Ухвала

від 18.04.2024 по справі 676/832/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 676/832/22

провадження № 61-3036ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбу, визнання особистою приватною власністю майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбу, визнання особистою приватною власністю майна подружжя.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в позові відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в частині відмови у визнанні 3/4 частки земельної ділянки особистою приватною власністю і в частині судового збору скасовано та в цих частинах ухвалено нове рішення. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 3/4 частки земельної ділянки, загальною площею 0,1719 га, кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року визнано неподаною та повернено заявнику.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року визнано неподаною та повернено заявнику.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що 21 грудня 2023 року він отримав ухвалу Верховного Суду від 28 листопада 2023 року, відповідно до якої суд визнав підставою неподання касаційної скарги несплату заявником судового збору, зазначивши, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги необхідно здійснювати, виходячи зі ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Вказував, що при усуненні недоліків він посилався на те, що Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області визначив цей спір як немайновий і в ухвалі про відкриття судового провадження суд встановив, що позовна заява подана з додержанням вимог чинного законодавства, він сплатив судовий збір у розмірі 2 979,00 грн. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року визнано, що апеляційна скарга відповідає вимогам законодавства, а в постанові від 12 липня 2023 року Хмельницький апеляційний суд вказав, що за подання позовної заяви позивач мав сплатити 2 481,00 грн. Тому судовий збір за подання касаційної скарги становить 4 962,00 грн.

Оскільки Верховний Суд відхилив сплачений ним судовий збір в розмірі 4 962,00 грн, є очевидним, що під час судового провадження була вчинена помилка, що перешкоджає йому закінчити судовий процес та порушує його право на оскарження судового рішення в касаційному порядку, що фактично створює перешкоди щодо доступу до правосуддя, а тому постанова Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в цій частині має бути переглянута.

Крім цього, заявник зазначив, що однією з підстав касаційної скарги було те, що суди не дослідили, не встановили і не вказали час припинення ведення спільного господарства, а за таких обставин неможливо встановити обсяг спільного майна подружжя. Проте думка судів першої та апеляційної інстанцій щодо ототожнення часу припинення спільного ведення господарства з датою офіційного припинення шлюбу є помилковою, оскільки розлученню передують події, що руйнують сімейні стосунки, які закінчуються поданням заяви про розірвання шлюбу, яка була подана 06 червня 2001 року.

Оскільки апеляційний суд виходив з того, що платіж від 21 червня 2001 року про сплату 15 % від вартості майна в сумі 1 289,10 грн здійснений позивачем після подання спільної заяви про розлучення, а тому цей факт є доказом, що апеляційний суд не встановив час припинення спільного ведення господарства та, як наслідок, неправильно встановив обсяг спільного майна, а витяг з Державного реєстру актів цивільного стану, в якому зазначено дату подання заяви про розлучення, підтверджує, що суди не встановили час припинення спільного ведення господарства та, як наслідок, неправильно встановили обсяг спільного майна.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в частині визнання права особистої приватної власності на майно та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, скасувавши рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбу, визнання особистою приватною власністю майна подружжя відмовлено, постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в частині ухвалення Хмельницьким апеляційним судом нового судового рішення залишено в силі.

Відмовивши у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленою обставиною та не є підставою для перегляду постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги арґументи заяви про те, що суди не дослідили, не встановили і не вказали у своїх рішеннях час припинення спільного ведення господарства, через що неможливо встановити обсяг спільного майна, оскільки ці аргументи зводяться до незгоди позивача із рішенням суду апеляційної інстанції, що може бути доводами касаційної скарги на судове рішення у випадку незгоди з ним сторони. Зазначаючи такі аргументи в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 намагається скасувати рішення суду апеляційної інстанції без його перегляду в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбу, визнання особистою приватною власністю майна подружжя.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року у позові відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в частині відмови у визнанні 3/4 частки земельної ділянки особистою приватною власністю і в частині судового збору скасовано та в цих частинах ухвалено нове рішення. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 3/4 частки земельної ділянки, загальною площею 0,1719 га, кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року залишено без змін. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року визнано неподаною та повернено заявнику.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року визнано неподаною та повернено заявнику.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та підстави оскарження

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Недоліки касаційної скарги усунено.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не встановив час припинення спільного ведення господарства, тому неправильно встановив обсяг спільного майна, доказом чого є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану від 16 вересня 2023 року, який суд апеляційної інстанції не досліджував, однак він має суттєве значення для справи. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що зазначений витяг є новим доказом.

Не можна виконати постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, що набрала законної сили, в частині судового збору, що є перешкодою для реалізації права на її касаційне оскарження. Крім цього, існують істотні для справи обставини, що не були досліджені та встановлені судом, а тому єдиним законним і ефективним способом захисту є перегляд судового рішення.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Частиною п`ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункт 26)).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)).

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанови Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 357/10393/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 299/883/17).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в частині відмови у визнанні 3/4 частки земельної ділянки особистою приватною власністю і в частині судового збору скасовано та в цих частинах ухвалено нове судове рішення. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 3/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,1719 га кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року залишено без змін. Вирішено питання щодо судових витрат.

Частково задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасувавши рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в частині щодо відмови у визнанні 3/4 частки земельної ділянки особистою приватною власністю і в частині судового збору, ухваливши в цих частинах нове рішення про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 3/4 частки земельної ділянки, загальною площею 0,1719 га, кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог щодо визнання спірного приміщення магазину площею 49,4 кв. м та 1/4 частини земельної ділянки, кадастровий номер 6822482700:01:001:0186, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Разом з тим, апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції про відмову у визнанні особистою приватною власністю ОСОБА_1 3/4 частин спірної земельної ділянки з підстав недоведеності спростування презумпції належності цієї частини майна до спільної сумісної власності подружжя не відповідав вимогам матеріального та процесуального права.

Для забезпечення принципу змагальності сторін, усуваючи процесуальну прогалину, допущену судом першої інстанції в частині не з`ясування дат здійснення оплати ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24 травня 2001 року та їх розміру, апеляційний суд встановив, що 28 травня 2001 року позивач на рахунок ВДК м. Кам`янець-Подільський сплатив 859,40 грн, платіж: для зарахування на реєстраційний рахунок за послуги (зазначена сума та рахунок вказані в пункті 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 травня 2001 року); 01 серпня 2001 року ОСОБА_1 сплатив платіж за земельну ділянку в сумі 1 100,00 грн, отримувач - Жванецька сільська рада, 20 серпня 2001 року - 200,00 грн, 30 серпня 2001 року - 1 400,00 грн, 09 серпня 2001 року - 2 000,00 грн, 13 вересня 2001 року - 1 745,50 грн.

Оскільки позивач провів часткову оплату вартості зазначеного нерухомого майна - 25 % від ціни продажу в загальному розмірі 2 148,50 грн (пункт 2.2 договору купівлі-продажу) в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем, а 75 % вартості спірної земельної ділянки здійснено після розірвання шлюбу 09 липня 2001 року і враховуючи, що 26 грудня 2001 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ХМ № 047364, площею 0,1719 га, то апеляційний суд дійшов висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є 1/4 частки спірної земельної ділянки, а 3/4 частки спірної земельної ділянки (75 % від ціни продажу земельної ділянки, сплачених після розірвання шлюбу) - особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Таким чином, відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами відповідно до статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не встановив час припинення спільного ведення господарства, через що суд неправильно встановив обсяг спільного майна, доказом чого є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану від 16 вересня 2023 року, який суд апеляційної інстанції не досліджував, однак має суттєве значення для справи, є безпідставними, оскільки вказаний витяг є новим доказом, а не нововиявленими обставинами у справі.

Посилання в касаційній скарзі на те, що не можна виконати постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, що набрала законної сили, в частині судового збору, що є перешкодою для реалізації права на її касаційне оскарження, не є підставами для перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами.

Зазначені аргументи ОСОБА_1 зводяться до незгоди з прийнятою постановою судом апеляційної інстанції, що можуть бути доводами касаційної скарги на це судове рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення, а є лише незгодою заявника з його змістом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судом апеляційної інстанціїнорм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленими судовим рішенням, законність та обґрунтованість якого доводами касаційної скарги не спростована.

Правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування, тому касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбу, визнання особистою приватною власністю майна подружжя відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська