оцінювача. Переможцями конкурсу двічі були виготовлені звіти про оцінку спірної земельної ділянки, але Харківською міською радою не ухвалюється рішення про затвердження звіту з подальшим укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки.

На думку заявника, наведене є свідченням недобросовісної поведінки позивача, оскільки своїми діями Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21" недвозначно вказує про бажання викупити спірну земельну ділянку, а Харківська міська рада ухваленим рішенням, укладеним договором про внесення авансового внеску № 46/17 від 09.10.2017 та подальшими діями з проведення конкурсів з відбору оцінювачів недвозначно вказує про бажання продати спірну земельну ділянку. Тому, за твердженнями відповідача, він вже тривалий час знаходиться в ситуації, коли у нього відсутні правові підстави для звернення до Харківської міської ради з приводу укладення договору оренди спірної земельної ділянки, оскільки сторони перебувають в відносинах щодо її викупу, при цьому, внаслідок недобросовісної поведінки саме позивача правовідносини щодо викупу невиправдано затягнені в часі.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а також на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.

При цьому, з аналізу посилань у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

Частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі № 922/533/23, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже зазначене Рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини п`ятої статті 12 та пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Фенікс-21" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі № 922/533/23.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко