Ухвала

від 07.11.2023 по справі 308/8309/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 308/8309/22

провадження № 61-11124св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослава Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яку подав представник адвокат Серга Станіслав Федорович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Фазикош Г. В., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М. М. (далі - приватний нотаріус Ужгородського РНО), про визнання недійсним договору дарування.

Позов мотивовано тим, що 24 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського РНО Форкош М. М. за реєстровим номером № 515. Предметом договору дарування був житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 2124886300:11:023:0077, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Вказаний житловий будинок належав позивачці на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09 червня 2004 року Сторожницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської районної ради від 22 вересня 1989 року № 136.

Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є жінкою похилого віку, якій на час посвідчення договору дарування було понад 85 років. Позивачка весь час проживала у вказаному будинку, що підтверджується відміткою в паспорті про її місце проживання, зробленою в 05 травня 1993 року. Іншого нерухомого майна для проживання вона не має. У житловому будинку з позивачкою проживав її син ОСОБА_2 .

Враховуючи похилий вік позивачки, відповідач переконував її про необхідність оформлення заповіту щодо нерухомого майна, оскільки у позивачки є також доросла донька. Оскільки позивачка та відповідач проживали в одному будинку, вона мала намір посвідчити заповіт та залишити розпорядження щодо належного їй майна на випадок її смерті. Як їй пояснили, для цього потрібно було з`явитися до нотаріуса та підписати відповідні документи. Відповідач підшукав нотаріуса, до якого вони з`явилися для оформлення заповіту. Позивачка продовжувала проживати у тому ж будинку, як і до укладення договору дарування.

З часом відносини у позивачки із сином та його цивільною дружиною почали погіршуватися, її зневажали, ображали, а з часом проживання у будинку з сином та його родиною стали нестерпними. Як потім позивачці повідомили, що вона вже не є власником будинку і не зобов`язана у ньому проживати, якщо ставлення чи умови проживання із сином її не влаштовують. За таких обставин, позивачка весною 2022 року звернулася за допомогою до своєї доньки, яка запропонувала тимчасово пожити в неї. Тоді ж позивачці повідомили, що 24 липня 2020 року у нотаріуса вона посвідчила не заповіт, а договір дарування будинку, і право власності на такий будинок зареєстровано за відповідачем, а вона жодних прав, у тому числі на проживання в ньому, не має.

Отже, оспорюваний договір дарування укладений позивачкою під помилкою щодо його правової природи та наслідків, а також їх настання не після її смерті, а одразу, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору дарування замість посвідчення заповіту.

Обставинами, які свідчать про наявність помилки позивачки у природі правочину, який нею вчинено у нотаріуса, та вплинули на її волевиявлення під час укладення договору дарування замість заповіту, є: вік позивачки, її стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й допомозі, позивачка є літньою людиною, якій понад 87 років, а на час укладення договору було понад 85 років, що суттєво вплинуло на можливість самостійно проаналізувати та зрозуміти, що вона підписує не заповіт, а договір дарування; наявність у позивачки єдиного житла, будинок весь час був місцем реєстрації та проживання позивачки, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачкою проживати в будинку після укладення договору дарування.

Враховуючи наведені обставин, позивачка просила визнати недійсним договір дарування, укладений 24 липня 2020 року між нею та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського РНО Форкош М. М., за реєстровим номером 515, предметом якого є житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 2124886300:11:023:0077, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що на момент укладення оспорюваного договору дарування вона помилялася щодо правової природи укладеного нею правочину та існували обставини, що зумовили визнання договору дарування недійсним.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Ігнатьо Б. Я. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наданими стороною відповідача документами в повній мірі підтверджується факт надання адвокатом правничої допомоги відповідачу. Суд врахувавши категорію, складність і обсяг справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, дійшов висновку, що судові витрати у вигляді витратна професійну правничу допомогу є обґрунтованими, та враховуючи у відмові у задоволенні позову, такі підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у сумі 7 000,00 грн.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2023 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір дарування житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського РНО Форкош М. М., за реєстровим номером 515.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що із урахуванням віку позивачки та її стану здоров`я, наявності чисельних захворювань, відсутності у позивачки іншого житла для проживання, відсутності фактичної передачі спірного майна та продовження проживання позивачкою після укладення договору у спірному будинку, існують підстави вважати, що укладення оспорюваного договору дарування не відповідало внутрішній волі позивачки та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник адвокат Серга С. Ф., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6698/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 161/17523/16-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 263/11684/18, від 03 травня 2022 року у справі № 715/2513/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/32485/20, від 15 березня 2023 року № 288/1366/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 127/23145/21, від 10 травня 2023 року у справі № 404/7307/14, від 15 травня 2023 року у справі № 522/9246/19, Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16.

Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України).

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції повно та правильно встановив фактичні обставини, справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права і ухвалив обґрунтоване судове рішення про визнання оспорюваного договору дарування недійсним, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яку подав представник адвокат Серга С. Ф., на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у цій справі та витребувано її матеріали.

У вересні 2023 року справа № 308/8309/22 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 389, 394, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослава Михайлівна, про визнання недійсним договору дарування за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яку подав представник адвокат Серга Станіслав Федорович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2023 року призначити до судового розгляду на 15 листопада 2023 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний