Ухвала

від 07.11.2023 по справі 676/832/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 676/832/22

провадження № 61-15786ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про фактичне припинення шлюбних відносин та визнання особистою приватною власністю майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- визнати дату фактичного припинення шлюбу між ним та ОСОБА_2 з 09 грудня 1999 року;

- визнати за ним право особистої приватної власності на приміщення магазину площею 49,4 кв. м. та на земельну ділянку площею 0,1719 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 23 березня 2023 року, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про фактичне припинення шлюбних відносин та визнання особистою приватною власністю майна відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 64,80 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 23 березня 2023 року в частині відмови у визнанні 3/4 частки земельної ділянки особистою приватною власністю та в частині судового збору скасовано та в цих частинах постановлено нове судове рішення.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 3/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,1719 га кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

У решті рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 860,75 грн судового збору.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

01 листопада 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року (надійшла до суду 06 листопада 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

До касаційної скарги подано клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.

Клопотання обґрунтовано тим, що вперше заявник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргу в межах тридцятиденного строку, а ухвалу про повернення касаційної скарги він не отримував.

На підтвердження клопотання заявник не надав жодного доказу.

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити,

а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на те, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним не отримувалася ухвала Верховного Суду від 25 вересня 2023 року про визнання касаційної скарги неподаною та її повернення заявнику.

Враховуючи вищевикладене, заявнику необхідно надати належні докази поважності пропуску строку подачі касаційної скарги.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 963,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у 2022 році та заявляв позовну вимогу майнового характеру (про визнання права власності на приміщення магазину та визнання права власності на земельну ділянку) та позовну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 992,40 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 12 405,00 грн).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості спірного приміщення та спірної земельної ділянки), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява

з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна та земельної ділянки або інші належні докази).

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за позовні вимоги майнового характеру (у розмірі 1 % від ціни спірного майна помноженого на 200 %) та судовий збір за подачу касаційної скарги за позовну вимогу немайнового характеру (992,40*200% = 1 984,8грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць