Постанова

від 07.11.2023 по справі 40/223-05

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 40/223-05

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (судді: Плахов О. В. - головуючий, Фоміна В. О., Шевель О. В.)

за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Харківського інженерно-будівельного об`єднання "Союз"

про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") у травні 2005 року звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського інженерно-будівельного об`єднання "Союз" про визнання за позивачем права власності на житлові приміщення - квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 .

1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 позов задоволено та визнано за АТ "Харківобленерго" право власності на житлові приміщення - квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 . Здійснено розподіл судових витрат.

1.3. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) як особа, яка не була залучена до участі у справі, проте вважала, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 вирішено питання про її права та інтереси, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (вх. 1362Х/2) на вказане рішення місцевого господарського суду та клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

1.4. Згідно з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05 та повернуто заявникові апеляційну скаргу.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний господарський суд виходив із того, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення; в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_1 ; в резолютивній частині рішення суду також прямо не вказано про його права та обов`язки; скаржник помилково ототожнює поняття права користування житлом та право власності на нього, та, як наслідок, доводи щодо порушення його прав як власника є безпідставними; отже, в цьому випадку відсутні винятки, передбачені в пунктах 1 та 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на них

2.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у цій справі, як постановлену з порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що ОСОБА_1 не був залучений до участі у справі № 40/223-05, натомість рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у цій справі порушуються житлові права ОСОБА_1 . За твердженнями скаржника у разі, коли в апеляційній скарзі ставиться питання про порушення прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі, то необхідно відкрити апеляційне провадження і розглядати апеляційну скаргу, встановлюючи та перевіряючи саме в ході судового розгляду у судовому засіданні зазначені обставини порушення прав. При цьому скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 668/17285/13-ц. Також скаржник у касаційній скарзі наводить посилання на постанови Верховного Суду від 16.06.2023 у справі № 520/986/22, від 26.02.2020 у справі № 523/18248/18, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009. Крім того, він зазначає, що у разі залучення до участі у справі ОСОБА_1 , цю справу мав би розглядати Фрунзенський районний суд м. Харкова.

2.2. Від АТ "Харківобленерго" надійшли заперечення щодо відкриття касаційного провадження у справі. Проте підстав для задоволення цього клопотання немає, оскільки суд касаційної інстанції, розглянувши матеріали касаційної скарги, установив, що вони відповідають вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про що було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 09.10.2023.

2.3. АТ "Харківобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити.

3.2. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

3.3. Оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції було ухвалене до набрання чинності з 15.12.2017 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

У частині 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату ухвалення рішення місцевого господарського суду) передбачено, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів із дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Згідно з пунктом 13 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017.

3.4. За змістом частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з положеннями процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Разом із цим оцінка права на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не була залучена до участі у справі, однак суд вирішив питання про їх права та обов`язки, не здійснюється на стадії розгляду питання щодо прийнятності апеляційної скарги з підстав відповідності її форми та змісту приписам процесуального законодавства..

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у низці постанов, щодо вирішення на стадії відкриття апеляційного провадження питання про те, чи стосуються оскаржувані рішення прав, інтересів та (або) обов`язків скаржників, оскільки встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

Якщо судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (наведений висновок підтверджений, зокрема, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про те, чи є рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, незалученої до участі у справі на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи є передчасним.

3.5. Проте, вирішуючи питання про відсутність порушених прав ОСОБА_1 прийняттям оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд наведених висновків Верховного Суду не врахував, а тому дійшов передчасного висновку про можливість вирішення цього питання на стадії відкриття апеляційного провадження.

3.6. Разом із тим, колегія суддів ураховує, що у частині 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній із 15.12.2017) унормовано, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Положення частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

3.7. Втім, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, жодної оцінки наведеному заявником апеляційної скарги обґрунтуванню поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не надав, вдавшись на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до з`ясування питання про порушенння/непорушення прав особи, яка не була залучена до участі у справі, що, як уже зазначалося, виходячи з положень процесуального закону, є передчасним.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

3.8. Наведене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

3.9. Зважаючи на викладене та беручи до уваги зазначені положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про передчасність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.08.2023 у цій справі.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.2. Отже, зважаючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у цій справі підлягає скасуванню, а справа - направленню до Східного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки у наведеному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, справа передається на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат відповідно до статті 129 господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не здійснює.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 40/223-05 скасувати. Справу № 40/223-05 направити до Східного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2005 у справі № 40/223-05.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак