Ухвала

від 05.02.2024 по справі 676/832/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 676/832/22

Провадження № 88-ц/4820/1/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбу, визнання особистою приватною власністю майна подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши доводи заяви і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати дату фактичного припинення шлюбу між ним та ОСОБА_2 з 09.12.1999; визнати за ним право особистої приватної власності на приміщення магазину площею 49,4 кв.м. та на земельну ділянку площею 0,1719 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в задоволені позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в частині відмови у визнанні частки земельної ділянки особистою приватною власністю і в частині судового збору скасовано та в цих частинах постановлено нове судове рішення. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частки земельної ділянки загальною площею 0,1719 га кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В решті рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

В грудні 2023 року до Хмельницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року за нововиявленими обставинами. Заявник посилається на те, що 21.12.2023 ним отримано ухвалу Верховного Суду від 28 листопада 2023 року відповідно до якої суд визнав підставою неподання касаційної скарги несплату заявником судового збору зазначивши, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

ОСОБА_1 вказував, що при усуненні недоліків посилався на те, що Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області визначив цей спір як немайновий і в ухвалі про відкриття судового провадження суд встановив, що позовна заява подана з додержанням вимог чинного законодавства при сплаті ним судового збору в розмірі 2979 грн. І ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року визнано, що апеляційна скарга відповідає вимогам законодавства, а в постанові від 12 липня 2023 року Хмельницький апеляційний суд вказав, що за подання позовної заяви позивач мав сплатити 2481 грн. А тому, судовий збір за подання касаційної скарги складає 4962 грн.

Оскільки, Верховний суд відхилив сплачений заявником судовий збір в розмірі 4962 грн, є очевидним, що під час судового провадження була вчинена помилка, що перешкоджає йому закінчити судовий процес та порушує його право на оскарження судового рішення в касаційному порядку, що фактично створює перепони щодо доступу до правосуддя, а тому постанова Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в цій частині має бути переглянута.

Крім цього, заявник зазначає, що однією з підстав касаційної скарги є те, що суди не дослідили, не встановили і не вказали час припинення ведення спільного господарства, а за таких обставин не можливо встановити обсяг спільного майна подружжя. Однак, думка судів першої та апеляційної інстанцій щодо ототожнення часу припинення спільного ведення господарства з датою офіційного припинення шлюбу, є хибною, оскільки перед розлученням передує череда подій, що руйнують сімейні стосунки, що закінчуються заявою про розірвання шлюбу, яка була подана 06.06.2001.

Оскільки апеляційний суд виходив з того, що платіж від 21.06.2001 про сплату 15% від вартості майна в сумі 1289,10 грн здійснений позивачем після подання спільної заяви про розлучення, а тому цей факт є доказом того, що апеляційний суд не встановив час припинення спільного ведення господарства та, як наслідок, невірно встановив обсяг спільного майна, а витяг з Державного реєстру актів цивільного стану, в якому зазначено дату подання заяви про розлучення, підтверджує те, що судами не встановлено час припинення спільного ведення господарства та, як наслідок, судами невірно встановлено обсяг спільного майна. А тому постанова Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року має бути переглянута і в цій частині.

З огляду на наведене ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в частині визнання права особистої приватної власності на майно та постановити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги, скасувавши рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року.

Заявник ОСОБА_1 підтримав подану ним заяву та просить її задовольнити, скасувавши судове рішення апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.

Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

За змістом наведених норм процесуального права, необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, які покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що висловлена в постанові від 06 лютого 2023 року у справі № 607/4593/17 (провадження № 61-1337ск23).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру». Скасування остаточного судового рішення у даній справі було б невиправданим. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Таким чином, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Так, частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовуючи рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в частині щодо відмови у визнанні частки земельної ділянки особистою приватною власністю і в частині судового збору та постановляючи в цих частинах нове судове рішення про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на частки земельної ділянки загальною площею 0,1719 га кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, Хмельницький апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог щодо визнання спірного приміщення магазину площею 49,4 кв.м. та частини земельної ділянки кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Разом з тим, висновок міськрайонного суду про відмову у визнанні особистою приватною власністю ОСОБА_1 частин спірної земельної ділянки з підстав недоведеності спростування презумпції належності цієї частини майна до спільної сумісної власності подружжя, на думку колегії суддів, не відповідало вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів виснувала, що: «Для забезпечення принципу змагальності сторін, усуваючи процесуальну прогалину, допущену судом першої інстанції в частині не з`ясування дат здійснення оплати ОСОБА_1 по договору купівлі - продажу земельної ділянки від 24.05.2001 та їх розміру апеляційний суд встановив, що 28 травня 2001 року позивачем на рахунок ВДК м. Кам`янець-Подільський сплачено 859,40 грн, платіж: для зарахування на реєстраційний рахунок за послуги (зазначена сума та рахунок вказані в п. 2.2 договору купівлі - продажу земельної ділянки від 24.05.2001); 01.08.2001 ОСОБА_1 сплачено платіж за земельну ділянку в сумі 1100 грн, отримувач Жванецька сільська рада, 20.08.2001 - 200 грн., 30.08.2001 - 1400 грн, 09.08.2001 - 2000 грн, 13.09.2001 - 1745,50 грн. (а.с.192-193).

Оскільки позивачемпроведено частковуоплату вартостізазначеного нерухомогомайна -25%від цінипродажу взагальному розмірі2148,50грн (п.2.2Договору)в періодзареєстрованого шлюбуз відповідачкою,а 75%вартості спірноїземельної ділянкиздійснено післярозірвання шлюбу09.07.2001і враховуючи,що 26.12.2001 ОСОБА_1 отримав Державнийакт направо власностіна земельнуділянку серіїХМ №047364площею 0,1719га (а.с.46-49),тому колегіясуддів приходитьдо висновку,що об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя є часткиспірної земельноїділянки,а частки спірноїземельної ділянки(75%від цінипродажу земельноїділянки,сплачених післярозірвання шлюбу)-особистою приватноювласністю ОСОБА_1 ».

Судова колегія вважає, що посилання, наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року за нововиявленими обставинами, не є підставами для перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, твердження заявника про те, що судом першої інстанції була вчинена помилка та невірно визначено характер спору, а саме замість майнового (для розрахунку судового збору) суд визначив спір як немайновий, у зв`язку із чим Верховний Суд повернув заявнику касаційну скаргу через не сплату судового збору, не є нововиявленою обставиною, як підставою для перегляду постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року.

І, як вбачається із ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2023 року, підставою повернення касаційної скарги ОСОБА_1 стало те, що останній не виконав вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 07 листопада 2023 року та не надав доказів вартості спірного майна, не сплатив судовий збір за позовну вимогу майнового характеру (визнання права особистої приватної власності на приміщення магазину та на земельну ділянку), а саме 1 % від ціни спірного нерухомого майна (приміщення магазину та земельної ділянки) помноженого на 200 %. Крім того, Верховний Суд звернув увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Колегія суддів не приймає аргументи заяви ОСОБА_1 , як підставу для перегляду постанови апеляційного суду, про те, що суди не дослідили, не встановили і не вказали в своїх рішеннях час припинення спільного ведення господарства, через що неможливо встановити обсяг спільного майна, адже ці аргументи зводяться до незгоди позивача із рішенням суду апеляційної інстанції, що можуть бути доводами касаційної скарги на судове рішення у випадку незгоди з ним сторони. І, зазначаючи такі аргументи саме в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 намагається досягти скасування рішення суду апеляційної інстанції в обхід його перегляду в касаційному порядку, що є недопустимим.

Також, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану від 19.09.2023 і посилання ОСОБА_1 на не врахування судом факту оплати 21.06.2001 ним 1289,10 грн (15% вартості земельної ділянки) у період після подання спільної заяви про розірвання шлюбу від 06.06.2021, що, на думку заявника, є доказом обставин, які є істотними для справи і які не були встановлені судом, не є нововиявленими обставинами, оскільки Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану від 19.09.2023 є новим доказом, що не оцінювався судом, а платіж від 21.06.2001 був предметом оцінки суду апеляційної інстанції під час розгляду справи №676/832/22, а положеннями частини 4 статті 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи і докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що в абзацах 1 і 3 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 14 травня 2019 року у справі №905/1502/15 та від 10 березня 2020 року у справі № 910/10784/18.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити, а відповідне судове рішення залишити в силі.

Керуючись статтями 423-429 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбу, визнання особистою приватною власністю майна подружжя відмовити та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в частині ухвалення Хмельницьким апеляційним судом нового судового рішення залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 12 лютого 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай