Постанова

від 07.11.2023 по справі 613/1653/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» листопада 2023 року

м. Харків

справа № 613/1653/21

провадження № 22ц/818/1732/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 ,

треті особи - Товариство зобмеженою відповідальністю«П`ЯТАВАРТА»,приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуХарківської областіШефель Д.С.,приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуХарківської областіЛуніна Т.А.,приватний виконавецьвиконавчого округуХарківської областіПопляк В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року в складі судді Харченко С.М.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шефель Денис Сергійович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніна Тетяна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, про визнання договору удаваним правочином та виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 21 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА» та ОСОБА_2 , укладено попередній договір №1/21, за умовами якого товариство як виконавець взяв на себе зобов`язання оформити право власності на дев`ять земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства площею орієнтовно по 2 га, загальною площею 320,00 га, розташованих на території Богодухівського району Харківської області, здійснити їх державну реєстрацію права власності, отримати необхідні витяги з реєстру речових прав та земельного кадастру для подальшого укладення відповідних договорів купівлі продажу між уповноваженою особою власників земельних ділянок та замовником ОСОБА_2 .

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість послуг виконавця разом з вартістю земельних ділянок за договорами купівлі-продажу становить 2 100 доларів США за 1 га, загальна сума за договором складає: 18849600,00 грн, що еквівалентно 672000,00 доларів США за курсом на день укладання договору, без ПДВ.

Вказала, що пунктом 2.2. договору передбачено, що замовник ОСОБА_2 сплачує аванс виконавцю товариству в розмірі 10% від вартості земельних ділянок, та після отримання авансу виконавець починає проведення робіт (пункт 4.1 договору).

При цьому, пунктом 2.3. договору передбачено, що передача грошових коштів як сплата авансу згідно пункту 2.2. оформляється нотаріально (договір позики на ОСОБА_1 ) в сумі 67200,00 доларів США.

Зазначила, що для забезпечення виконання умов попереднього договору 21 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та нею укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шефель Д.С. та зареєстрований в реєстрі за № 927. За умовами договору позики ОСОБА_2 передав у їй власність строком до 15 березня 2021 року грошові кошти в сумі 1870176,00 грн, що еквівалентно сумі 67200,00 доларів США за курсом Національного банку України на день укладення договору.

Вказала, що після отримання авансу виконавець приступив до проведення робіт з оформлення права власності на земельні ділянки, зібрав та дослідив вже наявні у нього документи, зробив запити тощо.

Отже, сторонами попереднього договору передача авансу за ним була оформлена нотаріально шляхом укладення договору позики.

При цьому, як передбачено умовами самого попереднього договору №1/21 та випливає із спірних правовідносин, даний договір позики укладався без наміру настання реальних його наслідків, оскільки сторони розуміли, що він насправді спрямований саме на оформлення переданої відповідачем суми авансу, а не грошей в позику. Вона, в свою чергу, ніяких грошей в позику не отримувала, та під сумою 67200,00 доларів США сторони мали на увазі саме обумовлену суму авансу.

Зазначила, що укладення договору позики на виконання умов попереднього договору та засвідчення ним сплати авансу підтверджується тим, що попередній договір і договір позики укладені в один день. Сума позики дорівнює сумі авансу. Позика є безпроцентною. Виконавцем реально розпочато виконання проведення робіт з оформлення права власності на земельні ділянки. У попередньому договорі міститься умова про оформлення авансу позикою.

Вказала, що договір позики є удаваним правочином, адже приховує інший, який дійсно мав місце, а саме правочин щодо сплати авансу за попереднім договором №1/21. Укладаючи договір сторони усвідомлювали, що передача грошей не має характеру позики, та насправді вони не будуть повернуті і є сплатою авансу за попереднім договором.

Також зазначила, що 23 липня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніною Т.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1275, яким стягнуто з неї на користь ОСОБА_2 борг у сумі 1 870176,00 грн, що еквівалентно 67200,00 доларів СШ А за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та нею 21 грудня 2020 року, строк платежу за яким настав 15 березня 2021 року.

16 серпня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. відкрито виконавче провадження №66519622 з виконання вказаного виконавчого напису. В подальшому винесено постанови про арешт належних їй майна та коштів.

Вказала, що виконавчий напис є безпідставним, незаконним та таким, що протиправно покладає на неї значний матеріальний обов`язок, якого насправді у неї немає, оскільки вона не отримувала від відповідача жодних грошових коштів у позику, а передані відповідачем кошти є обумовленим сторонами авансом за надання послуг за попереднім договором №1/21. Оскільки виконавчий напис вчинено на виконання договору позики, який є удаваним, то він не підлягає виконанню.

Крім того, спірний виконавчий напис не підлягає виконанню й з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, адже він був вчинений за відсутності письмової вимоги про усунення порушень від стягувача та недотримання вимог закону щодо вчинення нотаріусом дій лише після спливу 30-ти днів з моменту надсилання такої вимоги. Вона не отримувала письмової вимоги ані від ОСОБА_2 , ані від нотаріуса, не була повідомлена про вчинення виконавчого напису та не мала можливості захистити свої права та заперечувати проти незаконно нарахованих сум. Зазначила, що відсутній безспірний характер заборгованості, а вимоги стягувача є неправомірними.

Просила визнати договір позики від 21 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шефель Д.С., удаваним правочином; визнати виконавчий напис від 23 липня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніною Т.А. та зареєстрований у реєстрі за № 1275, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 1870176,00 грн, що еквівалентно 67200,00 доларів США, за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шефель Д.С. 21 грудня 2020 року за реєстровим номером 927, строк платежу за яким настав 15 березня 2021 року, таким, що не підлягає виконанню; вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково; визнано виконавчий напис, вчинений 23 липня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніною Т.А., зареєстрований за №1275, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 1870176,00 грн, що еквівалентно 67200,00 доларів США за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 135,00 грн, сплаченого позивачем; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору позики удаваним правочином та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Сторони, не до кінця розуміючи юридичні наслідки, вирішили оформити аванс за попереднім договором шляхом укладення договору позики на суму авансу, про що прямо вказали у попередньому договорі. Договір позики укладався без наміру настання його наслідків, грошей у позику вона не отримувала. Удаваність договору позики підтверджується тим, що попередній договір і договір позики укладені в один день. Сума позики дорівнює сумі авансу. Позика є безпроцентною. Виконавцем реально розпочато виконання проведення робіт з оформлення права власності на земельні ділянки. У попередньому договорі міститься умова про оформлення авансу позикою. Грошові кошти були зараховані як аванс Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА», та сторони усвідомлювали відсутність будь-яких наслідків за договором позики.

24 жовтня 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 через представника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, судові витрати покласти на позивачку. Вказав, що твердження позивачки про удаваність договору позики не підтверджені належними та допустимими доказами. Апеляційна скарга містить лише міркування позивачки, спрямовані на неповернення коштів. Після укладення договору позики того ж дня позивачка повідомила про необхідність оформлення попереднього договору. Попередній договір взагалі не передбачав оплати з її боку на користь товариства. При укладенні договору він мав намір саме передачу коштів у позику ОСОБА_1 , а не Товариству з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА». Позивачка не надала доказів отримання коштів товариством, а саме банківської виписки, фінансової звітності. Матеріали справи не містять доказів вчинення товариством дій, спрямованих на виконання зобов`язань за попереднім договором, а надані позивачкою докази не є належними та допустимими.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні. При цьому підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу. Акцентував увагу суду на тому, що ознак удаваності укладеного договору позики позивачка не навела.

До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позивачкою не доведено удаваності договору позики.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 грудня 2020 року укладено два правочини: між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - договір позики, між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА» в особі директора Рафєкової І.М. - попередній договір.

За умовами попереднього договору №1/21 від 21 грудня 2020 року (у копії в матеріалах справи вказана дата 21 грудня 2021 року, однак сторони визнають, що договір укладено саме 21 грудня 2020 року) між Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА» в особі директора Рафєкової І.М. та ОСОБА_2 виконавець (товариство) бере на себе зобов`язання оформити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, категорія земель землі сільськогосподарського призначення землі запасу 16.00, державної власності, кадастрові номери: 6320882500:01:001:007 площею 5,0893 га; 6320882500:01:001:008 площею 14,3873 га; 6320882500:01:001:0009 площею 25,8155 га; 6320882500:01:001:0010 площею 66,4916 га; 6320882500:01:001:0012 площею 0,1056 га; 6320882500:01:001:0013 площею 0,3803 га; 6320882500:01:001:0014 площею 0,3138 га; 6320992500:01:001:0015 площею 0,7837 га; 6320882300:02:003:0440 площею 201,3949 га для ведення особистого селянського господарства площею орієнтовно по 2 га загальною площею 320,00 га, розташованих на території Богодухівського району Харківської області, здійснити їх державну реєстрацію права власності, отримати необхідні витяги з реєстру речових прав та земельного кадастру для подальшого укладення відповідних договорів купівлі продажу між уповноваженою особою власників земельних ділянок та замовником ОСОБА_2 (а.с.16-17 том 1).

Пунктом 1.2 попереднього договору передбачено, що він вважається виконаним після переходу права власності до замовника.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість послуг виконавця разом з вартістю земельних ділянок за договорами купівлі-продажу становить 2 100 доларів США за 1 га, загальна сума за договором складає: 18849600 грн, що еквівалентно 672000 доларів США за курсом на день укладання договору без ПДВ. ПДВ не передбачене.

Вимогами пункту 2.2 договору визначено, що замовник ОСОБА_2 сплачує аванс виконавцю - товариству в розмірі 10% від вартості земельних ділянок.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що передача грошових коштів як сплата авансу згідно пункту 2.2 оформляється нотаріально (договір позики на ОСОБА_1 ) в сумі 67200 доларів США.

Як вбачається з пункту 4.1 договору виконавець починає проведення робіт після отримання авансу та бере на себе зобов`язання виконати всі роботи та переоформити права власності на земельні ділянки не пізніше 15 березня 2021 року.

21 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шефель Д.С. та зареєстрований в реєстрі за № 927, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальниці строком до 15 березня 2021 року грошові кошти в сумі 1870176,00 грн, що еквівалентно сумі 67200,00 доларів США по курсу Національного банку України на день укладення договору. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти в сумі 1870176 грн, що еквівалентно сумі 67200 доларів США по курсу Національного банку України на день укладення цього договору, не пізніше 15 березня 2021 року (а.с.18-19 том 1).

23 липня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніною Т.А. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1275, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 1 870176,00 грн, що еквівалентно 67200,00 доларів США за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Д.С. 21 грудня 2020 року, за реєстром №927, строк платежу за яким настав 15 березня 2021 року, а також витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису в сумі 18701,76 грн (а. с. 20 том 1).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 16 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66519622 з виконання виконавчого напису №1275, виданого 23 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 несплаченого в строк боргу в сумі 1870176,00 грн (а. с. 21 том 1).

Також, 16 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 22 том 1).

Крім того, 08 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. винесено постанову по ВП №66519622 про арешт коштів боржника, а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику (а. с. 23 том 1).

З відповіді Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області від 15 лютого 2022 року вбачається, що за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА» до контролюючого органу баланс, звіти про фінансові результати та податкова звітність не надавались (а. с. 213-214 том 1).

Отже, контролюючий орган не мав можливості надати інформацію щодо отримання товариством коштів, зокрема, суми 1870176,00 грн.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був спрямований до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

За змістомстатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абзац 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, згідно з якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно достатті 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Тобто частиною другоюстатті 570 ЦК Українивстановлено презумпцію авансу, якщо в правочині не зазначено, що така сума є завдатком.

На відміну від завдатку, аванс це лише платіж, він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

Згідно з частиною першоюстатті 235 ЦК Україниудаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Отже, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача. Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Такі висновки про застосування норм матеріального права викладено у постановах Верховного Судувід 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 303/292/17 (провадження № 61-12404св18), від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822св20), від 12 січня 2021 року у справі № 453/850/17 (провадження № 61-1513св20), від28 червня 2023 року у справі № 465/2502/20 (провадження № 61-7742св22).

Крім того, у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16 (провадження № 14-498цс18) зазначено:«Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставістатті 235 ЦК Українимає визначити, який правочин насправді вчинили сторони та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».

Відповідно до частини першої статті202, частини третьої статті203 ЦК Україниголовною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен встановити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що укладений між нею та відповідачем договір позики від 21 грудня 2020 року вчинений з метою приховати іншу угоду, а саме передачу ОСОБА_2 . Товариству з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА», директором якого вона є, авансу за попереднім договором від 21 грудня 2020 року.

Однак, позивачкою не доведено удаваність договору позики та його спрямованість на приховування передачі авансу.

У момент укладення договору позики сторонами було додержано вимог, які у силустатті 203 ЦК Україниє необхідними для чинності правочину.

Договір позики містить застереження про те, що сторони при його укладенні розуміли наслідки. Він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.

Спірний договір підписаний сторонами у присутності нотаріуса Шефель Д.С., який встановив особи сторін, перевірив їх дієздатність, відповідність їх волі волевиявленню.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що кошти, отримані ОСОБА_1 як фізичною особою за договором позики, передані нею чи ОСОБА_2 як аванс Товариству з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА» за попереднім договором та зараховані на його рахунок, матеріали справи не містять.

Також не надано й належних доказів, що попередній договір дійсно виконувався. На підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА» виконувались умови попереднього договору щодо оформлення права власності на земельні ділянки ОСОБА_1 , надано копії відповідей та викопіювань, які не містять необхідних реквізитів, зокрема, підписів, відбитків печаток, дат складання, вихідних номерів тощо (а. с. 24-34 том 1), тож не можуть бути взяті до уваги судом як належні та допустимі докази.

Підстав приховувати передачу авансу у сторін договору не було, оскільки сплата авансу прямо передбачена попереднім договором.

Зміна свого рішення або ставлення до наслідків правочину після його укладення не повинні створювати уявлення про наявність підстав для визнання недійсним договору.

Отже, у справі, що розглядається, позивачкою не спростовано презумпцію правомірності оспорюваного правочину.

Вирішуючи спір суд першої інстанціїобґрунтовано виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що договір позики укладений як удавана угода, що приховує іншу угоду з передачі авансу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що попередній договір і договір позики укладені в один день, сума позики дорівнює сумі авансу, позика є безпроцентною, у попередньому договорі міститься умова про оформлення авансу позикою, висновків суду не спростовують, адже самі по собі ці обставини не свідчать про удаваність договору позики.

Посилання ОСОБА_1 на те, що виконавцем реально розпочато виконання проведення робіт з оформлення права власності на земельні ділянки, грошові кошти були зараховані як аванс Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ЯТА ВАРТА», та сторони усвідомлювали відсутність будь-яких наслідків за договором позики, є безпідставними, оскільки належних доказів щодо цього суду не надано.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору за перегляд справи апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст.ст.367,368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384,389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю. М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 08 листопада 2023 року.